Веб-бібліотека - головна сторінка


Семків О. І. Політологія:

Предмет і метод політології. Політика та її соціальність. Предмет політології. Методи і способи вивчення політики. Основні віхи історії політичної думки. Політична думка Стародавнього світу. Проблеми держави в країнах Стародавнього Сходу. Політичні доктрини античності. Платон і Арістотель. Римське право і політика. Становлення політичної науки нового часу. Проблеми теорії політики в епоху Відродження. Протиставлення політики богослов'ю. Н. Макіавеллі та макіавеллізм. Раціоналістичні концепції політики. Просвітництво. Ф. Бекон і Дж. Локк про державу та правові основи людського буття. Раціоналістичне трактування політики в працях французьких просвітників. Політично-правові вчення в Німеччині у XVIII- XIX ст...

Політологія / За ред. Ф.М. Кирилюка: Методологічні засади політології. Політика як соціальне явище. Природа політики та її детермінанти. Структура і функції політики. Політологія як наука. Генеза науки про політику. Предмет політології. Теоретико-методологічний інструментарій політології. Закони і категорії політологи. Основні функції політології. Методи політології. Основні віхи світової та вітчизняної науки про політику. Зародження та розвиток думок про політику в стародавньому світі. Міфологічні уявлення про політику. Історична генеза політичних ідей у прадавніх і ранньослов'янських спільнотах. Основні джерела духовної культури. Зародження політичних структур. Політичні ідеї мислителів Київської Русі. Витоки політичних ідей. Становлення державної ідеології...
Бедь В.В. Юридична психологія, 2002: Предмет, завдання і система юридичної психології. Предмет і завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Система юридичної психології. Методологічні основи і методи юридичної психології. Методологічні принципи в юридичній психології. Методи пізнання в юридичній психології. Методи психологічного впливу на особистість. Загально-психологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології. Поняття про психіку і свідомість особистості. Психічні процеси. Психічні властивості особистості. Психічні стани особистості. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності. Правова психологія. Правова соціалізація. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості...
Орбан-Лембрик Л.Е., Кощинець В.В. Юридична психологія: Юридична психологія в системі наукового знання. Предмет і завдання юридичної психології. Структура юридичної психології. Принципи і методи юридичної психології. Історія становлення і розвитку юридичної психології. Передумови виникнення юридичної психології. Оформлення юридичної психології як науки. Сучасний етап розвитку юридичної психології. Психологія особистості й діяльності. Психологія особистості. Психологія діяльності. Психологія юридичної діяльності. Психологічна специфіка юридичної діяльності. Морально-психологічні засади юридичної діяльності. Емоції, воля і мотиви в юридичній діяльності. Соціалізація особистості. Соціально-психологічна характеристика особистості...
Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури XX століття: Французька література. Екзистенціалізм у французькій літературі. Ж. П. Сартр, А. Камю. Модерністська проза початку XX століття. Розвиток німецької драматургії. Б. Брехт. Тема війни у німецькій літературі XX століття. Е. М. Ремарк, Г. Белль. Філософське підґрунтя творчості Томаса Манна. Австрійська література XX століття. Р.-М. Рільке, П. Целан, Ф.Кафка. Англійська література. Новітня англійська література. Т. Еліот, У. Голдінг. Норвезька література. Г. Ібсен, К. Гамсун. Американська література. Джек Лондон. Ернест Міллер Хемінгуей. Особливості розвитку літератури США. Г. Лонгфелло, О' Генрі, Т.Драйзер. Латиноамериканська література. Г. Марксе. Література Сходу. Японія. Китай. Роман - антиутопія XX ст...
Усі українські письменники / Упорядники Ю.І. Хізова, В.В. Щоголева: Анатолій Дімаров. Богдан-Ігор Антонич. Валер'ян Підмогильний. Василь Барка. Василь Стус. Василь Симоненко. Володимир Сосюра. Іван Нечуй-Левицький. Іван Франко. Василь Королів-Старий. Леся Українка. Максим Рильський. Олександр Олесь. Олесь Гончар. Ольга Кобилянська. Павло Тичина. Панас Мирний. Улас Самчук. Валерій Шевчук. Володимир Винниченко. Григір Тютюнник. Григорій Квітка-Основ'яненко. Григорій Косинка. Григорій Сковорода. Іван Багряний. Іван Карпенко-Карий. Іван Котляревський. Леонід Глібов. Ліна Костенко. Микола Куліш. Микола Хвильовий. Михайло Коцюбинський. Михайло Старицький. Олександр Довженко. Остап Вишня. Тарас Шевченко. Українське шестидесятництво. Андрій Малишко. Борис Грінченко...
