Веб-бібліотека

Малахов В.А. Етика: Курс лекцій:

Моральні цінності в сучасному світі. Що таке етика. Етос і мораль. Етика як філософська наука. Завдання науки етики. Мораль як соціальний феномен. Попереднє зауваження. Мораль і проблема її соціальної детермінації. Первісні форми регуляції людської поведінки. Процес виокремлення моралі. Мораль та інституційна регуляція. Мораль і право. Мораль і звичай. Мораль і спільноти. Універсальність і спільнотність у системі етичних пріоритетів. Мораль і соціальна диференціація суспільства. Етичні проблеми національних відносин. Загальнолюдське в моралі. Чи існує прогрес у царині людської моральності. Поняття і структура моральної свідомості. Місце моральної свідомості в системі моралі (Порядок дальшого викладу)...

Наливайко Д. С., Шахова К. О. Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму: Німецький романтизм. Ієнський гурток романтиків. Новаліс. Л. Тік і В. Вакенродер. Ф. Гельдерлін. Гейдельберзький гурток романтиків. А. фон Арнім. К. Брентано. Г. фон Клейст. Е. Т. А, Гофман. Г. Гейне. Французький романтизм. Період Консульства і Першої імперії. Ж. де Сталь. Б. Констан. Ф. Р. де Шатобріан. Періоди Реставрації і Липневої монархії. А. де Ламартін. А. де Віньї. Віктор Гюго. Жорж Санд. А. де Мюссе. Ж. де Нерваль. Італійський романтизм. Література 1797-1815 років. У. Фосколо. Література 1816-1848 років. А. Мандзоні. Д. Леопарді. Англійський романтизм. Вільям Блейк. Вільям Вордсворт. Семюель Тейлор Колрідж. Вальтер Скотт. Джордж Ноель Гордон Байрон...
Сало Я. М. Організація обслуговування населення на підприємствах харчування: Характеристика ресторанів та кафе. Історія виникнення ресторанів та кафе. Характеристика приміщень ресторанів. Характеристика допоміжних приміщень ресторану. Матеріально-технічне забезпечення ресторану. Меблі та обладнання торгового залу. Меблі та обладнання банкетних залів. Асортимент скляного посуду. Асортимент скляного посуду для ресторанів. Асортимент столового посуду з порцеляни. Асортимент металевого посуду. Столове приладдя. Столова білизна. Підготовка до обслуговування відвідувачів. Санітарно-гігієнічна підготовка торгового залу. Розставляння меблів. Сервірування столів. Особливості розміщення посуду та столового приладдя. Естетика в сервіруванні стола...
Локазюк В. М. Мікропроцесори та мікроЕОМ у виробничих системах: Функціонування, проектування та архітектура мікропроцесорних пристроїв і систем. Загальні відомості про мікропроцесорну техніку. Основні поняття та визначення мікропроцесорної техніки. Класифікація мікропроцесорів та їх основні параметри. Вибір мікропроцесорного комплекту для проектування обчислювальних пристроїв і систем. Загальні питання організації та функціонування мікропроцесорних пристроїв і систем. Структура мікропроцесорних пристроїв і систем. Інтерфейси мікропроцесорних пристроїв і систем. Керування роботою мікропроцесорних пристроїв (систем). Адресний простір. Механізм та способи адресації. Формалізація процесу проектування мікропроцесорних пристроїв і систем...
Вступ до соціальної роботи / За ред. Т. В. Семигіної: Соціальна робота як суспільне явище. Сутність соціальної роботи. Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві. Сутність соціальної роботи як фахової діяльності. Соціальна робота як наука. Соціальна робота як навчальна дисципліна. Виникнення та еволюція соціальної роботи. Проблеми періодизації історії соціальної роботи. Передісторія виникнення соціальної роботи як фахової діяльності. Зародження фахової соціальної роботи. Еволюція методології фахової соціальної роботи. Історія фахової соціальної роботи в Україні. Соціальна робота у структурі соціально-гуманітарних наук. Філософія соціальної роботи. Філософія і соціальна робота. Філософське осмислення практики соціальної роботи...
Семигіна Т. В. Порівняльна соціальна політика: Порівняльні підходи у соціальній політиці. сучасні соціальні проблеми у світі. Розуміння соціальних проблем. Оцінювання соціальних проблем. Загальній погляд на міжнародний контекст. Національні моделі соціальної політики. Класифікації моделей соціальної політики. Зміни в моделях соціальної політики. Фахові тенденції у соціальній політиці. Глобальна соціальна політика. Соціальна політика у великобританії. Загальні відомості про країну. Основні соціальні показники. Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику. Адміністрування соціальної політики. Соціальні програми. Соціальна політика у німеччині. Загальні відомості про країну. Основні соціальні показники...
Шишка Р. Б., Сергієнко В. В. Митне право України: Митна справа в Україні. Поняття митної справи. Започаткування та становлення митної справи. Зміст митної справи. Митна політика України та її основні елементи. Принципи митного регулювання. Правове регулювання підприємництва за участю іноземного елемента. Міжнародний обіг товарів і товарна номенклатура. Митна політика і міжнародна торгівля. Митне право України. Поняття митного права. Предмет митного права. Метод митного права. Принципи митного права. Система митного права. Удосконалення митного права. Митно-правові відносини. Джерела митного права. Митні органи України. Митні органи України та організаційно-правові засади їх діяльності. Державне регулювання діяльності митних органів...

