Веб-бібліотека - головна сторінка


Оснач О.Ф. Товарознавство:

Теоретичні основи товарознавства. Предмет, цілі і завдання товарознавства. Класифікація, кодування і асортимент товарів. Стандартизація, сертифікація і якість продукції. Основні властивості промислової продукції. Метали. Атомно-кристалічна будова і властивості металів. Механічні характеристики металів. Методи їхнього визначення. Чорні метали. Чавун. Склад чавуну. Класифікація чавуну. Характеристика видів та маркування. Умови постачання, транспортування, зберігання чавуну. Сталь. Склад, класифікація та характеристика. Вуглецеві сталі. Класифікація та характеристика видів. Леговані сталі. Класифікація і маркування легованих сталей. Металокерамічні інструментальні сплави. Підвищення якості сталі. Кольорові метали і сплави...

Батутіна А.П., Ємченко І.В. Експертиза товарів: Якість як основна категорія товарної експертизи. Поняття якості товарів. Фактори формування і збереження якості товарів. Оцінювання якості товарів. Контроль якості товарів. Експертиза товарів. Загальні поняття, предмет, мета, завдання експертизи товарів. Класифікація експертиз. Суб'єкти і об'єкти експертизи, товарів. Методи товарної експертизи. Організація і техніка проведення експертизи. Товарознавча експертиза. Експертиза нормативної і супровідної документації. Експертиза кількості товарів. Експертиза якості товарів. Товарознавча судова експертиза товарів. Митна експертиза товарів. Санітарно-гігієнічна експертиза. Основні поняття санітарно-гігієнічної експертизи...
Карачинська Е. Т., Удалова В. К. Бібліотечні каталоги: Бібліотечні каталоги, їх значення і види. Централізована каталогізація. Значення каталогів. Види каталогів. Форма бібліотечних каталогів. Обладнання для карткових каталогів. Централізована каталогізація. Бібліографічний опис. Бібліографічний опис: поняття, значення і вимоги. Стандартизація бібліографічного' опису. Загальні правила складання бібліографічного опису. Складання бібліографічного опису під заголовком індивідуального автора. Бібілографічні описи під назвою. Бібліографчні описи на твори авторів-укладачів. Бібліографічні описи збірників. Бібліографічні описи на офіційні видання. Бібліографічні описи багатотомних видань. Бібліографічні описи серіальних видань. Бібліографічні описи частини книги...
Запаско Я. та ін. Початки українського друкарства: Степан Гунько. Книга - культура духовна. Яким Запаско. Про дофедорівське книгодрукування в Україні. Орест Мацюк. Чи було книгодрукування на Україні до Івана Федорова. Орест Мацюк. Ще про початки книгодрукування на Україні. Володимир Стасенко. Проблемні питання історії початку українського кириличного друкарства...
Предко О. I. Психологія релігії: Психологія релігії як релігієзнавча дисципліна. Предмет психології релігії. Психологія релігії і релігійна психологія. Структура психології релігії та її методи. Тенденції психології релігії в контексті української релігієзнавчої думки. Відношення «людина - Бог» в контексті пошуку передумов психологічного осягнення релігії. Креативно-антропологічні можливості осягнення відношення «людина - Бог» в процесі становлення святоотцівської думки. Особливості трансформації змісту ідеї «внутрішньої» людини у філософії Г. Сковороди. «Відчуття» як засіб дослідження релігії у філософії Ф. Шлейєрмахера. Виникнення і розвиток психології релігії у другій половині XIX - на початку XX ст. Тенденції розвитку американської психології релігії...
