Веб-бібліотека - головна сторінка


Юридична психологія / За ред. Я. Ю. Кондратьєва:

Теоретичні та методологічні засади юридичної психології. Поняття та основні категорії психології. Предмет, система та завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Рання історія юридичної психології. Розвиток юридичної психології у XX столітті. Психологічна характеристика юридичної діяльності. Психологічна структура юридичної діяльності. Психологічні особливості юридичної діяльності. Психологія особистості. Особистість та діяльність. Сутність та структура особистості. Психологія діяльності. Будова та різновиди діяльності. Психічні пізнавальні процеси особистості. Відчуття та сприймання. Пам'ять. Мислення та уява. Увага. Емоційно-вольова сфера особистості працівників правоохоронних органів...

Чекман І. С. та ін. Фармакологія: Фармакологія в системі медичних і біологічних наук. Історія лікознавства і фармакології. Загальна фармакологія. Взаємодія організму й лікарської речовини. Чинники, що зумовлені лікарською речовиною. Чинники, що зумовлені організмом. Вплив навколишнього середовища на взаємодію організму й лікарської речовини. Фармакокінетика. Головні поняття фармакокінетики. Шляхи введення лікарської речовини організм. Вивільнення лікарської речовини лікарської форми. Абсорбція лікарської речовини організмі. Розподіл лікарської речовини в органах тканинах. Біотрансформація лікарської речовини організмі. Мікросомне окиснення. Немікросомне окиснення. Реакція кон'югації. Виведення лікарської речовини організму. Фармакодинаміка. Види дії лікарської речовини...
Мальська М. П. Туристичне країнознавство: Предмет і зміст туристичного країнознавства. Туризм у країнах Європи. Австрія. Андорра. Бельгія. Болгарія. Велика Британія. Греція. Данія. Естонія. Ірландія. Ісландія. Іспанія. Італія. Латвія. Литва. Монако. Нідерланди (Голландія). Німеччина. Норвегія. Польща. Португалія. Туреччина. Фінляндія. Франція. Хорватія. Угорщина. Україна. Чехія. Чорногорія. Швейцарія...
Єгоров О. Б. Митна економіка (Україна - СОТ - ЄС): Концептуальні засади митно-тарифного регулювання в теорії і практиці міжнародної торгівлі. Сутність та генезис митно-тарифного регулювання міжнародної торгівлі. Система митно-тарифних відносин. Об'єкт митно-тарифних відносин. Основні суб'єкти митно-тарифних відносин. Сутність митного тарифу. Генезис митної економіки. Митно-тарифна політика в умовах глобалізації у контексті норм та правил ГАТТ/СОТ. Основні напрями глобалізації. Цілі і завдання зовнішньоекономічної політики. Міжнародна економічна інтеграція. Основні фактори митних економічних відносин. Системний рівень митно-тарифних відносин. Вплив митно-тарифних інструментів на розвиток економіки. Роль митного тарифу у торговельному та платіжному балансі...
Пірен М. І. Конфліктологія: Предмет конфліктології як науки. Предмет, метод, структура конфліктології. Основні поняття та категорії конфліктології. Зв'язок конфліктології з іншими науками. Методи наукових досліджень у конфліктології. Функції конфліктології в суспільстві. Конфлікти в історії суспільної думки. Давні уявлення про конфліктність буття. Конфлікти в рамках соціополітичного виміру (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). Теорії конфліктів (кінець ХХ - початок ХХІ ст.). Становлення конфліктології як науки в Україні та її розвиток на сучасному етапі. Природа конфліктів. Поняття, структурні елементи конфлікту. Класифікація конфліктів. Межі конфлікту. Причини конфліктів, їхні функції та профілактика. Особистісні причини виникнення конфліктів...
Старушенко Л.І. Анатомія і фізіологія людини: Історичний нарис. Основні відомості про структуру та функції клітин, тканин, органів і систем. Апарат руху й опори. Кістки. Осьовий скелет. Скелет голови. Кістки мозкового черепа. Кістки лицевого черепа. Хребтовий стовп. Грудна клітка. Додатковий скелет. Кістки верхньої кінцівки. Кістки нижньої кінцівки. Суглоби кінцівок. М'язи. М'язи частин тіла. Системи крові та кровообігу. Система крові. Склад, кількість і фізико-хімічні властивості крові. Клітини крові. Зсідання крові (гемокоагуляція). Групи крові. Система кровообігу. Діяльність серця. Кровоносна система. Лімфатична система. Дихальна система. Дихання. Вентиляція легенів. Газообмін в легенях і тканинах. Регуляція дихання. Травна система. Травлення. Обмін речовин...

