Веб-бібліотека

Старушенко Л.І. Анатомія і фізіологія людини:

Історичний нарис. Основні відомості про структуру та функції клітин, тканин, органів і систем. Апарат руху й опори. Кістки. Осьовий скелет. Скелет голови. Кістки мозкового черепа. Кістки лицевого черепа. Хребтовий стовп. Грудна клітка. Додатковий скелет. Кістки верхньої кінцівки. Кістки нижньої кінцівки. Суглоби кінцівок. М'язи. М'язи частин тіла. Системи крові та кровообігу. Система крові. Склад, кількість і фізико-хімічні властивості крові. Клітини крові. Зсідання крові (гемокоагуляція). Групи крові. Система кровообігу. Діяльність серця. Кровоносна система. Лімфатична система. Дихальна система. Дихання. Вентиляція легенів. Газообмін в легенях і тканинах. Регуляція дихання. Травна система. Травлення. Обмін речовин...

Батутіна А.П., Ємченко І.В. Експертиза товарів: Якість як основна категорія товарної експертизи. Поняття якості товарів. Фактори формування і збереження якості товарів. Оцінювання якості товарів. Контроль якості товарів. Експертиза товарів. Загальні поняття, предмет, мета, завдання експертизи товарів. Класифікація експертиз. Суб'єкти і об'єкти експертизи, товарів. Методи товарної експертизи. Організація і техніка проведення експертизи. Товарознавча експертиза. Експертиза нормативної і супровідної документації. Експертиза кількості товарів. Експертиза якості товарів. Товарознавча судова експертиза товарів. Митна експертиза товарів. Санітарно-гігієнічна експертиза. Основні поняття санітарно-гігієнічної експертизи...
Калакура Я.С. Архівознавство: Архівознавство як наукова система і навчальна дисципліна. Предмет, об'єкти і методи архівознавства. Джерельна база та історіографія архівознавства. Місце і роль архівознавства у підготовці фахівців. Історія архівної справи в Україні. Початок архівів в Україні Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Архіви адміністративних та судових установ литовсько-польської доби (15 ст. - 1-а половина 17 ст.). Архіви центральних установ Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Литовська та Коронна метрики. Волинська метрика. Архіви судових установ. Магістратські архіви. Архіви та архівна справа козацько-гетьманської України (середина 17-18 ст.). Український державний архів 17 ст...
Москаленко А. З. Теорія журналістики: Предмет і завдання курсу. Поняття «журналістика». Університетська підготовка журналістів. Нова журналістська формація. Журналістика як мистецтво і як наука. Інформаційний підхід у журналістиці. Суспільство і соціальна інформація. Відкритість інформаційного простору. Основні принципи інформаційних відносин. Доступ до інформації. Види інформації. Правила передачі інформації. Нормативна база діяльності преси. Свобода преси. Правові основи функціонування ЗМІ. Законодавче забезпечення захисту інформаційного простору. Норми професійної етики журналіста. Результативність журналістської діяльності. Функції як результат поєднання мети та засобів її досягнення. Принципи журналістики як основа ефективного функціонування ЗМІ...
Кушнаренко Н.М., Удалова В.К. Наукова обробка документів: Поняття про наукову й аналітико-синтетичну обробку документів, її суть і види. Суть і значення наукової обробки документів. Поняття "згортання інформації". Види наукової (аналітико-синтетичної) обробки документів. Наукова обробка документів як сукупність процесів аналізу і синтезу. Використання наукової обробки документів. Бібліографічний опис документів. Поняття бібліографічного опису, його функції, вимоги до нього. Основні етапи розвитку теорії та практики бібліографічного опису. Розвиток книгоопису з давнини до XVIII ст. Розвиток книгоопису в XIX ст. Розвиток теорії та практики бібліографічного опису в XX ст. Теорія і практика бібліографічного опису в першій половині XX ст...
Палеха Ю. І. Управлінське документування. Кадрове діловодство: Особливості складання кадрової документації. Вимоги до кадрового діловодства. Визначення поняття «кадрового діловодства». Основні обов'язки і функції кадрових служб. Організація праці співробітників кадрових служб. Призначення документації з кадрів. Завдання обліку кадрів. Місце та склад кадрової документації. Основні групи кадрових документів. Класифікація документів з особового складу. Ведення трудових книжок. Особливості ведення і збереження трудових книжок. Заповнення трудових книжок. Порядок внесення записів про нагородження й заохочення. Порядок внесення відомостей у разі звільнення. Порядок виправлення записів у трудових книжках. Оформлення дублікату трудової книжки. Ведення обліку трудових книжок...
