Веб-бібліотека - головна сторінка


Шевчук С. В. Ділове мовлення для державних службовців:

Українська мова - державна мова України. Поняття національної та літературної мови. Мова й мовлення. Основні вимоги до мовлення. Офіційно-діловий стиль. Мовні норми. Поняття стилю. Найважливіші ознаки, що характеризують офіційно-діловий стиль. Поняття мовної норми. Культура усного ділового спілкування. Вимоги до усного ділового спілкування. Стандартні етикетні ситуації. Система мовних формул. Прийом відвідувачів. Бесіда. Телефонна розмова. Етичні питання використання мобільних телефонів. Культура переговорів. Нарада. Збори як форма колективного спілкування. Інтерв'ю. Радіоінтерв'ю. Участь у телепередачі. Мистецтво публічного виступу. Доповідь. Участь у дебатах. Візитна картка та її використання...

Дюрозель Ж. Б. Історія дипломатії від 1919 р. до наших часів: ОМАНЛИВИЙ МИР (1919 - 1933 рр.). Перші наслідки мирних договорів. Нові кордони Німеччини. Гаранти проти Німеччини та репарації. Розчленування Австро-Угорщини та його наслідки. Балкани й розпад Османської імперії. Радянська проблема. Проблеми колоній. Перші кроки Ліги Націй. Європа в 1922-1925 рр. Каннська й Генуезька конференції, Рапалльський договір. Рурські справи. Врегулювання рурського питання. План Дауеса. "Женевський протокол". Середземноморська та Східна Європа. Визнання СРСР. Європа і апогей колективної безпеки (1925-1929 рр.). Локарнські договори та прийняття Німеччини до Ліги Націй. Бріан і Штреземан. Пакт Тріана-Келлога. Залишення Рейнської області. План Янга...
Марченко O.K. Фізична реабілітація хворих із травмами й захворюваннями нервової системи: Травми й захворювання нервової системи. Будова нервової системи. Роль нервової системи у регуляції рухів. Порушення рухової функції. Порушення чутливості. Вегетативно-трофічні порушення. Порушення вищих кіркових функцій. Психічні розлади. Фізична реабілітація в клініці нервових хвороб. Поняття про реабілітацію. Види реабілітаційних заходів. Основні засоби, методи й форми застосування фізичних вправ із лікувальною метою. Механізми лікувальної дії фізичних вправ і масажу. Застосування основних засобів фізичної реабілітації в клініці нервових хвороб. Види спеціальних лікувальних заходів і вправ, застосовуваних у клініці нервових хвороб...
Пальчевський С. С. Педагогіка: Загальні засади педагогіки. Предмет і завдання педагогіки. Філософські основи сучасної освіти. Розвиток, виховання та формування особистості. Логіка і методика науково-педагогічних досліджень. З історії педагогіки. Педагогіка Давнього світу. Школа і педагогічна думка в середньовічній Європі. Розвиток школи, виховання і педагогічних ідей в епоху Відродження та Реформації. Західноєвропейська педагогіка епохи буржуазних революцій та Просвітництва. Європейська класична педагогіка кінця XVIII - першої половини XIX ст. Світова педагогічна думка та практика кінця ХІХ-ХХ ст. Школа і педагогічна думка у Київській Русі (IX-XIV ст.) та періоду Відродження в Україні (XVI - середина XVIII ст.)...
Москаленко А. З. Теорія журналістики: Предмет і завдання курсу. Поняття «журналістика». Університетська підготовка журналістів. Нова журналістська формація. Журналістика як мистецтво і як наука. Інформаційний підхід у журналістиці. Суспільство і соціальна інформація. Відкритість інформаційного простору. Основні принципи інформаційних відносин. Доступ до інформації. Види інформації. Правила передачі інформації. Нормативна база діяльності преси. Свобода преси. Правові основи функціонування ЗМІ. Законодавче забезпечення захисту інформаційного простору. Норми професійної етики журналіста. Результативність журналістської діяльності. Функції як результат поєднання мети та засобів її досягнення. Принципи журналістики як основа ефективного функціонування ЗМІ...
