Веб-бібліотека - головна сторінка


Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації:

Стандарти - нормативна база управлінням якістю продукції і сертифікації. Загальні відомості про стандартизацію. Органи з стандартизації в Україні. Основні положення державної системи стандартизації України. Організація робіт з стандартизації і загальні вимоги до стандартів. Порядок впровадження стандартів і державний нагляд за їх додержанням. Вітчизняні системи стандартів. Роль уніфікації в промисловому виробництві. Нормоконтроль технічної документації. Техніко-економічна ефективність стандартизації. Міжнародна та європейська діяльність з стандартизації та участь у ній України. Основні тенденції розвитку міжнародної стандартизації систем якості. Міжнародні стандарти ISO серії 9000...

Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Теоретические основы документоведения. Понятие о документе. Сущность понятия «документ». Генезис и развитие понятия «документ». Документ как система. Характеристика документа как системного объекта. Свойства документа. Признаки документа. Функции документа. Информационная составляющая документа. Материальная (физическая) составляющая документа. Материальная основа документа. Форма материального носителя информации. Структура документа. Общая характеристика структуры. Внутренняя структура документа. Внешняя структура документа. Реквизиты документа. Методы и способы документирования. Общие положения. Кодирование информации. Понятие о языках. Знаковый метод фиксирования информации. Понятие о знаках. Классификация знаков...
Вступ до соціальної роботи / За ред. Т. В. Семигіної: Соціальна робота як суспільне явище. Сутність соціальної роботи. Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві. Сутність соціальної роботи як фахової діяльності. Соціальна робота як наука. Соціальна робота як навчальна дисципліна. Виникнення та еволюція соціальної роботи. Проблеми періодизації історії соціальної роботи. Передісторія виникнення соціальної роботи як фахової діяльності. Зародження фахової соціальної роботи. Еволюція методології фахової соціальної роботи. Історія фахової соціальної роботи в Україні. Соціальна робота у структурі соціально-гуманітарних наук. Філософія соціальної роботи. Філософія і соціальна робота. Філософське осмислення практики соціальної роботи...
Безпека життєдіяльності / За ред. В.Г. Цапка: Концепція розвитку науки і практики "Безпека життєдіяльності". Сучасні обставини, які формують стан життєдіяльності. Характер змін і стан безпеки життєдіяльності. Теоретичні основи дисципліни "Безпека життєдіяльності". Загальні положення. Базові уявлення дисципліни. Забезпечення безпеки від дії небезпечних та шкідливих факторів. Зміст основних елементів, що формують систему знань дисципліни "Безпека життєдіяльності". Елементи теорії, що становлять зміст предметної сфери дисципліни. Елементи теорії, що становлять логічні категорії безпеки життєдіяльності. Елементи теорії, що становлять закони, принципи, аксіоми і правила. Закони та їх зміст. Основні принципи та їх зміст...
