Веб-бібліотека - головна сторінка


Іванова Т. В., Піддубна Л. П. Муніципальне діловодство:

Документ і документаційне забезпечення управління. Документ, його роль та місце в муніципальному управлінні. Нормативно-методична база діловодства. Види документів та їх класифікація. Стандартизація, уніфікація і трафаретизація управлінських документів. Документування та документальне забезпечення управлінської діяльності. Основні вимоги до складання та оформлення управлінських документів. Формуляр документа, його основні реквізити та їх характеристика. Бланк документа, вимоги, що пред'являються до нього. Загальні вимоги до оформлення тексту документів. Оформлення організаційно-розпорядчої документації. Класифікація організаційно-розпорядчої документації за функціональною ознакою...

Кислюк К. В., Кучер О. М. Релігієзнавство: Релігія як духовний феномен людства. Сутність і складові частини релігії. Феномен релігійної свідомості. Основні теорії походження релігії. Функції релігії. Класифікація релігій. Релігієзнавство як галузь наукового знання. Предмет і структура релігієзнавства. Релігієзнавство та богослов'я (теологія). Філософія релігії. Соціологія релігії. Психологія релігії. Географія релігії. Історія релігії. Феноменологія релігії. Первісні форми релігії. Особливості первісних форм релігії. Фетишизм. Тотемізм. Анімізм. Племінні культи. Магія. Табу. Шаманізм. Етнічні і регіональні релігії. Особливості первісних форм релігії. Іудаїзм: історія, віровчення, культ. Зороастризм: звичаї і вірування. Індуїзм - релігія давньої і сучасної Індії...
Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. Юридична психологія: Академічний курс: Вступ до юридичної психології. Юридична психологія як наука. Предмет юридичної психології. Система юридичної психології. Зв'язок юридичної психології з іншими науками. Методи юридичної психології. Пізнавальна функція методів юридичної психології. Система методів юридичної психології. Використання методу тестування в юридичній практиці. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві. Історія юридичної психології. Передумови застосування психологічних знань у судочинстві. Розвиток і становлення юридичної психології. Природничонаукові основи юридичної психології. Психологічний аналіз діяльності людини. Емоційно-вольові процеси і стани...
Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи. Криза освіти. Основні напрями реформування вищої освіти та науки у XXI столітті. Предмет і основні категорії психології вищої школи як нової галузі психологічної науки. Завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні. Зв'язок психології вищої школи з іншими науками. Методологія і принципи психологічного дослідження. Класифікація методів збору та інтерпретації емпіричних психологічних фактів. Поняття про методику психологічного дослідження. Дослідницькі вміння. Етика дослідника. Загальна психологічна характеристика студентського віку. Психологічна характеристика студентства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості...
Андрушенко В.П. Історія соціальної філософії: (Західноєвропейський контекст): Загальна концепція історії західноєвропейської соціальної філософії: проблеми пошуку. Предмет соціальної філософії в його історії. Головне питання соціальної філософії в історичному розвитку. Проблема наукової інтерпретації історії соціально-філософського знання. Європоцентристська спрямованість гегелівської періодизації історії соціально-філософських вчень. Матеріалізм та ідеалізм в історії соціально-філософських вчень (К.Маркс, Ф. Енгельс). К. Поппер про дві лінії розвитку соціальної філософії в історії: пошук демократичного суспільства (Демокріт, Ж.Ж. Руссо, І.Кант) та шлях до тоталітаризму (Геракліт, Платон, Г.Гегель. К.Маркс). Головні етапи розвитку соціологічної думки...