Соціальна робота: технологічний аспект / За ред. А.Й. Капської: Теоретичні основи соціальної роботи. Соціальна робота як практична діяльність. Взаємозв'язок соціальної політики і соціальної роботи. Соціальна робота як вид професійної діяльності. Об'єкти і суб'єкти соціальної роботи. Функції, структура, рівні соціальної роботи. Принципи соціальної роботи. Професійна компетентність спеціаліста соціальної роботи. Професійна компетентність соціального працівника. Методи соціальної роботи. Організаційні форми соціальної роботи. Технологізація соціальної роботи як умова її оптимізації. Технології соціальної роботи: сутність, специфіка, класифікації. Діагностика соціальної роботи як умова успішного її прогнозування. Експертиза й оцінка ефективності соціальної роботи...
Дюрозель Ж. Б. Історія дипломатії від 1919 р. до наших часів: ОМАНЛИВИЙ МИР (1919 - 1933 рр.). Перші наслідки мирних договорів. Нові кордони Німеччини. Гаранти проти Німеччини та репарації. Розчленування Австро-Угорщини та його наслідки. Балкани й розпад Османської імперії. Радянська проблема. Проблеми колоній. Перші кроки Ліги Націй. Європа в 1922-1925 рр. Каннська й Генуезька конференції, Рапалльський договір. Рурські справи. Врегулювання рурського питання. План Дауеса. "Женевський протокол". Середземноморська та Східна Європа. Визнання СРСР. Європа і апогей колективної безпеки (1925-1929 рр.). Локарнські договори та прийняття Німеччини до Ліги Націй. Бріан і Штреземан. Пакт Тріана-Келлога. Залишення Рейнської області. План Янга...
Конфліктологія / За ред. Л. М. Герасіної: Конфліктологія як наука (соціально-правовий аспект). Предмет, об'єкт, закони і методи конфліктології. Розвиток проблем конфлікту в парадигмах соціальної та правової наук. Конфлікт і механізми його розвитку. Феномен конфлікту. Конфлікти соціальної сфери. Суспільна криза. Витоки, причини та рушійні сили конфлікту. Динаміка конфлікту. Учасники і суб'єктивна складова конфлікту. Сфери розгортання конфліктів. Економічний конфлікт. Політичний конфлікт. Конфлікт культур і духовних цінностей. Етнонаціональні конфлікти. Юридичний конфлікт. Релігійні конфлікти. Розв'язання і попередження конфліктів. Засоби і механізми розв'язання конфліктів. Соціально-правові технології попередження конфліктів...
Пашутинський Є.К. Діловодство кадрової служби: Основна організаційна документація. Штатний розпис. Правила внутрішнього трудового розпорядку. Положення про структурний підрозділ. Колективний договір. Трудовий договір. Посадова інструкція. Документація з особового складу. Розпорядчі документи з особового складу. Прийняття на роботу. Переведення на іншу роботу. Звільнення працівників. Надання відпусток. Відрядження. Заохочення. Стягнення. Матеріальна відповідальність. Трудова книжка. Облік кадрів. Особова картка. Особова справа. Табельний облік робочого часу. Охорона праці. Організація охорони праці. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій. Зберігання кадрової документації...
Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації: Стандарти - нормативна база управлінням якістю продукції і сертифікації. Загальні відомості про стандартизацію. Органи з стандартизації в Україні. Основні положення державної системи стандартизації України. Організація робіт з стандартизації і загальні вимоги до стандартів. Порядок впровадження стандартів і державний нагляд за їх додержанням. Вітчизняні системи стандартів. Роль уніфікації в промисловому виробництві. Нормоконтроль технічної документації. Техніко-економічна ефективність стандартизації. Міжнародна та європейська діяльність з стандартизації та участь у ній України. Основні тенденції розвитку міжнародної стандартизації систем якості. Міжнародні стандарти ISO серії 9000...