Чирва Ю. О., Баб'як О. С. Безпека життєдіяльності: Засади формування безпеки життєдіяльності. Формування безпеки життєдіяльності. Людський фактор у проблемі безпеки життєдіяльності. Правові засади управління в галузі безпеки життєдіяльності. Захист населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру. Державне управління, сили та засоби захисту населення від надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру та поведінка людини. Класифікація надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації техногенного характеру. Надзвичайні ситуації природного характеру та поведінка людини. Геологічні небезпечні явища...
Горгашич В. О. Морфологія української мови: Поняття про граматику. Граматичне значення. Граматична форма. Граматична категорія. Об'єкт і предмет морфології. Частини мови і принципи їх класифікації. Система частин мови за В. Виноградовим. Проблема поділу слів на частини мови в сучасному мовознавстві. Самостійні частини мови. Іменник. Загальна характеристика іменника як частини мови. Лексико-граматичні розряди іменників. Іменники конкретні і абстрактні. Іменники загальні і власні. Іменники предметні і речовинні. Іменники збірні і одиничні. Морфологічні ознаки іменника. Категорія істот і неістот. Категорія роду іменника. Засоби вираження категорії роду. Граматичний і семантико-граматичний рід іменників. Класифікація іменників за родами. Рід абревіатур...
Архівознавство / За ред. Я. С. Калакури: Архівознавство як наукова система і навчальна дисципліна. Предмет, об'єкт і методи архівознавства. Зв'язок архівознавства з іншими науками та навчальними дисциплінами. Джерельна база та історіографія архівознавства. Історія архівної справи в Україні. Початок архівів в Україні. Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Архіви литовсько-польської доби (XV ст. - перша половина XVII ст.). Архіви та архівна справа козацько-гетьманської України (середина XVH-XVIII ст.). Архіви та архівна справа в Україні кінця XVIH-XIX ст. Архіви України в контексті проектів архівних реформ у Росії XIX - початку XX ст. Архіви та архівна справа доби Української революції...
Історія України: нове бачення / Під ред. В.А. Смолія: Стародавня доба. Кам'яний вік. Епоха міді - бронзи. Трипільська культура. Скіфо-сарматський світ. Античні міста Північного Причорномор'я. Населення України в 1 тис. н.е. Слов'яни. Київська Русь. Вихід на історичну сцену. Передумови для утворення східнослов'янської держави. Київське князівство Аскольда. Інші осередки державності на Русі. Народження Давньоруської держави наприкінці IX - на початку X ст. Розвиток державності на Русі в першій половині X ст. Ігор. Перші спроби регламентації данини й адміністративно-судової системи. Ольга. Характер і форма Давньоруської держави ІХ-Х ст. Воєнна активність Русі в 60-х - на початку 70-х pp. X ст. Святослав. Розбудова держави за Володимира Святославича...
Яценко Т. С. Теорія і практика групової психокорекції: Теоретичні передумови активного соціально-психологічного навчання. Психологічні засоби групової психокорекційної роботи. Практична психологія і психокорекційна практика. Поняття психокорекції. Природа психічних явищ, які підлягають психокорекції. Спрямованість психокорекційного процесу АСПН. Поняття особистісної деструкції та особистісної проблеми спілкування. Особливості психокорекційного процесу в групі АСПН. Особливості процесуальної діагностики в групі АСПН. Результативність психокорекційного процесу в групі АСПН. Групова динаміка як чинник психокорекції. Поняття «дезінтеграція» та «інтеграція» в контексті групової психокорекції за методом АСПН. Механізми особистісних змін суб'єкта...

