Веб-бібліотека

Мигович І.І. Соціальна робота:

Чому стає актуальною соціальна робота в Україні. Що таке соціальна робота. Історичні корені й традиції благодійництва. Морально-гуманістичні витоки соціальної роботи. Взаємозв'язок соціальної роботи з іншими галузями суспільної практики. Структура і функції органів соціальної роботи в Україні. Принципи і методи соціальної роботи. Яким має бути соціальний працівник...

Титаренко Л.Д. та ін. Ідентифікація та фальсифікація продовольчих товарів: Ідентифікація товарів. Сутність ідентифікації товарів. Ідентифікація та оцінка відповідності товарів. Види і засоби ідентифікації. Способи і методи ідентифікації. Фальсифікація товарів. Сутність і види фальсифікації. Наслідки фальсифікації. Заходи попередження фальсифікації. Способи і методи виявлення фальсифікації продовольчих товарів. Зерноборошняні товари. Кондитерські товари. Плоди та овочі. Смакові товари. Харчові жири. Молоко та молочні продукти. М'ясо та м'ясні товари. Риба та рибопродукти...
Цюрупа М.В., Ясинська B.C. Основи сучасної політології: Становлення предмету політології - історико-наукові методологічні проблеми. Політологія в структурі політичного знання. Політологія як наука і навчальна дисципліна. Політологія - інтегральна соціальна наука і навчальна дисципліна. Методологічні засади, категорії та принципи політології. Основні парадигми політичного мислення. Функції політології. її соціальна роль у формуванні політичної культури керівника і громадянина. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин). Протополічні погляди у країнах Стародавнього Сходу. Політичні ідеї та погляди представників класичної античної науки. З.Теологічні парадигми політичного мислення у епоху Середньовіччя...
Лубський В.І., Лубська М.В. Історія релігій: Виникнення релігії. предмет, об'єкт і структура релігієзнавства. релігії народів Дворіччя. Релігія Стародавнього Єгипту. Релігії народів Малої Азії і Східного Середземномор'я. Зороастризм. Іудаїзм. Релігії Стародавньої Індії. Індуїзм. Буддизм. Релігія в Стародавньому Китаї. Релігія в Японії. Релігія античного світу. Походження християнства. Православ'я. Католицизм. Протестантизм. Іслам. Нетрадиційні релігії. Секулярні вчення релігійного характеру...
Зубенко Л.Г. та ін. Ділові папери в менеджменті: Документ - основний вид офіційно-ділового стилю. Історія розвитку діловодства. Виникнення справочинства. Актове діловодство. Приказне діловодство. Колегіальне діловодство. Виконавче діловодство. Радянське діловодство. Діловодство в Україні. Вимоги до оформлення реквізитів документа. Реквізит - елемент документа. Вимоги до тексту документів. Написання цифр та символів у ділових паперах. Загальна документація. Довідково-інформаційні документи. Розпорядчі документи. Організаційні документи. Спеціалізована документація. Документи з організації зовнішньоекономічної діяльності. Документи з господарської діяльності. Господарсько-договірні документи. Договори щодо створення нових форм господарювання...
Соціологія: Курс лекцій / За редакцією В. М. Пічі: Предмет, структура, функції соціології. Зв'язок соціології з іншими науками. Протосоціологія (Розвиток соціального знання від античності до О.Конта). Історичний розвиток соціологічної думки у країнах Західної Європи. З історії становлення і розвитку соціологічної Думки в Україні. Теорія соціальної структури суспільства. Економічна соціологія. Соціологія праці та управління. Соціологія політики. Соціологія нації. Соціологія освіти. Соціологія культури. Соціологія науки. Соціологічна теорія особистості. Соціологія молоді. Соціологія вільного часу. Соціологія сім'ї. Соціологія виховання. Соціологія конфлікту. Соціологія девіантної поведінки. Конкретно-соціологічні дослідження: поняття, види, етапи...
Шепітько В. Ю. Психологія судової діяльності: Вступ до психології судової діяльності. Поняття психології судової діяльності та її закономірності. Передумови застосування психологічних знань у судочинстві. Розвиток наукових основ психології судової діяльності. Методи психології та можливості їх застосування у правозастосовчій практиці. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві. Психологія особистості в судовій діяльності. Поняття про особистість. Структура психічних властивостей та їх характеристика. Емоції і почуття. Психічні стани. Психологія судді. Поняття професіографії та професіограми. Професійна деформація та шляхи її усунення. Психологія потерпілого і свідка. Провокуюча поведінка...

