Веб-бібліотека - головна сторінка


Токмань Г.Л. Методика викладання української літератури в старшій школі:

Філософсько-освітні та психолого-педагогічні засади методики викладання української літератури в старшій школі. Методика викладання української літератури як педагогічно-літературознавча прикладна наукова дисципліна, її парадигматика і систематизовані курси (друга половина XX ст). Діалогічний та екзистенціальний аспекти психолого-педагогічних засад викладання української літератури в школі. Рівні спілкування та їх практичне застосування в шкільному викладанні літератури. Рання юність як етап літературного розвитку школярів. Діалогізм та проблемність як принципи сучасного прочитання української літератури в школі. Психологічно-літературознавче дослідження художнього тексту...

Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: Порівняльна педагогіка як галузь наукових знань. Основні історичні етапи розвитку порівняльної педагогіки. Предмет порівняльної педагогіки, її завдання та методи дослідження. Провідні чинники розвитку освіти в сучасних умовах. Провідні контекстуальні чинники розвитку освіти в кінці XX - на початку XXI ст. Глобалізація як чинник впливу на розвиток освіти. Визначення глобалізації. Політичний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Економічний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Культурний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Сучасний стан і перспективи розвитку освіти в провідних розвинених країнах та в Україні. Загальна характеристика суперечностей і перспектив розвитку освітніх систем у сучасному світі...
Адорно Т. Теорія естетики: Теорія естетики. Мистецтво, суспільство, естетика. Втрата самоочевидності мистецтва - Проти питання про походження - Правдивий зміст і життя художніх творів - Про відносини мистецтва і суспільства - Критика психоаналітичної теорії мистецтва - Теорії мистецтва Канта і Фройда - "Насолода від мистецтва" - Естетичний гедонізм і щастя пізнання. Ситуація. Дезінтеграція матеріалу - Деестетизація мистецтва, критика індустрії культури - Мова страждання - Нове і його історія філософії. Проблема інваріантності; експеримент - Захист измів - Ізми як секуляризовані школи - Робленість і випадок; модерн і якість - "Друга рефлексія" - Нове і тривалість діалектика інтеграції і "суб'єктивна точка" - Нове, утопія і негативність...
Андрущенко В.П., Михальченко М.Л. Сучасна соціальна філософія: Суспільство як об'єкт філософського пізнання. предмет соціальної філософії. Історична генеза предмета соціальної філософії в історії філософії. Тріумф і трагедія соціальної філософії марксизму-ленінізму. Діалог на зламі століть: множинність соціально-філософського знання. Виробничі основи життєдіяльності суспільства. Дієва сутність соціального. Проблема побудови теоретичних моделей соціуму. Природні засади історії. Природа і суспільство. Архітектоніка суспільного виробництва. Проблема джерел соціальної динаміки. Конструктивні та динамічні сили науково-технічного прогресу. Людина як суб'єкт історичного процесу. Організаційні основи соціальності. Суспільні відносини...
Геврик Є. О. Охорона праці: Соціально-економічні, правові та організаційні питання охорони праці. Основні правові та нормативні положення про охорону праці. Основні законодавчі акти. Гарантії прав громадян на працю, на відпочинок, охорону здоров'я та на охорону праці. Охорона праці жінок, неповнолітніх та інвалідів. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці. Організація охорони праці на підприємстві. У правління охороною праці. Основні принципи управління охороною праці. Функції управління охороною праці. Організація управління охороною праці. Організація навчання з охорони праці. Виробничий травматизм та захворюваність. Поняття про виробничий травматизм та професійні захворювання...
Архіпов В. В. Організація обслуговування в закладах ресторанного господарства: Загальна характеристика процесу обслуговування. Послуги закладів ресторанного господарства та вимоги до них. Характеристика методів і форм обслуговування. Торгівельні приміщення. Види торгівельних приміщень, їх призначення та характеристика. Взаємозв'язок торгівельних залів, виробничих та підсобних приміщень. Сучасний інтер'єр торгівельного залу та вимоги до нього. Характеристика буфету при ресторані, приміщення для нарізання хліба та сервізної. Організація роботи мийної столового посуду. Устаткування залів. Сучасні вимоги до меблів. Столовий посуд та набори. Столова білизна. Класифікація, вимоги до посуду. Характеристика порцелянового, фаянсового та керамічного посуду...