КАРНАП Рудольф

(18 мая 1891, Ронсдорф, Германия - 14 сентября 1970, Санта-Моника, Калифорния, США) - аналитический философ и логик, один из лидеров Венского кружка, ведущий представитель логического позитивизма. Учился во Фрайбургском и Йенском университетах. Ученик Г. Фреге. В 1921 защитил докторскую диссертацию по философским основаниям геометрии. Приват-доцент Венского университета (1926 - 31), профессор философии Германского университета в Праге (1931 - 35). После прихода к власти нацистов был вынужден эмигрировать в США, преподавал в Чикагском университете (1935 - 52), работал в Принстонском институте передовых исследований (1952 - 54), возглавлял кафедру философии Калифорнийского университета в Лос-Анджелесе (1954 - 61). На формирование взглядов Карнапа наибольшее влияние оказали идеи Б. Рассела и Л. Витгенштейна (прежде всего его "Логико-философский трактат"). Основные области исследований Карнапа - эпистемология, философия науки и логика. Изменяя не раз свои взгляды на протяжении долгого творческого пути, Карнап вместе с тем сохранил приверженность определенным идеям и принципам. Одной из центральных сквозных тем в творчестве Карнапа был поиск все более точной экспликации основной идеи эмпиризма, т. е. идеи сведения знания к его эмпирической основе. Однако в отличие от прежних эмпиристов, Карнап наряду с другими логическими позитивистами трактовал базисность эмпирического знания не в генетически-психологическом духе как отправной пункт в формировании знания, а как абсолютный предел его логического анализа. Главный акцент в этой трактовке эмпиризма делается на сведении всех предложений науки к некоторому классу элементарных предложений, выражающих "чистый" опыт и образующих неопровержимый и абсолютно достоверный базис знания. Эти предложения получили название "протокольных", и сводимость к ним воспринималась как критерий истинности и осмысленности всех других предложений науки. В осуществлении такой эмпирической редукции Карнап отводил принципиальную роль логике, построению формальных языков со строго заданной логической структурой, содержащих строгое определение процедур сведения и пригодных для описания всех эмпирических явлений. Первую попытку соединения эмпиризма и логики Карнап предпринял в книге "Логическое построение мира" (Der logische Aufbau der Welt, 1928), где им проведен "феноменалистический анализ" знания, предполагающий сведение всех понятий к элементам индивидуального чувственного опыта. В качестве процедуры сведения Карнап использовал здесь цепи определения одних понятий через другие. Однако вскоре под влиянием критики со стороны О. Нейрата Карнап был вынужден признать неприемлемость феноменалистского языка для логической реконструкции системы знания, ибо сугубо индивидуальный характер опыта, фиксируемого в предложениях этого языка, противоречит общезначимости научного знания и не обеспечивает возможность коммуникации и верификации. Это противоречие Карнап попытался преодолеть в статье "Физикалистский язык как универсальный язык науки" (Die physikalische Sprache als Universalsprache der Wissenschaft, 1931 - 32), где, не отказываясь от идеи языка, фиксирующего непосредственный опыт индивида, и называя его "монологическим протокольным языком", он выдвинул концепцию физикалистского языка как своего рода посредника между монологическими языками. В этой работе Карнап стремится доказать, что психологические термины могут быть введены на базе физического словаря, в связи с чем акты восприятия получают бихевиористское истолкование как описания физиологических состояний. Эта статья положила начало дискуссии о протокольных предложениях, в ходе которой Карнап усовершенствовал свою трактовку физикализма и сформулировал концепцию "вещного языка", предложения которого описывают "вещи" - наблюдаемые физические объекты и их наблюдаемые свойства. Предикаты наблюдения этого языка образуют, согласно Карнапу, тот эмпирический базис, на основе которого могут быть введены все научные термины. Эта концепция была сформулирована Карнапом в статье "Проверяемость и значение" (Testability and Meaning, 1936 - 37), где им существенно пересмотрены и процедуры сведения. Как выяснилось в ходе логических исследований, в экстенсиональных языках нельзя определить явным образом в терминах наблюдаемых характеристик даже наиболее близкие к эмпирическому базису понятия - т. н. диспозициональные предикаты, выражающие предрасположенность некоторого объекта реагировать определенным образом при определенных условиях, приобретая некоторый наблюдаемый признак. Для введения таких понятий в язык науки Карнапом был разработан метод редукционных предложений, который фиксирует сводимость диспозициональных понятий к предикатам наблюдения только при определенных условиях, оставляя их "открытыми" для уточнения в других возможных контекстах применения. Концепция вещного языка практически явилась окончательной формулировкой идеи логических позитивистов об эмпирическом базисе знания. В этой концепции достаточно силен элемент конвенционализма, который еще более подчеркнут Карнапом в его статье "Эмпиризм, семантика и онтология" (Empiricism, Semantics and Ontology, 1950), где разработана идея "языковых каркасов". Другой "сквозной" темой в творчестве