Палеха Ю.І. Ділова етика: Етичні проблеми управління та бізнесу. Етичні установки. Діловий протокол. Розвиток суспільства й стилі управління. Формування етики підприємництва. Соціальна відповідальність і економічна етика. Адміністративна етика. Взаємостосунки представників держави і підприємництва. Підготовка та проведення ділових зустрічей. Домовленість про ділову зустріч. Підготовка приміщень. Зустріч делегації. Привітання. Розміщення учасників зустрічі. Офіційна мова. Ділова атрибутика. Візитні картки. Ділові подарунки. Діловий одяг. Організація ділового спілкування. Функції ділового спілкування. Перепони у спілкуванні, його рівні. Соціальні типи в діловому спілкуванні. Закономірності міжособових стосунків. Сучасні теорії міжособових стосунків...
Геврик Є. О. Охорона праці: Соціально-економічні, правові та організаційні питання охорони праці. Основні правові та нормативні положення про охорону праці. Основні законодавчі акти. Гарантії прав громадян на працю, на відпочинок, охорону здоров'я та на охорону праці. Охорона праці жінок, неповнолітніх та інвалідів. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці. Організація охорони праці на підприємстві. У правління охороною праці. Основні принципи управління охороною праці. Функції управління охороною праці. Організація управління охороною праці. Організація навчання з охорони праці. Виробничий травматизм та захворюваність. Поняття про виробничий травматизм та професійні захворювання...
Ушакова Н.Г., Помінова I.I. Соціально-економічні типи країн: Теоретичні основи типологізації та класифікації країн. Предмет курсу «Соціально-економічні типи країн», методика типології. Структуризація та типологізація економічних систем. Товарні економічні системи: еволюція, риси. Класифікації соціально-економічних систем. Національні (країнові) моделі економічного розвитку. Типологія моделей економічної трансформації. Практична реалізація моделей економічної трансформації. Азійські нові індустріальні країни (Індонезія, Таїланд, Південна Корея). Китайська модель реформування економіки. Еволюція «латиноамериканської моделі» трансформації економіки. Індійський шлях економічного реформування. Модель економічного зростання України...
Медведєв В. С. Кримінальна психологія: Кримінальна психологія у системі психології та правознавства. Предмет і пріоритетні завдання кримінальної психології. Зв'язок кримінальної психології з іншими науками. Історія розвитку кримінальної психології. Злочинність як кримінально-психологічне явище. Кримінально-психологічна характеристика злочинності. Психологічні особливості окремих видів злочинності. Психологічний механізм злочину. Кримінально-психологічні ознаки злочину. Мотив у психологічному механізмі злочину. Типові криміногенні мотиви. Особистість як суб'єкт злочину. Кримінально-психологічний портрет особистості. Акцентуація характеру та особистості. Типологія особистості як суб'єкта злочину. Психологічні портрети типів злочинної особи...
Роменець В. А. Історія психології XIX - початку XX століття: Історична психологія та формування культурологічних засад історії психології. Матеріальне та ідеальне єство людини і принципи взаємної доповнюваності о історичній психології та історії психології. Образ людини: академічний стиль. Наукова і сцієнтнетська психологія XIX - початку XX століття. Ідея волюнтаризму у психології XIX століття. Людська особистість у світі між волею та уявленням. А. Шопепгауер (1788-1860). Наука та філософські засади оптимізму й песимізму. Дедал та Ікар. Суперечка Б. Рассела і Дж. Холдейна. Наукова думка як планетне явище. Наука і філософія. Сцієнтизм. Ідейний світ В. І. Вернадського. Структура наукових революцій у міркуваннях Т. Купа...
