Веб-бібліотека - головна сторінка


Наливайко Д. С., Шахова К. О. Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму:

Німецький романтизм. Ієнський гурток романтиків. Новаліс. Л. Тік і В. Вакенродер. Ф. Гельдерлін. Гейдельберзький гурток романтиків. А. фон Арнім. К. Брентано. Г. фон Клейст. Е. Т. А, Гофман. Г. Гейне. Французький романтизм. Період Консульства і Першої імперії. Ж. де Сталь. Б. Констан. Ф. Р. де Шатобріан. Періоди Реставрації і Липневої монархії. А. де Ламартін. А. де Віньї. Віктор Гюго. Жорж Санд. А. де Мюссе. Ж. де Нерваль. Італійський романтизм. Література 1797-1815 років. У. Фосколо. Література 1816-1848 років. А. Мандзоні. Д. Леопарді. Англійський романтизм. Вільям Блейк. Вільям Вордсворт. Семюель Тейлор Колрідж. Вальтер Скотт. Джордж Ноель Гордон Байрон...

Євтух М. Б., Сердюк О. П. Соціальна педагогіка: Загально дидактичні характеристики навчальної моделі соціально-педагогічної науки. Визначення об'єкта соціально-педагогічної науки. Визначення предмета соціально-педагогічної науки. Розробка методу соціально-педагогічної науки. Соціально-педагогічні закони саморозвитку суспільства. Соціально-педагогічні принципи самопізнання і саморозвитку суспільства. Народна педагогіка як джерело соціального виховання. Категоріальні засади соціально-педагогічної діяльності. Провідні категорії соціальної педагогіки. Соціальний педагог: професія та особистість. Соціальна педагогіка у саморозвитку економічного простору країни: саморозвиток трудових ресурсів. Соціально-педагогічні закономірності навчання персоналу...
Греченко В. А. та ін. Історія світової та української культури: Феномен культури. Історія світової культури. Культура первісного суспільства. Культура цивілізацій Стародавнього Сходу. Антична культура. Культура Середньовіччя: Європа, Візантія, ісламський світ. Культура Відродження і Реформації. Культура Нового часу. Європейська культура XIX ст. Культура XX ст. Історія української культури. Культура на українських землях у найдавніші часи. Культура Київської Русі. Культура України у XIV - першій половині XVII ст. Розвиток культури у другій половині XVII - XVIII ст. Українське національно-культурне відродження (кінець XVIII- початок XX ст.). Новітня українська культура...

ИНТЕЛЛЕКТУАЛИЗМ в искусстве

(лат. intellectus - ум, рассудок, разум) - особый тип, манера, форма, концептуально-философский склад худож. мышления (Мышление художественное), в к-ром рациональное преобладает над эмоциональным. Воплощаясь в худож. произв.. И, предстает как драма идей, персонажи к-рой олицетворяют и своими действиями передают (разыгрывают в лицах) мысли автора, выражают различные стороны его худож. концепции. Эту особенность подчеркивают сами художники - приверженцы И.: "Функция литературы - превращать события в идеи" (У. Сароян); "Искусство есть жизнь в свете мысли" (Г. Манн). В отличие от произв. психологического характера, нацеленных на передачу пластики движения мыслей, раскрытие диалектики души человека, взаимодействия мира и сознания, творцы интеллектуального иск-ва стремятся дать анализ состояния мира, выразить те или иные социальные проблемы, идеи. Эмоциональность восприятия образов здесь опосредствуется мыслью, ее постижением. И. в иск-ве обычно связан с использованием т. наз. параболической мысли, включением в произв. притчи или иных вставных элементов, к-рые, казалось бы, далеки от обсуждаемых в нем проблем современности. Однако отход от этих проблем происходит не по прямой, а по параболе, к-рая как бы вновь возвращает отошедшую в сторону мысль к современности, В И. философичность становится не только содержанием, но и структурой худож. произв., изменяя сам его тип: возникает роман-концепция, поэма-концепция, спектакль-концепция, фильм-концепция. Традиции И. в иск-ве восходят к лит-ре Просвещения XVIII в. (Дидро, Д. Дефо, Лессинг). В России И. присущ был творчеству Радищева ("Путешествие из Петербурга в Москву"), Герцена ("Былое и думы"), Чернышевского ("Что делать?"), получил отражение в "романе идей" Достоевского ("Идиот", "Преступление и наказание" и др.). Худож. развитие XX в. отмечено усилением философского, концептуального начала в образном мышлении, что отчетливо проявилось в творчестве А. Франса, Т. Манна, Б. Шоу, Г. Уэллса, К. Чапека, Брехта, Ф. Дюрренмата, М. Фриша и др. Это связано с обострением социальных проблем, с развертыванием научно-технической революции, что не может не сказаться на характере и средствах их осмысления в иск-ве.