Пірен М. І. Конфліктологія: Предмет конфліктології як науки. Предмет, метод, структура конфліктології. Основні поняття та категорії конфліктології. Зв'язок конфліктології з іншими науками. Методи наукових досліджень у конфліктології. Функції конфліктології в суспільстві. Конфлікти в історії суспільної думки. Давні уявлення про конфліктність буття. Конфлікти в рамках соціополітичного виміру (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). Теорії конфліктів (кінець ХХ - початок ХХІ ст.). Становлення конфліктології як науки в Україні та її розвиток на сучасному етапі. Природа конфліктів. Поняття, структурні елементи конфлікту. Класифікація конфліктів. Межі конфлікту. Причини конфліктів, їхні функції та профілактика. Особистісні причини виникнення конфліктів...
Мальська М. П., Худо В. В. Туристичний бізнес: Історія розвитку туризму. Початковий етап. Становлення туристичного бізнесу. Туризм як галузь індустрії. Монополізація туристичної індустрії. Історія розвитку туризму в Україні. Туризм: види та форми. Поняття про туризм. Класифікації туризму. Туристичні ресурси. Туристично-рекреаційні ресурси. Історико-культурні рекреаційні ресурси. Природні рекреаційні ресурси. Туризм і екологія. Екотуризм. Туристичне районування світу. Туристичне районування України. Туристична індустрія. Організатори туризму. Перевезення. Готельна індустрія. Система громадського харчування. Страхування. Система розваг. Банківські та фінансові послуги. Інформаційні послуги в туризмі. Безпека туристичної подорожі. Небезпека травмування...
Русинка І.І. Психологія: Психологія як наука. Еволюція наукових поглядів на природу психічного. Розвиток психологічних знань у рамках вчення про душу. Розвиток психологічних знань у рамках вчення про свідомість. Розвиток психології як науки про свідомість у період до формування експериментальної психології. Становлення психології як самостійної науки. Мозок і психіка. Будова мозку. Принципи роботи мозку. Принцип динамічного стереотипу. Принцип домінанти. Свідомість і підсвідоме: взаємодія та взаємозалежність. Основні теорії особистості. Основні теорії особистості. Теорія З. Фрейда. Теорія А. Адлера. Теорія В. Франкла. Теорія Г.Олпорта. Теорія Д. Келлі. Теорія А. Маслоу. Психологічна структура особистості та особливості її розвитку і поведінки. Свідомість...
Безпека життєдіяльності / За ред. В.Г. Цапка: Концепція розвитку науки і практики "Безпека життєдіяльності". Сучасні обставини, які формують стан життєдіяльності. Характер змін і стан безпеки життєдіяльності. Теоретичні основи дисципліни "Безпека життєдіяльності". Загальні положення. Базові уявлення дисципліни. Забезпечення безпеки від дії небезпечних та шкідливих факторів. Зміст основних елементів, що формують систему знань дисципліни "Безпека життєдіяльності". Елементи теорії, що становлять зміст предметної сфери дисципліни. Елементи теорії, що становлять логічні категорії безпеки життєдіяльності. Елементи теорії, що становлять закони, принципи, аксіоми і правила. Закони та їх зміст. Основні принципи та їх зміст...
Сало Я. М. Організація обслуговування населення на підприємствах харчування: Характеристика ресторанів та кафе. Історія виникнення ресторанів та кафе. Характеристика приміщень ресторанів. Характеристика допоміжних приміщень ресторану. Матеріально-технічне забезпечення ресторану. Меблі та обладнання торгового залу. Меблі та обладнання банкетних залів. Асортимент скляного посуду. Асортимент скляного посуду для ресторанів. Асортимент столового посуду з порцеляни. Асортимент металевого посуду. Столове приладдя. Столова білизна. Підготовка до обслуговування відвідувачів. Санітарно-гігієнічна підготовка торгового залу. Розставляння меблів. Сервірування столів. Особливості розміщення посуду та столового приладдя. Естетика в сервіруванні стола...

Реверчук С. К. та ін. Інвестологія: наука про інвестування:

Теоретико-методологічні основи дослідження інвестування в сучасній економіці. Суть, роль та значення інвестування у розвитку національної економіки. Основні види та форми іноземного інвестування. Функції прямого іноземного інвестування. Концепційні основи та особливості формування інвестиційного клімату в перехідній економіці. Види та методи управління інвестуванням. Особливості та проблеми інвестування у перехідній економіці. Вплив державної інвестиційної політики на стимулювання економічного зростання. Проблеми державного регулювання інвестицій в умовах приватизації. Аналіз та діагностика іноземного інвестування в регіональну економіку (на прикладі Львівщини)...

