Веб-бібліотека

Палеха Ю. Кадрове діловодство:

Організаційні засади роботи з кадрами. Робота з кадрами як багатогранний процес. Основні терміни та поняття. Елементи системи управління персоналом. Еволюція менеджменту персоналу. Розвиток підходів до управління персоналом. Напрями та методи управління персоналом. Основи кадрової політики. Особливості розробки та завдання кадрової політики. Основні засади та принципи роботи з кадрами. Реалізація кадрової політики організації. Побудова роботи кадрової служби. Історія розвитку кадрових служб. Види кадрових служб та їх чисельність. Завдання, напрями роботи і обов'язки кадрових служб. Складові кадрової роботи. Вимоги до працівників кадрових служб. Розроблення посадової інструкції менеджера з персоналу...

Катренко Л.А., Пістун І.П. Охорона праці в галузі освіти: Законодавство в галузі охорони праці. Організація охорони праці в навчально-виховних закладах. Законодавча та нормативна база України про охорону праці. Законодавство про охорону праці. Нормативно-правові акти з охорони праці. Гарантії прав громадян на охорону праці. Час відпочинку працюючих. Охорона праці жінок і молоді. Організація роботи з охорони праці в системі Міністерства освіти і науки України. Організація роботи з охорони праці управління освіти. Організація роботи з охорони праці в навчально-виховних закладах. Організація служби охорони праці у навчально-виховних закладах. Розслідування та облік нещасних випадків у навчально-виховних закладах. Контроль і нагляд за станом охорони праці...
Макарова О.В. Державні соціальні програми: Теоретичні засади програмного регулювання соціальної сфери. Об'єктивно-історичні передумови застосування державних соціальних програм. Історичні корені застосування систем соціального захисту. Об'єктивні передумови застосування державних соціальних програм у сучасний період історії. Досвід застосування соціальних програм у країнах «загального добробуту». Особливості застосування соціальних програм в Україні у перехідний період. Сутність та методологічні основи програмного регулювання соціальної сфери. Програмування як інструмент реалізації соціальної політики. Сутність категорії «державна соціальна програма». Методологія розробки державних соціальних програм. Класифікація соціальних програм...
Чирва Ю. О., Баб'як О. С. Безпека життєдіяльності: Засади формування безпеки життєдіяльності. Формування безпеки життєдіяльності. Людський фактор у проблемі безпеки життєдіяльності. Правові засади управління в галузі безпеки життєдіяльності. Захист населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру. Державне управління, сили та засоби захисту населення від надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру та поведінка людини. Класифікація надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації техногенного характеру. Надзвичайні ситуації природного характеру та поведінка людини. Геологічні небезпечні явища...
Газін В. П., Копилов С. А. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки): Світ після Другої світової війни. Основні тенденції суспільного розвитку сучасності. Країни Центральної та Південно-Східної Європи в системі тоталітаризму. Країни Балтії. Республіка Білорусь. Болгарія. Велика Британія. Іспанія. Італія. Канада. Латинська Америка. Німеччина. Країни Північної Європи. Польща. Російська Федерація. Румунія. Сполучені Штати Америки. Угорщина. Франція. Чехословаччина. Чеська Республіка. Словацька Республіка. Югославія. Республіка Хорватія. Республіка Словенія. Республіка Македонія. Республіка Боснія та Герцеговина. Міжнародні відносини...
Кунченко-Харченко В.І. Документалістика: Інформаційно-документаційне забезпечення управління. Значення документаційного забезпечення управління. Документ, системи документації. Державна система документаційного забезпечення управління. Автоматизована система документаційного забезпечення. Складання та оформлення документів. Державний стандарт на УСОРД. Вид документа. Бланк документа. Порядок адресування документів. Погодження документів. Посвідчення документа. Відмітки на документах. Вимоги до тексту документа. Складання організаційно-розпорядчих документів. Структура та оформлення кадрової документації. Систематизація документів та їх зберігання. Систематизація документів. Номенклатура справ. Формування справ. Зберігання справ...
Свинко Й. М., Сивий М. Я. Геологія: Загальна геологія. Основні відомості про Землю. Сучасні уявлення про Землю. Земля - планета Сонячної системи. Походження Землі. Будова й фізичні властивості Землі. Мінерали - складова земної кори. Хімічний склад земної кори. Кристалографічні властивості та форми мінералів у природі. Діагностичні ознаки мінералів. Найпоширеніші мінерали. Процеси зовнішньої і внутрішньої геодинаміки. Магматизм. Магма й утворення магматичних порід. Інтрузивний магматизм. Ефузивний магматизм. Класифікація магматичних гірських порід. Вивітрювання порід (гіпергенез). Фізичне вивітрювання. Хімічне вивітрювання. Продукти вивітрювання. Робота вітру. Вітри й вітрові процеси. Руйнівна робота вітру. Транспортна діяльність вітру. Акумулятивна робота вітру...