КОМИЧЕСКОЕ

(от греч. весёлый, смешной), смешное. Начиная с Аристотеля существует огромная литpa о К., его сущности и источнике; трудность его исчерпывающего объяснения обусловлена, во-первых, универсальностью К. (всё на свете можно рассматривать "серьёзно" и "комически"), а во-вторых, его необычайной динамичностью, его "природой Протея" (Жан Поль Рихтер), игровой способностью скрываться под любой личиной. К. часто противопоставляли трагическому (Аристотель, Шиллер, Шеллинг), возвышенному (Жан Поль Рихтер), совершенному (Мендельсон), трогательному (Новалис), но достаточно известны трагикомический, высокий (т. е. возвышенный) и трогательный (особенно в юморе) виды смешного. Сущность К. усматривали в "безобразном" (Платон), в "самоуничтожении безобразного" (нем. эстетик-гегельянец К. Розенкранц), в разрешении чего-то важного в "ничто" (Кант), но чаще всего определяли формально, видя её в несообразности, несоответствии (между действием и результатом, целью и средствами, понятием и объектом, и т. д.), а также в неожиданности (Ч. Дарвин); однако существует и К. "соответствия", и нередко впечатляет как раз К. "оправдавшегося ожидания" (суждения признанного комика, "шута", в его устах сугубо смешны). Мало удовлетворяя в роли универс. формул, разные эстетич. концепции К., однако, довольно метко определяли существо той или иной разновидности К., а через неё и некую грань К. в целом, т. к. "протеистичность" К. и сказывается в непринуждённом переходе его форм друг в друга.
Общую природу К. легче уловить, обратившись сперва - в духе этимологии слова - к известному у всех народов с незапамятных времён игровому, празднично-весёлому, коллективно самодеятельному нар. смеху, напр. в карнавальных играх. Это смех от радостной беспечности, избытка сил и свободы духа - в противовес гнетущим заботам и нужде предыдущих и предстоящих будней, повседневной серьёзности - и вместе с тем смех возрождающий. К этому смеху применимо одно из общих определений К.: "фантазирование... рассудка, которому предоставлена полная свобода" (Жан Поль Рихтер). По содержанию смех универсальный и амбивалентный (двузначный - фамильярное сочетание в тоне смеха восхваления и поношения, хулы и хвалы) - это и смех синкретический: как по месту действия - без "рампы", отделяющей в театре мир К. от реального мира зрителей, так и по исполнению - часто слияние в весельчаке автора, актёра и зрителя (напр., ср.-век. шут, др.-рус. скоморох).
В синкретич. смехе потенциально или в зачаточном виде заложены мн. виды К., обособляющиеся затем в ходе развития культуры. Это прежде всего ирония и юмор, противоположные по "правилам игры", по характеру личины. В иронии смешное скрывается под маской серьёзности, с преобладанием отрицат. (насмешливого) отношения к предмету; в юморе - серьёзное под маской смешного, обычно с преобладанием положительного ("смеющегося") отношения. Среди всех видов К. юмор отмечен в принципе миросозерцат. характером и сложностью тона в оценке жизни. В юморе "диалектика фантазии" приоткрывает за ничтожным - великое, за безумием - мудрость, за смешным - грустное ("незримые миру слезы", по словам Гоголя). Напротив, обличит. смех сатиры, предметом к-рого служат пороки, отличается вполне определённым (отрицательным, изобличающим) тоном оценки.
По значению (уровню, глубине К.) различаются высокие виды К. (величайший образец в лит-ре - Дон Кихот Сервантеса, смех над наиболее высоким в человеке) и всего лишь забавные шутливые виды (каламбур и т. п.); к забавно К. применимо определение смешного у Аристотеля: "...ошибка и безобразие, никому не причиняющие страдания и ни для кого не пагубные" ("Об искусстве поэзии", М., 1957, с. 53). Для К. обычно важна чувственно наглядная природа конкретного предмета, игра на утрировке величины элементов, на фантастич. сочетаниях (гротеск); но наряду с этим остроумие (острота), вырастая из сравнения, строится также на сближении далёких, более или менее отвлечённых понятий; остроумие - это "играющее суждение" (К. Фишер), комич. эффект при этом как бы играет роль доказательства. По характеру эмоций, сопровождающих К., и их культурному уровню различают смех презрительный, любовный, трогательный, жестокий (едкий и "терзающий", или саркастический), трагикомический, утончённый, грубый, здоровый (естественный), больной и т. д. Весьма важно также духовное состояние "комика": смех сознательный, когда человек владеет процессом К., и, напротив, когда им безлично играют внеш. обстоятельства, жизнь (ставя в "смешное положение") или бессознательное играет им как простым орудием, невольно "разоблачая" его ("автоматизм К.", по Бергсону).
Ещё Аристотель отметил, что смеяться свойственно только человеку (у нек-рых высших видов животных, у человекоподобных обезьян и собак, наблюдаются зачаточные формы беззвучного смеха). Велико антропологич. значение К.; по словам Гёте, ни в чём так не обнаруживается характер людей, как в том, что они находят смешным. Истина эта равно применима к отд. индивидам, целым обществам и эпохам (то, что не кажется сметным одной культурно-историч. среде, начиная с обычаев, одежды, занятий, обрядов, форм развлечений и т. п., вызывает смех у другой и наоборот), а также к нац. характеру, как это обнаруживается и в иск-ве. Величайшим объективным источником К. является, сохраняя при этом "игровой" характер, история человеч. общества, смена отживших социальных форм новыми. Старый строй общества - это "...лишь комедиант такого миропорядка, действительные герои которого уже умерли... Последний фазис всемирно-исторической формы есть её комедия ... Почему таков ход истории? Это нужно для того, чтобы человечество весело расставалось со своим прошлым" (Маркс К., см. Маркс К. и Энгельс Ф., Соч., т. 1, с. 418). С полным правом можно говорить о "геркулесовой работе смеха" (М.М.Бахтин) в истории культуры по освобождению человеч. сознания от всякого рода "чудищ" - ложных страхов, навязанных культов, отживших авторитетов и кумиров, о духовно-терапевтич. роли К. в быту и в иск-ве. Единств. объект К. - это человек (и человекоподобное в зверях, птицах и т. д.). К. поэтому чуждо архитектуре, а др. иск-вам свойственно в разной мере. Наиболее благоприятна для универс. природы К. художеств. литpa, где на К. основан один из главных и наиболее игровой вид драмы - комедия.


© 2009-2020  lib.ltd.ua