Веб-бібліотека

Чекман І. С. та ін. Фармакологія:

Фармакологія в системі медичних і біологічних наук. Історія лікознавства і фармакології. Загальна фармакологія. Взаємодія організму й лікарської речовини. Чинники, що зумовлені лікарською речовиною. Чинники, що зумовлені організмом. Вплив навколишнього середовища на взаємодію організму й лікарської речовини. Фармакокінетика. Головні поняття фармакокінетики. Шляхи введення лікарської речовини організм. Вивільнення лікарської речовини лікарської форми. Абсорбція лікарської речовини організмі. Розподіл лікарської речовини в органах тканинах. Біотрансформація лікарської речовини організмі. Мікросомне окиснення. Немікросомне окиснення. Реакція кон'югації. Виведення лікарської речовини організму. Фармакодинаміка. Види дії лікарської речовини...

Ярошевська В.М., Чабан В.Й. Охорона праці в галузі: Система управління охороною праці в галузі, її складові та функціонування. Система управління охороною праці в галузі. Загальні вимоги до побудови СУОПГ. Функції та структура СУОПГ. Інформаційний чинник організації управління безпекою праці. Організація робіт з охорони праці. Планування заходів з охорони праці. Система навчання нормам і правилам охорони праці. Система управління трудовою і технологічною дисциплінами. Система забезпечення безпечних умов праці. Організація паспортизації і атестації робочих місць згідно умов охорони праці. Роль соціально-психологічних чинників у СУОПГ. Проблеми фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії у галузі. Стан умов праці в галузі. Чинники, що формують умови праці...
Роменець В. А. Історія психології: Алгебра і гармонія світової душі. Предмет і методологічні основи історії психології. Історичне формування предмета психології. Методологічні основи і становлення логічного осередку історії психології. Старовинна легенда як історико-психологічний феномен. Загальний поділ історії психології. Ситуативне визначення вчинку. Стародавній світ і Середні віки. Мотиваційне визначення вчинку - від Ренесансу до Просвітництва. Дійове визначення вчинку - від виникнення марксизму до сучасності. Ситуативне визначення вчинку в історії психології. СИТУАЦІЯ ЗНАЧЕНЬ: Міфологічна і народна психологія. Психологічна природа анімізму. Виникнення і суть анімізму. Метемпсихоз і метаморфоза. Тотемістичне тлумачення психічної діяльності живих істот...
Фіцула М.М. Педагогіка: Загальні засади педагогіки. Предмет і завдання педагогіки. Педагогіка як наука, її становлення і розвиток. Предмет і основні категорії педагогіки. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки. Напрями, течії зарубіжної педагогіки. Логіка і методика педагогічних досліджень. Наукові дослідження - шлях до розв'язання проблем педагогіки. Методологія педагогіки. Методи науково-педагогічного дослідження. Етапи педагогічного дослідження. Розвиток, виховання і формування особистості. Процес розвитку і формування особистості. Спадковість і розвиток. Вплив середовища на розвиток і формування особистості. Розвиток і виховання. Діяльність як чинник розвитку особистості. Зарубіжні теорії розвитку особистості...
Масляк П.О. Рекреаційна географія: Методологічні засади рекреаційної географії. Рекреаційна географія як наука. Об'єкт і предмет рекреаційної географії. Завдання, методи дослідження рекреаційної географії, зв'язок з іншими науками. Основні поняття рекреаційної географії. Теоретична база рекреаційної географії. Аксіоми. Теорії, які використовує рекреаційна географія. Закономірності та принципи рекреаційної географії. Районування в рекреаційній географії. Загальні засади районування. Рекреаційне районування. Рекреаційне районування світу та України. Територіальні рекреаційні системи. Системи і комплекси. Територіальні рекреаційні системи. Територіальні рекреаційні системи України і світу. Рекреаційні умови і ресурси. Поняття про географічні умови і ресурси...

