Веб-бібліотека - головна сторінка


Федорченко В.К. та ін. Історія екскурсійної діяльності в Україні:

Зародження екскурсійної діяльності на українських землях (друга половина XIX - початок XX ст.). Виникнення і розвиток освітянських екскурсій. Екскурсійна діяльність наукових товариств. Перше бюро подорожей та екскурсій. Екскурсійна діяльність у період Української революції (1917-1920 pp.). Підготовка кадрів екскурсоводів у дорадянський період. Екскурсійна діяльність в Україні в 20-30-х роках XX століття. Створення та розвиток системи екскурсійних закладів. Діяльність системи екскурсійних закладів. Екскурсійна діяльність навчальних закладів. Екскурсійна діяльність наукових установ. Екскурсія як засіб ідейно-політичного виховання в Радянській Україні...

Шоботов В.М. Цивільна оборона: Організація цивільної оборони в сучасних умовах. Основні положення міжнародного права по захисту людини. Цивільна оборона деяких закордонних країн. Цивільна оборона Росії. Цивільна оборона Федеративної Республіки Німеччини. Цивільна оборона США. Цивільна оборона України. Державна система цивільної оборони України. Завдання цивільної оборони України. Організаційний устрій і порядок функціонування цивільної оборони України. Організація цивільної оборони на об'єктах господарювання (ОГ). Сили і засоби цивільної оборони. Війська цивільної оборони України. Спеціалізовані формування. Невоєнізовані формування. Постійна комісія з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади, їх цілі та завдання. Єдина державна система органів виконавчої влади...
Ткач О.І. Політологія: Політологія у системі соціально-гуманітарного знання. Політологія як наука і навчальна дисципліна. Об'єкт і предмет вивчення політології. Закони і категорії політології. Функції політології. Генези політичної думки України. Питання для дискусій. Політика як суспільне явище. Сутність політики. Основні концепції політики. Структура і функції політики. Взаємозв'язок політики з іншими сферами громадського життя. Політика і мораль. Питання для дискусій. Теми доповідей і рефератів. Політична влада. Поняття, особливості політичної влади. Система влади: суб'єкт-об'єкт, засоби і форми державної влади. Проблема легітимізації політичної влади. Проблеми функціонування влади в Україні. Питання до дискусій. Теми доповідей рефератів...
Соціологія: Курс лекцій / За редакцією В. М. Пічі: Предмет, структура, функції соціології. Зв'язок соціології з іншими науками. Протосоціологія (Розвиток соціального знання від античності до О.Конта). Історичний розвиток соціологічної думки у країнах Західної Європи. З історії становлення і розвитку соціологічної Думки в Україні. Теорія соціальної структури суспільства. Економічна соціологія. Соціологія праці та управління. Соціологія політики. Соціологія нації. Соціологія освіти. Соціологія культури. Соціологія науки. Соціологічна теорія особистості. Соціологія молоді. Соціологія вільного часу. Соціологія сім'ї. Соціологія виховання. Соціологія конфлікту. Соціологія девіантної поведінки. Конкретно-соціологічні дослідження: поняття, види, етапи...
Партико Т. Б. Загальна психологія: Вступ до загальної психології. Психологія як наука. Історичний розвиток психології. Психологія в системі сучасних наук. Об'єкт та предмет психології. Галузі психології. Практичне значення психології. Методи психології. Методи пояснення психіки людини. Методи розуміння психіки людини. Методи впливу на психіку людини. Природа та сутність психіки людини. Умови та чинники формування психіки людини. Матеріальні основи та фізіологічні механізми психіки. Головні властивості та функції психіки людини. Сфери прояву психіки людини. Свідома сфера. Несвідома сфера. Персонологія. Психологія особистості. Поняття про індивід, індивідуальність, особистість. Теоретичні напрями персонології. Психоаналітична теорія особистості...
