Веб-бібліотека

Конфліктологія / За ред. В. М. Петюха:

Сутність конфлікту та його характерні риси. Кінцеві та проміжні цілі. Визначення конфлікту. Конфліктна ситуація та інцидент як передумови виникнення конфлікту. Характерні ознаки прояву конфлікту. Об'єктивні й суб'єктивні складові конфліктної взаємодії. Межі поширення конфлікту. Види та типи конфліктів. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації. Причини й наслідки конфліктів в організації. Кінцеві та проміжні цілі. Типові причини виникнення конфліктів в організації. Функції конфліктів і їхня спрямованість. Вплив конфлікту на соціальне оточення та його учасників. Позитивні наслідки конфліктів. Негативні наслідки конфліктів...

Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: Порівняльна педагогіка як галузь наукових знань. Основні історичні етапи розвитку порівняльної педагогіки. Предмет порівняльної педагогіки, її завдання та методи дослідження. Провідні чинники розвитку освіти в сучасних умовах. Провідні контекстуальні чинники розвитку освіти в кінці XX - на початку XXI ст. Глобалізація як чинник впливу на розвиток освіти. Визначення глобалізації. Політичний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Економічний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Культурний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Сучасний стан і перспективи розвитку освіти в провідних розвинених країнах та в Україні. Загальна характеристика суперечностей і перспектив розвитку освітніх систем у сучасному світі...
Кифяк В. Ф. Організація туризму: Туризм та його світовий розвиток. Зміст, основні поняття та історичний розвиток туризму. Теоретичні аспекти розвитку туризму у світі та фактори впливу на туристичні обміни. Вплив туризму на світову економіку. Туризм України. Характеристика туристичної діяльності та її вплив на економіку України. Туристичні ресурси та інфраструктура - головні складові розвитку туризму в Україні. Характеристика туристичних ресурсів окремих територій (на прикладі Карпатського регіону та Буковини). Законодавче та правове забезпечення туристичної діяльності в Україні. Організаційні форми та види туризму. Організаційні форми туризму. Класифікація видів туризму за метою подорожі, територіальними ознаками, часовими характеристиками...
Туристичне краєзнавство / За ред. Ф. Д. Заставного: Історія становлення й розвитку краєзнавства в Україні. Родовід українського краєзнавства, його давні традиції. Фундатори національного краєзнавства. Особливості розвитку краєзнавства в Галичині. Історія розбудови карпатської туристичної інфраструктури (друга половина XIX ст. - 1939 р.). Розвиток краєзнавства в Українській РСР у 1920-1940-х та повоєнних роках XX ст. Утворення та діяльність Всеукраїнської спілки краєзнавців. Туристичне краєзнавство України: об'єкт, предмет, основні завдання та теоретико-методологічні засади. Сутність та теоретико-методологічні засади національного краєзнавства, взаємозв'язок з іншими дисциплінами. Об'єкт і предмет туристичного краєзнавства...
Соціологічна теорія: традиції та сучасність / За ред. А.Ручки: Концептуальні основи соціології XXI століття. Виклики соціології XXI століття: глобалізація, посткласицизм, постмодернізм. Інтегралістська соціологія Пітирима Сорокіна. Феноменологічна соціологія: досвід аналізу повсякденного світу. Етносоціологія: сучасний контекст. Сучасна соціологія конфлікту: образ соціальної реальності. Соціологія суб'єктивної реальності...

