Веб-бібліотека - головна сторінка


Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень:

Історія становлення та розвитку науки. Суть наукового пізнання, знання та наукового дослідження. Етапи становлення і розвитку науки. Поняття, цілі і функції науки. Структурні елементи науки, їх характеристика. Наука як система знань. Наукознавство як система знань. Класифікація наук. Основні риси працівника науки. Організація науково-дослідної роботи в Україні. Організаційна структура науки. Пріоритетні напрями розвитку науки в Україні. Система підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів. Науково-дослідна робота студентів. Основи методології науково-дослідної діяльності. Поняття методології та методики наукових досліджень. Методологія теоретичних досліджень...

Ярошовець В.І. Історія філософії: Методологічна рефлексія історико-філософського процесу. Філософія та історія філософії: методологічні підходи до історико-філософської науки. Морально-гуманістичні параметри у світоглядному горизонті української філософії. Світоглядно-гуманістична парадигма у сучасній філософії (постмодерний вимір). Тенденції розвитку світової філософії. «Суміш реальностей» у філософському доробку Е. Дюркгейма. «Самотній голос людини» у філософії Г. Марселя. «Негативна діалектика» Т. Адорно. Структуралізм та постструктуралізм: К. Леві-Стросс та М. Фуко. Трансцендентальний емпіризм Ж. Дельоза. Реконструкція та деконструктивізм (Ж. Дерріда). Концепція метанаративів Ж.-Ф. Ліотара. Американський постмодернізм (Ф. Джеймісон). Італійський постмодернізм...
Основи митної справи / За ред. П.В. Пашка: Митна справа в Україні. Історія розвитку митної справи в Україні та створення митних органів. Перші відомості про мито на території сучасної України. Митні порядки на Запорізькій Січі та у гетьманській Україні. Україна в складі Російської імперії. Митна справа в Україні на початку XX ст. Поняття "митна справа". Органи державного регулювання митної справи. Структура митних органів України. Завдання митних органів. Роль та місце митної справи в економічному розвитку України на сучасному етапі. Взаємовідносини митних органів України з іншими органами та особами. Завдання для перевірки знань. Митний контроль. Організація митного контролю. Здійснення митного контролю товарів і предметів, транспортних засобів...
Андрущенко В.П., Михальченко М.Л. Сучасна соціальна філософія: Суспільство як об'єкт філософського пізнання. предмет соціальної філософії. Історична генеза предмета соціальної філософії в історії філософії. Тріумф і трагедія соціальної філософії марксизму-ленінізму. Діалог на зламі століть: множинність соціально-філософського знання. Виробничі основи життєдіяльності суспільства. Дієва сутність соціального. Проблема побудови теоретичних моделей соціуму. Природні засади історії. Природа і суспільство. Архітектоніка суспільного виробництва. Проблема джерел соціальної динаміки. Конструктивні та динамічні сили науково-технічного прогресу. Людина як суб'єкт історичного процесу. Організаційні основи соціальності. Суспільні відносини...

ГЛУБИННАЯ ПСИХОЛОГИЯ

(нем. Tiefenpsychologie) - раздел психотерапии, который основывается на теориях Зигмунда Фрейда, Альфреда Адлера и Карла Юнга, но отвергает, как искажающее действительность упрощение и биологизм, положение о том, что психическая жизнь человека (исключительно или преимущественно) определяется сексуальными влечениями, силой и стремлением к значимости или либидонозным коллективно-бессознательным". В качестве одной из сил такого "бессознательного" может также рассматриваться нравственное. "Где духовное Я погружается в сферу бессознательного как в свою последнюю основу, там можем мы, смотря по обстоятельствам, говорить о знании, любви или об искусстве. Где, наоборот, в сознание врывается психофизическое Оно, там имеем мы дело с неврозом и психозом" (В. Э. Франкль; см. Логотерапия). По отношению к психоанализу глубинная психология представляет собой такой же поворот к недогматическому пониманию психической жизни, как целостная психология - по отношению к физиологической психологии Вундта. Духовное начало у человека не есть только результат сублимирования стремлений, оно не является своего рода сопутствующим явлением телесно-психического комплекса, а изначально существует наряду с ним. Следовательно, психические неврозы возникают не только в результате психических травм раннего детства и не только из т. н. Эдипова комплекса (совокупность неосознанных, "вытесненных", сексуально окрашенных отношений ребенка к своим родителям), но и из расшатывания сверхличных образований и норм. Большую опасность для личности представляет т. н. комплекс Каспара Хаузера, который складывается у подростков благодаря чувству одиночества. Оно возникает тогда, когда семья (как это теперь часто бывает) не может дать ребенку достаточно нежности и любви, необходимых ему для развития его социальных сил. Этот комплекс препятствует в дальнейшем возникновению полноценных отношений с др. людьми; внутри социальных групп, в которые попадает такой человек, он превращается в безликую часть. Современного человека в массе можно рассматривать как человека, имеющего этот комплекс. Глубинная психология и социальная психология, взаимодействуя, обогащают друг друга. "Бессознательное", согласно глубинной психологии, не является автономной движущей силой, независимым эндотимом (см. Эндотимный). Совместно с осознанным и сферой сверх-Я (в первую очередь социальные связи и этические ценности) оно образует общее поле, внутри которого не может произойти ничего такого, что не оказывало бы влияния на все точки этого поля. Старый вопрос о соотношении души и тела исследуется глубинной психологией с позиции совершенно нового метода - психосоматики. Душа и тело рассматриваются как два дополняющих друг друга способа проявления живого. Как квант света может проявлять себя то как корпускула, то как волна, точно так же живое проявляет себя то как тело, то как душа. Как лечебный метод психосоматика исходит из того, что нет ни одной болезни организма, которой не сопутствовали бы психические причины. Методы глубинной психологии копируют методы психоанализа. Тест состоит в том, что пациент путем наводящих вопросов лечащего врача побуждается к высказыванию о том, что его угнетает.