Философское значение идей Макса Вебера

Учение Макса Вебера относится главным образом к политэкономии и истории социологии. Однако связь идей Макса Вебера с философией и их влияние на философию XX в. столь велики, что представляется необходимым хотя бы кратко рассказать о жизни и сочинениях М. Вебера и его идеях.
Макс Вебер (1864 - 1920) с 1892 г. преподавал в Берлине, с 1894 г. был профессором национальной экономии во Фрайбурге в Брейсгау, с 1896 г. - в Гейдельберге, с 1918 г. - в Вене, с 1919 г. - в Мюнхене. Его работы посвящены проблемам истории хозяйства и социально-экономических эпох, взаимодействия религии и истории общества. Наиболее известное сочинение М. Вебера - "Протестантская этика и дух капитализма" (1904-1905).
Далее будут кратко рассмотрены основные идеи М. Вебера, до сих пор сохраняющие свое социально-философское, философско-историческое и методологическое значение.
1. Научное знание и знание о ценностях, согласно Веберу, существенно отличаются друг от друга. Научное знание должно изучать то, что есть; оно обращается к фактам. Из знаний о фактах выводятся знания о средствах, которые следует применить во имя достижения тех или иных целей. Наука должна быть, согласно Веберу, свободна от ценностей. Область ценностей - сфера должного, где суждения людей об одном и том же предмете по необходимости варьируются. Наука - сфера истины, которая едина и обязательна для всех людей. Вебер, правда, не утверждает, что наука может полностью освободиться от ценностных "перспектив". Но он настаивает на том, что максимальная свобода от ценностей должна стать безусловной нормой отношения ученого к своему предмету. Особенно трудно, но и принципиально необходимо соблюдать это требование в науках об обществе и человеке.
2. Вебер проводит тщательное различение двух понятий - "объяснение" (Erklaren) и "понимание" (Verstehen). Внимание к ним обусловлено влиянием Г. Риккерта и В. Дильтея. Естественные науки Вебер считает преимущественно объясняющими, науки о культуре - преимущественно понимающими. Главный социологический труд Вебера "Экономика и общество" имеет подзаголовок - "Основы понимающей социологии". Предмет социологии - это прежде всего осмысление всеобщих правил социального действия. Но это также и понимание субъективных мотивов, установок, намерений, целей действующих в обществе индивидов. Методам и процедурам понимания в социологии придается решающее значение; методы объяснения не исключаются, но и они поставлены в зависимость от понимания. Понятие "действия" (Handlung) индивида - также основополагающее в веберовской социологии. Если естествознание имеет дело с "немотивированными событиями", то социология - с мотивированными действиями.
3. Большое значение для социологии, философии, вообще для наук об обществе и человеке, считал Вебер, имеет и понятие "идеальный тип" . Оно означает, что целому ряду обобщающих научных понятий не соответствует какой-либо фрагмент действительности, и что они, будучи своего рода моделями, служат формальными инструментами мышления в науке. Таково, например, понятие homo oeconomicus, "экономический человек". В действительности нет "экономического человека" как особой реальности, отделенной от других качеств человека. Но экономические дисциплины или социология - в целях анализа - создают такой "идеальный тип".
4. Макс Вебер конституирует свою социологию с помощью четырех "чистых" типов действия (идеальных типов): а) действие может иметь рациональную ориентацию, руководствуясь данной целью (целе-рациональное действие); б) действие может иметь рациональную ориентацию, относясь к абсолютной ценности (ценностно-рациональное действие); в) действие может быть определено некоторыми аффектами или эмоциональным состояниями действующего лица (аффективное, или эмоциональное, действие); г) действие может быть определено традициями или прочными обычаями (действие, ориентированное на традицию). В реальном человеческом действии эти моменты, разумеется, не отделены друг от друга: действие объединяет целевую рациональность с ценностной рациональностью, с аффектами и ориентациями на традицию. Но какой-либо из этих моментов в определенных действиях может превалировать. Кроме того, в целях анализа из названных аспектов можно сделать идеальные типы, подвергая специальному исследованию то одну, то другую сторону дела.
