Веб-бібліотека

Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів:

Конфліктологія як міждисциплінарна галузь наукового знання. Становлення предмета конфліктології. Конфліктологія як комплексна система знань: об'єкт, предмет, методи дослідження, функціональна роль. Понятійний апарат і система категорій конфліктології. Історія становлення та розвитку конфліктологічних знань. Знання про природу конфліктів у давньому світі та античному суспільстві. Соціальні конфлікти як предмет аналізу мислителів Середньовіччя та Нового часу. Сучасні західноєвропейські конфліктологічні вчення та конфліктологія представників американської науки. Поняття, структура та анатомія конфлікту. Природа і поняття конфлікту. Структура конфлікту. Анатомія конфлікту. Об'єднана типологія конфліктів...

Пятницкая Н. А., Лазарев Б. Г. Организация обслуживания в предприятиях общественного питания: Характеристика торговой части предприятий общественного питания. Значение организации обслуживания в предприятиях общественного питания. Торговые помещения. Торговая мебель. Буфеты. Организация работы моечной столовой посуды и сервизной. Столовая посуда, приборы и столовое белье. Меню и прейскуранты. Общая характеристика меню и прейскуранта. Меню со свободным выбором блюд. Меню дневного рациона питания. Оформление меню и прейскуранта. Подготовка торговых помещений к обслуживанию посетителей. Уборка помещений. Расстановка торговой мебели. Получение и подготовка посуды, приборов и столового белья. Складывание полотняных салфеток. Подготовка специй, цветов...
Білявський Г. О. та ін. Основи загальної екології: Теоретичні аспекти загальної екології. Еволюція взаємовідносин людини й природного середовища. Структура природного середовища. Природне середовище. Атмосфера. Літосфера. Гідросфера. Природні ресурси. Біосфера. Загальні властивості біосфери. Склад і функціонування біосфери. Проблема походження життя на Землі. Еволюція біосфери. Еволюція людини. Ноосфера. «Біосфера-2». Кругообіг речовин та енергії в біосфері. Організми та середовище. Великий кругообіг речовин й енергії. Вплив антропогенного фактора на кругообіг. Природні ресурси Землі. Біологічні ресурси. Мінеральні й енергетичні ресурси. Кліматичні ресурси. Життєвий простір. Генетичний фонд. Структура сучасної екології. Предмет екології. Основні екологічні поняття...
Чирва Ю. О., Баб'як О. С. Безпека життєдіяльності: Засади формування безпеки життєдіяльності. Формування безпеки життєдіяльності. Людський фактор у проблемі безпеки життєдіяльності. Правові засади управління в галузі безпеки життєдіяльності. Захист населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру. Державне управління, сили та засоби захисту населення від надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру та поведінка людини. Класифікація надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації техногенного характеру. Надзвичайні ситуації природного характеру та поведінка людини. Геологічні небезпечні явища...
Возняк М. С. Історія української літератури. Кн. 2: На руїнах українського національного життя. На чужу службу. Занапащення українського православ'я. Від одної богослужебної до одної літературної мови. Шкільна справа. Мандрівні дяки. Чернець-мандрівець Климентій і його вірші. Чверть століття у мандрівках. Перемога релігійної унії в Західній Україні. Йосип Шумлянський. Поет шляхтич-хлопоман кінця XVII ст. Українські елементи у польському письменстві. Українська світська пісня в польських виданнях. Українська пісня в московських виданнях. Той, що його світ ловив, та не спіймав. Твори Грицька Сковороди. Філософія Сковороди. Іскри вогню в попелищі Східної України. Унія як національний чинник у Західній Україні. На узбіччі. В обороні красної літератури...