Сільський туризм: історія, сьогодення та перспективи / За ред. Волошина І. М: Теоретичні аспекти розвитку сільського туризму. Основні види та форми розвитку сільського туризму. Світовий досвід розвитку сільського туризму. Рекреаційний потенціал сільського туризму. Роль культурно-пізнавального потенціалу в розвитку сільського туризму. Територіально-просторові ресурси сільського туризму. Організація та планування сільського туризму. Історичні передумови становлення та організаційно-законодавче забезпечення у сфері сільського туризму України. Стратегічне планування сільського туризму. Маркетинг послуг гостинної садиби. Технологічні основи гостинності. Основні вимоги щодо облаштування агрооселі для прийому туристів. Організація праці менеджера...
Єлісовенко Ю.П. Ораторське мистецтво: Історичні основи ораторського мистецтва:. Два погляди на походження риторики. Реформи Солона та їх вплив на розвиток риторики. Розвиток риторики у Давній Греції в V ст. до н.е. Сицилійська школа судової риторики V-IV ст. до н.е. Ораторське мистецтво Сократа та його «мандрівна» школа. Теоретичні основи ораторського мистецтва:. Виховна роль ораторського мистецтва. Переконливість в ораторському мистецтві та умови її створення. Культура і техніка мовлення оратора. Практичне опанування мистецьких основ риторики. Логічні паузи в тексті і мовленні. Риторичні фігури в українському красномовстві. Методичні основи ораторського мистецтва:. Методика вибору теми та створення промови. Методика оволодіння фонаційним диханням...
Іваницька О.П. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002): Основні проблеми світу після другої світової війни. Поляризація суспільно-політичних систем у післявоєнному світі. Особливості політичного розвитку. Соціал-реформістська модель організації суспільства: становлення та криза. Неоконсерватизм: суть та особливості. Розпад колоніальної системи та модернізація країн третього світу. Науково-технічний прогрес та постіндустріальне суспільство. Глобальні проблеми сучасності. Міжнародний тероризм як планетарна проблема. Провідні країни Європи та Америки. Сполучені Штати Америки. Гаррі Трумен - 33-й президент США. Наслідки другої світової війни для США. Повоєнна реконверсія та економічний розвиток. "Справедливий курс"...
Шевчук С. В. Ділове мовлення для державних службовців: Українська мова - державна мова України. Поняття національної та літературної мови. Мова й мовлення. Основні вимоги до мовлення. Офіційно-діловий стиль. Мовні норми. Поняття стилю. Найважливіші ознаки, що характеризують офіційно-діловий стиль. Поняття мовної норми. Культура усного ділового спілкування. Вимоги до усного ділового спілкування. Стандартні етикетні ситуації. Система мовних формул. Прийом відвідувачів. Бесіда. Телефонна розмова. Етичні питання використання мобільних телефонів. Культура переговорів. Нарада. Збори як форма колективного спілкування. Інтерв'ю. Радіоінтерв'ю. Участь у телепередачі. Мистецтво публічного виступу. Доповідь. Участь у дебатах. Візитна картка та її використання...
Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / За ред. С. І. Дорогунцова: Предмет, метод і завдання курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Предмет курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Методологічні основи курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Завдання курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Структура курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Теоретичні основи розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. Сучасні теорії і концепції розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. Сутність і складові елементи продуктивних сил. Вітчизняні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки...

Гринев В. Ф. Товарно-инновационная политика предприятия:

Основные принципы управления товарно-инновационной политикой предприятия. Маркетинговые принципы и задачи управления товарно-инновационной политикой. Основные этапы и процедуры маркетинговых исследований в товарно-инновационной политике. Циклический характер товарно-инновационной политики. Социальные основы и цели международной системы маркетинга инновационных товаров и услуг. Функции управляющих по инновационному маркетингу. Формирование стратегий товарно-инновационной политики. Критерии определения "новизны" новых товаров. Взаимосвязь стратегии товарно-инновационной политики с жизненным циклом товара. Планирование товарно-инновационной политики предприятия...

ФИЛОСОФИЯ КУЛЬТУРЫ

- (1) в широком смысле философское осмысление культуры как специфического феномена; (2) в узком смысле направление европейской философии кон. 19 - 1-й пол. 20 в.
