Веб-бібліотека

Газін В. П., Копилов С. А. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки):

Світ після Другої світової війни. Основні тенденції суспільного розвитку сучасності. Країни Центральної та Південно-Східної Європи в системі тоталітаризму. Країни Балтії. Республіка Білорусь. Болгарія. Велика Британія. Іспанія. Італія. Канада. Латинська Америка. Німеччина. Країни Північної Європи. Польща. Російська Федерація. Румунія. Сполучені Штати Америки. Угорщина. Франція. Чехословаччина. Чеська Республіка. Словацька Республіка. Югославія. Республіка Хорватія. Республіка Словенія. Республіка Македонія. Республіка Боснія та Герцеговина. Міжнародні відносини...

Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: Історія становлення та розвитку науки. Суть наукового пізнання, знання та наукового дослідження. Етапи становлення і розвитку науки. Поняття, цілі і функції науки. Структурні елементи науки, їх характеристика. Наука як система знань. Наукознавство як система знань. Класифікація наук. Основні риси працівника науки. Організація науково-дослідної роботи в Україні. Організаційна структура науки. Пріоритетні напрями розвитку науки в Україні. Система підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів. Науково-дослідна робота студентів. Основи методології науково-дослідної діяльності. Поняття методології та методики наукових досліджень. Методологія теоретичних досліджень...
Максименко С.Д. Загальна психологія: Вступ до психології. Предмет психології. Предмет психології та її завдання. Рефлекторна природа психіки. Психіка і свідомість. Основні галузі психологічних знань. Зв'язок психології з іншими науками. Основні напрями в сучасній психології. Методи психології. Основні вимоги до методів психології. Основні методи психології. Спостереження, експеримент. Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, самооцінка. Кількісний та якісний аналізи дослідження психічних явищ. Розвиток психіки і свідомості. Виникнення та розвиток психіки. Розвиток механізмів психічної діяльності. Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного світу...
Бедь В.В. Юридична психологія, 2002: Предмет, завдання і система юридичної психології. Предмет і завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Система юридичної психології. Методологічні основи і методи юридичної психології. Методологічні принципи в юридичній психології. Методи пізнання в юридичній психології. Методи психологічного впливу на особистість. Загально-психологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології. Поняття про психіку і свідомість особистості. Психічні процеси. Психічні властивості особистості. Психічні стани особистості. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності. Правова психологія. Правова соціалізація. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості...
Гончарук П. С. Історія України з найдавніших часів до початку ХХ століття: Давня історія України. Київська Русь. Виникнення людської цивілізації на українських землях. Східні слов'яни. Київська Русь та її історичне значення (у двох частинах). Політична історія Київської Русі (ІX-XIІІ ст. Соціально-економічний та етнічний розвиток Русі (ІX-XIII ст. Культура Київської Русі (ІX-XIII ст. Галицько-Волинське князівство. Українські землі у складі Литви та Польщі (XIV - перша половина XVII ст. Визволення України з-під влади Золотої Орди і боротьба за створення української держави (XIV-XV ст. Соціально-економічне та суспільно-політичне життя українського народу в кінці XV - першій пол. XVІІ ст. Консолідація та національно-духовні процеси у формуванні української народності у XV ст...
Машина Н.І. Страхування для туристичних підприємств: Основи страхового бізнесу. Економічний зміст страхування. Поняття страхування. Основні поняття в страхуванні. Страховий ризик. Класифікація в страхуванні. Договірні відносини в страхуванні. Організація страхової справи в Україні. Державне регулювання страхової діяльності. Перехід страхового ринку України на міжнародні стандарти. Організаційні форми страховиків. Аквізиція страхової компанії. Системи страхових відносин. Сучасний стан страхового ринку України. Основні показники. Частка страхування у ВВП. Розвиток окремих видів страхування. Популярність страхування в Україні. Страхування як елемент ризик-менеджменту в туристичній діяльності. Характеристика ризиків у туристичній діяльності...
Молдован В.В. Риторика загальна та судова: Історико-теоретичні аспекти риторики. Феномен красномовства та його різновиди. Загальне поняття про красномовство. Види красномовства. Судове (юридичне) красномовство. Академічне красномовство. Політичне красномовство. Церковне красномовство. Суспільно-побутове красномовство. Нариси з історії красномовства. Розвиток ораторського мистецтва у Стародавньому світі. Риторика Стародавньої Месопотамії. Риторика Стародавнього Єгипту. Риторика Стародавньої Індії. Риторика Стародавнього Ірану. Риторика Стародавнього Китаю. Виникнення і розвиток риторики у Стародавній Греції. Римський період античного красномовства. Красномовство в Біблії. Ораторське мистецтво епохи Середньовіччя...