Зінченко А. Історія дипломатії: від давнини до початку нового часу: Міждержавні відносини та дипломатія на Давньому Сході. Давньоєгипетська держава в міжнародних відносинах. Єгипетська дипломатія в добу Нового царства. Міждержавні відносини та дипломатія в давньому Межиріччі. Хетська держава в міжнародних відносинах. Зовнішня політика Ассирійської держави в II тис. до н. е. Боротьба з антиассирійськими коаліціями. Ассирійська дипломатія VII ст. до н. е. Характер міжнародно-правових відносин. Дипломатія давньої Індії. Давньокитайська дипломатія. Експедиції Чжан Цяня. Започаткування Великого шовкового шляху. Дипломатичні зв'язки країн Далекого Сходу. Ідеологія зовнішньої політики Давнього Китаю. Давньогрецька дипломатія...
Токмань Г.Л. Методика викладання української літератури в старшій школі: Філософсько-освітні та психолого-педагогічні засади методики викладання української літератури в старшій школі. Методика викладання української літератури як педагогічно-літературознавча прикладна наукова дисципліна, її парадигматика і систематизовані курси (друга половина XX ст). Діалогічний та екзистенціальний аспекти психолого-педагогічних засад викладання української літератури в школі. Рівні спілкування та їх практичне застосування в шкільному викладанні літератури. Рання юність як етап літературного розвитку школярів. Діалогізм та проблемність як принципи сучасного прочитання української літератури в школі. Психологічно-літературознавче дослідження художнього тексту...
Сільський туризм: історія, сьогодення та перспективи / За ред. Волошина І. М: Теоретичні аспекти розвитку сільського туризму. Основні види та форми розвитку сільського туризму. Світовий досвід розвитку сільського туризму. Рекреаційний потенціал сільського туризму. Роль культурно-пізнавального потенціалу в розвитку сільського туризму. Територіально-просторові ресурси сільського туризму. Організація та планування сільського туризму. Історичні передумови становлення та організаційно-законодавче забезпечення у сфері сільського туризму України. Стратегічне планування сільського туризму. Маркетинг послуг гостинної садиби. Технологічні основи гостинності. Основні вимоги щодо облаштування агрооселі для прийому туристів. Організація праці менеджера...
Бедь В. В. Юридична психологія: Предмет, завдання і система юридичної психології. Предмет і завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Система юридичної психології. Методологічні основи і методи юридичної психології. Методологічні принципи в юридичній психології. Методи пізнання в юридичній психології. Методи психологічного впливу на особистість. Загальнопсихологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології. Поняття про психіку і свідомість особистості. Психічні процеси. Психічні властивості особистості. Психічні стани особистості. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності. Правова психологія. Правова соціалізація. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості...
Семигіна Т. В. Порівняльна соціальна політика: Порівняльні підходи у соціальній політиці. сучасні соціальні проблеми у світі. Розуміння соціальних проблем. Оцінювання соціальних проблем. Загальній погляд на міжнародний контекст. Національні моделі соціальної політики. Класифікації моделей соціальної політики. Зміни в моделях соціальної політики. Фахові тенденції у соціальній політиці. Глобальна соціальна політика. Соціальна політика у великобританії. Загальні відомості про країну. Основні соціальні показники. Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику. Адміністрування соціальної політики. Соціальні програми. Соціальна політика у німеччині. Загальні відомості про країну. Основні соціальні показники...