Горлач М.І. та ін. Основи філософських знань: Що таке філософія. основні етапи розвитку філософії. Зародження та розвиток філософських вчень. Розвиток філософських знань в Україні. Сучасна світова філософія. Проблеми онтології та гносеології. Матерія. Буття. Людина. Свідомість. Пізнання. Практика. Основи соціальної філософії. Природа та суспільство. Суспільство. Філософський аналіз. Цінності. Духовне життя суспільства. Повсякденність. Сенс і спрямованість історії. Логіка. Логіка - наука про мислення. Поняття. Судження. Основні закони логіки. Умовивід. Основи етики та естетики. Етика: предмет і значення. Мораль - соціальне явище: спосіб соціальної регуляції соціальних відносин. Функціонування моралі. Естетика: роль у житті людини та суспільства. Естетична свідомість...
Геврик Є. О. Охорона праці: Соціально-економічні, правові та організаційні питання охорони праці. Основні правові та нормативні положення про охорону праці. Основні законодавчі акти. Гарантії прав громадян на працю, на відпочинок, охорону здоров'я та на охорону праці. Охорона праці жінок, неповнолітніх та інвалідів. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці. Організація охорони праці на підприємстві. У правління охороною праці. Основні принципи управління охороною праці. Функції управління охороною праці. Організація управління охороною праці. Організація навчання з охорони праці. Виробничий травматизм та захворюваність. Поняття про виробничий травматизм та професійні захворювання...
Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Цивільна оборона України - основа безпеки життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях. Надзвичайні ситуації. Основи класифікації надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації природного характеру. Стихійні явища екзогенного походження. Надзвичайні ситуації техногенного характеру: аварії і катастрофи. Транспортні аварії (катастрофи). Радіаційно небезпечні об'єкти. Хімічно небезпечні об'єкти. Пожежо- та вибухонебезпечні об'єкти. Об'єкти комунального господарства. Гідродинамічні аварії. Ліквідація наслідків аварій та катастроф. Надзвичайні ситуації терористичного походження. Пожежі. Гасіння пожеж. Осередок ядерного ураження. Вплив на людей, сільськогосподарські й лісогосподарські об'єкти. Елементи ядерної фізики. Ударна хвиля...
Максименко С.Д. Загальна психологія: Вступ до психології. Предмет психології. Предмет психології та її завдання. Рефлекторна природа психіки. Психіка і свідомість. Основні галузі психологічних знань. Зв'язок психології з іншими науками. Основні напрями в сучасній психології. Методи психології. Основні вимоги до методів психології. Основні методи психології. Спостереження, експеримент. Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, самооцінка. Кількісний та якісний аналізи дослідження психічних явищ. Розвиток психіки і свідомості. Виникнення та розвиток психіки. Розвиток механізмів психічної діяльності. Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного світу...
Роменець В. А. Історія психології XIX - початку XX століття: Історична психологія та формування культурологічних засад історії психології. Матеріальне та ідеальне єство людини і принципи взаємної доповнюваності о історичній психології та історії психології. Образ людини: академічний стиль. Наукова і сцієнтнетська психологія XIX - початку XX століття. Ідея волюнтаризму у психології XIX століття. Людська особистість у світі між волею та уявленням. А. Шопепгауер (1788-1860). Наука та філософські засади оптимізму й песимізму. Дедал та Ікар. Суперечка Б. Рассела і Дж. Холдейна. Наукова думка як планетне явище. Наука і філософія. Сцієнтизм. Ідейний світ В. І. Вернадського. Структура наукових революцій у міркуваннях Т. Купа...