Зінченко А. Історія дипломатії: від давнини до початку нового часу: Міждержавні відносини та дипломатія на Давньому Сході. Давньоєгипетська держава в міжнародних відносинах. Єгипетська дипломатія в добу Нового царства. Міждержавні відносини та дипломатія в давньому Межиріччі. Хетська держава в міжнародних відносинах. Зовнішня політика Ассирійської держави в II тис. до н. е. Боротьба з антиассирійськими коаліціями. Ассирійська дипломатія VII ст. до н. е. Характер міжнародно-правових відносин. Дипломатія давньої Індії. Давньокитайська дипломатія. Експедиції Чжан Цяня. Започаткування Великого шовкового шляху. Дипломатичні зв'язки країн Далекого Сходу. Ідеологія зовнішньої політики Давнього Китаю. Давньогрецька дипломатія...
Шевчук С. В. Ділове мовлення для державних службовців: Українська мова - державна мова України. Поняття національної та літературної мови. Мова й мовлення. Основні вимоги до мовлення. Офіційно-діловий стиль. Мовні норми. Поняття стилю. Найважливіші ознаки, що характеризують офіційно-діловий стиль. Поняття мовної норми. Культура усного ділового спілкування. Вимоги до усного ділового спілкування. Стандартні етикетні ситуації. Система мовних формул. Прийом відвідувачів. Бесіда. Телефонна розмова. Етичні питання використання мобільних телефонів. Культура переговорів. Нарада. Збори як форма колективного спілкування. Інтерв'ю. Радіоінтерв'ю. Участь у телепередачі. Мистецтво публічного виступу. Доповідь. Участь у дебатах. Візитна картка та її використання...
Чекман І. С. та ін. Фармакологія: Фармакологія в системі медичних і біологічних наук. Історія лікознавства і фармакології. Загальна фармакологія. Взаємодія організму й лікарської речовини. Чинники, що зумовлені лікарською речовиною. Чинники, що зумовлені організмом. Вплив навколишнього середовища на взаємодію організму й лікарської речовини. Фармакокінетика. Головні поняття фармакокінетики. Шляхи введення лікарської речовини організм. Вивільнення лікарської речовини лікарської форми. Абсорбція лікарської речовини організмі. Розподіл лікарської речовини в органах тканинах. Біотрансформація лікарської речовини організмі. Мікросомне окиснення. Немікросомне окиснення. Реакція кон'югації. Виведення лікарської речовини організму. Фармакодинаміка. Види дії лікарської речовини...
Заблоцький Б. Ф. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка: Загальні засади національної макроекономіки. Методологія національної макроекономіки. Сутність національної макроекономіки. Питання національної макроекономіки в Конституції України. Національно-економічне мислення. Показники національної макроекономіки. Оцінка продуктивності та ефективності національної економіки. Національні продуктивні сили. Теорія формування і розміщення продуктивних сил. Сутність продуктивних сил. Економічні закони і розміщення продуктивних сил. Економічне районування і територіальна структура господарства. Методологія економічного районування. Методи аналізу територіальної організації економічної системи...

