Веб-бібліотека - головна сторінка


Фіцула М.М. Педагогіка:

Загальні засади педагогіки. Предмет і завдання педагогіки. Педагогіка як наука, її становлення і розвиток. Предмет і основні категорії педагогіки. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки. Напрями, течії зарубіжної педагогіки. Логіка і методика педагогічних досліджень. Наукові дослідження - шлях до розв'язання проблем педагогіки. Методологія педагогіки. Методи науково-педагогічного дослідження. Етапи педагогічного дослідження. Розвиток, виховання і формування особистості. Процес розвитку і формування особистості. Спадковість і розвиток. Вплив середовища на розвиток і формування особистості. Розвиток і виховання. Діяльність як чинник розвитку особистості. Зарубіжні теорії розвитку особистості...

Конфліктологія / За ред. Л. М. Герасіної: Конфліктологія як наука (соціально-правовий аспект). Предмет, об'єкт, закони і методи конфліктології. Розвиток проблем конфлікту в парадигмах соціальної та правової наук. Конфлікт і механізми його розвитку. Феномен конфлікту. Конфлікти соціальної сфери. Суспільна криза. Витоки, причини та рушійні сили конфлікту. Динаміка конфлікту. Учасники і суб'єктивна складова конфлікту. Сфери розгортання конфліктів. Економічний конфлікт. Політичний конфлікт. Конфлікт культур і духовних цінностей. Етнонаціональні конфлікти. Юридичний конфлікт. Релігійні конфлікти. Розв'язання і попередження конфліктів. Засоби і механізми розв'язання конфліктів. Соціально-правові технології попередження конфліктів...
Малахов В.А. Етика: Курс лекцій: Моральні цінності в сучасному світі. Що таке етика. Етос і мораль. Етика як філософська наука. Завдання науки етики. Мораль як соціальний феномен. Попереднє зауваження. Мораль і проблема її соціальної детермінації. Первісні форми регуляції людської поведінки. Процес виокремлення моралі. Мораль та інституційна регуляція. Мораль і право. Мораль і звичай. Мораль і спільноти. Універсальність і спільнотність у системі етичних пріоритетів. Мораль і соціальна диференціація суспільства. Етичні проблеми національних відносин. Загальнолюдське в моралі. Чи існує прогрес у царині людської моральності. Поняття і структура моральної свідомості. Місце моральної свідомості в системі моралі (Порядок дальшого викладу)...
Лубський В.І. Релігієзнавство: Релігієзнавство як наука. Релігія як предмет дослідження та структура сучасних релігій. Основні теорії походження релігії. Філософія релігії. Психологія релігії. Соціологія релігії. Визначення релігії. Футурологія релігії. Характеристика релігій світу. Релігії народів Малої Азії і Східного Середземномор'я. Хеттська релігія. Фрігійська релігія. Сирійсько-фінікійська релігія. Халдейська релігія. Іудаїзм. Релігії Індії. Ведична релігія. Брахманізм. Індуїзм. Релігії Китаю. Конфуціанство. Даосизм. Синтоїзм. Зороастризм. Джайнізм. Сикхізм. Брахманізм. Релігія античного світу. Світові релігії. Буддизм. Загальна характеристика священних книг іудаїзму, буддизму, індуїзму і зороастризму. Християнство. Християнське віровчення...

ГИППОКРАТ Косский

(460-377 до н. э.) - легендарный греческий врач-философ, "отец медицины". Как полагает В. Йегер, гиппократовские тексты существенным образом повлияли на послесократовскую философию. В частности, Платон и Аристотель неоднократно приводили образцы гиппократовского метода в своих сочинениях (напр., "Федр" 270с - d, "Законы" 857 с - d). Именем Гиппократа названа наиболее известная коллекция древнегреческих медицинских текстов - "Гиппократов сборник" (72 сочинения), собранная в Александрийском музее не позднее 3 в. до н. э., которая включает тексты различных школ, в т. ч. и одни из наиболее ранних сочинений натурфилософского характера; "О ветрах", где рассматривается "пневматическая" теория; "О природе человека", где излагается учение о 4 основных жидкостях живого организма (кровь, слизь, желтая и черная желчь), в дальнейшем взятое за основу учением о "темпераментах" и теорией "гуморальной патологии", и др. Впервые здесь подробно обсуждаются такие понятия, как "фюсис" - природа, "динамис" - сила, широко используемые в последующей философской традиции. В сочинении "О благоприличном поведении" постулируется тесная связь медицины и философии, впервые зафиксирована необходимость "перенесения мудрости в медицину, а медицины в мудрость; ведь врач-философ "подобен богу". В "Письмах" Гиппократа, представляющих по общему признанию историков науки позднейшие добавления в сборник, большое место занимает переписка с Демокритом и по поводу Демокрита (№ 10 - 17), объясняющая загадку "демокритовского смеха" скептическим взглядом философа на обыденные представления.
"Клятва Гиппократа", общий пафос которой может быть сведен к фразе "не навреди", - один из основополагающих текстов по медицинской этике; по мнению Л. Эделыитейна, она создана в пифагорейской школе. По названию сборника "Клятва" получила название Гиппократовской и стала образцом для составления факультетских обещаний, которые произносили доктора медицины при получении степени. Тексты гиппократовского сборника были предметом углубленных комментариев многих философов и ученых эпохи эллинизма, Средних веков, Возрождения и Нового времени. Один из наиболее значительных комментаторов Гиппократа - знаменитый римский врач и философ Галей.
Наибольшей известностью во все времена пользовались "Афоризмы" Гиппократа, представляющие компендиум античной медицины. Первый афоризм - "Жизнь коротка, путь искусства долог, удобный случай скоропреходящ, опыт обманчив, суждение трудно. Поэтому не только сам врач должен употреблять в дело все, что необходимо, но и больной, и окружающие, и все внешние обстоятельства должны способствовать врачу в его деятельности" - получил широкую известность, начало его часто цитируется - "Vita brevis, ars longa...".
Соч.: Oeuvres completes dHippocrate, vol. 10, par E. Littre. P., 1839 - 61; Hippocrates Collected works, engl. transi. W. H. S. Jones. L., 1984; Соч. в 3 т., пер. В. И. Руднева, комм. и вступ. ст. В. П. Карпова, т. 1. Избр. книги. М., 1936; т. 2 и 3. Соч. М., 1941, 1944. Лит.: Ковнер С. История медицины, вып. 2, Гиппократ. К., 1882; Йегер В. Пайдейя. М., 1997; Визгни В. П. Генезис и структура квалитативизма Аристотеля. М., 1982, с. 348 - 367; Fred/ich С. Hippocratische Untersuchungen. В., 1899; Edelstein L. The Hippocratic ath. Baltimore, 1943; Smith W. D. The Hippocratic Tradition. N. Y., 1979.
В. А. Гуркин