(1) Хотя термин "культура" (cultura) в противопоставлении "природе" (natura) встречается на протяжении всей истории философии - от досократиков и Платона до мыслителей эпохи Возрождения, понятие культуры в современном значении восходит к эпохе Просвещения (Вико, Руссо, Вольтер, Гердер). Гердер в "Идеях к философии истории человечества" ведет речь о культуре как о выражении полноты бытия того или иного народа. Кант в "Критике способности суждения" определяет культуру как способность человека ставить более высокие цели, чем цели, задаваемые природой. В той мере, в какой человек обладает этой способностью, ему дано господство над природой. В этой кантовской мысли заключены два постулата последующих философских размышлений о культуре, характерных для европейской интеллектуальной традиции: взгляд на культуру как на специфически человеческий, творимый самим человеком мир в отличие от природно-естественного мира и выделение внутри человеческого существа двух составляющих: культурной, духовной, связанной с сознанием и моральной волей, и природной, относящейся к сфере бессознательных влечений, иррелевантных моральному целеполаганию.
Философия культуры, понятая как осмысление сферы культуры вообще, становится синонимом философии как таковой. Отождествление философии культуры с философией par exellence предлагали, в частности, представители Баденской школы неокантианства; на сходных позициях стояли и многие российские философы последних десятилетий 19 в. Однако столь расширительная трактовка термина весьма уязвима. Во-первых, границы философии культуры, взятой в таком значении, полностью совпадают с границами философии истории. Во-вторых, приняв подобную интерпретацию философии культуры, нам придется отнести к последней практически каждого философа, который не был сосредоточен исключительно на проблемах философии языка или философии науки, в т. ч. и мыслителей, не разделявших исходных допущений философии культуры и ставивших под сомнение осмысленность и продуктивность философского понятия культуры (К. Леви-Строс, М. Фуко и др.). Наконец, в-третьих, эксплицитное употребление термина потому и начинается лишь на рубеже 19 - 20 вв., что вплоть до этого момента "культура" не выделялась в качестве специфического предмета или объекта. Расширительное толкование особенно характерно для немецкоязычной философской традиции. Именно из немецкой философии вышло большинство мыслителей, чья принадлежность этому направлению мысли не вызывает сомнений (В. Виндельбанд, Г. Риккерт, Г. Зиммель, О. Шпенглер, Э. Кассирер, Т. Лип; Э. Ротхакер). Этот историко-философский контекст предопределяет специфический угол восприятия тех авторов, чья мысль не укладывается в русло "культурфилософских" спекуляций - напр., интерпретация М. Вебера или М. Хайдеггера в качестве "философов культуры". Опять-таки именно немецкой традиции свойственна критика "философии делания" (machen) с позиций философии поступка (handeln). Культура в этой связи понимается не как сфера производства и потребления (где человек выступает исключительно как homo faber или как пассивный потребитель) и не в качестве чисто эстетической сферы ("высокой культуры", в которую человеческий субъект убегает от брутальной "цивилизации"), а в качестве масштаба нравственного действия, собственно человеческого поступка (X. Арендг). Задача культуры в такой ее интерпретации - осмысление проделанного человечеством исторического пути в той мере, в какой этот путь признан тупиковым, - поиск альтернатив. Поскольку подобную задачу могут поставить именно философы, их активность может быть понята в качестве философии культуры (Г. Маркузе в ст. "Замечания к новому определению культуры" (Bemerkungen zu einer Neubestimmung der Kultur). - Markuse H. Kultur und Gesellschaft, Bd. 2. Fr./M" 1965). Ю. Xaбермас, воспринявший предшествовавшую критику инструментального разума (Хайдеггер, Т. Адорно, М. Хоркхаймер, Арендт), разрабатывает учение о коммуникативной рациональности. Если инструментальное действие основано на рациональности можествованил (konnen), то коммуникативное действие - на рациональности ведения (wollen).