5. М. Вебер предполагал, что есть сферы деятельности и исторические эпохи, где и когда целе-рациональное действия человека выдвигаются на первый план. Такие сферы деятельности - экономика, управление, право, наука. "Рационализация" и "модернизация" весьма характерны для европейской истории последних столетий. В частности, управление обществом во все большей мере требует расчета, плана, целостного охвата деятельности государства и общества. С этим связана тщательно исследованная М. Вебером тенденция бюрократизации, которую он считает общей для цивилизационного развития всего мира. Бюрократизацию можно и нужно, по Веберу, ввести в рамки правил, подвергнуть контролю, но устранить эту тенденцию в принципе невозможно. Вебер различает два типа государственной власти - традиционное, или харизматическое, и легальное господство. На смену авторитету неограниченной власти в прежних обществах приходит легитимность - иными словами, опора на законы, на рациональные основания действия бюрократии, на расчет и контроль, на гласность в обсуждении всех действий государственной власти. При этом процедуры рациональной, легитимной бюрократии могут быть использованы в разных целях - как во имя сплоченной работы всех членов общества, так и во имя угнетения народа.
6. М. Вебер ставит такой философско-исторический вопрос: как случилось, что определенные явления духа и культуры - рациональность, модернизация, легитимность - впервые пробили себе дорогу в странах Запада и именно здесь получили универсальную значимость? Ответ на него и дается в знаменитой работе "Протестантская этика и дух капитализма". Вебер уверен, что рациональность со времен Ренессанса становится на Западе общекультурным феноменом: она проникает не только в науку, философию, но также в теологию, литературу, искусство и, конечно, в повседневную жизнь общества, государства. Специализация и профессионализм - опознавательные знаки этого процесса.
Понятие "капитализм", заимствованное им из предшествовавшей литературы, М. Вебер поясняет следующим образом. Стремление получить наибольшую прибыль известно всем эпохам и существовало во всех странах земли. Однако только в западном мире развилась общественная система, основанная на формально свободном наемном труде, допускающая рациональный расчет, широкое применение технического знания и науки, требующая рационально-правовых оснований действия и взаимодействия. Эту систему он, следуя Марксу, называл "капитализмом". Но в отличие от Маркса, Вебер не считал, что лучшая, более справедливая система придет вместе с социализмом. Он полагал, что созданной капитализмом форме рациональной организации - при всех ее недостатках и противоречиях - принадлежат будущее. По существу, Вебер обозначал словом "капитализм" совокупность типов цивилизованного действия, которые, в самом деле, были вызваны к жизни на заре Нового времени и без которых уже не могла и не может обойтись ни одна социальная система. (Вебер, кстати, нередко употреблял и понятие "цивилизация"). Интерес к типам действия определил особое внимание к тем духовным факторам, к процессам сознания, благодаря которым целе-рациональный тип действия если не полностью заменил, то потеснил действие традиционалистское.
В центр исследования в названной ранее работе Вебера помещены процессы, в Европе совпавшие с реформацией. Благодаря новой этике, новой системе ценностей - этике протестантизма - был узаконен, санкционирован новый жизненный стиль, тип поведения. Речь шла о том, чтобы сориентировать индивида на упорный труд, бережливость, расчетливость, самоконтроль, на доверие к собственной личности, достоинство, строгое соблюдение прав и обязанностей человека. Разумеется, сознательная цель Лютера или Кальвина вовсе не состояла в том, чтобы пробить дорогу "духу капитализма". Они были озабочены реформированием религии и церкви. Но протестантизм глубоко вторгся в сферу внецерковной жизни, сознания и поведения мирянина, предписав ему в качестве божественных заповедей как раз то, чего требовала наступающая капиталистическая эпоха. "Внутримировая аскеза", которую проповедовал протестантизм, была эффективным идейным средством воспитания новой личности и новых ценностей. Отсюда напрашивался вывод, что страны, не прошедшие через социально-воспитательное воздействие чего-то подобного реформации и протестантской этике, не смогут успешно развиваться по пути рациональности и модернизации. Правда, Вебер не утверждал, что все дело только в протестантской этике. К возникновению капитализма причастны и другие условия.
7. Из концепции целе-рациональности Вебер вовсе не хочет сделать вывод, будто общество в XX в. будет развиваться по рациональному пути. Пеле-рациональность - одна из исторических возможностей, средство, которое может быть обращено на разные цели. Надо учесть и то, что в ценностной сфере, по Веберу, рациональность может оттесняться на задний план. Здесь борются несходные, порой противоположные ценности, и выбор между ними может определяться отнюдь не рациональными основаниями. Относительно перспектив развития общества Вебер был настроен пессимистически.
Пессимизм особенно усилился после первой мировой войны. Вебер предсказывал: может случиться, что недовольство людей направленностью рационализации и бюрократизации заставит их отдать предпочтение харизматической (т.е. основанной на воздействиях сильной личности) "демократии фюреров".
Учение Макса Вебера оказало глубокое влияние на философию и социологию XX в.