Веб-бібліотека

Мєднікова Г.С. Українська і зарубіжна культура XX століття:

Світосприйняття людини XX століття і характерні риси культури цього часу. Формування нової картини світу та ідеалу особистості в XX ст. Особливості художньої культури XX ст. Нове в художній мові авангарду. Париж - батьківщина авангарду. Вплив примітивізму на мистецтво авангарду. Значення примітивізму для розвитку авангарду. Анрі Руссо - засновник примітивізму. Примітивізм в українському мистецтві. Фовізм - початок відходу від принципів класичного мистецтва. Основні принципи фовізму. Анрі Матісс - теоретик і відомий художник фовізму. Кубізм - нова ера в живописі. Нова концепція станкового живопису в кубізмі. Три періоди розвитку кубізму. Значення кубізму для розвитку мистецтва XX ст...

Ломачинська І.М. Бібліографознавство: Загальне поняття про бібліографію та бібліографознавство. Предмет дисципліни "Бібліографознавство". Історія розвитку бібліографічних знань. Зародження бібліографічних знань. Розвиток бібліографії в Україні. Історичний процес формування визначення бібліографії і бібліографознавства. Бібліографія як галузь діяльності. Поняття про бібліографію як системне утворення. Суб'єкти, об'єкти бібліографії. Сучасні визначення бібліографії і бібліографознавства. Поняття бібліографічної інформації: основні форми її закріплення і передачі. Загальне поняття бібліографічної інформації. Система "документ - споживач" як джерело виникнення бібліографічної інформації. Документально-бібліографічні потреби...
Іванова Т. В., Піддубна Л. П. Муніципальне діловодство: Документ і документаційне забезпечення управління. Документ, його роль та місце в муніципальному управлінні. Нормативно-методична база діловодства. Види документів та їх класифікація. Стандартизація, уніфікація і трафаретизація управлінських документів. Документування та документальне забезпечення управлінської діяльності. Основні вимоги до складання та оформлення управлінських документів. Формуляр документа, його основні реквізити та їх характеристика. Бланк документа, вимоги, що пред'являються до нього. Загальні вимоги до оформлення тексту документів. Оформлення організаційно-розпорядчої документації. Класифікація організаційно-розпорядчої документації за функціональною ознакою...
Блощинська В.А. Сучасне діловодство: Поняття про діловодство. Суть діловодного процесу. Нормативна база. Принципи організації діловодного процесу. Форми організації роботи з документами. Канцелярія та її функції. Документ з найдавніших часів до наших днів. Поняття про документ. Матеріали для виготовлення документів. Суть документальної інформації. Вимоги до документа. Класифікація документів. Ознаки і групи. Реквізити сучасних ділових документів та правила їх оформлення. Рівні стандартизації документів. Підготовка до складання службових документів. Мовний стиль ділового документа. Текст службових документів. Його складові частини. Композиційні особливості побудови службових текстів. Рубрикація та нумерація інформативного матеріалу. Оформлення титульної сторінки...
Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Комунікативна лінгвістика як наука і навчальна дисципліна. Природа, компоненти і форми комунікації. Сутність, категорії комунікативної лінгвістики та її взаємозв'язки з іншими галузями знання. Предмет і завдання комунікативної лінгвістики. Методи комунікативної лінгвістики. Природа спілкування і комунікації. Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Відмінності спілкування людей і тварин. Спілкування як діяльність. Типи спілкування. Основні закони спілкування. Особливості міжособистісного спілкування. Тенденції розвитку сучасного спілкування. Моделі комунікації. Компоненти комунікації Елементарні компоненти і засоби комунікації. Канали комунікації. Комунікативний шум. Вербальні компоненти спілкування...