Роменець В. А. Історія психології XIX - початку XX століття: Історична психологія та формування культурологічних засад історії психології. Матеріальне та ідеальне єство людини і принципи взаємної доповнюваності о історичній психології та історії психології. Образ людини: академічний стиль. Наукова і сцієнтнетська психологія XIX - початку XX століття. Ідея волюнтаризму у психології XIX століття. Людська особистість у світі між волею та уявленням. А. Шопепгауер (1788-1860). Наука та філософські засади оптимізму й песимізму. Дедал та Ікар. Суперечка Б. Рассела і Дж. Холдейна. Наукова думка як планетне явище. Наука і філософія. Сцієнтизм. Ідейний світ В. І. Вернадського. Структура наукових революцій у міркуваннях Т. Купа...
Хоменко І.В. Логіка для юристів: Визначення логіки як науки. Історичні етапи розвитку логічного знання. Міркування і його структура. Правильні та неправильні міркування. Поняття про логічну помилку. Логічна форма міркування. Визначення логічної форми. Формалізована мова. Метод формалізації. Основні компоненти логічної форми міркувань. Значення логіки для юристів. Контрольні запитання і вправи. Семіотичний характер логіки. Поняття про знак. Види знаків. Семіотика як наука про знаки. Структура знакового процесу. Структура значення знака. Типові логічні помилки. Структура значення знака і специфіка мови права. 6. Виміри і рівні знакового процесу. Контрольні запитання і вправи. Логічний аналіз понять. Загальна характеристика поняття. Структура поняття. Види понять...
Оснач О.Ф. Товарознавство: Теоретичні основи товарознавства. Предмет, цілі і завдання товарознавства. Класифікація, кодування і асортимент товарів. Стандартизація, сертифікація і якість продукції. Основні властивості промислової продукції. Метали. Атомно-кристалічна будова і властивості металів. Механічні характеристики металів. Методи їхнього визначення. Чорні метали. Чавун. Склад чавуну. Класифікація чавуну. Характеристика видів та маркування. Умови постачання, транспортування, зберігання чавуну. Сталь. Склад, класифікація та характеристика. Вуглецеві сталі. Класифікація та характеристика видів. Леговані сталі. Класифікація і маркування легованих сталей. Металокерамічні інструментальні сплави. Підвищення якості сталі. Кольорові метали і сплави...
Соціологія: Курс лекцій / За редакцією В. М. Пічі: Предмет, структура, функції соціології. Зв'язок соціології з іншими науками. Протосоціологія (Розвиток соціального знання від античності до О.Конта). Історичний розвиток соціологічної думки у країнах Західної Європи. З історії становлення і розвитку соціологічної Думки в Україні. Теорія соціальної структури суспільства. Економічна соціологія. Соціологія праці та управління. Соціологія політики. Соціологія нації. Соціологія освіти. Соціологія культури. Соціологія науки. Соціологічна теорія особистості. Соціологія молоді. Соціологія вільного часу. Соціологія сім'ї. Соціологія виховання. Соціологія конфлікту. Соціологія девіантної поведінки. Конкретно-соціологічні дослідження: поняття, види, етапи...
Пономаренко В. С. Інформаційні системи і технології в економіці: Інформація як продукт і предмет управління об'єктами. Сутність та особливості економічної інформації. Види економічної інформації. Структура і властивості економічної інформації. Інформація як ресурс управління економікою. Сутність інформаційної системи в економіці. Призначення і роль інформаційної системи в економіці. Структура та функції інформаційної системи управління. Інформаційний процес в управлінні економікою як об'єкт автоматизації. Сутність інформаційного процесу управління. Задачі управління, що реалізують інформаційний процес. Автоматизація документообігу в інформаційній системі. Організація інформаційного процесу управління на основі нових інформаційних технологій...
Пивовар С. Ф. та ін. Всесвітня історія XX століття: Світ на початку XX ст. Революційні події у світі на початку XX ст. Міжнародні відносини наприкінці XIX - на початку XX ст. Перша світова війна. Революція і громадянська війна в Росії (1917-1920 pp. Країни Європи і США у міжвоєнний період. Встановлення тоталітарних режимів у ряді країн Європи. Міжнародні відносини напередодні другої світової війни. Друга світова війна. Політика «холодної війни» у міжнародних відносинах. Світ у повоєнний період. Країни Азії і Африки (1945-1990 pp. Радянський Союз у 1945-1991 pp. Хронологічна таблиця...