Карнапа был поиск им адекватного критерия значения, которое трактовалось членами Венского кружка в эмпиристском духе как нечто непосредственно наблюдаемое. Согласно сформулированной алогическом позитивизме верификационной теории значения, высказывание имеет значение, если оно может быть верифицировано, т. е. сведено к протокольным предложениям. Те высказывания, для которых верификация невозможна, должны быть устранены из науки как бессмысленные. Чрезмерная жесткость этого критерия, отсекающего от науки предложения, выражающие научные законы и утверждения о прошлом, заставила Карнапа в статье "Проверяемость и значение" заменить понятие верификации более слабым понятием подтверждения. Согласно новому критерию, значение высказывания не сводится к фиксации "непосредственно данного", а раскрывается через бесконечный ряд предложений наблюдения, служащих элементами подтверждения. Следующий шаг в либерализации критерия познавательного значения был сделан Карнапом в статье "Методологический характер теоретических понятий" (The Methodological Character of Theoretical Concepts, 1956), где установление эмпирического значения теоретических терминов представляет собой сложную процедуру, включающую использование постулатов теории и "правил соответствия", фиксирующих связь теоретических терминов с терминами наблюдения. В результате теоретические термины получают лишь частичную эмпирическую интерпретацию, что отвечает "открытости" научного знания, однако такой критерий не позволяет провести строгое различие между научным рассуждением и метафизикой. Вместе с тем именно критерию познавательного значения Карнап и другие логические позитивисты отводили центральное место в своей программе "очищения" науки от метафизики. Карнап называет лишенные познавательного значения высказывания псевдовысказываниями, ибо, не имея значения, они только "по видимости" являются утверждениями, поэтому формулируемые с их помощью проблемы являются "псевдопроблемами", не имеющими реального содержания. В целом источник возникновения философских псевдопроблем Карнап видел в особенностях обыденного языка и его неправильном использовании, хотя он неоднократно обращался к вопросу о более точной локализации их причин. Так, в книге "Логический синтаксис языка" (Logische Syntax der Sprache, 1934) он объясняет их возникновение с помощью предложенного им различия между материальным (утверждения об объектах) и формальным (утверждения о словах) модусами речи. Часто утверждения о словах ошибочно формулируются как предложения об объектах, и тогда возникают псевдопроблемы. Взамен прежней метафизики Карнап предложил новое понимание философии как логического анализа языка науки. В "Логическом синтаксисе языка" этот анализ трактуется исключительно как определение синтаксической структуры языка, однако в дальнейшем семантические исследования А. Тарского убедили его в необходимости расширить поле этого анализа, включив в него выявление семантических свойств и отношений. Логический анализ в понимании Карнапа призван был не только "очистить" науку от метафизики, но и выявить единство научного знания, обусловленное эмпирической однородностью языка всех наук. Задаче построения "унифицированного языка науки" была посвящена "Энциклопедия унифицированной науки" (1938 - 40), одним из редакторов и автором которой он был. Вместе с тем для Карнапа логика была не только средством, но и предметом исследования. Результаты, полученные Карнапом в области логического синтаксиса и семантики, в методологии дедуктивных наук, в построении систем индуктивной логики и в исследованиях по теории вероятности, имели важное значение для развития современной логики. Наиболее важными трудами Карнапа в этой области являются "Исследования по семантике" (Studies in Semantics, 1942 - 1947) и "Логические основания вероятности" (Logical Foundations of Probability, 1950). Центральную роль в семантике Карнапа играют понятия описания состояния и метод экстенсионала и интенсионала.
Соч.: Der logische Aufbau der Welt. B. - Sehlachtensee, 1928; Scheinprobleme in der Philosophie: Das Fremdpsychische und der Realismusstreit. B. - Schlachtensee, 1928; Der logische Syntax der Sprache. W, 1934; Die Uberwindung der Metaphysik durch logische Analyse der Sprache. - "Erkenntnis". 1931 - 32, Bd. 2, S. 219 - 241; Die physikalische Sprache als Universalsprache der Wissenschaft. Ibid. Bd. 2, S. 432 - 465; Testability and Meaning, - "The Philosophy of Science", 1936 - 37, v. 3,4, p. 419 - 471, 1 - 40; Introduction to Semantics. Cambr. (Mass.), 1942; Formalization Of Logic, Cambr. (Mass.), 1943; Meaning and Necessity: A Study in Semantics and Modal Logic. Chi., 1947; Logical Foundations of Probability. Chi., 1950; The Methodological Character of Theoretical Concepts. - Minnesota Studies in the Philosophy of Science. Minneapolis, 1956, v. l, p. 38 - 76; Значение и необходимость. М., 1959; Философские основания физики. Введение в философию науки. М., 1971.
Лит.: Хилл Т. И. Современные теории познания. М., 1965; Schlipp P. А. (ed.). The Philosophy of Rudolf Carnap, La Salle (III), 1963; Rudolf Carпар. Logical Empiricist. Materials and Perspectives, ed. J. Hintikka. Dordrecht - Boston, 1975.
Л. Б. Макеева


© 2009-2020  lib.ltd.ua