Ромат Е.В. Реклама в системе маркетинга:

Система маркетинговых коммуникаций. Роль и место системы маркетинговых коммуникаций (СМК) в комплексе маркетинга. Основные средства маркетинговых коммуникаций. Реклама как элемент СМК. Коммерческая пропаганда. Стимулирование сбыта. Личная продажа. Участие фирмы в выставках и ярмарках. Основные типы ярмарок и выставок. Процесс организации выставки. Процесс участия фирмы в работе выставки. Спонсорство. Коммуникационные цели спонсорства. Спонсорство в области спорта. Спонсорство в области культуры. Спонсорство в социальной сфере. Фирменный стиль (ФС). Основные элементы фирменного стиля. Разработка товарного знака. Факторы, определяющие структуру СМК. Коммуникационные характеристики и средства рекламы...

Годар (GODARD) Жан Люк

(р. 1930) Французский режиссер, сценарист, продюсер, актер, критик, один из теоретиков и лидеров "новой волны". Окончил Сорбонну, по образованию этнофаф. В кино начинал монтажером, выступал как эссеист и автор статей леворадикального направления в журналах "Ля газет дю синема" и "Кайе дю синема". Позднее, в своих фильмах Г. часто демонстративно показывал желтую обложку "Кайе дю синема", говоря тем самым о своей приверженности теоретическому направлению этого издания. В 50-е годы снял несколько короткометражек: "Операция "Бетон" (1954), "Кокетливая женщина" (1955), "Всех мальчиков зовут Патрик" (1957), "История воды" (совместно с Трюффо, 1958), в которых уже чувствовалась самобытность мастера авторского кинематографа. Интеллектуал-бунтарь, остро чувствующий трагедийное неблагополучие современной эпохи, Г. рано завоевал громкую известность, выступив с резкой, порой эпатирующей непримиримостью против так называемого "папенькиного кино", царившего на французском экране, защищавшего буржуазные ценности и бесконечно варьирующего навязшие в зубах мелодрамы, фильмы "плаща и шпаги", бездумные комедии, исполняемые наскучившими кинозвездами. Не оглядываясь на авторитеты, Г. решительно отметал как идейное содержание, так и утратившую гибкость профессиональную регламентацию, по которой снимали фильмы его предшественники. На вопрос о том, какие традиции он считает подлинно французскими, Г. отвечал: "Отрицание всяческих традиций". Протестуя против устоявшихся кинематографических жанров, сюжетов и тем, режиссер сделал содержанием своих картин конкретику жизни, события сегодняшнего дня. Героями - своих современников, легко узнаваемых людей с улицы: парней без определенных занятий, бедных художников, студентов, проституток, существующих вне общества и не признающих его законов. Эти молодые отщепенцы, постоянно находящиеся в "пофаничной ситуации", подвергаются уголовным преследованиям, потому что их поведение отличается вызывающей непредсказуемостью и абсолютной раскованностью. Выразителями идей Г. стали по преимуществу непрофессиональные актеры, среди которых выделялись Анна Карина, Анна Вяземская и мало известный тогда Жан-Поль Бельмондо. Первая роль в короткометражке "Шарлотта и ее хахаль" (1958), исполненная Бельмондо с предельной непосредственностью, убедила режиссера, что это - его актер. Он доверил Бельмондо главную роль анархиствующего парня Мишеля Пуакара в своем первом полнометражном художественном фильме "На последнем дыхании" (1959), которую актер создал с пронзительной горечью и достоверностью, соединив в герое черты уличного подонка и романтического влюбленного. Лента снималась вне павильона, в стиле импровизации без звука и написанного сценария. Бельмондо была предоставлена полная свобода поведения перед камерой. Необычная эстетика фильма, возникшая в результате таких съемок, произвела впечатление разорвавшейся бомбы. Успех картины критика назвала самым высоким гребнем "новой волны". В течение целого десятилетия каждый новый фильм Г. удивлял остротой тематики и неожиданностью режиссерского киноязыка. В политически злободневной ленте "Маленький солдат" (1960), запрещенной цензурой и вышедшей на экран в 1963 г., режиссер развил близкую экзистенциализму тему бунтаря-одиночки, рассказав о журналисте (Жан Луи Трентиньян), которого террористы из ОАС пытаются использовать в борьбе против алжирских патриотов. В социальной картине "Жить своей жизнью" (1962) - с шокирующей откровенностью представил судьбу девушки, помимо воли втянутой в проституцию. В фильме-притче "Карабинеры" (1963) - с иронией и сарказмом выступил против насилия, которое несет война. В фантастической антиутопии "Альфавиль" (1965) - остро поставил проблемы тоталитаризма и технократии, выступив против стандартизации и унификации жизни человека. В экранизации романа А. Моравиа "Презрение" (1963) - развенчал духовную пустоту пресыщенных буржуа. В этих и других фильмах 60-х гг Г. удалось выработать своеобразный, присущий только ему стиль киноизложения. Он подверг коренному пересмотру структуру привычного монтажного мышления и показал, что при монтаже из фильма можно изъять все связки, переходы, наплывы, которые