ИММАНЕНТНОЕ ВРЕМЯ

- Гуссерль различает три уровня сознания времени. Первый связан с так называемым объективным временем, присущим обычной психологической рефлексии, которая отождествляет процессы сознания с процессами внешнего времени. С помощью редукции (см. "РЕДУКЦИЯ") мы достигаем второго уровня, где наша рефлексия направлена на самосведенные акты сознания в их чистом временном протяжении. И, наконец, возможен новый тип рефлексии, направленный на время как таковое, абсолютное время, имманентное самому сознанию и трансцендентально обусловливающее все его процессы. Эту последнюю саморефлексию Гуссерль называет "трансцендентальной самокритикой самого феноменологического познания" [18], которая играет роль феноменологии по отношению к самой феноменологии. Здесь время оказывается изначальной способностью конституирования (см. "КОНСТИТУИРОВАНИЕ") всех, внутренних предметностей сознания и обусловливает возможность дескриптивной феноменологии. Понятно, поэтому, что феноменологическое время не имеет ничего общего ни с реальным "натуральным" временем, ни с временем в смысле естествознания, ни тем более с психологическим временем [19], а представляет собою, напротив, некий протофеномен (Urphanomen) всех возможных временных модификаций.
Анализ структуры имманентного времени занимал мысль Гуссерля на протяжении всех фаз его философской жизни, и был им однажды охарактеризован как наиболее важный вопрос всей феноменологии. В текстах его рассыпано разнообразие утонченных и сложнейших описаний конституирования временных объектов. Гуссерль исходит из абсолютно немодифицированного первовремени, которое обозначается им как "протоимпрессия" (Urimpression); очевидность этой "протоимпрессии" явлена в переживании "теперь", которое всякий раз содержательно тематизирует ее различные манифестации. Но фаза "теперь" никогда не дана в изоляции; она необходимым образом вписана в горизонт "прежде" и "после", в силу чего ей предоставляется возможность ретенциональных (связанных с прошлым) и протенциональных (связанных с будущим) модификаций. Структура этих модификаций чрезвычайно сложна. Гуссерль строго различает переживание внутренних объектов сознания и сами эти внутренние объекты. Последние возникают во временном потоке и принадлежат к нему, тогда как их переживание внеположно этому потоку; по Гуссерлю, "сознание-теперь не есть само теперь" [20]. Так проясняется акт ретенции, или сознания о прошлом в настоящем. Когда мы актуально воспринимаем какую-то вещь, например, отвлекающий нас шум в соседней комнате, наше восприятие состоит из актуальности момента и его переживания. Для облегчения дескриптивного процесса можно прибегнуть к помощи символических знаков и обозначить переживание буквой П, а саму актуальность буквой А; тогда мы в актуальном "теперь" имеем П(А1). Вспоминая потом этот шум, мы, по существу, переживаем то самое его восприятие, которое "прежде" было актуальным, и таким образом репрезентируем A1. Обозначим репрезентацию (или собственно воспоминание) буквой Р; тогда мы получим Р(А1), но поскольку сама репрезентация является актуальной, формула усложняется: П[P(A1)]. Под П, разумеется, следует понимать актуальное переживание репрезентации. По если так, то само время в этом опыте выступает, так сказать, "двухколенно", в модусе двух "теперь", одно из которых предшествует другому. И поскольку мы воспроизводим и памяти первоначальный (бывший) акт восприятия, мы воспроизводим тем самым к наше первоначальное (бывшее) переживание этого акта, так что окончательная формула воспоминания выглядит следующим образом: П2{Р[П1(А1)]}. Это значит, что воспоминание (репрезентация) не тематизирует прошлый акт, как это делает рефлексия, а переживает его имманентно в модусе его, а не своего "теперь". Мы вспоминаем не только шум, но и самих себя, воспринимающих этот шум; поэтому воспоминание носит не образный характер, как это обычно полагают, а чисто переживаемый. Ведь образ и акт воспоминания полностью слиты в одном актуальном "теперь"; мы должны были бы перенести прошлое в настоящее и лишить его присущего ему тогда актуального "теперь"; воспоминание, понимаемое так, оказывается фиктивным самоудовлетворением замкнутой в себе актуальности, или попросту галлюцинацией. "Это было бы уже не воспоминанием, - подчеркивает Гуссерль, - а галлюцинирующим восприятием того, что есть прошлое, но не в качестве самого прошлого" [21]. Подлинное же воспоминание есть репрезентация прошлого в качестве именно прошлого; ведь вспоминая шум, мы вспоминаем не только этот шум, но и самих себя в моменте его восприятия и переживания. Иначе и не может быть, так как он имел место не изолированно, а в нашем сознании; поэтому, репрезентируя его "теперь", мы репрезентируем самих себя в модусе уже бывшего "теперь", прошедшего, но воспроизводимого в настоящем моменте во всей его себе-тождественной автономности.
В итоге, протоимпрессия, осуществляющая себя в бесконечных актах ретенциональных и протенциональных модификаций, характеризуется Гуссерлем как источник всего дальнейшего сознания. Важно учесть: ни одно "теперь" не может быть мыслимо в отрыве от универсального горизонта временных потенций, посредством которых сознание обретает целостность и жизненность. Без этих модификаций, по Гуссерлю, оказалась бы невозможной сама духовная жизнь (Geistesleben) сознания, которое именно в непрестанном самоинтуировании собственного горизонта "прежде" и "после" достигает осознанности в переживании каждою актуального "теперь" [22]. Как далеко могут простираться ретенциональные и протенциональные интенции сознания, зависит от интенсивности духовной жизни. Последним выводом радикальной рефлексии остается у Гуссерля констатация принципиальной и неограниченной разомкнутости имманентного времени, но до опытного осознания конкретных последствий этой разомкнутости он, по всей вероятности, не сумел дойти.