Веб-бібліотека

Циганкова Т. М., Гордєєва Т. Ф. Міжнародні організації:

Інституційне середовище міжнародного бізнесу. Міжнародні організації в системі регулювання міжнародних економічних відносин. Історія виникнення та етапи розвитку міжнародних організацій. Сутність сучасної міжнародної організації. Типізація міжнародних організацій. Механізм функціонування міжнародних організацій. Право міжнародних організацій. Механізми впливу міжнародних організацій на країни-члени. Прийняття рішень у міжнародних організаціях. Міжнародні службовці. Інститут постійних представництв держав при міжнародних організаціях. Запитання і завдання для обговорення. Міждержавні економічні організації. Сутність і види міждержавних організацій. Основні функції міждержавних організацій...

Ванеев А. Н., Минкина В. А. Справочник библиографа: Библиографическая теория и библиографическая практика. Видовая структура библиографии. Документальный поток как основа. Библиографической деятельности. Основные разновидности документов. Документальный поток и особенности его развития. Закономерности развития документального потока. Информационные ресурсы. Состав и свойства информационных ресурсов. Государственная система научно-технической информации. Универсальные информационные ресурсы. Информационные ресурсы по экономике. Информационные ресурсы в области права. Информационные ресурсы по истории. Информационные ресурсы в области художественной литературы и литературоведения. Информационные ресурсы негуманитарных областей науки и практики...
Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку / За ред. Ф. М. Рудича: Теорія політичної системи. Поняття політичної системи. Політична система і середовище. Політична система сучасної України. Тенденції становлення. Україна: політична стратегія. Складові стратегії. Засади. Загальноцивілізаційні тенденції суспільного розвитку. Від посттоталітаризму через авторитаризм до демократії. Формування владних структур. Влада і демократія. Демократія як збалансована система влади. Народовладдя в Україні: можливості і реальність. Ресурси сильної демократичної влади. Конституція і держава. Конституція: історія і принципи. Верховна Рада - парламент Української держави. Президентські інституції. Кабінет Міністрів - уряд України...

Гезамткунстверк

(нем. Gesamtkunstwerk - совокупное художественное произведение) Термин, введенный немецким композитором Р. Вагнером для определения декларируемого им "искусства будущего", должного, по его мнению, прийти на смену существующему многообразию искусств (1850). Его концепция вытекла из общих панэстетических позиций романтизма. Искусство будущего виделось романтикам как своего рода возврат к идеальному гармоническому единению искусств, которое существовало в античной хорее (синкретическая слиянность музыки, слова и танца). Вагнер рассматривал всю историю искусств в качестве подготовительного этапа будущего синтеза, при достижении которого сами автономные искусства перестанут существовать. Реальное конкретное воплощение Г. Вагнер видел в некоей "музыкальной драме", осуществляемой все на той же театральной сцене (в том числе им самим - в его поздних музыкально-сценических композициях, практически остающихся оперными постановками, пусть и со специфической организацией синтезируемых компонентов). Идея Г. привлекла своей недостижимой идеальностью многих его современников, удрученных отсутствием свободы развития используемых на сцене разнородных средств. Активным ее проповедником в России выступал, например, В. Одоевский (вплоть до прогнозирования новых, небывалых синтетических форм в фантастической повести "4338-й год"). Продвижение к мечте Вагнера усматривалось в революционных преобразованиях сценографии при художественном освоении ею возможностей электрического света (А. Аппиа, Г. Крэг и др.), в музыкально-живописных экспериментах дягилевского "Русского балета". "Одухотворенным" рецидивом Г. можно считать идею "соборного искусства" ("всеискусства") русских символистов (см.: Символизм), мечтавших о создании некоей "мистерии" (прежде всего, А. Скрябин с его замыслом "световой симфонии"). Подлинное воплощение ожидаемого вагнеровского "искусства будущего", причем именно в виде Г., С. Эйзенштейн увидел в кинематографе (см.: Кино), реально объеденившем слово, изображение, драматургию и музыку, но только уже не на сцене, а на экране. Термин "Г." используется в эстетике до сих пор - применительно ко многим, в основном экспериментальным, и, нередко, утопическим формам художественного синтеза, продолжая являть собой символ недосягаемой гармонии, целостности и единства, постоянно переносимых в будущее. Лит.: Вагнер Р.Избранные работы., М., 1978. Б. Галеев


© 2009-2020  lib.ltd.ua