ИНТУИТИВИЗМ

- философско-эстетич. течение, противопоставляющее интуицию как единственно достоверное средство филос. познания рассудочному мышлению. И. формируется в качестве особого направления в к. 19-нач. 20 в., хотя отд. интуитивистские идеи встречаются у многих философов предшествующих эпох. Становление И. связано с критикой ошибок и противоречий позитивизма, механицизма, сциентизма, осуществляемой с позиций иррационализма, мистицизма. Интуитивное видение мира и человека противопоставляется рациональному истолкованию природы, истории, об-ва и личности, этики и эстетики.
Стремление нек-рых сторонников И. сохранить элементы интеллектуализма в своих концепциях (Жильсон, Маритен, Лосский, Франк, Е.Н. Трубецкой, Н. Гартман и др.) не снимает принципиальной ориентации этого течения на критику разума и понятийного мышления. И., упраздняя границы между субъектом и объектом, познанием и действительностью, толкует последнюю как знание-бытие (Лосский).
И. в эстетике абсолютизирует интуицию как момент непосредств. осознания в эстетич. восприятии и эстетич. оценке, в творч. фантазии художника. Интуитивистская эстетика Бергсона, направленная против классич. эстетики Гегеля и позитивистской философии искусства И. Тэна, последовательно оспаривает значение интеллекта, дискурсивного мышления в качестве инструментов познания и творчества. В этом плане она является предтечей совр. неклассич. видения эстетич. поля. Вслед за Шопенгауэром бергсонизм трактует интуицию как высшую форму познания, как бескорыстное мистич. созерцание, полное совпадение, слияние субъекта со специфич. объектом - динамической, духовной сущностью мира, жизненным порывом (elan vital) . Интуиция, по Бергсону, - единств. способ постижения текучей, изменчивой, постоянно творящей самое себя длительности (duree), т.е. психич. жизни человека, обладающей той же природой, что и космич. "жизненный порыв" . Иррац. интуиция схватывает уникальное, непредсказуемое, неповторимое. Наделенный способностью к интуиции художник не зависит от социальной среды, культурной традиции, истории, от стереотипов мышления в понятиях - он творит нечто абсолютно новое, и эта оригинальность - фундаментальный критерий эстетич. ценности. Интуиция как бескорыстное созерцание и творчество противостоит интеллекту, обслуживающему утилитарные, социальные потребности человека. В работе Бергсона "Смех" (1900) - единственной, специально посвященной эстетич. проблематике, - подчеркивается, что всякое повторение, обобщение, типизация выводят произведение из сферы чистого искусства и помещают в социальную среду, где господствуют стереотипы, условные знаки, понятия, символы - все то, что враждебно худож. интуиции. Бергсон противопоставляет трагедию как искусство неповторимо-индивидуальных образов комедии как социально значимому суррогату творчества, основанному на работе интеллекта, склонного к обобщениям.
В интуитивистской эстетике Кроче сущность искусства также видится в "чистых образах фантазии", создаваемых художником. Однако, если Бергсон полагал, что интуиция в сущности невыразима, Кроче считал, что интуиция позволяет чувству, переживанию воплотиться в образе, обрести внешнее предметное выражение - в камне, краске, пластике человеч. тела, в муз. звуке, наконец, в слове. Эти идеи, высказанные в труде "Эстетика как наука о выражении и как общая лингвистика" (1902), были в последующем уточнены автором, провозгласившим поэзию интуицией и ритмизацией Вселенной.
И. оказал глубокое влияние на худож. культуру 20 в., прежде всего на многочисл. школы и течения модернизма. Интуитивистскими идеями питались лит-ра "потока сознания" и "новый роман". Бергсоновской концепцией проекции на полотно интуиции "реальности души", "чистой реальности" вдохновлялись кубисты, абстракционисты, абстрактные экспрессионисты. Его представление об искусстве как мифотворчестве в разл. степени повлияло на теорию и худож. практику сюрреализма, театра абсурда, экзистенциалистского романа. Крочеанство, выдвинувшее тезис "искусство - это выражение", нашло отклик в "новой критике", исходившей из того, что всякое выражение - это искусство; поэзия леттризма, играющая сочетаниями букв; "потенциальная поэзия", предлагающая набор взаимозаменяемых строк и строф. Интуитивистская идея ассоциативной эмоц. памяти оказалась особенно созвучна постмодернистскому видению искусства, эстетики и культуры как глобального "флэш бека".
Лит.: Асмус В.Ф. Проблема интуиции в философии и математике. М., 1963; Новиков А.В. От позитивизма к интуитивизму. М., 1976; Свасьян К.А. Эстетич. сущность интуитивистской философии А. Бергсона. Ереван, 1978; Кроче Б. Эстетика как наука о выражении и как общая лингвистика. Ч. I. М., 1920; Сгосе В. Aesthetica in nuce. Bari, 1932; Arbour R. Henri Bergson et les lettres francaises. P., 1955; Bergson Н. Oeuvres. P., 1959.
А.В. Новиков


© 2009-2020  lib.ltd.ua