Ульянченко О. В. Дослідження операцій в економіці:

Основні поняття та принципи дослідження операцій. Об'єкт дослідження. Мета та цілі дослідження. Моделювання в теорії дослідження операцій. Математичне моделювання. Операційні системи, призначені для людей. Методика проведення дослідження операцій. Визначення мети та значимості цілей. Дослідження стратегій. Планування етапів розбудови проекту. Визначення проблеми дослідження. Розбудова математичної моделі. Інформаційне забезпечення та вибір числових методів. Розробка технічного завдання, програмування та відладка. Накопичення даних. Перевірка дієздатності моделі. ВИРОБНИЧІ ФУНКЦІЇ. Поняття виробничої функції. Виробничі функції однієї змінної. Багатофакторні виробничі функції. Загальні властивості виробничих функцій...

Готфрид Вильгельм Лейбниц (1646-1716)

- немецкий философ, жизнь и деятельность которого протекала в тяжелое для Германии время. Тридцатилетняя война принесла много разорения, разрушения стране, политически Германия в этот период была раздроблена. Продолжала господствовать религиозная идеология, философская жизнь была мало активной. Лейбниц - всесторонне развитый философ и ученый, математик, физик, юрист, историк, языковед, изобретатель. Он получил образование в Лейпцигском и Йенском университетах, где изучал юриспруденцию и философию. С 1676 г. состоял на службе у ганноверских герцогов в качестве библиотекаря, историографа и тайного советника юстиции. Занимался широкой и разносторонней практической и теоретической деятельностью. Характерная особенность жизни Лейбница -стремление соединить теорию с практикой. Независимо от Ньютона он открыл дифференциальное и интегральное исчисление, придумал счетную машину, способную производить операции над большими числами, занимался также вопросами экономики, инженерной деятельности. Писал исторические и политические статьи, но особенно его привлекала организация научного труда - разработал проект Берлинской Академии наук, президентом которой и стал. Философско-литературное наследие Лейбница огромно. Кроме перечисленных статей, трактатов, диалогов, он оставил после себя свыше 15 000 писем, отправленных различным ученым и философам, с которыми был знаком как лично, так и заочно. Основные философские произведения Лейбница следующие: "Рассуждение о метафизике" (1685), "Новые опыты о человеческом разуме" (1705), "Теодицея" (1710), "Монадология" (1714). В философии Лейбница нашли отражение почти все философские идеи, наработанные к тому времени в европейской философии. Его система - результат многолетнего труда по переработке основных концепций философии с древности до его времени - Платона, Августина, Декарта, Гоббса, Спинозы и др. В& философии Лейбница как бы синтезировалось все рациональное, достигнутое до него, он - завершитель европейского рационализма. К философским концепциям прошлого он подходил с позиций, что они все представляют значительную ценность, так как "большинство школ правы в значительной части своих утверждений, но заблуждаются в том, что они отрицают" [Соч. Т. 1. С. 531]. В то же время, внимательно изучив концепции предшествующих философов, Лейбниц не был согласен со многими из них. Он возражал против декартовского дуализма, не принимал также тезис Декарта о врожденных идеях, а также спинозистское положение о единой субстанции, считая, что подобная позиция означает омертвление действительности. В ответ на произведение Локка "Опыт о человеческом разумении" и не согласившись с излагаемыми там положениями, он выступил со своим трактатом "Новые опыты о человеческом разуме". Из критического рассмотрения концепции Спинозы о единой субстанции возникает учение Лейбница о монадологии. Лейбниц полагал, что если бы существовала только одна субстанция, то все вещи были бы пассивны, не обладали бы активностью. Поэтому он утверждал, что субстанций существует бесчисленное множество, так как любая вещь выступает субстанцией. Они, т.е. вещи или субстанции, -носители силы, и эти силы являются "единицами" бытия, или монадами. Но монада - это не материальная единица бытия, а духовная субстанция, она - самостоятельная единица, способная к активности. Монада в своих первичных качествах является деятельной, нигде в мире нет пассивных вещей. Монады находятся между собой в состоянии предустановленной гармонии. Это понятие у Лейбница должно объяснить существующие в мире взаимосвязь и согласованность. Так как монады - психические сущности, то физически взаимодействовать они не в состоянии, однако в мире мы наблюдаем согласованный порядок. Значит, развитие каждой монады уже изначально находится в соответствии с развитием других монад, и это соответствие предустановлено Богом. Это определяет гармонию в явлениях и гармонию между сущностью и явлениями. Как таковые монады обладают простотой и не изменяются в своей определенности, они не зависят друг от друга и замкнуты в себе. По словам Лейбница, "они не имеют окон, через которые что-либо могло бы в них входить или из них выходить". Каждая монада в то же время представляет собой свой особый мир, в котором отражается весь мировой порядок, все другие монады и весь мир. Говоря словами Лейбница, "монада - это живое зеркало Вселенной". Монады обладают качествами, которые отличают одну монаду от другой; двух монад, абсолютно тождественных, не существует. Лейбниц различает монады трех видов в зависимости от степени развития. Монады, которые характеризуются так называемой "перцепцией", пассивной способностью восприятия, образуют низшую степень своего развития, они способны только формировать неясные представления. Для следующей степени развития монад специфична способность обладать ощущениями и образовывать явные представления. Их Лейбниц называет монады-души. Третья степень развития монад обладает способностью к апперцепции, т.