Веб-бібліотека - головна сторінка


Ратушняк Г.С. Топографія з основами картографії:

Предмет та задачі топографії й картографії в екологічному моніторингу. Визначення топографії й картографії та їх зміст. Зв'язок топографії й картографії з іншими науками, історія їх розвитку та організацій форми. Картографічні образно знакові просторові моделі. Карти та їх властивості. Класифікація карт. Географічні атласи та їх класифікація. Суть та структура регіональних екологічних атласів. Математична основа побудови географічних карт. Моделі поверхні Землі та її розміри. Математична основа карт. Картографічні проекції. Системи координат в топографії та картографії. Основні лінії та площини еліпсоїда. Географічні координати. Плоскі прямокутні координати. Полярні та біполярні координати". Висота точок...

Інформаційні системи: Основи інформаційних технологій. Основи організації автоматизованого опрацювання інформації. Мета впровадження та використання автоматизованих інформаційних систем і технологій. Інформація в управлінні економічними об'єктами. Дослідження системи управління. Класифікація АІС. Організація АІС. Основні принципи створення АІС. Життєвий цикл АІС. Автоматизовані інформаційні технології. Класифікація автоматизованих інформаційних технологій. Режими автоматизованого опрацювання інформації. Деякі найпоширеніші комп'ютерні інформаційні технології. Інформаційні мережні технології. Технологія "клієнт-сервер". Міжнародна комп'ютерна мережа Internet. Технології розподіленого оброблення та збереження інформації...
Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи: Чи потрібна людині інформація. Етапи публікування повідомлень у ЗМІ. Чи потрібен редакційний етап?. Ефективність функціонування редакційного етапу. Місце едитології (науки про видавничу справу) в системі наук. Едитологія та її складові частини. Навчальні едитологічні дисципліни. Професія редактора. Сутність редагування. Об'єкт редагування. Предмет редагування. Методологічна база редагування. Методи й методики редагування. Мета й завдання редагування. Галузі редагування. Аспекти редагування. Історія розвитку редагування. Періодизація розвитку. Період існування редагування як практичної діяльності. Виникнення редагування. Стагнація в редагуванні. Відродження редагування...

ФИЛОСОФИЯ ЖИЗНИ

- общее название для ряда иррационалистических (см. иррационализм) философских концепций, сложившихся в конце XIX в. и имеющих наибольшее влияние, примерно, до Второй мировой войны. Так как эти концепции имеют одинаковые или близкие по значению основания, то "философия жизни" выступает и как единое направление. "Философия жизни" представлена такими именами как Ницше, Дильтей, Клагес, Зиммель, Шпенглер, Бергсон и др. Данное направление ставило перед собой задачу построения целостного миропонимания на основе понятия жизни как первичной реальности, хотя само понятие "жизнь" многозначно и по-разному толкуется в различных вариантах "философии жизни". Ницше и Клагес трактовали его преимущественно в биологическо-натуралистическом варианте. "Живое" здесь рассматривается как некая естественная жизненная энергия - инстинкт, воля, сила, органический процесс, витальный интерес, предшествующий разделению бытия на дух и материю. Другой вариант "философии жизни" - Дильтей, Зиммель, Шпенглер рассматривали "жизнь" как форму непосредственного внутреннего переживания культуры и создание ее неповторимых феноменов. Анри Бергсон разрабатывал это понятие в космологическом аспекте как некий космический порыв "жизненной силы", постоянно воспроизводящей себя и творящей все новые формы. "Философия жизни" подчеркивает принципиальную несовместимость философского и научного подхода к миру: наука стремится овладеть миром и подчинить его себе, философии же свойственна позиция созерцания и понимания мира, поэтому для нее более адекватна форма отражения, близкая искусству, художественной символике. И само творчество для "философии жизни" выступает синонимом жизни. "Философия жизни" оказала колоссальное воздействие на всю европейскую культуру 20 века, задав мощное антисциентистское движение (см. сциентизм и антисциентизм). Она стала историческим типом нового философствования, основным пафосом которого является идея о том, что рассудочное отношение к жизни омертвляет и опошляет ее, а логически-теоретическое мышление и опирающееся на него познание могут дать что-то только уму и ничего не могут дать сердцу. "Философия жизни" и последующие за ней направления (экзистенциализм, философская антропология и др.) по-новому поставили главные философские вопросы: о творчестве, о смысле жизни, о целях познания, о природе и сущности человека, задав тем самым перспективу дальнейших философских исследований.