Веб-бібліотека - головна сторінка


Давиденко Г.Й., Чайка О.М. Історія зарубіжної літератури XIX - початку XX століття:

Естетика і поетика романтизму. Німецький романтизм Е.Т.А.Гофман. Г.Гейне. Англійський романтизм. Дж.Г.Байрон. П.Б.Шеллі. В.Скотт - засновник жанру історичного роману. Французький романтизм. В.Гюго. Жорж Санд - письменниця-феміністка. Американський романтизм В.Ірвінг. Ф.Купер. Н.Готорн. Детективна література. Е.По. А.Конан-Дойл. Польський романтизм. Адам Міцкевич. Критичний реалізм. Проспер Меріме. Французький реалістичний роман XIX ст. Ф. Стендаль. Творчість Оноре де Бальзака. Творчість Гюстава Флобера. Англійський реалістичний роман. Чарльз Діккенс. Художній світ В.Теккерея. Американська поезія трансценденталізму. У.Уїтмен. Ш.Бодлер - предтеча символізму...

Бедь В.В. Юридична психологія, 2002: Предмет, завдання і система юридичної психології. Предмет і завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Система юридичної психології. Методологічні основи і методи юридичної психології. Методологічні принципи в юридичній психології. Методи пізнання в юридичній психології. Методи психологічного впливу на особистість. Загально-психологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології. Поняття про психіку і свідомість особистості. Психічні процеси. Психічні властивості особистості. Психічні стани особистості. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності. Правова психологія. Правова соціалізація. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості...
Циганкова Т. М., Гордєєва Т. Ф. Міжнародні організації: Інституційне середовище міжнародного бізнесу. Міжнародні організації в системі регулювання міжнародних економічних відносин. Історія виникнення та етапи розвитку міжнародних організацій. Сутність сучасної міжнародної організації. Типізація міжнародних організацій. Механізм функціонування міжнародних організацій. Право міжнародних організацій. Механізми впливу міжнародних організацій на країни-члени. Прийняття рішень у міжнародних організаціях. Міжнародні службовці. Інститут постійних представництв держав при міжнародних організаціях. Запитання і завдання для обговорення. Міждержавні економічні організації. Сутність і види міждержавних організацій. Основні функції міждержавних організацій...

ГЕГЕЛЬ Георг Вильгельм Фридрих

(1770-1831) - философ-идеалист и диалектик, представитель классич. нем. философии кон. 18. нач. 19 в. Разработал систему философии, в к-рой "представил весь природный, исторический и духовный мир в виде процесса, т. е. в беспрерывном движении, изменении, преобразовании и развитии, и сделал попытку раскрыть внутреннюю связь этого движения и развития" (Маркс К., Энгельс Ф. Соч., т. 20, с. 23). Система Г. состоит из 3 частей: логики (метафизики), философии природы и философии духа. Поскольку, по Г., философия имеет тот же предмет, что и религия - абсолют, бога, - в первой части рассматривается движение мысли в божеств. уме, до сотворения природы, во второй - инобытие ее в сотворенной природе и в третьей - возвращение ее к самой себе в человеч. духе. Реальное содержание этой системы, выявленное в результате материалис-тич. переосмысления философии Г. марксизмом, - историч. развитие человеч. познания и обществ. сознания, представленное в плане диалектики. В. И. Ленин писал, что Г. "гениально угадал диалектику вещей (явлений, мира, природы) в диалектике понятий" (т. 29, с. 178). Отношение Г. к религии существенно менялось. В ранних работах он противопоставлял "позитивную" религию как порождение деспотич. гос-ва "народной", к-рая "рождает и питает высокий образ мысли - она идет рука об руку со свободой". Положение Г. о том, что "дух народа, его история, религия, степень политической свободы не могут рассматриваться отдельно... они связаны в один узел", стало основой его историзма в рассмотрении религии. В поздний период Г. видел в религии необходимую ступень в развитии духа от искусства как идеи в чувственном, образном оформлении через религию, где он представлен в лице потусторонней личности, к-рая есть и бог, и человек, к философии. Признание последней высш. ступенью в развитии духа знаменует противоречивость концепции Г., к-рая может означать как поглощение божественного человеческим, так и полное поглощение человеческого божественным и отрицание человеч. личности. Не удалась и попытка Г. осуществить "синтез" теизма и пантеизма, т. е. примирить свою философию с традиц. христ. пониманием бога. Отсюда двойственное отношение теологов и церкви к философии религии Г.: от полупризнания до категорич. отрицания. Историзм Г. повлиял на становление науч. исследования Библии (см. Тюбингенская школа, Д. Штраус).