Веб-бібліотека

Петрик О.І., Валецький Ю.М. Валеологія: Курс лекцій:

Людина та її здоров'я. Фізичне здоров'я. Психічне здоров'я. Духовне здоров'я. Природні умови здоров'я. Соціальні умови здоров'я. Етнічна культура здоров'я. Оздоровчі методи і системи...

Локазюк В. М., Савченко Ю. Г. Надійність, контроль, діагностика і модернізація ПК: Надійність обчислювальних пристроїв, ПК і комп'ютерних систем. Суть і основні елементи теорії надійності. Розподіли ймовірності безвідмовної роботи Експоненціальний розподіл. Нормальний розподіл (Гауса). Розподіл Вейбула. Методи забезпечення надійності Методи забезпечення надійності відновлюваних об'єктів. Методи забезпечення надійності невідновлюваних об'єктів. Комп'ютерні системи як синтез відновлюваних і невідновлюваних об'єктів. Резервування апаратури Основні види резервування. Мажоритарний метод резервування. Відновлюючий орган з пам'яттю як метод резервування. Інформаційна надлишковість як універсальний засіб контролю. Суть інформаційної надлишковості...
Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів / За заг. ред. проф. Г. В. Щокіна: Проблеми і тенденції змін світової освіти й Україна. Як і чому змінюється світова освіта. Тенденції змін європейської школи і світові стандарти середньої освіти. Кілька загальних тенденцій змін європейської і світової школи. До проблеми освітніх стандартів і визнання шкільних атестатів. Найхарактерніші тенденції розвитку закордонної вищої освіти (системні процеси). Темп і межі розширення масштабів. Тенденція подовження обов'язкової освіти після школи. Тенденція урізноманітнення закладів вищої освіти. Тенденція розширення завдань закладів вищої освіти. Створення і розвиток нових університетів та інших ВЗО...
Бочелюк В. Й. Юридична психологія: Юридична психологія в системі психологічних знань. Психологія як наука. Предмет і завдання юридичної психології. Психологія в системі наук. Система юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Сутність методології та методів юридичної психології. Загальна характеристика методології та методів пізнання в юридичній психології. Конкретні методи психолого-юридичних досліджень. Соціально-психологічні методи виправлення правопорушника. Психологічні особливості злочинних дій. Особистісна мотивація злочинних дій. Особливості групової мотивації злочинних дій. Психологія неповнолітніх правопорушників. Особистість неповнолітнього злочинця. Соціально-психологічні причини злочинної поведінки неповнолітніх...

ИРРАЦИОНАЛИЗМ

(лат. - отрицательная частица и rationalis - разумный) - методологический принцип истолкования природы нравственности, характерный для ряда буржуазных теорий морали. Хотя элементы И. можно найти в самых различных этических теориях прошлого, наиболее полное развитие он получает в середине XIX в. (Кьеркегор, Шопенгауэр) и особенно в XX в., когда его идеи были положены в основу таких направлений буржуазной этики, как экзистенциализм и неопротестантизм. Гл. в этическом И. - это отрицание каких бы то ни было общих законов в нравственности, преувеличение значения особенного, неповторимого в каждой моральной проблеме Следствием этого является вывод, что разум и наука, способные устанавливать лишь общее в многообразном, совершенно неприменимы к области морали (Мораль и наука). В решений нравственных проблем на первый план иррационалисты выдвигают "жизненное чувство", волю, бессознательные стремления или к -л духовные способности, противопоставляемые логическому мышлению. При этом они полагают, что "алогичное" и "противоразумное" ближе находится к пониманию смысла человеческого существования, нежели любая форма рационального мышления, якобы ведущая к догматизму и лишению человека свободы и индивидуальности. Утверждая, что каждая жизненная ситуация и положение каждого отдельного человека всегда уникальны, неповторимы, иррационалисты делают вывод, что моральные требования каждый раз имеют совершенно различный смысл С их т. зр., поэтому невозможно сформулировать к/-л. общие принципы нравственности, на основании к-рых человек мог бы принимать конкретные решения в различных практических ситуациях В этом положении присутствует не только момент крайнего релятивизма, но и критика этического рационализма. Иррационалнсты критикуют те этические теории, в к-рых содержание моральных требований выводится из совокупности научных сведений о человеке как естественном и общественном существе. Рассматриваемый в этом. плане человек действует по законам причинности, в рамках целесообразности, руководствуется разумом и выработанными наукой понятиями, подчиняется законам и требованиям об-ва, общим для всех моральным нормам. Но с т. зр. иррационалистов, это якобы лишь внешняя сторона человеческого бытия и область "неподлинной" морали - морали утилитарной, догматической, канонизированной. Собственно же человеческое, или "подлинное", бытие якобы не поддается никаким определениям, находится вне законов об-ва и природы. Это сфера абсолютной свободы личности, где человек утверждает себя в своей нравственности вопреки об-ву, в противовес царству материального расчета. В подобном раздвоении человеческого бытия на две совершенно независимые сферы, с одной стороны, проявляется критическое отношение к совр. буржуазной цивилизации, а с др. - поиск "спасения" человека от капиталистических антигуманных отношений на путях ухода личности в себя (Индивидуализм). В конечном итоге иррационалисты приходят к отрицанию общественной природы морали, к утверждению, как они сами считают, "двусмысленной", "парадоксальной" нравственности. Но такая нравственность не может указать человеку, каким именно образом ему следует поступать в жизни. В этом и заключается реакционный и антигуманный смысл этического И.


© 2009-2020  lib.ltd.ua