ФОМА АКВИНСКИЙ

Фома Аквинат (Thomas Aquinas) (1225 или 122В, замок Роккасекка близ Акуино, Юж. Италия - 7. 3. 1274, монастырь Фоссануова, Юж. Италия), ср.-век. философ и теолог, систематизатор ортодоксальной схоластики, основатель томизма; монах-доминиканец (с 1244). В 1567 признан пятым "учителем церкви".
В осн. трудах "Сумма теологии" и "Сумма против язычников" подведены итоги теологич.-рационалистич. поисков зрелой схоластики, направленных на отработку вероучения в формах здравого смысла. Культуру здравого смысла, упорядочение "естеств." рассудка, над к-рым надстраивается ярус "сверхъестеств." догмы, Ф. А. вслед за Альбертом Великим нашёл у Аристотеля. Задача, к-рую ставит себе . ?. - это упорядочение множества в единство, а не просто созерцание единства, отрешённого от всякой множественности; он как бы стремится вывести бытие бога из бытия вещей. В этом мышление Ф. А. отличается от абстрактного умозрения ранней схоластики (Ансельм Кентерберийский), ориентировавшейся на Платона, неоплатонизм и Августина. В рубриках "Суммы теологии" одни и те же схемы мысли накладываются на бесконечную пестроту конкретных вопросов - от пяти доказательств бытия бога до определения границ допустимого и недопустимого в финансовой деятельности и т. п.
В основе онтологии Ф. А. - восходящая к Аристотелю антитеза "потенциального" (возможного) и "актуального" (действительного). "Потенциальное" - колеблющаяся, неустановившаяся, открытая для перемен незавершённость и постольку несовершенство. "Чистая потенциальность" - материя, "слабейший вид бытия"; она характеризуется лишь пассивной восприимчивостью к воздействию извне. "Актуальное" - это реализованность, осуществлённость, завершённость и тем самым совершенство. "Актуальна" в своей противоположности материи форма - принцип порядка и чёткости; абс. актуальность, не допускающая к.-л. потенциальности - бог, источник всякого оформления. Материя вносит в форму и присущую форме идеальную всеобщность конкретизирующий "принцип индивидуации". Во всём сущем Ф. А. вслед за Аристотелем различает "субстанцию" (сущность) и "акциденции". Онтология . ?., как это вообще характерно для ср.-век. философии, ценностно окрашена: "сущее и благое есть понятия взаимозаменимые" (Summa theologiae II q. 18, а. 3).
Антропология . ?., особенно связанная с острыми идеологич. конфликтами его эпохи, исходит из представления о человеч. индивиде как личностном соединении души и тела. Душа нематериальна и субстанциальна, однако получает завершающее осуществление лишь через тело. Эту идею Ф. А. защищал как против платоническоавгустиновского спиритуализма, так и против аверроизма (Сигер Брабантский), учившего о единой безличной интеллектуальной душе во всех мыслящих существах мироздания. Учение Оригена о сущностном тождестве ангельской и человеч. природы, ст. зр. . ?., ложно. Человеч. душа - не просто "двигатель" тела, но его субстанциальная форма. Эта концепция вызвала противодействие августинистскофранцисканских оппонентов . ?., пока не была принята на Вьеннском соборе в 1314 в качестве ортодоксальной доктрины католич. церкви. В аверроизме Ф. А. видел ниспровержение христ. эсхатологии, апеллирующей к судьбам личной души. Личность для Ф. А.- "самое благородное во всей разумной природе" (там же I q. 20, а. 1), интеллект - это всегда личный интеллект и постольку не абс. начало, но часть целого. Только в боге интеллект есть сущность, в человеке же - потенция сущности, так что не "интеллект мыслит", но человек мыслит "при посредстве" интеллекта. Это включение интеллекта в душевнотелесную индивидуальность и отрицание его абсолютности, вытекающее из христ. догматич. предпосылок, сочетается у Ф. А. с утверждением примата интеллекта над волей. Ф. А. считает, что разум сам но себе выше воли, однако делает оговорку, что в жизненной плоскости любовь к богу важнее, чем познание бога.
Для этики Ф. А. характерно учение о "естеств. законе", вложенном богом в сердце людей и описываемом в духе этики Аристотеля; над ним надстраивается "божеств. закон", к-рый превосходит "естеств. закон", но не может ему противоречить. В трактате "О правлении государей" Ф. А. соединяет восходящие к Аристотелю представления о человеке как обществ. существе, об общем благе как цели гос. власти, о моральном добре как середине между порочными крайностями и т. д. с христ. догматами и доктриной о верховном авторитете рим. папы. Ф. А. с оговорками признаёт право народа восстать против тирана, систематически извращающего справедливость.
Филос.-теология, система Ф. А. стала с 14 в. знаменем доминиканских схоластов в их спорах с августинизмом и францисканским скотизмом. С 1(5 в. томизм энергично насаждается иезуитами; их теологи (Суарес и др.) комментируют и модернизируют систему Ф. А. Со 2-й пол. 19 в. учение Ф. А. становится основой неотомизма.