Веб-бібліотека - головна сторінка


Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка:

Теорія соціальної педагогіки. Соціальна педагогіка: її предмет, функції та прикладні завдання. Філософські основи сучасної соціально-педагогічної діяльності. Психолого-педагогічні основи соціалізації людської особистості з метою гармонізації власно особистісних та загальносуспільних інтересів. Сугестологічна майстерність соціального педагога. Екопсихологічна система особистості. Вплив мікрочинників соціалізації на її формування. Формування екопсихологічної системи особистості в умовах впливу мезочинників соціалізації. Роль основних джерел макрочинників соціалізації у формуванні екопсихологічної системи особистості. Вплив мегачинників соціалізації на формування людської особистості. Проблеми сучасної віктимології...

Пірен М. І. Конфліктологія: Предмет конфліктології як науки. Предмет, метод, структура конфліктології. Основні поняття та категорії конфліктології. Зв'язок конфліктології з іншими науками. Методи наукових досліджень у конфліктології. Функції конфліктології в суспільстві. Конфлікти в історії суспільної думки. Давні уявлення про конфліктність буття. Конфлікти в рамках соціополітичного виміру (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). Теорії конфліктів (кінець ХХ - початок ХХІ ст.). Становлення конфліктології як науки в Україні та її розвиток на сучасному етапі. Природа конфліктів. Поняття, структурні елементи конфлікту. Класифікація конфліктів. Межі конфлікту. Причини конфліктів, їхні функції та профілактика. Особистісні причини виникнення конфліктів...
Левчук Л. Т. Естетика: Предмет естетики: історія і теорія проблеми. Предмет естетики: проблема термінології. Предмет естетики: становлення проблематики науки. Естетика як самостійна наука. Естетика в структурі міжпредметних зв'язків. Естетична діяльність та її форми. Творчий потенціал людської праці. Людина і суспільні відносини як об'єкти естетичної діяльності. З. Природа в структурі естетичної діяльності. Естетична діяльність і мистецтво. Структура естетичної свідомості. Естетичне почуття. Естетичний смак. Естетичний ідеал. Естетичні погляди і теорії. Основні естетичні категорії. Категорії "гармонія" і "міра". Категорії "прекрасне" і "потворне". Категорії "піднесене", "героїчне", "низьке"...
Любіцева О.О. та ін. Туристичні ресурси України: Науково-методичні засади вивчення туристичних ресурсів. Глобальні тенденції розвитку туризму. Місце України на світовому туристичному ринку. Класифікація туристичних ресурсів. Інформаційні джерела та методи обробки інформації. Характеристика туристичних ресурсів. Природно-рекреаційні ресурси. Кліматичні ресурси та умови. Бальнеологічні ресурси. Водні туристичні ресурси. Туристичні ресурси природно-заповідного фонду України. Біотичні туристичні ресурси. Рельєф як туристичний ресурс. Культурно-історичні ресурси. Етнічні ресурси. Інфраструктурні умови використання туристичних ресурсів. Розвиток сфери гостинності. Санаторно-курортне господарство. Транспорт і транспортна інфраструктура. Туристичні підприємства...

ИМАЖИНИЗМ

(от фр. image - образ, преображение) - литературная группировка, возникшая в Советской России в 20-х гг., объединявшая поэтов А. Б. Мариенгофа, В. Г- Шершеневича, Р. Ивнева, А. Б. Кусикова, И. Грузинова, С. А. Есенина, к ней примыкали также и нек-рые художники (Г. Якулов, Б- Эрдман и др.). В эстетических заявлениях имажинистов утверждалась самоценность образа как такового; в полемике с футуристическими представлениями о формотворчестве и содержательности иск-ва (Футуризм) они объявляли себя подлинными ревнителями художественности и поэтического языка: "...мы, кто отшлифовывает образ, кто чистит форму от пыли содержания... утверждаем, что единственным законом искусства, единственным и несравненным методом является выявление жизни через образ и ритмику образов". Приверженцы И. пытались использовать в поэтической практике теоретические положения Потебни о "внутренней форме слова как естественной первопричине поэтической речи", восстановить стершийся первоначальный образ слова путем очищения его от смысла. "Не уничтожение образа, а поедание образом смысла - вот путь развития поэтического слова!" - заявил Шершеневич. Для выявления внутренне присущей слову поэтичности имажинисты отказались от привычных грамматических форм, от метрического стиха, предпочитая свободный стих, "верлибр образов", конструирование эффектных метафор, сравнений, трактовали поэтическое произв. как "каталог образов", допускали свободное их перемещение и произвольную замену. Эстетическая программа И. вела к формалистическому, экстравагантному (Экстравагантность) образотворчеству, к отказу от социально-политической проблематики, к проповеди "искусства для искусства". Признавая "несомненную талантливость" имажинистов, Луначарский писал, что они "представляют собой злостное надругательство и над собственным дарованием, и над современной Россией". Внутренняя неоднородность и противоречивость И. были замечены уже современниками. Расхождение Есенина с этой литературной группой обнаружилось в 1921 г., когда поэт в статье "Быт и искусство" провозгласил неразрывное единство иск-ва и действительности, выступил против формализма имажинистов, обвинил их в "акробатничестве" и "несерьезном" отношении к творчеству. "У собратьев моих нет чувства родины во всем широком смысле этого слова, поэтому у них так и несогласовано все. Поэтому они так и любят тот диссонанс, который впитали в себя с удушливыми парами шутовского кривляний ради самого кривляний". Маяковский в 1922 г., назвав имажинистов "крошечной группкой", к-рая "уже выдыхается", предрекал: "Из всех них останется лишь Есенин". В 1924 г. Есенин и Грузинов в письме в газету "Правда" объявили о роспуске группы имажинистов, к-рая формально продолжала существовать до 1927 г.