Веб-бібліотека - головна сторінка


Андрущенко В.П., Михальченко М.Л. Сучасна соціальна філософія:

Суспільство як об'єкт філософського пізнання. предмет соціальної філософії. Історична генеза предмета соціальної філософії в історії філософії. Тріумф і трагедія соціальної філософії марксизму-ленінізму. Діалог на зламі століть: множинність соціально-філософського знання. Виробничі основи життєдіяльності суспільства. Дієва сутність соціального. Проблема побудови теоретичних моделей соціуму. Природні засади історії. Природа і суспільство. Архітектоніка суспільного виробництва. Проблема джерел соціальної динаміки. Конструктивні та динамічні сили науково-технічного прогресу. Людина як суб'єкт історичного процесу. Організаційні основи соціальності. Суспільні відносини...

Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Основи теорії економічної і соціальної географії. Методологічні основи. Наукові підходи і категорії, деякі терміни і поняття. Ландшафтна оболонка як глобальний об'єкт досліджень у географії. Інтеграція наук і сутність географічного підходу. Взаємодія суспільства і природи та її закономірності. Єдність природи і суспільства, їх взаємодія. Закономірності взаємодії. Екологічний підхід. Природокористування і його місце у взаємодії суспільства і природи. Закономірність комплексності у природі і суспільстві. Гсокомплексологічна концепція. Системні об'єкти в економічній і соціальній географії. Суспільно-територіальний комплекс як найбільш інтегрований об'єкт досліджень...

ХАБЕРМАС ЮРГЕН

(р. 1929) - видный представитель "второго поколения" теоретиков франкфуртской школы, который отстаивает негативное отношение к западной философии техники, склонной к технократическому мышлению. Он выдвигает концепцию, согласно которой техника объявляется силой, отнимающей у человека его свободный творческий дух, лишающей его возможности свободного действия,  самовыражения и самоорганизации и, в конечном счёте, обращающей его в раба собственных творений. Эмансипацию человека Хабермас связывает с вытеснением "инструментального разума", подчинением его человеческому разуму как целостности, объединяющей индивидуальный и общественный разум. Он связывает  ее с установлением "коммуникативной демократии", сочетающей научно-технической прогресс с ценностями и нормами человеческой цивилизации, "лингвистическим поворотом" в философии и социальных науках, который влечет за собой отказ от субъективистской феноменологии, основанной на анализе внутреннего сознания времени. Рациональность сосредоточивается не в сфере разума, а в языковых формах взаимопонимания. Коммуникативную парадигму Хабермас противопоставляет производственной парадигме марксизма. В своём двухтомнике "Теория коммуникативного действия" он уповает на правила коммуникаций в условиях речевого действия, разговора, дискуссии, дискурса (это свободный разговор, диалог на основе нормативного высказывания на уровне высокой теоретической зрелости, т.е. разговор "совершеннолетних", с участием как  можно  большего  количества  народа).  Такой  дискурс  является  образцом, моделью, для выработки коммуникативной компетенции.