Інформаційні системи: Основи інформаційних технологій. Основи організації автоматизованого опрацювання інформації. Мета впровадження та використання автоматизованих інформаційних систем і технологій. Інформація в управлінні економічними об'єктами. Дослідження системи управління. Класифікація АІС. Організація АІС. Основні принципи створення АІС. Життєвий цикл АІС. Автоматизовані інформаційні технології. Класифікація автоматизованих інформаційних технологій. Режими автоматизованого опрацювання інформації. Деякі найпоширеніші комп'ютерні інформаційні технології. Інформаційні мережні технології. Технологія "клієнт-сервер". Міжнародна комп'ютерна мережа Internet. Технології розподіленого оброблення та збереження інформації...

Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України:

Економічна природа і сутність державних фінансів. Необхідність і зміст державних фінансів. Призначення і роль державних фінансів. Правові й організаційні основи державних фінансів. Державні фінанси України. Еволюція науки про державні фінанси. Становлення та розвиток державних фінансів. Державні фінанси в системі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. Бюджет і бюджетна система України. Становлення і розвиток бюджетної системи України. Призначення і роль бюджету. Бюджетна система і бюджетний устрій. Бюджетна класифікація. Бюджетна політика. Бюджетне планування. Бюджетне прогнозування. Державний бюджет України. Призначення і роль державного бюджету. Доходи державного бюджету...

ФУКО (FOUCAULT) Мишель Поль (1926-1984)

- франц. философ, культуролог, эстетик. Преподавал в ун-тах Парижа, Клермон-Феррана, Варшавы, Уппсалы, Гамбурга и др., с 1970 - в Коллеж де Франс. Начинал как структуралист, затем с сер. 60-х гг. перешел на позиции постструктурализма и постмодернизма. В своих взглядах опирается прежде всего на Ницше и Хайдеггера.
В 60-е гг. Ф. разрабатывает концепцию европ. науки и культуры на основе "археологии знания", имеющей своим ядром "знание-язык". Все известные теории науки и культуры Ф. относит к "доксологии", исходившей из наличия единой и непрерывной истории вообще и культуры в частности, а их изменения объясняет борьбой мнений, прогрессом разума, практич. потребностями и т.д. В концепции Ф., изложенной в книге "Слова и вещи" (1966), европ. культура распадается на несколько эпох. В противоположность традиц. историзму он выдвигает понятие "историчность"; каждая эпоха имеет свою историю, к-рая сразу и неожиданно "открывается" в ее начале и так же сразу и неожиданно "закрывается" в ее конце. Новая эпоха ничем не обязана предыдущей и ничего не передает последующей. Историю характеризует "радикальная прерывность". Старое понятие истории неприменимо даже в рамках отдельно взятой культурной эпохи, где нет прогресса и процесса последоват. смены одних идей и теорий другими. Все они как бы сосуществуют одновременно, являясь лишь одним из возможных вариантов единой для данной эпохи структуры или инварианта.
Вместо доксологии Ф. предлагает "археологию", предметом к-рый должен стать "архаич. уровень, к-рый делает возможным познание и способ бытия того, "что надлежит познать". Этот глубинный, фундаментальный уровень Ф. обозначает термином "эпистема", используя также понятие "историческое априори", "пространство знания", "порядок", "эпистемологич. диспозиция" и т.д. Эпистемы отчасти напоминают абсолютное пространство Ньютона, априори Канта, парадигмы Куна. Они представляют собой "фундаментальные коды культуры", определяющие конкр. формы мышления, знания и наук. Эпистема подобна некоей сетке, к-рая пронизывает реальный мир, выполняя при этом отнологич. и гносеологич. функции: она упорядочивает сами вещи и предметы и создает необходимые условия их познания. В своей гносеологич. функции эпистема сравнима с абсолютной идеей Гегеля, берущей на себя инициативу самопознания и не нуждающейся для этого в традиц. субъекте познания. В этом смысле эпистемы никак не связаны и не зависят от субъекта. Они находятся в сфере бессознательного и остаются недоступными для тех, чье мышление они определяют.