до него считались обязательными при создании картины. Г. предложил киноязык, в котором было резко скачкообразное, взрывчатое чередование монтажных склеек, несовпадение звукового и зрительного рядов, намеренная небрежность построения кадра, частое применение ручной камеры. Вместо павильонных декораций использовалась натура, в нетрадиционной лексике диалогов разговорная речь чередовалась с текстами, взятыми из литературных произведений. Фильм "Безумный Пьеро" (1965) как бы подвел черту первого и самого плодотворного этапа творчества Г., когда он был наиболее тесно духовно и эстетически связан с "новой волной". Художественные находки, подчас разбросанные по разным картинам, нашли здесь исчерпывающее выражение. Этот аналитический фильм, балансирующий на грани интеллектуальной притчи, пропитанный сарказмом и иронией, захватывал напряжением и агрессивностью излюбленных режиссерских подходов: в нем был трагизм, прячущийся за самоиздевками, критический взгляд на политику и общество, сознательное доведение сюжета до пародийного преувеличения. В этой ленте Г. видел мир сходящим с ума. В ткань картины режиссер вплетает приемы документального кино, репортажи с места событий, телевизионные интервью, социологическое анкетирование, применяет мультипликацию. Из совокупности подобных новаций сложился эстетический метод, который критика определила термином, взятым из живописи - "коллаж". Поклонник эстетики Г. Луи Арагон справедливо заметил, что "киноколлаж" режиссера совпал с поисками художников в других областях искусства, благодаря новой форме киноязыка в современном кино стало возможным новое романное построение фильма, выраженное в дроблении киноленты на главы с литературными подзаголовками. Накануне молодежного движения 1968 г. начинается новый этап творчества режиссера, так называемый период "революционного Годара". Художник чутко уловил настроение общества - причудливую смесь поисков пути и отрицание буржуазных ценностей. В фильме "Китаянка" (1967) Г. удалось предугадать события, произошедшие в реальной жизни, спустя год после выхода ленты. "Китаянка" - картина экспериментального характера, в которой режиссер открыто приглашает зрителя увидеть "фильм в процессе создания". Следуя своей эстетике, автор почти не следит за сюжетным развитием ленты. Экран используется для того, чтобы персонажи могли свободно высказаться по поводу самых животрепещущих проблем дня. Картина состоит из монологов, философских цитат, марксистских лозунгов, газетных вырезок, фотографий, крупных актерских планов, рабочих моментов съемок. Идеи левого радикализма выражались цитатниками Мао, полемическими фразами о "культурной революции", анархизме и терроризме. Вместе с тем, режиссера привлекают и образы, заимствованные из Достоевского: нравственные метания героя явно отсылают зрителя к роману "Бесы". После "Китаянки" Г. все больше увлекается постановкой крайне категоричных по содержанию фильмов, навязчиво проповедующих идеи левого экстремизма и отличающихся стремлением к экспериментаторству, погружению в собственную творческую лабораторию: "Уикэнд" (1967), "Один плюс один" (1969), "Средства коммуникации" (1969) и др. После майских событий Г. совместно с активным участником студенческого движения Ж.П.Гореном создает киногруппу "Дзига Вертов" (содружество с Гореном к 1973 г. распалось). В агитационных кинолистовках режиссер программно отказывается от связного сюжета, стремясь стимулировать активность зрителя намеренным подчеркиванием условности происходящего. Он развивает идею деконструкции экрана, которую наиболее ярко воплощает в фильме "Номер два" (1975), сделанном в технике видеозаписи, переведенной на пленку. Г. переезжает из Парижа в Гренобль и там увлеченно работает на ТВ. Изучая возможности применения техники видео, он снимает многосерийные видео-эссе "Шестью два" (1976), "Франция, посадка, объезд, двое детей" (1979), где социологические исследования современной жизни сочетаются с философскими размышлениями. В 80-е гг. режиссер снова возвращается к созданию художественных фильмов. Его ленты "Спасайся, кто может" (1980), "Страсть" (1982), "Имя: Кармен" (1983) (приз МКФ в Венеции), "Осторожно, справа" (1987), "Новая волна" (1990), ЖЛГ/ЖЛГ (1996) и другие свидетельствуют о том, что Г. остается верен своему киноязыку, своим темам и героям, о которых он так ярко и оригинально заявил еще в 60-х гг. Сегодня режиссер - признанный мэтр французского и мирового кино, его фильмы продолжают быть в центре внимания, но преимущественно в кинематографической, художественной и интеллектуальной среде. Лит.: Божович В. О "Новой волне" во французском кино // Вопросы киноискусства. Т. 8. М., 1964; Соболев Р. Абрис Жана-Люка Годара // О современной буржуазной эстетике". М., 1974; Юткевич С. Модели политического кино. М., 1978; Jean-Luc Godard par Jean-Luc Godard. P., 1968; Collet J., Fargier J. P. Jean-Luc Godard. 1974; KreidlJ. F. Jean-Luc Godard. Boston. 1980. T. Царапкина