Веб-бібліотека

Пивовар С. Ф. та ін. Всесвітня історія XX століття:

Світ на початку XX ст. Революційні події у світі на початку XX ст. Міжнародні відносини наприкінці XIX - на початку XX ст. Перша світова війна. Революція і громадянська війна в Росії (1917-1920 pp. Країни Європи і США у міжвоєнний період. Встановлення тоталітарних режимів у ряді країн Європи. Міжнародні відносини напередодні другої світової війни. Друга світова війна. Політика «холодної війни» у міжнародних відносинах. Світ у повоєнний період. Країни Азії і Африки (1945-1990 pp. Радянський Союз у 1945-1991 pp. Хронологічна таблиця...

Фіцула М.М. Педагогіка: Загальні засади педагогіки. Предмет і завдання педагогіки. Педагогіка як наука, її становлення і розвиток. Предмет і основні категорії педагогіки. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки. Напрями, течії зарубіжної педагогіки. Логіка і методика педагогічних досліджень. Наукові дослідження - шлях до розв'язання проблем педагогіки. Методологія педагогіки. Методи науково-педагогічного дослідження. Етапи педагогічного дослідження. Розвиток, виховання і формування особистості. Процес розвитку і формування особистості. Спадковість і розвиток. Вплив середовища на розвиток і формування особистості. Розвиток і виховання. Діяльність як чинник розвитку особистості. Зарубіжні теорії розвитку особистості...
Запаско Я. та ін. Початки українського друкарства: Степан Гунько. Книга - культура духовна. Яким Запаско. Про дофедорівське книгодрукування в Україні. Орест Мацюк. Чи було книгодрукування на Україні до Івана Федорова. Орест Мацюк. Ще про початки книгодрукування на Україні. Володимир Стасенко. Проблемні питання історії початку українського кириличного друкарства...
Титаренко Л.Д. Теоретичні основи товарознавства: Предмет і завдання товарознавства. Споживна цінність товарів - предмет товарознавства. Зв'язок товарознавства з іншими науками. Споживні властивості товарів і показники, що їх визначають. Хімічний склад харчових продуктів. Неорганічні речовини харчових продуктів. Органічні речовини харчових продуктів. Речовини, що формують біологічну цінність харчових продуктів. Речовини, які формують органолептичні властивості харчових продуктів. Енергетична цінність харчових продуктів і раціональне харчування. Фізичні властивості товарів. Густина, шпаруватість. Структурно-механічні властивості. Оптичні властивості. Теплофізичні властивості. Сорбційні властивості. Якість товарів і методи оцінки якості...
Шоботов В.М. Цивільна оборона: Організація цивільної оборони в сучасних умовах. Основні положення міжнародного права по захисту людини. Цивільна оборона деяких закордонних країн. Цивільна оборона Росії. Цивільна оборона Федеративної Республіки Німеччини. Цивільна оборона США. Цивільна оборона України. Державна система цивільної оборони України. Завдання цивільної оборони України. Організаційний устрій і порядок функціонування цивільної оборони України. Організація цивільної оборони на об'єктах господарювання (ОГ). Сили і засоби цивільної оборони. Війська цивільної оборони України. Спеціалізовані формування. Невоєнізовані формування. Постійна комісія з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади, їх цілі та завдання. Єдина державна система органів виконавчої влади...