Сравнивая разл. эпохи европ. культуры, Ф. приходит к выводу, что своеобразие лежащих в их основе эпистем обусловлено прежде всего теми отношениями, к-рые устанавливаются между языком, мышлением, знанием и вещами. Эпоха Возрождения, по Ф., покоится на эпистеме сходства и подобия. В этот период язык еще не стал независимой системой знаков. Он как бы рассеян среди природных вещей, переплетается и смешивается с ними. В эпоху классицизма 17-18 вв. возникает новая эпистема представления. Язык теперь становится "великой автономной системой знаков". Он почти совпадает с самим мышлением и знанием. Поэтому всеобщая грамматика языка дает ключ к пониманию всех других наук и культуры в целом. Совр. эпоха (19-20 вв.) опирается на эпистему систем и организаций. С ее началом возникли новые науки, не имеющие ничего общего с ранее существовавшими. Теперь язык становится строгой системой формальных элементов, замыкается на самом себе, развертывая свою собств. историю. Вместе с тем, теперь и он становится обычным объектом познания - наряду с жизнью, производством, стоимостью и т.д. Однако данное обстоятельство не ослабляет значения языка для культуры. Напротив, его значимость даже возрастает. Он становится вместилищем традиций и склада мышления, обычаев и привычек, духа народов.
В книге "Археология знания" (1969) и последующих работах место эпистемы занимает "дискурс" или "дискурсивная практика" (также "дискурсивное событие", происходящее на "доконцептуальном уровне"). С помощью этих понятий Ф. разрабатывает новую методологию для исследования культуры. Исходным материалом науки, искусства, лит-ры и всякого иного явления культуры или вида творчества - в их "первичной нейтральности" - является популяция событий в пространстве дискурса. Суть "дискурсивных событий" составляют связи и отношения между высказываниями, означающими совокупность неких объективных правил и закономерностей, к-рые образуют "архив". Последнее понятие обозначает не собрание разного рода документов и текстов, но лежащие в их основе структуры и законы, "управляющие появлением высказываний как единичных событий". Дискурсивные практики не совпадают с конкр. науками и дисциплинами, они скорее "проходят" через них, придавая им единство.
"Дискурсивные практики", "архив" и "дискурсивные события" выполняют примерно ту же роль, что и "эпистема". Раньше знание было детерминировано эпистемой, теперь оно возникает в поле дискурсивной практики, по-прежнему составляя предмет археологии. Новым является использование понятия "недискурсивная практика", а также анализ соотношения между наукой, знанием и идеологией. Ф. выражает сомнение в рац. ценности науки, отдавая предпочтение "полиморфным" и неопр. дискурсивным практикам, склоняясь даже к тому, чтобы "разрушить все то, что до наст. времени воспринималось под именем науки". Критич. отношение не только к науке, но и знанию вообще, все более усиливается и в работе "Порядок дискурса" (1971), где Ф. рассматривает дискурс как "насилие, к-рое мы совершаем над вещами".
В 70-е гг. тема "знания-насилия", "знания-власти" выходит у Ф. на передний план, а в работе "Надзор и наказание" (1975) становится центральной. Свою теорию "знания-власти" он противопоставляет всем существующим - и марксистской, и либерально-буржуазным. В методол. плане он дополняет археологию генеалогией, заимствуя ее у Ницше.