Впрочем, т. н. "критика культуры" - а именно с нею связывали философию культуры в 1-й пол. 20 в. - велась не только в рамках немецкой мысли. Со сформулированной Шпенглером оппозицией "культуры" и "цивилизации" перекликается учение Ч. П. Сноу о "двух культурах": первая связана с исторически-гуманитарным знанием и традиционными гуманистическими ценностями, вторая - с материально-техническим прогрессом, точной наукой и технократией, индифферентной к гуманитарной проблематике. В историко-философском плане "критика культуры" как критика односторонней материалистической концепции прогресса восходит к Руссо. "Немецкому" подходу к феномену культуры близки мысли Т. С. Элиота, высказанные им в эссе "Замечания к определению культуры" (Notes towards the definition of culture, 1949). Элиот, в частности, подчеркивает, что культуру нельзя ни создать, ни пересоздать, ибо она есть тот способ, каким нечто создается. Культура представляет собой не продукт человеческой деятельности, а совокупность условий, в которых эта деятельность может осуществляться. Эти условия можно осмыслять, но их нельзя отменить или изменить. Они образуют своего рода ценностные и религиозные априори. Поэтому в тот момент, когда ставят вопрос об изменении этих априори, наступает конец культуры. Вместе с тем Элиот выступает против шпенглеровской дихотомии "культура - цивилизация". Такая дихотомия, по его мысли, излишня: противоположностью культуры является не "цивилизация", а "варварство".
(2) Первые попытки систематического развития философии культуры как самостоятельной философской дисциплины принадлежат Л. Штейну и Р. Эйкену (Stein L. An der Wende des Jahrhunderts. Versuch einer Kulturphilosophie, 1899; Eucken R. Geistige Stromungen der Gegenwart, 1904). Этим попыткам предшествовала работа, проделанная в рамках неокантианства и философии жизни.
Согласно Виндельбанду, в условиях экспансии точных наук у философии не осталось иной области, кроме методологии научного познания. Но поскольку в ходе методологического анализа сферы науки выясняется фундаментальное различие "наук о природе" и "наук о культуре", роль философии по сути сводится к прояснению и обоснованию последних. Философии не остается иного удела, как стать "философией культуры". По мысли Риккерта, философия, в отличие от других форм знания, занята не познанием сущего, а познанием должного - смысла и ценности; но сфера реализации последних есть сфера культуры; философия опять-таки есть не что иное, как философия культуры. Отсюда симптоматичное периодическое издание: основанный в 1910 немецко-русский журнал "Логос" (среди авторов которого - Риккерт, М. Вебер, Зиммель, Э. Гуссерль, Э. Ласк, Б. Кроче, Эйкен, Ф. Степун, Б. Яковенко) имел подзаголовок: "международный журнал по философии культуры" (журнал выходил некоторое время также на итальянском и литовском языках). Его немецкое издание просуществовало до 1933 (с приходом к власти нацистов преобразован в "Немецкий журнал по философии культуры"). Отождествлению философии культуры с философией как таковой способствовала ситуация, сложившаяся по окончании 1-й мировой войны. В этот период возникает поток сочинений, посвященных "кризису культуры" и ее "трагедии". Философия культуры, понятая как "критика культуры", превращается в устойчивую интеллектуальную моду. Самое шумное произведение нового течения - "Закат Европы" Шпенглера (1918 - 22); значительный резонанс имели "Задачи нашего времени" X. Ортеги-и-Гассета и "Упадок и возрождение культуры" А. Швейцера (обе работы - 1923), а также работа И. Хёйзинги "Человек играющий: в тени завтрашнего дня" (1938). Неокантианство Баденской школы не было единственным источником широкого распространения философии культуры в 1920 - 30-е гг. Можно выделить три основных плана, в которых философия культуры существовала как специфический феномен 1-й трети 20 в.: - методологический: философия культуры как методология "наук о культуре", в отличие от "наук о природе"; философия культуры такого рода развивалась, помимо "философии ценностей" баденского неокантианства, также "философией жизни" (В. Дильтей, А. Бергсон) и "новой онтологией" (Н. Гартман, X. Фрайер); - социально-критический: философия культуры как критика современной европейской цивилизации (Зиммель, Шпенглер, Степун, Ортега-и-Гассет, Швейцер, Э.-Р. Куртиус); - теоретико-систематический: попытка построения универсальной теории культуры (Кассирер, Хёйзинга, Шпенглер, А. Тойнби, Э. Ротхакер).
Пожалуй, последними представителями философии культуры в строгом смысле слова могут быть названы Кассирер и Ротхакер. Такая характеристика не противоречит и их самопониманию, тогда как относить к философии культуры, напр., концепцию культуры А. Гелена можно лишь с целым рядом оговорок.
