Веб-бібліотека - головна сторінка


Москаленко, Л. В. та ін. Масова комунікація:

Концепції масової комунікації. Світовий інформаційний простір і демократичне суспільство. Проблеми становлення інформаційного суспільства. Ера інформації і гуманістична парадигма трансформації сучасного соціального знання. Соціологічні теорії розвитку мас медіа. Масова комунікація і суспільство. Соціальне функціонування журналістики. ЗМІ у соцієнтальних системах суспільства. Журналістика і духовність суспільства. ЗМІ і національна ідея. Результативність масово-інформаційної діяльності. Свобода преси: теорія і практика. Правові основи функціонування мас медіа. Законодавче поле діяльності українських мас медіа. Громадський контроль за діяльністю засобів масової комунікації. Самоконтроль у ЗМІ...

Ломачинська І.М. Бібліографознавство: Загальне поняття про бібліографію та бібліографознавство. Предмет дисципліни "Бібліографознавство". Історія розвитку бібліографічних знань. Зародження бібліографічних знань. Розвиток бібліографії в Україні. Історичний процес формування визначення бібліографії і бібліографознавства. Бібліографія як галузь діяльності. Поняття про бібліографію як системне утворення. Суб'єкти, об'єкти бібліографії. Сучасні визначення бібліографії і бібліографознавства. Поняття бібліографічної інформації: основні форми її закріплення і передачі. Загальне поняття бібліографічної інформації. Система "документ - споживач" як джерело виникнення бібліографічної інформації. Документально-бібліографічні потреби...
Молдован В.В. Риторика загальна та судова: Історико-теоретичні аспекти риторики. Феномен красномовства та його різновиди. Загальне поняття про красномовство. Види красномовства. Судове (юридичне) красномовство. Академічне красномовство. Політичне красномовство. Церковне красномовство. Суспільно-побутове красномовство. Нариси з історії красномовства. Розвиток ораторського мистецтва у Стародавньому світі. Риторика Стародавньої Месопотамії. Риторика Стародавнього Єгипту. Риторика Стародавньої Індії. Риторика Стародавнього Ірану. Риторика Стародавнього Китаю. Виникнення і розвиток риторики у Стародавній Греції. Римський період античного красномовства. Красномовство в Біблії. Ораторське мистецтво епохи Середньовіччя...

Киреевский Иван Васильевич

(1806-1856) -русский философ, представитель славянофильства. Родился в Москве, в семье помещика-дворянина, умер от холеры в Петербурге.
В своих произведениях, подчеркивая особенности русской культуры, а именно цельность и разумность, Киреевский выступал с критической оценкой западной образованности, которая, по его мнению, переживала раздвоение духа, науки, государства, классов, семейных уз. В России же сохранились черты прежней жизни - стремление к цельности бытия внутреннего и внешнего, постоянная память об отношении всего временного к вечному и человеческого к божественному. Западный человек,- пишет Киреевский, "почти всегда доволен своим нравственным состоянием; почти каждый из европейцев всегда готов, с гордостью ударяя себя по сердцу, говорить себе и другим, что совесть его вполне спокойна, что он совершенно чист перед Богом и людьми... Русский человек, напротив того, всегда живо чувствует свои недостатки, и чем выше восходит по лестнице нравственного развития, тем более требует от себя и потому тем менее бывает доволен собою" [Поли. собр. соч. М., 1911. Т. 1. С. 216].
В то же время Киреевский не игнорировал западноевропейскую цивилизацию. Он писал, что "любовь к образованности европейской, равно как любовь к нашей, обе совпадают в последней точке своего развития в одну любовь, в одно стремление к живому, полному, всечеловеческому и истинно христианскому просвещению" [Там же. С. 162].
Идеал социального порядка Киреевский ввдел в общине, полагая, что отличительная черта русского взгляда на всякий порядок заключается в "совмещении личной самостоятельности с цельностью общего порядка" [Там же. С. 76].
Киреевский писал, что "направление философии зависит в первом начале своем от того понятия, которое мы имеем о Пресвятой Троице" [С. 74]. Тем самым Киреевский указал пути для развития христианского мировоззрения. Он высказывал идеи соборности, или общности, и указывал, что цельность общества состоит в том, чтобы сочетать личную свободу и индивидуальные особенности граждан, а это возможно лишь при условии свободного подчинения отдельных личностей общечеловеческим ценностям.
Киреевский положил начало цельной религиозной и христианской философии, которую потом стали развивать братья Трубецкие, С.Булгаков, Н.Бердяев, Вл. Соловьев, В.Эрн и др.