ГОЛУБИНСКИЙ Федор Александрович

(22.12.1797(2.01.1798), Кострома - 22.08(2.09). 1854) - философ и богослов. В 1818 г. окончил Московскую духовную академию и был оставлен при ней, получив степень бакалавра философии. С 1824 по 1854 г.- ординарный проф., а с 1826 по 1851 г. работал в комитете духовной цензуры. В 1829 г. он стал протоиереем, совершая безвозмездные службы в Сергиевом Посаде. За 36 лет академического преподавания им был прочитан обширный цикл философских курсов: общее введение в философию, метафизика, онтология, гносеология, эмпирическая психология, нравственная философия, история философских систем. При жизни Г. опубликовал лишь одну журнальную статью "Письмо первое о конечных причинах" (Прибавления к творениям святых отцов. Ч. 5. 1847). Посмертно в кон. 1862 г. в журн. "Странник" была опубликована статья "О промысле Божием" и в 1880 г. в журн. "Русский Архив" (Т. 3) несколько писем. Среди рукописей Г в архиве его сына сохранился трактат "Взгляд на нравственную философию древних", где проводилась мысль, что все доброе исходит от Бога, причем много заслуживающего внимания было и в языческой философии. Осн. корпус соч. Г. ("Лекции по умозрительному богословию", "Умозрительная психология", 4 вып. "Лекции философии") напечатан по записям В. Г. Назаревского и др. студентов Московской духовной академии. Г. считается основателем московской школы теистической философии, и его философскую систему можно назвать учением о Бесконечном Существе. Теоретическими источниками этой системы были платонизм, святоотеческая традиция и сложный конгломерат западноевропейских философских и мистических представлений. Г. стремился соединить платонические симпатии с рационализмом и пиетизмом XVIII в., объединяя "чистый рационализм ума" лейбници-анца X. Вольфа с "истинной экзальтацией сердца" Ф. Якоби. Учение последнего об источниках знания стало для него основой примирения Платона с Кантом, Фихте, Шеллингом и Гегелем. Под философией Г. понимал особое состояние духа, стремящегося к познанию истины. Философия есть лишь любовь к мудрости, но не мудрость, т. к., согласно христианско-православным представлениям Г., мудрость, знание истины, дается человеку свыше, если состояние его духа делает его способным к ее восприятию. При этом Г. строго различал знание философское и богословское, очертив в "Общем введении в философию" круг проблем философии следующими границами: исследование деятельности человека, бытия природы и деятельности Существа Высочайшего. "Философия есть система познаний, приобретенных разумом (intellectus), под управлением ума (rationis) и при способствовании опыта, как внешнего, так и внутреннего, о всеобщих главнейших, существеннейших силах, законах и целях природы внешней и внутренней, ровно и о свойствах Виновника всех оных - Бога,- система, направленная к тому, чтобы возбудить в духе человеческом, воспитать и направить любовь к премудрости божественной и человеку предназначенной" Голубинский Ф.А. Лекции философии. М., 1884. Вып. 1. С. 37). Возможность философского познания обусловливается самодостоверностью человеческого мышления, к-рое характеризуется, с одной стороны, ограниченностью, а с другой - стремлением к безграничному. Ограниченность мышления обусловливает невозможность обретения человеком абсолютного знания, а из факта стремления мышления к безграничному следует, что полнота знания была бы пагубна для человека, т. к. повергла бы его ум в бездействие. Хотя человеку прирожденна идея Единого бесконечного, но она имеет слишком общую, схематическую форму, к-рую может наполнить содержанием лишь изучение, размышление и соответствующая душевная настроенность. Представляя себе всесуществующее укорененным в едином, человеческий ум стремится все мыслить в единстве, объединять в систему. В силу идеи Единого бесконечного ум" человеческий вынужден отказать в признаке бесконечности всем др. видам бытия: времени, пространству, материи, жизни. Содержанием философии в принципе должно быть то, что содержится в естественном откровении. Но естественного откровения, полагал Г., недостаточно как в теоретическом, так и в практическом отношении: в теоретическом потому, что все представления о Божестве и доводы в пользу его существования, извлекаемые из разума и природы, не заключают в себе достаточных доказательств; в практическом потому, что человек стремится к живому единению с Бесконечным, к богообщению, и потому ему мало одного признания бытия Божия. Г. указывает на необходимость сверхъестественного откровения, т. е. божественного учения, выраженного через отцов и учителей церкви и преподаваемого самой церковью. При этом человеку должно быть присуще особое состояние личностного восприятия откровения. Общую задачу метафизики Г. видел в том, чтобы, основываясь на идее бесконечного и применяя к ней данные внешнего и внутреннего опыта, привести в систему познания о свойствах Бесконечного Существа и об отношении к нему существ конечных. Метафизика разделялась Г. на онтологию, богословие, умозрительную психологию, или пневматологию, и космологию. Как душа, так и внешний мир подлежат ограничению, с одной стороны, пространством и временем, а с другой - категориями и законами разума. Московская школа теистической философии, основанная Г., занимала видное место в структуре рус. духовно-академической философии и содержала в себе значительные отличительные черты по отношению к киевской школе философского теизма, а также философствованию в Санкт-Петербургской духовной академии. Среди учеников и последователей Г. можно назвать Кудрявцева-Платонова, епископа Никанора, И. Введенского.


© 2009-2020  lib.ltd.ua