Веб-бібліотека - головна сторінка


Іванов В.Ф. Техніка оформлення газети:

Принципи й завдання художньо-технічного оформлення газети. Оформлення газети - важлива частина роботи над номером. (Історія оформлення періодичних видань. Загальні риси та ознаки оформлення газет. Визначення, завдання і функції оформлення періодичних видань. Обличчя видання. Головні складові газетної форми. Постійні елементи газети. Заголовна частина газети. Розділові засоби. Службові деталі. Розмірні елементи газети. Формат газети. Обсяг газети. Формат смуги. Кількість і формат текстових колонок. Композиція газети. Композиційно-графічне моделювання. Властивості композиції. Засоби композиції. Конструктивні особливості композиції полоси. Особливості композиції номера газети. Композиційно-графічна модель видання...

Рутинський М. Й., Стецюк О. В. Музеєзнавство: Основи музеєзнавства. Музейні установи в системі освіти, культури і туризму. Музеєзнавство як наука. Об'єкт, предмет та структура науки. Історія розвитку музейної справи в Україні. Класифікація музеїв України. Основні напрями роботи музеїв. Фондова робота. Експозиційна діяльність. Комерційна та фандрайзингова діяльність. Нові інформаційні технології музейної справи. Ринкові засади музейного менеджменту й маркетингу. Суть та завдання музейного менеджменту. Організація ефективного музейного маркетингу. Налагодження PR-комунікацій між музеєм та суспільством. Організація взаємовигідної співпраці музеїв із туристичними фірмами. Географічно-туристична пам'яткознавча характеристика визначних музеїв України...
Пономаренко В. С. Інформаційні системи і технології в економіці: Інформація як продукт і предмет управління об'єктами. Сутність та особливості економічної інформації. Види економічної інформації. Структура і властивості економічної інформації. Інформація як ресурс управління економікою. Сутність інформаційної системи в економіці. Призначення і роль інформаційної системи в економіці. Структура та функції інформаційної системи управління. Інформаційний процес в управлінні економікою як об'єкт автоматизації. Сутність інформаційного процесу управління. Задачі управління, що реалізують інформаційний процес. Автоматизація документообігу в інформаційній системі. Організація інформаційного процесу управління на основі нових інформаційних технологій...
Бичківський Р.В. та ін. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація: Основи стандартизації. Державна система стандартизації України. Загальні відомості про стандартизацію. Основні терміни та їх визначення з стандартизації. Організація роботи зі стандартизації в Україні. Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації. Рада стандартизації. Технічні комітети стандартизації. Інші суб'єкти, що займаються стандартизацією. Мета та основні принципи державної політики у сфері стандартизації. Об'єкти стандартизації. Стандарти та їх застосування. Порядок розроблення і прийняття, перевірки, внесення змін та перегляду стандартів. Порядок застосування стандартів. Застосування стандартів у технічних регламентах...
Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / За ред. В.В. Ковалевського: Розміщення продуктивних сил як наука. Предмет, методологія та завдання курсу. Закономірності й принципи розміщення продуктивних сил. Форми розміщення й територіальної організації продуктивних сил. Систематизація основних термінів і визначень. Поняття про територіальний поділ праці. Вплив територіального поділу праці на структуру господарства. Сучасна концепція енерговиробничих циклів. Територіально-виробничі й портово-промислові комплекси, науково-технологічні зони. Основи економічного районування. Передумови розміщення продуктивних сил. Природні передумови. Класифікація природних ресурсів. Природно-ресурсний потенціал...
Сокол Т. Г. Основи туристичної діяльності: Історія розвитку світового туризму. Періодизація історії туризму. Подорожі та мандрівки в епоху стародавнього світу. Подорожі епохи середньовіччя. Подорожі й туризм у XVII-XVIII ст. Туризм XIX - початку XX ст. Сучасний світовий туризм. Міжнародне туристичне співробітництво. Світові туристичні регіони. Історія туризму в Україні. Мандрівництво як джерело зародження туризму в Україні. Український туризм у XIX - першій половині XX ст. Зародження організованих форм. Туризм в Україні в 70-80-ті роки XX ст. Туризм в Україні на сучасному етапі. Теорія туристичної діяльності. Культурно-історичне та соціально-економічне значення туризму в розвитку суспільства. Основні теоретичні поняття та їх визначення. Функції туризму в суспільстві...
Соціологія: Підручник / В.П.Андрущенко: Вступ до соціології. Що і як вивчає соціологія. Соціологія - наука про суспільство. Предмет та об'єкт соціології. З історії становлення соціології. Виникнення та становлення соціологічних знань. Джерела соціологічних знань. Розвиток соціальних знань в Стародавньому Світі. Формування соціологічної думки в Середньовіччя та епоху Відродження. Особливості розвитку соціальних знань в XVII ст. Філософія історії - новий етап в розвитку соціального пізнання. Становлення та розвиток соціології в XIX - XX ст.ст. (Класичний період). Опост Конт і Герберт Спенсер - основоположники соціології - самостійної науки. Дальший розвиток соціології в XIX ст. Психологічні школи в соціології. Емпіричні соціальні дослідження...
Орбан-Лембрик Л.Е., Кощинець В.В. Юридична психологія: Юридична психологія в системі наукового знання. Предмет і завдання юридичної психології. Структура юридичної психології. Принципи і методи юридичної психології. Історія становлення і розвитку юридичної психології. Передумови виникнення юридичної психології. Оформлення юридичної психології як науки. Сучасний етап розвитку юридичної психології. Психологія особистості й діяльності. Психологія особистості. Психологія діяльності. Психологія юридичної діяльності. Психологічна специфіка юридичної діяльності. Морально-психологічні засади юридичної діяльності. Емоції, воля і мотиви в юридичній діяльності. Соціалізація особистості. Соціально-психологічна характеристика особистості...
Конфліктологія / За ред. Л. М. Герасіної: Конфліктологія як наука (соціально-правовий аспект). Предмет, об'єкт, закони і методи конфліктології. Розвиток проблем конфлікту в парадигмах соціальної та правової наук. Конфлікт і механізми його розвитку. Феномен конфлікту. Конфлікти соціальної сфери. Суспільна криза. Витоки, причини та рушійні сили конфлікту. Динаміка конфлікту. Учасники і суб'єктивна складова конфлікту. Сфери розгортання конфліктів. Економічний конфлікт. Політичний конфлікт. Конфлікт культур і духовних цінностей. Етнонаціональні конфлікти. Юридичний конфлікт. Релігійні конфлікти. Розв'язання і попередження конфліктів. Засоби і механізми розв'язання конфліктів. Соціально-правові технології попередження конфліктів...
Медведєв В. С. Кримінальна психологія: Кримінальна психологія у системі психології та правознавства. Предмет і пріоритетні завдання кримінальної психології. Зв'язок кримінальної психології з іншими науками. Історія розвитку кримінальної психології. Злочинність як кримінально-психологічне явище. Кримінально-психологічна характеристика злочинності. Психологічні особливості окремих видів злочинності. Психологічний механізм злочину. Кримінально-психологічні ознаки злочину. Мотив у психологічному механізмі злочину. Типові криміногенні мотиви. Особистість як суб'єкт злочину. Кримінально-психологічний портрет особистості. Акцентуація характеру та особистості. Типологія особистості як суб'єкта злочину. Психологічні портрети типів злочинної особи...

