Веб-бібліотека - головна сторінка


Лукашевич М. П., Мигович І.І. Теорія і методи соціальної роботи:

Соціальна робота як наукова і навчальна дисципліна. Сутність поняття "соціальна робота". Об'єкт і суб'єкт соціальної роботи. Функції і принципи соціальної роботи. Соціальна робота як галузь науки і навчальна дисципліна. Виникнення і розвиток теорії соціальної роботи. Передумови виникнення теорії соціальної роботи в Україні. Становлення соціальної роботи як науки в Україні. Розвиток вітчизняної теорії соціальної роботи. Сучасні теорії соціальної роботи. Адаптивно-соціалізаційна теорія соціальної роботи. Людина як суб'єкт-об'єкт соціальної роботи. Соціалізація і адаптація як базові процеси соціальної роботи. Адаптивно-соціалізаційна концепція соціальної роботи...

Карпіловська С.Я. та ін. Основи професіографії: Теоретичні основи професіографії. Професіографія та її місце в системі професійної орієнтації населення. Класифікація професій. Методичні основи професіографії. Методи професіографії. Опитувальні листи для виявлення професійно важливих якостей спеціалістів. Професії типу "людина - людина". Загальна характеристика типу професій. Професіограма контролеракасира. Професіограма медсестри широкого профілю. Професіограма вихователя дитячого садка. Професії типу "людина - техніка". Загальна характеристика типу професій. Професіограма наладчика. Професіограма водія (на матеріалі дослідження праці водія міського транспорту). Професіограма токаря...
Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення: Роль і значення мови в суспільному житті. Українська мова серед інших мов світу. Функції мови. Мовна норма. Функціональні стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль. Мова документів. Загальні вимоги до укладання та оформлення. Документ та його функції. Критерії класифікації документів. Вимоги до укладання та оформлення документів. Оформлення сторінки. Текст і його оформлення. Скорочування слів і словосполучень. Стандартизація ділового тексту. Реквізити ділових паперів. Дата. Індекс. Заголовок до тексту. Адресат. Гриф затвердження. Резолюція. Віза. Підпис. Терміни та їх місце в діловому мовленні. Професійна лексика. Використання неологізмів та запозичень. Документування в управлінській діяльності...
Федорченко В. К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Україні: Мандрівництво в Україні як прообраз туризму (IX-XIX ст.). Україна очима іноземних мандрівників. Внесок українців у географічні дослідження земної кулі. Зародження готельної справи в Україні. Початок організованого туризму (кінець XIX - початок XX ст.). Виникнення в Україні перших туристських організацій. Рекреаційне освоєння Криму. Кримсько-Кавказький гірський клуб (1890 - 1915 рр.). Зародження туристсько-екскурсійної справи на західноукраїнських землях. Розвиток готельної справи в другій половині XIX - на початку XX ст. Розвиток туризму в Україні в міжвоєнний період (1918-1939 pp.). Створення централізованої системи управління туризмом. Туристсько-екскурсійна справа і краєзнавчий рух у Радянській Україні...

КЛЕАНФ из Асса

(ок. 331/330, Асе, Малая Азия - ок. 232 до н. э., Афины) - греческий философ-стоик, ученик Зенона из Кития и его преемник во главе школы. В молодости был кулачным бойцом и примкнул к Зенону уже в зрелом возрасте; вел аскетически-скромную жизнь, зарабатывая на учебу физическим трудом. Среди его 58 известных сочинений почти по всем разделам учения (сохранилось немногим более 100 фрагментов) наиболее важны "Логика", "О знании", "О диалектике", "О Зеноновом учении о природе", "Физические заметки", "Разыскания о Гераклите", "Об атомах", "О времени", "О влечении", "О надлежащем", "О конечной цели", "О наслаждении", "Риторика" и "Гимн к Зевсу".
Вопреки распространенному мнению, отождествлявшему лояльность Клеанфа по отношению к Зенону с отсутствием самостоятельной позиции, он внес нечто новое почти в каждый раздел стоического учения (см. Стоицизм), начиная с деления философии на 6 частей (SVF I 482). Он уточнил теорию "представления" (которое описывал как "вещественный" отпечаток - 484) и специально занимался модальной логикой (489). Имел, вероятно, оригинальную концепцию космологии (493 ел.) и первым из стоиков обратился к Гераклиту. В учении о симпатии космической впервые четко сформулировал фундаментальный тезис стоической онтокосмологии: симпатия возможна лишь между телесными структурами (518). Единственный в школе считал звездный огонь конусовидным (498; 508) и имел редкий в стоической среде интерес к наблюдению живой природы (515). При достаточно традиционных антропологических взглядах Клеанф, в отличие от Хрисиппа, полагал, что все души сохраняются до конца космического цикла (522). Мнение Посидония, согласно которому Клеанф якобы признавал самостоятельное существование иррационального начала в душе (570), основано на недоразумении. Особенно большое внимание он уделял теологии (которую считал особой частью философии), предложив оригинальные доказательства бытия богов (528 ел.). Блестящим выражением теологических воззрений Клеанфа является "Гимн к Зевсу", свидетельствующий о его поэтической одаренности и необычной для Ранней Стой религиозности (ср. 538). В этике Клеанф следовал сложившейся при Зеноне школьной норме, внося отдельные уточнения в принципиально важные формулировки. В формуле "жить согласно природе" предлагал, в отличие от Хрисиппа, иметь в виду "природу" целого (555); считал, в противоположность Хрисиппу, что однажды обретенную добродетель нельзя утратить (568). Вслед за Зеноном придавал важное значение практической этике (паренетике) (582), из которой впоследствии развилась позднестоическая моралистка. Самым значительным учеником Клеанфа был его преемник Хрисипп. Фрагм.: SVF 1463-619; Столяров. Фрагменты, т. 1, с. 160-208. Лит.: VerbekeG. Kleanthes van Assos. Brussel, 1949; Solmsen F. Cleanthes r Posidonius? The Basis of Stoic Physics. Amst., 1961.
А. А. Столяров