ГУМАНИТАРНОЕ ЗНАНИЕ

- знание о собственно человеческом в человеке, что сосуществует в нем вместе и наряду с его физическими, физиологическими и прочими натуралистическими определениями. Предмет гуманитарного знания - человечески значимое и значащее содержание, личностные измерения объектов, их "судьбоносность". Вещь может стать гуманитарной в случае сопряжения с ней человеческих ценностей, свойств, качеств. По отношению к человеку, по способности воплощать в себе, "излучать" из себя человеческое, по степени замкнутости на человека, собственно, и проводится разграничение гуманитарного и негуманитарного знания. Предмет гуманитарного знания образует реальность, так сказать, самонетождественная, превосходящая свои физические пространственно-временные пределы. Она потому не равна себе самой, что наделена человеческим смыслом: воплощает вне- и сверхприродные значения, относящиеся к самоопределению человека, его самодеятельности. Реальность, следовательно, борется не в форме объекта, а субъективно, что и позволяет выделять в ней специфически человеческие значения и предназначения, квалифицировать ее как гуманитарный предмет. Любая картина, скульптура, звук, жест сами по себе, как таковые, еще не гуманитарные объекты. Они становятся гуманитарными, когда воспроизводят, побуждают в нас человеческие возможности, отсутствовавшие до контакта с ними.
Экстенсивно предмет гуманитарного знания образует широкий спектр феноменов, выражаемых понятием "мир человека", куда входит все актуально и потенциально переживаемое, выстраданное, индивидуально значимое. Это - интенции, ценности, значения, смыслы, интерсубъективные и аутокоммуникативные отношения, детерминированные различными уровнями сознания; это - текущее настоящее, прошедшее прошлое, открытое к протеканию будущее, данные в памяти, эмоциях, душевных порывах, всех расположенностяхи предрасположенностях, которые конструируют и конституируют мир из "субъективной спонтанности"; в более общей форме это - целостный континуум реальности, составляющий достояние и внутреннее богатство индивида.
Гуманитарное знание, следовательно, есть знание о том, что не укладывается в "точную" науку в принятом понимании слова. Оно есть знание о чисто экзистенциальных ценностях, обо всей внутренней сложности личности с ее многочисленными потребностями, самовыражением и самореализацией; оно есть знание обо всех приоритетных проблемах человека и человечества, какими являются духовные проблемы, лежащие в границах самоотречения, самоуважения, самопознания, самообразования, самоосуществления и подпадающие под столь фундаментальные аксиологические начала, как Истина, Добро, Красота, Польза.
Познание в сфере гуманитарного апеллирует не к природной сущности вещи, а к ее смыслу. Последнее определяет ряд особенностей концептуальной репрезентации предмета гуманитарного знания в форме его объекта. Во - первых, оно обусловливает его более мобильный, гибкий статус. В противоположность объекту естествознания объект гуманитарного знания в гораздо меньшей мере стеснен своей внутренней сущностью, само его существование как объекта (смысла) есть дериват некоего априорного относительно него принципа его осмысления, порождающей семантической модели. Во - вторых, оно обусловливает его двойственную сущность. Дело в том, что сущность объекта гуманитарного знания слагается, с одной стороны, из понимания некоторого знака как достояния человеческого, а с другой - его декодирования, расшифровки, т. е. из его конструктивного понимания-истолкования. Объект знания здесь, таким образом, есть смысловая реальность, которая развертывается при контакте с фрагментом реальности как конструктивная оценка и переоценка сопрягаемых с ним личностных ценностей и смыслов. Отсюда вытекает: объект гуманитарного знания образует не пространство эмпирически-фактуальных данностей, а пространство человеческих значений, ценностей, смыслов, возникающих при усвоении и освоении культуры.
В пределах гуманитарного знания мир задан человеку не вещно-натуралистическим, а духовно-смысловым образом как ценностная сущность, подлежащая пониманию и истолкованию. Собственно это и определяет основные задачи гуманитария: ценностно окрасить мир, наполнить его смыслом, сделать сопричастным человеку (экзистенциальный аспект) и общечеловеческой культуре (культурологический аспект). (См. культура, ценности, человек).
В.В. Ильин


© 2009-2020  lib.ltd.ua