Гермес Трисмегист

(т. е. трижды величайший) - вымышленный автор теософского учения, излагаемого в нескольких книгах и отрывках египетско-греческого происхождения, известных под его именем. Хотя это имя не случайно взято у греческого бога Гермеса (лат. Меркурия, соответствующего египетскому Тоту, Тауту или Теуту), путеводителя душ (психопомпа) и покровителя тайных знаний, тем не менее в герметических книгах Г. Трисмегист является не богом, а мудрым мужем, получающим высшее божественное откровение и сообщающим его людям через своих сыновей Тота, Асклепия и Амона.
I. Герметические книги. Время их происхождения определяется двумя фактами: 1) Климент Алекс., процветавший во второй половине II-го и начале III-го в. (последнее известие о нем относится к 211 г.) и часто цитировавший тогдашних гностиков, не цитирует наших герметических книг и не упоминает вовсе о самом Г. Трисмегисте, а говорит только о 42 древних священных книгах Гермеса, т. е. Тота, на египетском языке, обнимавших всю иератическую мудрость Египта, от гимнов богам до медицины и физиологии женщин (dem, Alex., "Stromatum" lib. VI, с. IV);
2) Лактанций, живший во второй половине III-го и первой трети IV в., уже цитирует Г. книги, как высокий авторитет; следовательно главные из них (за исключением "Асклепия", см. ниже) должны быть отнесены к эпохе между писательскою деятельностью Климента и Лактанция, т. е. к середине III в. по Р. X. Возможна, но мало вероятна более ранняя эпоха. Отдельные фрагменты принадлежат к более позднему времени; так в одном есть, по-видимому, намеки на имп. Валента (конец IV в.), как на царствующего государя. Много цитат из Г. книг находится у Кирилла Алекс. (V века) и у Стобея. - Г. книги написаны прямо на плохом греческом яз., а не переведены с египетского, как видно из встречающейся игры греческими словами; египетский элемент виден в некоторых основных идеях и представлениях и в именах богов; прямых заимствований из тех 42-х священных книг древнего Египта, о которых говорит Климент, с уверенностью указать нельзя. Из дошедших до нас Г. книг четырнадцать трактатов соединяются обыкновенно вместе под общим названием Пэмандра, принадлежащим собственно лишь первому из них - пастырь мужей - под этим названием является говорящий с Гермесом Трисмегистом божественный Ум). Вот заглавия этих трактатов: 1) Пэмандр, 2) Вселенское слово Гермеса Асклепию, 3) Священное слово Г. Трисмегиста, 4) Кратир или Монада, 5) Невидимый Бог весьма явен, 6) Благо в одном Боге и нигде больше, 7) Величайшее зло для людей неведение Бога, 8) Ничто не исчезает, 9) О мысли и ощущении, 10) Ключ, 11) Ум к Гермесу, 12) О всеобщем Уме, 13) О возрождении и о правиле молчания, тайная проповедь на горе, и 14) Мудрость. Затем мы имеем книгу: Посвятительная речь или Асклепий (эта книга, состоящая из 15 глав, дошла до нас только в старом латинском переводе, приписанном Апулею, жившему во II в.; если бы это было справедливо, то "Асклепия" нужно было бы признать за самую раннюю из наших герметических кн.; по другим, более верным признакам этот трактат следует отнести к началу IV в.); далее три больших отрывка книги: Дева мира или "Зрачок мира"; десять отрывков из разговора Г. с сыном его Тотом; восемь отрывков из книг Г. к Аммону; девять кратких отрывков без названия и, наконец, три "определения" Асклепия царю Аммону: о солнце и демонах, о телесных страстях и похвала царю. Средневековые алхимики приписывали Г. Трисмегисту так называемую Изумрудную таблицу - отрывок загадочного содержания и неизвестного происхождения; находя здесь аллегорическое описание философского камня, они признавали этот отрывок основным текстом своего учения, которое и называли поэтому Герметическою философией. 14 вышеупомянутых герметических трактатов, под общим заглавием Пэмандр, были переведены на латинский язык Марсилием Фицином, напечатавшим этот перевод в 1471 г. Греческий текст (вместе с Фициновым переводом) впервые напечатал Andreas Turnebus в Париже в 1554 г. Немецкий перевод Тидемана 1781 г. Французский перевод всех герметических книг и фрагментов издал Louis Mйnard (2 изд. П., 1867); по-английски в самое последнее время издала Г. Трисмегиста Anna Crawford. См. также: Baumgarten-Crusius, "De librorum Hermeticorum origine ac indole" (1827).