Эстетич. интересы Ф. ориентированы гл. обр. на модернизм и авангард в искусстве. Суть своего взгляда на искусство он выразил в ясной и лаконичной формуле: "Мы ищем чистые формы". Осн. внимание Ф. уделяет проблемам лит-ры, разрабатывая идею ее лингвистич. природы. Язык составляет "чистое начало" лит-ры и письма, благодаря письму и лит-ре он достигает подлинной суверенности, осуществляет все свои внутр. возможности. Проводя параллель с известным "парадоксом лжеца", суть к-рого заключается в двойственности и неопределенности высказывания "я лгу", Ф. полагает, что природа лит-ры заключена в высказывании "я говорю". Здесь говорящий субъект является тем же самым, о ком говорится: "я говорю, что я говорю". Это высказывание исчерпывается констатацией самого акта говорения, к-рому ничего не предшествует и после к-рого ничего не следует. Все исчезает, как только говорящий смолкает, уступая место безмолвной пустоте. Именно здесь язык проявляет себя в изначальном, подлинном бытии. Подобного состояния он также достигает в лит-ре (Ф. имеет в виду экспериментальную и авангардистскую лит-ры). В качестве конкр. примера он указывает на творчество писателя и поэта Р. Руссе-ля, называемого иногда франц. Хлебниковым, и ставшего одним из предшественников сюрреализма и "нового романа". Исследуя творчество Русселя, Ф. приходит к выводу, что своеобразие его поэтики заключается в "тропологич. пространстве слов", создаваемом с помощью удвоения и повторения слов и фраз, использования неожиданных сравнений, аналогий и метафор, игры рифм и фонических комбинаций и т.д. Благодаря таким приемам Руссель открыл для лит. языка особое пространство, к-рое Ф. называет лингвистическим. Оно не соприкасается с действит. миром, в нем действует один лишь язык, сведенный к "словам-маскам", "полым словам" и "игре знаков", принимающий облик странных и фантастич. людей, существ, событий и вещей. Нечто подобное Ф. обнаруживает также в произведениях Бланшо, Роб-Грийе, Малларме, Арто и др.
Лингвистич. подход Ф. распространяет на проблематику писателя,отказываясь рассматривать его в качестве традиц. автора и собственника своих творений. Вопрос об "авторе" снимается самопорождающимся письмом, игра знаков к-рого состоит в "открытии пространства, в к-ром пишущий субъект беспрерывно исчезает". И если раньше произведение как бы возлагало на себя долг принести бессмертие своему создателю, "теперь оно получило право убивать, быть убийцей своего автора". Самое большее, что останется писателю, - "играть роль смерти в игре письма", а вся его творч. индивидуальность и неповторимость исчерпывается "оригинальностью своего отсутствия". Судьбу "автора" разделяют "произведение" и "книга", необходимость к-рых столь же проблематична, как и индивидуальность автора. Их нельзя рассматривать в качестве проекции авторской субъективности, поскольку они составляют лишь "узел сетки" языка или момент всеобщей "дискурсивной практики".
Во втором и третьем томах "Истории сексуальности" ("Получение удовольствия", 1984; "Забота о самом себе", 1984) в круг интересов Ф. входит новая тема: сексуальность, а вместе с ней - вопросы этики, морали и свободы.
Соч.: Raymon Roussel. P., 1963; L&archeologie du savoir. P., 1969; L&ordre du discours. P., 1971; Surveilleret punir. Naissance de la prison. P., 1975; Histoire de la sexualite. V. 1: La volonte du savoir. P., 1976; Histoire de la sexualite. V. 2: L&usage des plaisirs. P., 1984; Слова и вещи: Археология гуманит. наук. М., 1977; СПб., 1994; Воля к истине: По ту сторону знания, власти и сексуальности. М., 1996; История безумия в классич. эпоху. СПб., 1997.
Лит.: Автономова Н.С. Филос. проблемы структурного анализа в гуманитарных науках. М., 1977; Визгин В.П. Мишель Фуко - теоретик цивилизации знания// ВФ. 1995. № 4; GuedesA. Foucault. P., 1972; Kremer-Marietti A. Foucault et 1&archeologie du savoir. P., 1974; Deleuze G. Foucault. P., 1986; MerquiorJ.G. Foucault ou le nihilisme de la chaire. P., 1986.
Д.А. Силичев