е. эти монады наделены сознанием. К ним он относил души людей, обладающих самосознанием. Таким образом, перцепцией, восприятием обладают все монады, но только монады высшей степени иерархии обладают такой индивидуальной программой, при которой владеют самосознанием. Монады первой степени развития находят свое выражение в телах неживой природы, второй степени - в телах биологической природы, третьей степени - объективируются в человеке, наделенном сознанием и самосознанием. Считая, что монады обладают способностью к перцепции, представлению, Лейбниц полагает, что вся природа одушевлена. Монада таким образом подобна микроорганизму. Так как монады - духовные образования, не обладающие физическими характеристиками, мы не можем постигать их чувствами, а постигаем только разумом. В философии Лейбница впервые в эпоху Нового времени была выдвинута идея универсальности развития. Согласно Лейбницу, каждая монада - источник развития и движения, так как обладает активной силой. Понимая мир целостно, Лейбниц стремился подчеркнуть динамичный характер всего мира. Монады, действующие целесообразно, образуют такой мир, который постоянно развивается ко все более совершенным образованиям. Это постоянное совершенствование мира достигает своего пика в познающем человеческом духе. Монады развиваются под действием разных причин: те из них, которые вызывают изменения в телах, он называет действующими, внутренние причины называет "целевыми" и "финальными". Развитие монад осуществляется непрерывно посредством преодоления бесконечно малых величин - "малых перцепций". Поэтому в каждый данный момент монада содержит в себе и будущее и прошлое, т.е. развитие заключается в том, что последовательно развертывается изначальное содержание монады. Лейбниц в основном стоит на рационалистических позициях в вопросах познания, однако стремится преодолеть недостатки как эмпиризма, так и рационализма. Он принимает главный тезис сенсуализма: нет ничего в разуме, чего раньше не было бы в чувствах, но при этом дополняет это положение своим утверждением: "кроме самого разума". Таким образом, он признает наличие врожденных способностей к мышлению, отвергая декартовское утверждение о наличии в разуме врожденных идей. Чувственное познание выступает у Лейбница как низшая ступень познания, своего, рода предпосылка познания рационального, так как оно не в состоянии объяснить необходимость и всеобщность в познании истины. Только рациональное познание в состоянии дать картину всеобщности и необходимости, существующих в мире Человеческий ум, по Лейбницу, похож на глыбу мрамора с прожилками, намечающими очертания будущей фигуры, которая будет изваяна скульптором. Так образно Лейбниц описывает процесс возникновения знания. Лейбниц выдвинул учение о двух истинах: истин факта и истин необходимых. Истины факта - это такие истины, которые получаются в результате чувственного, эмпирического познания. Они имеют дело лишь с единичными конкретными вещами, основываются на опыте и не доказываются посредством логических выводов, поэтому не исключают и возможности противоположных истин. Здесь действует лишь причинная связь явлений, связывающая одни явления с другими Для этого рода истин действует закон достаточного основания, посредством которого мы заключаем о существовании одного факта относительно другого. Метафизические же (вечные) истины обнаруживаются посредством разума, для их признания не требуется оправдания в опыте. Их истинность утверждается лишь наличием положения, которое не противоречит им. К истинам разума принадлежат, согласно Лейбницу, все основные положения математики и Лейбниц много сделал для развития логики, которую понимал как науку о всех возможных мирах. Он придавал большое значение понятию вероятности. В работе "Об искусстве комбинаторике предвосхитил некоторые положения современной математической логики. Лейбницу в частности, принадлежит принятая в современной логике формулировка закона тождества. Он также развил учение об анализе и Лейбниц внес большой вклад в разработку понятия "необходимость" Необходимость он понимает как то, что должно быть обязательно. Самой первой необходимостью выступает метафизическая абсолютная, а также логическая и геометрическая. Она основывается на законах тождества и противоречия, поэтому допускает единственную возможность событий. Лейбниц отмечает и другие особенности необходимости. Необходимость Лейбниц противопоставляет случайности, понимая ее не как субъективную видимость, а как такую объективную связь явлений которая зависит от свободных решений и от хода универсума. Т. е. он понимал ее как относительную случайность, которая объективна и которая возникает на пересечении определенных необходимых процессов. Он подчеркивал, что причинность присуща как необходимым, так и случайным процессам, только детерминация в этих двух сферах происходит по- разному. У Лейбница нет систематически развитых взглядов на общество. Большинство идей содержится в трактате "Теодицея" ("Оправдание Бога"). В нем он, в частности, развивает свою знаменитую теорию оптимизма. Он писал, что хотя наш мир содержит много зла, не совершенен и имеет много недостатков, все же он наилучший и совершеннейший из всех возможных миров. Это положение вылилось в поговорку: "Все к лучшему в этом лучшим из миров".