ИНДИВИДУАЛЬНОСТЬ И ТРАДИЦИЯ

- один из аспектов культурологич. взаимодействия человека со средой, выражающий противоречивую ориентированность в его деятельности. В качестве субъекта культуры человек может быть характеризован с позиций общего и особенного как личность и как индивидуальность. Понятие "личность" позволяет рассматривать человека как носителя опр. социальных качеств, обществ, ролей, элемента структуры, а его деятельность соотносить с нормативно установленными принципами. Понятие "индивидуальность" обозначает те особенные соматич., психол., мировоззренч. качества, к-рые отличают данного человека от всех других. Индивидуальность личности определяет ее духовный потенциал и теснейшим образом связана со свободой выбора и самоопределением. Природа человека оказывается биполярной: в постоянной "нераздельности и неслиянности" (Г.С. Кнабе) находятся ее внешняя, нормативно ориентированная социальная сторона и свободно определяемая внутренняя. Столь же двойственно ориентированной оказывается и динамика личности: развитие самосознания, социализация и процесс выделения себя из социума. Понятие "личность" оказывается соотнесенным с понятием "традиция". На ней основан процесс социализации, поскольку он предполагает усвоение индивидом социокультурного опыта и означает наследование, подключение к групповой памяти, укоренение в этом прошлом, дающее ему возможность ориентироваться в мире и обеспечивающее чувство надежности и стабильности. Транслировать можно только стереотипно организованный опыт: нормы, ценности, правила поведения, навыки и т.д., поскольку его усвоение основывается на подражании образцам. Но становление субъекта культуры не исчерпывается кристаллизацией социокультурного опыта, а связано также с осознанием и противопоставлением себя окружающему миру, основанном на развитии самосознания как рефлексии интегральной целостности своего Я. Выделение себя из социальной общности посредством осознания своей индивидуальности ограничивает власть традиции над личностью. Автономность и самостоятельность ведут к поиску регулятивных основ, предполагающих функции целеполагания и выбора в опоре на собств. рациональность. Традиция в этом случае из образца для подражания превращается в объект рефлексии: ее осмысливают, сравнивают, оценивают, а наследие преемника становится предметом интерпретации. Относительность противопоставления всеобщего и особенного в развитии человека как субъекта культуры была хорошо показана в гегелевской теории, где открытие индивидом Я мыслилось как момент в становлении "всеобщего самосознания", прообразом к-рого мы могли бы назвать культуру.
Противоречие между традицией и индивидуальностью, принимающей вид самостоят, личностного начала находит свое разрешение в конкр. историко-культурных формах. При этом и индивидуальность, и традиция рассматриваются не просто как социокультурные факты, но и как ценности, в зависимости от приоритетности к-рых вырабатываются разл. историко-культурные модели взаимодействия человека и среды. Об-во, признающее высшей ценностью свое наследие в целом, независимо от того, какие именно традиции: родовые, этнокультурные, конфессиональные, идеол. положены в ее основу, считается традиционным. Оно является замкнутым, т.к. ориентировано на репродукцию опр. образцов, стабильным, сплоченным, способным к солидарному действию его членов на основе признания единой системы ценностей. Значение индивидуального начала в такой модели сведено к минимуму. Можно выделить разл. типы традиционализма, напр., добровольное подчинение своего Я установленным принципам и его растворение в групповом сознании - такого рода связи характерны для конфессионального традиционализма; и групповое давление, насильств. репродуцирование образцов поведения, выравнивающих и усредняющих людей, порождающих их суггестивность, - механизм разных форм идеол. традиционализма.
Религ. основания вост. культуры привели к отрицанию в ней самоценности активного индивидуального начала. Зап.-европ. культура, напротив, не только провозглашает его ценность, более того, постепенное накопление элементов индивидуальности определяет направление ее эволюции на уровне постулат, развития всей культуры, циклич. развития каждой эпохи, на уровне развития мировоззрения отд. личности, принадлежащей этой культуре.
В диахронном аспекте проблема индивидуальности возникает в эпоху кризиса античной полисной системы и ее ценностей и установления отношений между отд. человеком и социальным миром (космополитизм). Ср.-вековье переосмысляет проблему индивидуальности с христ. позиций. В силу однократности творения человек сотворен единичным и конечным. Таким он предстает перед Богом в исповедальном общении, таким он предстанет на Страшном Суде. Но эта тварность являет образ божественности, следовательно, индивидуальность несет отпечаток всеобщности. Новое время полагает личный Разум и Волю в качестве законов, определяющих сферу действия личности. Ей не нужна опора в традиции, она вправе подвергнуть суду любой коллективный опыт, для нее не авторитетны и ссылки на историчность. В совр. зап.-европ. культуре эти тенденции продолжают развиваться: в худож. лит-ре идут поиски напряженного и обостренного индивидуального переживания мира вместо его осмысления, а также конструирование "собственных миров".
Однако индивидуализация не была единств, тенденцией развития зап.-европ. культуры. В каждую эпоху параллельно и всегда в диалоге развивалось традиционалистское мировоззрение. В культуре Нового времени этот спор достиг пика и предстал как оппозиция Разума и Истории. Сторонники апологии традиции ссылались на ценность видового опыта, преемственность культуры в диахронии, а также наивность претензий Разума на новизну решений. Их противники отрицали безропотное повиновение прошлому, как не согласующееся с естеств. правами, свободой и самоопорностью Разума.
В синхронистич. аспекте оппозиция индивидуальности-традиционности выступает как предел действия противоположного начала. Об-ву необходимо хранить социальную память, и для этого оно стандартизирует коллективный опыт и насаждает его образцы. В качестве реакции на давление личность, стремясь освободиться от власти традиции, начинает развивать свои собств. формы освоения мира, совершая свободный выбор. Такое поведение вступает в конфликт с нормативно установленными представлениями. Если этот процесс не будет ограничен, он грозит целостности и стабильности об-ва. В целях самосохранения об-во начинает бороться с самоуправством путем стандартизации, ритуализации, усреднения опыта, путем насильств. внедрения стереотипных форм поведения. Разрешение этого противоречия заключается в синтезе, снимающем каждую из выделенных крайностей.
Лит.: Кон И.С. Открытие "Я". М., 1978; Поршнев Б.Ф. Контрсуггестия и история // История и психология. М., 1971; Шацкий Е. Утопия и традиция. М., 1980; Интегральное исследование индивидуальности: стиль деятельности и общения. Пермь, 1992; Кирнос Д.И. Индивидуальность и творч. мышление. М., 1992; Коло-миец В.П. Становление индивидуальности. М., 1993; Кнабе Г. С. Личность и индивидуальность // Кнабе Г. С. Материалы к лекциям по общей теории культуры и культуре античного Рима. М., 1993; Индивидуальность и способности. М.,1994.
О. И. Горяинова


© 2009-2020  lib.ltd.ua