Веб-бібліотека

Соціальна робота: технологічний аспект / За ред. А.Й. Капської:

Теоретичні основи соціальної роботи. Соціальна робота як практична діяльність. Взаємозв'язок соціальної політики і соціальної роботи. Соціальна робота як вид професійної діяльності. Об'єкти і суб'єкти соціальної роботи. Функції, структура, рівні соціальної роботи. Принципи соціальної роботи. Професійна компетентність спеціаліста соціальної роботи. Професійна компетентність соціального працівника. Методи соціальної роботи. Організаційні форми соціальної роботи. Технологізація соціальної роботи як умова її оптимізації. Технології соціальної роботи: сутність, специфіка, класифікації. Діагностика соціальної роботи як умова успішного її прогнозування. Експертиза й оцінка ефективності соціальної роботи...

Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку / За ред. Ф. М. Рудича: Теорія політичної системи. Поняття політичної системи. Політична система і середовище. Політична система сучасної України. Тенденції становлення. Україна: політична стратегія. Складові стратегії. Засади. Загальноцивілізаційні тенденції суспільного розвитку. Від посттоталітаризму через авторитаризм до демократії. Формування владних структур. Влада і демократія. Демократія як збалансована система влади. Народовладдя в Україні: можливості і реальність. Ресурси сильної демократичної влади. Конституція і держава. Конституція: історія і принципи. Верховна Рада - парламент Української держави. Президентські інституції. Кабінет Міністрів - уряд України...
Гойхман О.Я. и др. Теория и практика референтской деятельности: Руководитель за спиной референта. Суть референтской деятельности. Писать для других и за других. Документ и его реквизиты. Составление текстов небольшого объема. Спичрайтерство. Маршрут документа. С текстом работы много. Техника чтения. Реферирование. Редактирование. Прежде чем руководитель скажет. Предстоят переговоры. И жестом и голосом. Речь для руководителя. Нормы этические и протокольные. Этика речевой коммуникации. Слушать и быть услышанным. Международный протокол...

ГИЛЬОМ из Оверни, Гильом Овернский

(Guillaume dAuvergne, Guilelmus Alvemus) (ок. 1180, Овернь - 30 марта 1249, Париж) - французский богослов и церковный политик. В 1223 - магистр теологии в Париже, к 1225 - каноник собора Парижской богоматери, с 1228 - епископ Парижа, духовник королевы-матери. Притеснением "искусств" (философских) спровоцировал исход магистров и студентов из Парижа в 1229 и пригласил на богословские кафедры монахов нищенствующих орденов, в числе которых оказались Александр Гэлыжай и (позднее) Альберт Великий, Фома Аквинский, Бонавентура. Среди соч. Гильома "О первом начале", "О вселенной" (ок. 1230 - 36), "О бессмертии души", догматика, аскетика, экзегетика, проповеди. Полемически-дидактический пафос сочетается у Гильома с мистико-этическим настроем. Следуя за Авицеброном (Ибн Гебиролем), якобы христианином, Гильом учил о том, что сущность совпадает с бытием только в Боге; прочие вещи далеки от божественной простоты, но так или иначе полнятся бытием от творящей первопричины ("как душа жизнь тела, так Бог бытие всего"); самостоятельной причинности внутри мира нет, вещи лишь "проходы и окна" для потока первобытия. Универсалии (прообразы, идеи) совпадают с творческой волей создателя и тем самьм абсолютно реальны; материя, или возможность унтерсума, есть божественное слово. Знакомый с арабским аристотелизмом, Гильом задал тон хотя и критического, но свободного отношения к внехристианским авторитетам, что подготавливало последующую ассимиляцию Аристотеля католическим богословием. Учение о Боге как бытийной основе всех вещей продолжается у Экхарта, а замена вещной причинности отношениями следования ставит вопрос о возможном влиянии Гильома на Д. Юма.
Соч.: Opera omnia, t. I - Il. Р., 1674. Лит.: lois N. Guillaume dAuvergne - sa vie et ses ouvrages. P., 1880; hiasnovo A. Da Guglielrno dAuvergne a S. Tommaso dAquino, vols. l-III. Mil., 1945-46.
В. В. Бибихин


© 2009-2020  lib.ltd.ua