Ульянченко О. В. Дослідження операцій в економіці:

Основні поняття та принципи дослідження операцій. Об'єкт дослідження. Мета та цілі дослідження. Моделювання в теорії дослідження операцій. Математичне моделювання. Операційні системи, призначені для людей. Методика проведення дослідження операцій. Визначення мети та значимості цілей. Дослідження стратегій. Планування етапів розбудови проекту. Визначення проблеми дослідження. Розбудова математичної моделі. Інформаційне забезпечення та вибір числових методів. Розробка технічного завдання, програмування та відладка. Накопичення даних. Перевірка дієздатності моделі. ВИРОБНИЧІ ФУНКЦІЇ. Поняття виробничої функції. Виробничі функції однієї змінної. Багатофакторні виробничі функції. Загальні властивості виробничих функцій...

ФОРМА И МАТЕРИЯ

в философии Аристотеля две из четырех "причин", или "принципов" ("начал" - стл-Архе), бытия. Противопоставление формы и материи терминологически создано Аристотелем, но концептуально было подготовлено Платоном (ср. "кормилицу" и "первообраз" "Тимея", "предел и беспредельное" "Филеба", "одно и неопределенную двоицу" "Неписанных учений") и еще раньше пифагорейцами (Филолай). 1реческий термин "эйдос", обычно переводимый в аристотелевских текстах как "форма", у Платона обозначает (наряду с ) трансцендентные "идеи"; термин (собственно "древесина") - техноморфная метафора (лат. слово matena, посредством которого Лукреций калькировал греч. также означало "строевой лее"). Другие синонимы формы-эйдоса (помимо ) у Аристотеля: логос "сущность, субстанция" и труднопереводимый термин "что-значит-быть-тем-то-и-тем-то" или "то-что-делает-вещь-тем-что-она-есть" (схоластич. quidditas - "чтойность"), изредка также ("природа", "самобытность"); однако тот же термин может означать и "материальную субстанцию".
Теория формы и материи впервые была разработана Аристотелем в 1-й кн. "Физики" в связи с анализом "становления" () в виде учения о "трех принципах": материальный субстрат ( ), форма ( позитивная противоположность), лишенность формы ( негативная противоположность). Становление протекает не от абсолютного не-бытия к бытию, но от акцидентального не-бытия-чем ("Сократ необразован") к положительному обладанию () эйдосом ("Сократ образован"), причем субстрат изменения ("Сократ") не возникает и не уничтожается. Учение Аристотеля о форме и материи, так же как и учение о "принципах" вообще, имело эвристический характер: расчленить и высветить в размытом хаосе "слитых" впечатлений объективную ("по природе") структуру вещи, делающую ее познаваемой. Форма и материя - имманентные структурные элементы () вещи, которые "неотделимы" от нее и не обладают самостоятельной реальностью в качестве данного нечто ( ); таковой обладает только результат их синтеза - "целостность" ( термин Аристотеля для "конкретного"). При этом форма и материя соотносительны акту и потенции: материя есть потенция формы, а форма - актуализация (см. Энергия, Энтелехия) материи. Нераздельность формы и материи (принцип, называемый гилеморфизмом) нарушается только дважды, и оба раза в пользу "формы": в космологии - признанием трансцендентного умя-нуса - перводвигателя, в антропологии - признанием "отделимости" и бессмертия высшей духовной способности - "активного ума" ("О душе" III 5). Форма и материя у Аристотеля могут выступать как функциональные понятия: нечто может быть "формой" материи х, но "материей" формы у. Так, в теории элементов "каждое вышележащее тело относится к находящемуся под ним как форма к материи" ("О небе" 310014), и, напр., вода выступает как "форма" по отношению к земле, но как "материя" по отношению к воздуху. Аристотель различает градации материи; последовательно повторяя гилеморфический анализ, можно дойти до чистой, или первой, материи ( materia prima - Met. 1049a25), о которой невозможно сказать, "из чего" она состоит, и которая противополагается наиболее близкой к энтелехиальному состоянию "последней материи" ( ). Напр., "дом" предполагает следующие ступени материи: кирпичи ("последняя материя"), глина, земля, первая материл (материя четырех элементов). Однако словоупотребление Аристотеля непоследовательно, и "первой материей" он иногда называет также ближайшую материю (Met. 1044a23; 1014b32; Phys. 193a29),
Лит.: King H. R. Aristotle without Prima Materia. - "Journal of the History of Ideas", 1956, v. 17, N 3, p. 370-389; Solmsen F. Aristotle and prime matter: a replay to Hugh R. King. - Ibid., 1958, v. 19, N 2, p. 243 - 252; TugenhatE. Eine Untersuchung zu Struktur und Ursprung Aristotelischer Grundbegriffe. Freiburg - Munch., 1958; HappH. Hyle. Studien zum aristotelischen Materie-Begriff. B. - N.Y., 1971.