Ротхакер строит концепцию культуры на антропологическом фундаменте. Если сфера культуры в неокантианской интерпретации представала как завершенное в себе целое, как неподвижная система ценностей (в рамках которой выделялись четыре основных типа, связанных с истиной, добром, красотой и святостью, откуда вытекало расчленение знания о культуре на науку, этику, эстетику и теологию), то Ротхакер, будучи учеником Дильтея, исходит из понимания культуры как результаталежащейзапределаминаукипрактикижизни. Философия культуры не вправе диктовать частным наукам о культуре некий единый метод. Каждый раз он определяется предметом, а именно конкретной "системой культуры", каковых Ротхакер насчитывает пять: язык, хозяйство, искусство, религия, а также сфера государства и права. Философская наука о культуре есть вместе с тем философская наука о человеке, она получает поэтому название "культурная антропология" (Ротхакер ввел этот термин в немецкоязычное пространство - "Kulturanthropologie", 1942). Культурная антропология Ротхакера в отличие от англо-американской cultural anthropoly, совпадающей с этнографией, носит теоретико-систематический и историко-систематический характер Она задумана, во-первых, как философская рефлексия на методологический плюрализм частных культурологических дисциплин, а во-вторых, как средство выработки обобщающей точки зрения, позволяющей осмыслить взаимно противоположные направления человеческой деятельности в качестве некоторого единства
Кассирер, вышедший из Марбургской школы неокантианства, обращается к традиционной "культурфилософской" проблематике не только в компендиуме "Философия символических форм" (Philosophie der symbolischen Formen, Bd 1 - 3, 1923 - 29), но и в более поздних работах ("К логике наук о культуре", 1942) Он понимает специфически человеческую активность как способность преобразовывать пассивный "мир впечатлений" в активный "мир духовных выражений" Это преобразование возможно благодаря присущей человеку "символической способности" Символ есть промежуточное звено, опосредование между "чувственностью" и "духом" (сферой "чувственной" и духовной активности) Человеческая деятельность реализуется в символических формах, каковыми являются язык, миф, религия, наука и искусство Медиум, в котором осуществляются символы, есть культура (а также языковые сообщества и "формы жизни" ), а медиум, в котором культура переживается и сознается, есть история
После 2-й мировой войны поток сочинений по философии культуры резко идет на убыль Это связано с усиливающимся недоверием к притязаниям на построение всеохватывающей философской теории Универсально-философские теории культуры постепенно уступают место эмпирическим исследованиям последней Таковы "культурная антропология" и "культурология", развиваемые в англо-американском ареале Пионером в этой области является английский антрополог Э Тэйлор, предложивший понимать под "культурой" совокупность знаний, верований, трудовых и поведенческих навыков, общих членам определенной группы. Двухтомный труд "Первобытная культура" (Primitive Culture. Research into Development of Mythology, Philosophy, Religion, Art and Custom), впервые вышедший в 1871, стал хрестоматийным текстом в англо-американской социальной науке "Культурология" совпадает здесь с этнологией Огромное влияние на исследования культуры оказала "структурная антропология" ЛевиСтроса (названная так по причине ее методологической ориентированности на структурную лингвистику). При всех отличиях структурной антропологии Леви-Строса от англоамериканской культурной антропологии общим для них является воздержание от глобальных культурфилософских обобщений Лексика философии культуры в этом контексте, как и сам термин, представляется абсолютно излишней
Лит Адорно Т, Хоркхаимер M Диалектика просвещения философские фрагменты M , 1997, Бергсон А Два источника морали и религии M , 1994, ВиндельбандВ Избранное Дух и история M , 1995, Гартман H Проблема духовного бытия - Культурология XX век Антология M , 1995, ЗиммелъГ Философия культуры - Избр соч в 2 т, т l M , 1996, Он же Проблемы философии истории M , 1997, Кассирер Э философия символических форм введение и постановка проблемы - Культурология XX век Антология M , 1995, Рикhepm Г Науки о природе и науки о культуре - Там же, Степун Трагедия творчества - Он же Жизнь и творчество Берлин, 1923, ТоинбиА Цивилизация перед судом истории М, 1994, ШпенглерО Закат Европы, т 1 - 2 1)94 - 9К,Ортега-и-ГассетХ Эстетика Философия культуры M , 1991, Сноу Ч Две культуры M , 1959, Хеизинга И Homo ludens В тени завтрашнего дня M , 1992, Губман Б За падная философия культуры M , 1997, ArendtH Vita activa oder vom tatigen Leben Stuttg, I960, Gehlen A Urmensch und Spatkultur Bonn, 1956, FreyerH Theorie des gegenwartigen Zeitalters Stuttg , 1958, Schnadelbach H (Hg ) Kulturphilosophie Lpz, 1995
В С Малахов