Веб-бібліотека - головна сторінка


Багров М. В. та ін. Землезнавство:

Історія й методологія сучасного землезнавства. Історія формування уявлень про землю і всесвіт. Від натурфілософії до сучасної науки: уявлення людства про Всесвіт і Землю. Уявлення про будову Землі. Земна поверхня як географічне середовище людства. Спадщина видатних європейських землезнавців. Землезнавство найновішого часу. Основні поняття сучасного землезнавства. Методологія сучасного землезнавства. Джерела інформації в землезнавстві. Парадигми землезнавства. Методологічні засади землезнавства. Засоби подання інформації в землезнавстві. Методи землезнавства. Загальні природничі й організаційні закони в географічній оболонці. Механічна взаємодія в планетарних фізико-географічних процесах. Ізостазія в геосферах...

Злобін Ю.А. Основи екології: Загальна екологія. Екологія як загальнобіологічна та гуманітарна наука. Розвиток екологічних знань та їх роль у становленні цивілізації.Ідея системності в екології. Соціальні аспекти екології.Об'єкти вивчення в екології. Методи екологічних досліджень. Метод моделювання в екології. Короткий нарис історії екології. Українська екологічна школа. Екологія на межі XX та XXI століть. Біосфера. Поняття біосфери. Структура біосфери. Потік енергії на Земній Кулі. Біогеохімічні цикли. Місце людини в біосфері. Поняття середовища. Людська цивілізація як новий фактор в існуванні біосфери. Екосистеми. Екосистеми - основні структурні одиниці біосфери. Абіотичні компоненти біосфери...
Ярошевська В.М., Чабан В.Й. Охорона праці в галузі: Система управління охороною праці в галузі, її складові та функціонування. Система управління охороною праці в галузі. Загальні вимоги до побудови СУОПГ. Функції та структура СУОПГ. Інформаційний чинник організації управління безпекою праці. Організація робіт з охорони праці. Планування заходів з охорони праці. Система навчання нормам і правилам охорони праці. Система управління трудовою і технологічною дисциплінами. Система забезпечення безпечних умов праці. Організація паспортизації і атестації робочих місць згідно умов охорони праці. Роль соціально-психологічних чинників у СУОПГ. Проблеми фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії у галузі. Стан умов праці в галузі. Чинники, що формують умови праці...
Палеха Ю. Кадрове діловодство: Організаційні засади роботи з кадрами. Робота з кадрами як багатогранний процес. Основні терміни та поняття. Елементи системи управління персоналом. Еволюція менеджменту персоналу. Розвиток підходів до управління персоналом. Напрями та методи управління персоналом. Основи кадрової політики. Особливості розробки та завдання кадрової політики. Основні засади та принципи роботи з кадрами. Реалізація кадрової політики організації. Побудова роботи кадрової служби. Історія розвитку кадрових служб. Види кадрових служб та їх чисельність. Завдання, напрями роботи і обов'язки кадрових служб. Складові кадрової роботи. Вимоги до працівників кадрових служб. Розроблення посадової інструкції менеджера з персоналу...
Свинко Й. М., Сивий М. Я. Геологія: Загальна геологія. Основні відомості про Землю. Сучасні уявлення про Землю. Земля - планета Сонячної системи. Походження Землі. Будова й фізичні властивості Землі. Мінерали - складова земної кори. Хімічний склад земної кори. Кристалографічні властивості та форми мінералів у природі. Діагностичні ознаки мінералів. Найпоширеніші мінерали. Процеси зовнішньої і внутрішньої геодинаміки. Магматизм. Магма й утворення магматичних порід. Інтрузивний магматизм. Ефузивний магматизм. Класифікація магматичних гірських порід. Вивітрювання порід (гіпергенез). Фізичне вивітрювання. Хімічне вивітрювання. Продукти вивітрювання. Робота вітру. Вітри й вітрові процеси. Руйнівна робота вітру. Транспортна діяльність вітру. Акумулятивна робота вітру...
Шевчук П. І. Соціальна політика: Сутність соціальної політики. Соціальна справедливість і соціальна рівність. Зміст і мета соціальної політики. Завдання соціальної політики. Об'єкти і суб'єкти соціальної політики. Інструменти соціальної політики. Складові соціальної політики. Ринок праці і зайнятість. Ринок праці. Робоча сила, її показники та методи їх визначення. Трудова мобільність. Міграція робочої сили та її вплив на ринок праці. Зайнятість і реалізація трудової активності. Види зайнятості. Безробіття, його види та форми. Неформальний сектор трудової активності. Ситуація на ринку праці України. Шляхи зниження безробіття. Бідність і шляхи її подолання. Бідність як соціально-економічне явище. Поширення бідності в Україні. Поняття мінімального споживчого бюджету...
Газін В. П., Копилов С. А. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки): Світ після Другої світової війни. Основні тенденції суспільного розвитку сучасності. Країни Центральної та Південно-Східної Європи в системі тоталітаризму. Країни Балтії. Республіка Білорусь. Болгарія. Велика Британія. Іспанія. Італія. Канада. Латинська Америка. Німеччина. Країни Північної Європи. Польща. Російська Федерація. Румунія. Сполучені Штати Америки. Угорщина. Франція. Чехословаччина. Чеська Республіка. Словацька Республіка. Югославія. Республіка Хорватія. Республіка Словенія. Республіка Македонія. Республіка Боснія та Герцеговина. Міжнародні відносини...