А. В. Лебедев
В средневековой философии наиболее распространенной была концепция формы и материи, выработанная Псевдо-Дионисием Ареопагитом и имеющая неоплатонические корни, но исходящая из библейского представления о сотворении мира "из ничего": формы-прообразы существуют в божественном уме (а не самостоятельно, как идеи Платона), материя не вечна и не существует до формы. Согласно Августину, материя не имеет отдельной идеи и не есть нечто сотворенное, а скорее совместно-сотворенное (concieata) с формой (De Gen. ad litt. l, 15), в то время как Иоанн Скот Эриугена полагал, что материя имеет прообраз в Боге (De div. nat. 3,5).
В результате распространения аристотелевского понимания формы и материи в арабском (с 9 в.), а затем в христианском мире (13 в.) возникают дискуссии о начале индивидуации, о множественности и единстве субстанциальных форм и др. Ибн Сина вводит понятие "формы телесности", или "общей формы", первой формы, предшествующей другим и делающей материю телом, обладающим определенными количественными измерениями, поскольку неопределенная материя не может быть основой дли различия индивидов (Met., 2, 2). Согласно же Ибн Рушду, один субъект может обладать только одной субстанциальной формой (Sermo de subst. oib., l), и если бы материя получила форму телесности, то все остальные формы были бы акцидентальными (Epitom. m. Met. 2); основанием индивидуации он считает "материю с неопределенными измерениями" (Sermo de subst. orb.). Ибн Гебироль ("Источник жизни", 11 в.) создал концепцию "универсального гилеморфизма", согласно которой все сотворенные вещи, в т. ч. и духовные субстанции, состоят из формы и материи (этой концепции придерживались Вильгельм де Ла Маре, Ричард из Медиавиллы, Бонавентура, Роджер Бэкон, Дж. Пеккам и др.). Фома Аквинский подверг критике эту теорию: духовные субстанции не могут состоять из формы и материи, ибо такая составность разрушима; если в материальных субстанциях основанием различия является materia signata - количественно определенная материя (De princ. indiv.; De nat. matenae, 3), то духовные материальные субстанции состоят из формы-сущности, являющейся основанием их различия, и акта существования.
Учение об универсальном гилеморфизме явилось основой для теории множественности сущностных форм. Некоторые философы признавали, что материя претерпевает ряд оформлений, начиная с первичного оформления формой телесности (согласно Р. Бэкону - светом) и кончая последней формой, придающей вещи завершенный вид (forma completiva). Признание множественности сущностных форм позволяло объяснить в физике - процесс смены форм (вещь, утрачивая одну из форм, не превращается в первоматерию, а сохраняет низшие формы, могущие послужить материей для другой, более высокой формы); в антропологии - наличие в человеческой душе различных потенций; в христологии - статус тела Христа в период между смертью и воскресением.
Теория единственности субстанциальной формы, выдвинутая Иоанном Бландом (в 1230), получила развитие в трудах Фомы Аквинского и его последователей: одно сущее оформляется одной сущностной формой, при этом более высокая форма, напр. интеллектуальная душа человека, может выполнять действия более низших форм. В отличие от традиционного понимания материи как чистой потенции Дунс Скот (и вслед за ним Оккам) считал материю актуальной сущностью и полагал, что Бог может сотворить материю и без формы (Ор. охоп. II, dist. 12, q. 2, n. 3). Оккам, признавая реальное существование только индивидуальных вещей, отрицал наличие универсальных форм как в вещах, так и в божественном уме. Лит.: Kleineidam E. Das Problem der hylemorphen Zusammensetzung der geistigen Substanzen im 13 Jh., behandelt bis Thomas von Aquin. Breslau, 1930; ZavalloniR. Richard de Mediavilla et la controverse sur la pluralite des formes. Louvain, 1951; Luyten N. La condition corporelle de lhomme. Friburg, 1957; BrunnerF. Platonisme et aristotelisme. La critique Ibn Gabirol par Saint Thomas dAquin. Louvain - P., 1965; McMullin E. (ed.). The Concept of Matter in Greek and Medieval Philosophy. Notre Dame - Indianopolis, 1965; BodlL. Anima forma corporis. Philosophisch-theologische Erhebung zur Grundformel der scholastischen Anthropologie un Korrektorienstreit (1277 - 1287). - "Theologie und Philosophie", 1966,41. См. также лит. к ст. Материя.
К. В. Бандуровский