II. Учение Г. Т. представляет своеобразное сочетание трех элементов: египетского многобожия, иудейско-христианского монотеизма и греческого философского идеализма. В первом трактате Пэмандра Бог определяется как Ум (????), в образе света, противоположный влажной натуре, происходящей из тьмы. Ум порождает из себя слово (?????), как свет от света. Ум есть Бог отец, Логос - сын Божий, "Откуда, спрашивает Г., произошли стихии природы?" - Пэмандр отвечает: "Из воли Бога, который, взяв свой Логос и созерцая в нем порядок и красоту, создал мир по этому прототипу". И далее: "Ум - Бог мужской и женский - жизнь и свет, рождает через Логос еще другой творческий ум - Божество огня и духа, - который в свою очередь образует семь служебных духов, обнимающих своими кругами чувственный мир и управляющих им посредством так называемой судьбы". В учении о человеке и его судьбе смешана библейская идея образа Божия и владыки всех тварей с египетско-гностической идеей падшего эона-андрогина. Цель человека - посредством совершенного знания соединиться с Божеством и стать Богом. Под знанием разумеется не дискурсивно-научное познание отдельных предметов (которое, напротив, резко осуждается), а сосредоточенное погружение во всеединую истину, при безмолвии мыслей и желаний, что называется также "разумной жертвой души и сердца". В других местах Г. книг к этому религиозно-гностическому стволу прививаются метафизические умозрения, тождественные с теми, которые более обстоятельно и последовательно были развиты неоплатониками. Рядом с религиозным понятием о Боге, как творческом Уме, явном в своих творениях, и как о любвеобильном Отце, мы находим трансцендентальную идею абсолютного, как неизреченного сверхсущего, которое не есть ум, а начало ума и т. д.; вместе с чисто-египетским религиозным отношением к телу и телесной жизни встречается отвлеченно-спиритуалистическое отрицание всего материального и чувственного. Психологический взгляд, излагаемый в VI - VIII отрывках из книг Г. к Аммону (у Стобея, "Eclog. phys." LU, 4 - 6), довольно остроумно объединяет мысли Платона и Аристотеля. Особенно любопытны по своему оригинально-египетскому характеру апология идолов и апофеоз царя. Как верховное Божество творит богов на небе, так человек имеет власть творить богов в храмах, именно доставлять соответственную материю и форму для чудотворных и пророческих проявлений ближайших к нам божественных сил. Царь же есть живой образ верховного Бога, последний в богах и первый в людях. В верхних небесах обитают боги, и ими правит Творец вселенной; в эфире движутся звезды, и ими управляет первое из светил - солнце; в воздухе носятся души и демоны, под владычеством луны; на земле живут люди и прочие животные, которыми правит великий царь. Царские души божественны по природе и неизменны в своем достоинстве; государи, являющиеся несправедливыми или жестокими, таковы не сами по себе, а лишь по наваждению дурных демонов. Кроме указанных элементов, в Г. учении замечается еще воззрение близкое к пантеизму стоической школы, с которым также были сходны некоторые стороны египетского миросозерцания. Божество является как душа мира, содержащая в себе семена всех прочих душ; самый мир есть второй бог - сын и вещественный образ первого; третьим богом называется человек, соединяющий в себе высшую и низшую природу.
Вл. С.