ИНТЕЛЛИГЕНЦИЯ

- понятие введение в научный оборот в России в 60-х гг. 19 в., в 20-е гг. 20 в. вошло в англоязычные словари. Первоначально интеллигенцией называли образованную, критически мыслящую часть общества, социальная функция которой однозначно связывалась с активной оппозицией самодержавию и защитой интересов народа. Главной чертой сознания интеллигенции признавались творчество культурно-нравственных ценностей (форм) и приоритет общественных идеалов, ориентированных на всеобщее равенство и интересы развития человека. Первую попытку представить проблему в историческом аспекте предпринял Иванов-Разумник в "Истории русской общественной мысли" (1906). Особое место в философском осмыслении роли русской интеллигенции в обществе занимает сборник "Вехи" (1909), ознаменовавший смену леворадикального понимания этого феномена реформаторски-либеральным. Выражая настроения и идеи своего времени, авторы "Вех" критиковали интеллигенцию за политический радикализм и нигилистический морализм, за кружковщину, "правдоискательство" и любовь к уравнительной справедливости, за то, что в ее философских построениях не осталось места для свободы и личности, поскольку и та и другая были подчинены целям революционной борьбы. Однако критические предостережения авторов не были услышаны; еще более печальной оказалась судьба близкого по духу к "Вехам" сборника "Из глубины" (1918).
Родословная русской интеллигенции по общему признанию восходит к эпохе Петра I. Модернизация России, начатая им, нуждалась в новом образованном классе людей, который и стал первым отрядом русской служилой интеллигенции. Вплоть до 30-х гг. 19 в. образованная часть российского общества практически совпадала с офицерством и чиновничеством, верой и правдой служившими отечеству, интеллигенция всецело оставалась дворянской. Это надолго определило ее отличие от образованных кругов Европы, вышедших из средней буржуазии и тесно связанных с ней своими интересами. Свое назначение русская интеллигенция усматривала в воздействии на власть всеми доступными средствами (критическая публицистика, художественное и научное творчество, акции гражданского неповиновения) в целях повышения уровня цивилизованности власти, а позже ее либерализации. Одновременно она выступала в качестве просветителя народа, представителя его интересов во властных структурах. Исполнение обеих ролей неизбежно вело к ее дистанцированию и от государства, и от народа. Со временем это стало причиной трагедии, которую Г. П. Федотов назвал отщепенством русской интеллигенции. С декабристов начался этап сознательной, перерастающей в революционно-демократическое движение борьбы интеллигенции с самодержавием, причем в самой активной форме противостояния власти - в форме восстания. К 60-м гг. 19 в. русская интеллигенция по своему составу перестает быть дворянской, в нее вливается массовым потоком разночинная, а в 70 - 80-х гг. земская интеллигенция. Появилась новая форма оппозиции - "уход в народ". Это было время наиболее самоотверженного, жертвенного служения интеллигенции народу и драматического противостояния обществу Затем "практика малых дел" дополнилась террористическими действиями радикально настроенной части интеллигенции, влияние которой росло по мере развития революционного движения и усиления реакции со стороны правительства. Постепенно происходила политизация интеллигенции. Революционные события 1905 - 07 раскололи русскую интеллигенцию на два лагеря, поставив их "по разные стороны баррикад". Крушение вековой российской государственности в 1917, к чему стремилась интеллигенция, стало в значительной степени ее собственным крушением. Русский народ, по словам И. А. Ильина, выдал свою интеллигенцию на поругание и растерзание. Новому обществу не нужна стала "критически мыслящая личность" , а государству интеллектуальная оппозиция; место прежней интеллигенции в социальной структуре заняли служащие, учителя, врачи, инженеры, деятели науки и искусства, которые в рамках официального марксизма рассматривались в качестве социальной прослойки и именовались народной интеллигенцией. Однако сознание высокой гражданской ответственности, сделавшее в свое время интеллигенцию совестью российского общества, оказалось неистребимым, хотя культурный слой, воспроизводящий его, в наши дни стал очень тонким. Изначальная роль русской интеллигенции как посредника между народом и властью актуализирована в конце 20 в. новыми постсоветскими реалиями. Предметом острых общественных дискуссий стал вопрос об ответственности интеллигенции за кризисные процессы российского общества в 90-е гг. В исследовательской литературе в настоящее время нет единства мнений относительно содержания и границ понятия интеллигенции. Основные точки зрения колеблются между веховской позицией, которая видела в интеллигенции маргинальный слой, подменивший профессионально-ответственный интеллектуальный труд борьбой за народное счастье, и традиционно советским пониманием, отождествлявшим интеллигенцию с высокообразованной частью общества.
Лит.: Вехи. Сб. статей о русской интеллигенции. - В кн.: Вехи. Из глубины. М., 1991; Интеллигенция. Власть. Народ. Антология. М., 1993; Милюков П. Я. Интеллигенция и историческая традиция. - "ВО", 1991, № 1, с. 106 - 159; Солженицын А. И. Образованшина.- В кн.: Он же. Из-под глыб. М., 1992, с. 187-221; Федотов Г. П. Трагедия интеллигенции. - В кн.: О России и русской философской культуре. Философы русского послеоктябрьского зарубежья. М., 1990, с. 403-444.
Л. И. Новикова, И. Н. Сиземская


© 2009-2020  lib.ltd.ua