ФИЗИКАЛИЗМ

- направление исследований в области философии науки, для которого характерна идея объединения всего научного знания на основе языка современной физики. В философском отношении это направление представляет собою своеобразное проявление современного номинализма. Термин "физикализм" был предложен О. Нейратом (Neurath О. Soziologie im Physikalismus. - "Erkenntnis", 1931, Bd. 2, № 5 - 6). Концепция физикализма возникла в неопозитивизме, центральной идеей для которого была возможность и необходимость построения унифицированной науки. Р. Карнап понимал принцип физикализма как методологическое требование перевода суждений всех конкретных наук, содержащих термины описания, в суждения, составленные исключительно из терминов физической науки. Смысл любого высказывания, по Карнапу, определяется условием его истинности, т. е. возможностью проверки (полностью либо частично) суждения по критерию истинности. Это условие предполагает возможность построения (на основе математического языка или языка физики) единого формализованного языка, на который в принципе можно было бы перевести любую научную теорию, обнажая тем самым ее структуру и выявляя ее отношения с другими научными сериями. Это направление исследований позволило получить определенные результаты в области символической логики. Разъясняя его основные идеи, Карнап писал, что оно представляет собою не более чем лингвистическое учение о физикалистском языке как универсальном языке науки. Позитивистский характер такой трактовки предлагаемого универсального языка просматривается в том, что автор выдвигает тезис о необходимости замены содержательного ("материального") модуса речи формальным модусом, т. е. совокупностью предложений, говорящих лишь о логико-синтаксических отношениях между терминами. При этом критерием осмысленности философских суждений Карнап считает их "переводимость в формальный модус" (Сатар R. Logische Sintax der Sprache. W., 1934, s. 241). Такой анализ языка науки приводил к идее различных уровней знания. Развивая ее, сторонники физикализма подчеркивали необходимость установить соотношение между верхним (теоретическим) уровнем и более низким (эмпирическим) уровнем. Более низкий уровень оказывался при этом более фундаментальным, ибо обеспечивал основание знания. Оппоненты физикализма указывали на то, что на эмпирическом уровне ученый имеет дело лишь со своими ощущениями, наблюдая те или иные явления с помощью приборов. В связи с этим сторонники физикализма были вынуждены ввести понятие "протокольных предложений" в качестве тех далее несводимых оснований, на которых строятся более высокие уровни знания. В этой связи, однако, возникли новые вопросы о связи "протокольных предложений" и фактов, о смысле оснований знания и т. п., которые пытались решать с позиций лингвистического конвенционализма.
Тем не менее широкое обсуждение трудностей, возникавших в связи концепцией физикализма, привело к ослаблению его позиций и редукционизма в целом, к сдвигу методологической проблематики. Центр тяжести исследований во все большей мере перемещался в область анализа гипотетико-дедуктивных моделей науки. Этот сдвиг вынуждал ослаблять позиции строгого физикализма. Так, сторонникам физикалистской трактовки научного знания пришлось отказаться от концепции истинности как взаимосогласованности предложений. Возникли сомнения и в возможности реализации самой программы физикализма. Эти сомнения высказывались с самого начала в отношении социальных наук; но затем пришлось отказаться от программы абсолютного физикализма применительно и к наукам о природе. Физикализм в качестве особой программы "унификации" науки на пути редукционизма был вынужден отступить, выдвинув идею "ослабленного" физикализма.
Историческая значимость физикализма заключается в том, что он привлек внимание к проблеме поисков общих для всей науки объединяющих принципов. Среди множества интерпретаций научного знания, направленных на поиски его единства, необходимо отметить наряду с физикализмом еще и принцип дополнительности, выдвинутый Бором в качестве всеобщего объединяющего начала не только научного знания, но всех известных форм человеческой деятельности. Если редукция в ее крайней форме физикализма означает стремление свести все многообразие явлений к какой-либо одной теоретической системе или, как заметил Планк, в идеале к одной-единственной формуле, то дополнительность предполагает сохранение многообразия в поисках объединяющих оснований. Так, в квантово-механической картине реальности при описании картины на квантовом языке невозможно полностью устранить фрагменты естественного (классического) языка.
Хотя физикализм и обнаружил несостоятельность, это не снимает проблемы поиска оснований единства научного знания. В качестве таких оснований может выступить принцип дополнительности, равно как и другие методологические принципы.
Л. Ф. Овчинников


© 2009-2020  lib.ltd.ua