КАМЮ Альбер (1913-1960)

- французский философ, публицист, писатель, драматург. Лауреат Нобелевской премии по литературе (1957). Основные философские и литературно-философские работы: "Миф о Сизифе" (1941), повесть "Посторонний" (1942), "Письма к немецкому другу" ( 1943-1944), эссе "Бунтующий человек" (1951), роман "Чума" (1947), повесть "Падение" (1956), "Шведские речи" (1958) и др. Философ экзистенциальной ориентации. Особенности онтологии, гносеологии, философии истории, философии искусства определены постановкой и решением центральной для К. проблемы: философского оправдания стоического, бунтарского сознания, противопоставленного "безрассудному молчанию мира". Творчество К. - безостановочный философский поиск, который целенаправляется страстным переживанием за Человека, оказавшегося жертвой, свидетелем и соучастником трагического надлома времени и истории в 20 в. К. показывает, что жизнь в обезбоженном мире с необходимостью ведет к обожению человека, истории и нигилизму ницшеанского толка. К. в "Мифе о Сизифе" стремится ответить на вопрос: как, в чем найти надежду на позитивное бытие в мире, в котором религиозная надежда умерла? Постулируя изначальное мироощущение человека как абсурд, К. исследует его как характеристику человеческого "бытия-в-мире", отчужденном и неразумном. Одновременно он характеризует абсурд как границу осознанности и ясности понимания бытия. Совмещение онтологического и гносеологического смыслов осуществляется в переживании мира человеком, выпавшем из обыденного течения жизни или истории. Осуществившееся видение абсурдности бытия означает видение им своего человеческого удела. Мужественная честность перед собой, героическая готовность к борьбе, трезвость оценки непосредственного опыта К. противопоставляет самоубийству и "философскому самоубийству" (религии, мифосознанию, утопиям и т.п.) как вариантам ухода жизни и мысли от устрашающе-трезвого видения абсурдности существования. Мысль К. эволюционирует от провозглашения тотального бунта против всех богов, который выбирает абсурдный человек ("Миф о Сизифе") к представлению о том, что сохранить духовный мир человека и человечества с помощью нигилистической морали и философии невозможно (пьеса "Калигула", 1944). От состояния "все дозволено", ограниченного субъективным требованием полноты самоутверждения, - к пониманию угрозы самой культуре и цивилизации со стороны человека, утратившего шкалу ценностей. К. показывает, что абсурдный, бессмысленный мир без Бога порождает героев (совесть, дух, мужество) и тиранов (ложь, насилие, цинизм), с необходимостью требуя оценки бунта как состояния морального сознания, с одной стороны, и переосмысления "мира" как культурно-исторического процесса - с другой. Недостаточность нравственной, социальной, исторической оправданности "бунта против всех" преодолеваются К. в процессе переосмысления его конструктивно-деструктивных возможностей, в поиске критериев направленности бунтарского сознания человека в определении меры абсурдности мира. В романе "Чума" К. переходит к коллективной морали и стремлению обрести утерянное в трагедии "изгнания" (чумы) единство, радость общения. Мир обретает смысл, который открывается только через осмысленный, направленный на изживание абсурдности мира, бунт. Онтологизация бунта как целостной установки человеческой деятельности позволили К. трактовать его в качестве инструмента, с помощью которого мир (историческая действительность, жизнь) теряет разрозненную бессвязность и обретает разумную целостность. В "Бунтующем человеке" в анализе метафизического (философского) и политического бунта К. движется от морально-нравственной к социально-исторической обусловленности трансформаций бунтующего в абсурдном мире человека. К. обнажает условия перехода бунта как отказа от бессмысленности и жестокости - в тиранию как примирение с жестокостью. Именно слияние философского (метафизического) и политического бунтов ведет от человеческой солидарности, поиска общих смысложизненных ориентиров к абсолютизму, всезнанию, провиденциализму, террору. В России такая трансформация была предподготовлена, согласно К., так называемой "немецкой идеологией", "злыми гениями Европы" Гегелем, Марксом и Ницше, создателями адекватной 20 в. формы государственного нигилизма. Государственная идеология, опирающаяся на государственный террор, ликвидирующая свободу и миллионы жизней, исходит из релятивистского отношения к трансцендентным ценностям и абсолютизации прогрессистского доверия к истории. К. предостерегал как мыслителей от пророческой позиции в мире, где идея способна трансформировать ткань истории, так и народы, которые делают эти пророчества идеологией своего бунта. К. находит ограничения бунта в самом человеке, вышедшем из страданий и вынесшем из них бунт и солидарность. Такой человек знает о своих правах, выражает в бунте свое человеческое измерение и сознание неустранимости трагизма человеческого существования. Протест против человеческого удела всегда обречен на частичное поражение, но он так же необходим человеку, как собственный труд Сизифу. Искусство для К. служит средством спасения от нигилизма. Оно не делает человека счастливым, но человек становится свободным, освобождаясь от иллюзий прогресса, обращаясь к собственной натуре, вглядываясь в несовершенство мира. Анализ искусства у К. движется от искусства как эстетического бегства от реальности к утверждению эстетики природы и идеалов всеобщности человеческого общения. [См. также "Бунтующий человек" (Камю), Абсурд]


© 2009-2020  lib.ltd.ua