Клод Анри де Сен-Симон

(1760-1825) - французский социолог, социалист-утопист. Аристократ по происхождению, участвовал в борьбе за независимость североамериканских колоний как французский офицер. Приветствовал Великую французскую революцию 1789-1794 гг.
На мировоззрение Сен-Симона и его интерес к философии и науке оказали влияние идеи Просвещения XVIII века и прежде всего идея прогресса. Он был не удовлетворен результатами Великой французской революции и задумал создать социологическую систему как орудие реорганизации общества на научных основах. При этом он исходил из того, что и природа и общество подчиняются действию единого ньютоновского закона всемирного тяготения.
Сен-Симон выдвинул концепцию "социальной физиологии" ("науки о человеке") - научного изучения человека и общества. В основе этой концепции Сен-Симона лежал принцип историзма, т.е. рассмотрение общества как целостного организма, который закономерно развивается от низших стадий к высшим. В этом организме все стороны связаны как определенными религиозными и моральными принципами, так и трудовой деятельностью. Это единство, по мнению Сен-Симона, обеспечивалось во все времена связью науки (теоретического знания) и индустрии, под которой он понимал не только производство, но и всю продуктивную деятельность. Наука и индустрия - это ключевые факторы, формирующие различные типы общества в ходе эволюции человека от примитивного состояния до настоящего времени. При этом прогресс для Сен-Симона состоял в том, чтобы удовлетворять насущные потребности людей, развивать их творческие способности, предоставлять простор для развития цивилизации и наук, выдвижения достойных носителей знания и культуры.
Сен-Симон разработал схему исторического прогресса, по которой каждая конкретная общественная система покоится на определенной системе взглядов и убеждений и если такие взгляды и убеждения теряют доверие, социальный порядок рушится. Так он полагал, что победа Просвещения над теологией привела к разрушению феодального строя. Только новый уровень идей - современные "позитивные" науки - могут быть основой для постфеодального, индустриального порядка. Это произойдет после того, как на смену старым правящим классам - землевладельцам и духовенству - придет восходящий класс ученых, инженеров, художников, а также промышленников и производителей.
Сен-Симон был одним из первых мыслителей, кто определил главные черты возникшего индустриального общества (или "индустриальной системы"). Подвергая критике капиталистическое общество того времени, Сен-Симон говорит, что "оно являет собой воистину картину мира, перевернутого вверх ногами", в нем "менее обеспеченные ежедневно лишают себя части необходимых им средств для того, чтобы увеличить излишек крупных собственников".
Сен-Симон полагает, что историческое развитие общества должно вести к формированию нового общества, построенного на разумных основаниях, к "новой промышленной системе". Свой проект нового общественного устройства Сен-Симон изложил в произведениях: "О промышленной системе" (1821-1822), "Катехизис промышленников" (1823-1824), "Новое христианство" (1825).
Сен-Симон считал, что лишь всемерное развитие производства может избавить трудящиеся массы от бедствий путем эффективного использования научных принципов организации общества. Этими принципами должны быть внедрение всеобщего обязательного производительного труда, обеспечение всем равных возможностей применить свои способности, создание плановой организации производства, которое должно обеспечить все потребности общества. Общество должно стать большой производительной ассоциацией, а весь мир постепенно превратится во всемирную ассоциацию народов. Основной социальной целью должен быть производительный труд, а политической силой, которая осуществляется обученными администраторами, будет прикладная наука о производстве.
Сен-Симон не считал, что будущее общество будет бесклассовым, но полагал, что рабочие и буржуазия объединяются в едином классе "индустриалов", где рабочие должны подчиняться их "естественным" лидерам, однако их интересы будут гармонически интегрированы в понятии всеобщего благосостояния. В дальнейшем все люди - от рабочих до управляющих - будут принадлежать к единому классу производителей, имеющих общие интересы и противопоставленных паразитирующим группам общества, которые в конце концов будут ликвидированы.
В "промышленной системе" Сен-Симона предусматривалось подчинение всех предпринимателей единому плану работ. Чтобы единственным принципом в оценке людей во всех областях общественной жизни стали их способности и труд, Сен-Симон предлагал отменить право наследования.
Сен-Симон традиционно рассматривается как один из трех великих основателей современного социализма, наряду с Фурье и Оуэном.
Учение Сен-Симона оказало большое влияние на многих мыслителей и имело множество последователей. Была создана школа сен-симонизма, которая с течением времени превратилась в религиозную секту, но вскоре распалась. Одним из учеников Сен-Симона был Конт, одно время служивший секретарем Сен-Симона, который продолжал разрабатывать теорию позитивистской науки и философии и то, что он называл новой наукой - социологией.