ГАССЕНДИ Пьер

(22 января 1592, Шантерсье, Прованс - 24 октября 1655, Париж) - французский философ и ученый. Родился в крестьянской семье, закончил университет в Эксе. Был профессором философии в том же университете, затем профессором математики в Королевском парижском коллеже. С 1626 - каноник кафедрального собора в Дине. Находился под влиянием идей Коперника, Галилея и Эпикура, активно участвовал в научно-философской жизни Франции, полемизировал с Декартом. Будучи католическим священником, являлся главой кружка "либертенов" ("свободомыслящих").
Первое произведение - "Парадоксальные упражнения против аристотеликов, в которых потрясаются основы перипатетического учения и диалектики в целом и утверждаются новые взгляды, либо, казалось бы, устаревшие взгляды древних мыслителей" - вышло в свет в Гренобле в 1624 (рус. пер. 1968). В нем Гассенди опирается на учение Эпикура. В 1649 в Лионе он издает "Свод философии Эпикура" (рус. пер. 1966), а спустя еще девять лет - свой основной труд "Система философии" (Syntagma Philosophiae, рус. пер. 1966). Следуя Эпикуру, Гассенди делил философию на логику, физику и этику.
Используя логику в борьбе против схоластов, Гассенди стремился следовать среднему пути между догматизмом, уверенным в постижении абсолютных истин, и скептицизмом, отрицающим всякие истины. В теории познания был последовательным сенсуалистом: чувства - единственный источник и критерий истинности или ложности наших знаний, а заблуждения возникают лишь в результате неправильных рассудочных суждений. Общие понятия существуют только в человеческом разуме, образуясь там в результате синтеза сходных признаков и устранения несходных. Гассенди отвергал учение Декарта о врожденных идеях.
Физика Гассенди представляет собой атомизм. Первоматерия сводится к ограниченному числу атомов, имеющих самые разнообразные внешние формы и обладающих такими свойствами, как плотность, неделимость, величина, вес, а также способность занимать определенное пространство и передвигаться. Для объяснения движения Гассеяди допускал наличие абсолютно пустого пространства. Пространство и время несотворимы и неуничтожимы. Именно Гассенди впервые ввел в научный оборот понятие молекулы (лат. "маленькая масса"), обозначив им определенное сочетание атомов.
Защищая Эпикура от нападок христианских богословов, Гассенди попытался реабилитировать центральное понятие его этики - удовольствие, понимая под ним стремление к счастью и утверждая, что оно есть благо само по себе. Основные добродетели - это благоразумие, при котором разум руководит волей, и необходимость довольствоваться малым. Всякая добродетель есть благо, поскольку она доставляет "безмятежность". Одно из условий счастливой жизни - отсутствие страха смерти, которая "не может причинять страдания ни живым, ни мертвым, ибо первых она не затрагивает, вторые же не существуют" (Соч., т. 1. M., 1966, с. 366).
Гассенди придерживался принципа "двух истин", т. е. идеи о взаимном невмешательстве философии (науки) и религии в дела друг друга, поскольку первая всегда опытна и рациональна, а вторая - иррациональна и не нуждается в доказательствах. Бог, сотворив атомы и движение, затем предоставил миру существовать по собственным законам. Душа - особо тонкая субстанция, бессмертна интеллектуальная душа, дарованная человеку Богом, а не чувственная, унаследованная им от родителей.
Учение Гассенди сыграло большую роль в реабилитации атомизма, оказав воздействие на физику Р. Бойля и И. Ньютона, философию П. Гольбаха. Этика Гассенди повлияла на движение "либертенов", к числу которых относились такие известные литераторы, как Сираиоде Бержерак, Мольер и Лафонтен. Гассенди написал немало трудов по истории науки, совершил ряд важных астрономических открытий и наблюдений (прохождение Меркурия по солнечному диску, открытие пяти новых спутников Юпитера и др.). Соч.: Opera omnia.v. l - 6.Lugduni.l658;Co4.,T. 1 - 2. M., 1966 - 68. Лит.: Быковский Б. Э. Гассенди. M., 1974: Brett G. S. The philosophy olGassendi. L, 1908.
О. В. Суворов


© 2009-2020  lib.ltd.ua