Веб-бібліотека - головна сторінка


Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / За ред. В.В. Ковалевського:

Розміщення продуктивних сил як наука. Предмет, методологія та завдання курсу. Закономірності й принципи розміщення продуктивних сил. Форми розміщення й територіальної організації продуктивних сил. Систематизація основних термінів і визначень. Поняття про територіальний поділ праці. Вплив територіального поділу праці на структуру господарства. Сучасна концепція енерговиробничих циклів. Територіально-виробничі й портово-промислові комплекси, науково-технологічні зони. Основи економічного районування. Передумови розміщення продуктивних сил. Природні передумови. Класифікація природних ресурсів. Природно-ресурсний потенціал...

Федорченко В. К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Україні: Мандрівництво в Україні як прообраз туризму (IX-XIX ст.). Україна очима іноземних мандрівників. Внесок українців у географічні дослідження земної кулі. Зародження готельної справи в Україні. Початок організованого туризму (кінець XIX - початок XX ст.). Виникнення в Україні перших туристських організацій. Рекреаційне освоєння Криму. Кримсько-Кавказький гірський клуб (1890 - 1915 рр.). Зародження туристсько-екскурсійної справи на західноукраїнських землях. Розвиток готельної справи в другій половині XIX - на початку XX ст. Розвиток туризму в Україні в міжвоєнний період (1918-1939 pp.). Створення централізованої системи управління туризмом. Туристсько-екскурсійна справа і краєзнавчий рух у Радянській Україні...
Академічне релігієзнавство / За ред. А. Колодного: Релігієзнавство - специфічна сфера гуманітарного знання. Релігієзнавство як наука. Предмет і об'єкт релігієзнавства. Структурні поділи і особливості релігієзнавства. Понятійно-категоріальний апарат релігієзнавства. Герменевтичний аспект релігієзнавства. Релігієзнавство і теологія. Принципи академічного релігієзнавства. Принципи релігієзнавчих досліджень як гносеологічні феномени. Принцип об'єктивності. Принцип історизму. Принципи дуальності і загальнолюдськості. Зміна парадигм методологічного мислення в релігієзнавстві. Релігія як предмет наукового дослідження. Зародки науки про релігію. Вчення про релігію епохи середніх віків і Нового часу. Становлення релігієзнавства як галузі наукового знання...
Білорус О. Г. Глобальна перспектива і сталий розвиток: Глобальний маркетинг сталого розвитку. Економічні, соціальні і цивілізаційні межі глобалізації і сталий розвиток у XXI столітті. Теоретичні і політичні аспекти сталого розвитку. Можливості і виклики глобалізації у сфері сталого розвитку. Концептуальна сутність сталого розвитку. Принципи сталого розвитку. Регіональні аспекти сталого розвитку. Маркетингові виміри і оцінки процесу глобалізації сталого розвитку. Деякі підсумки і маркетинговий прогноз перспектив сталого розвитку. Стратегії сталого розвитку: маркетингова оцінка світового досвіду. Національні стратегії сталого розвитку: аналіз основних підходів. Етапи маркетингу і планування сталого розвитку. Учасники процесу стратегічного маркетингу і планування...
Бедь В. В. Юридична психологія: Предмет, завдання і система юридичної психології. Предмет і завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Система юридичної психології. Методологічні основи і методи юридичної психології. Методологічні принципи в юридичній психології. Методи пізнання в юридичній психології. Методи психологічного впливу на особистість. Загальнопсихологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології. Поняття про психіку і свідомість особистості. Психічні процеси. Психічні властивості особистості. Психічні стани особистості. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності. Правова психологія. Правова соціалізація. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості...
Роменець В. А. Історія психології XIX - початку XX століття: Історична психологія та формування культурологічних засад історії психології. Матеріальне та ідеальне єство людини і принципи взаємної доповнюваності о історичній психології та історії психології. Образ людини: академічний стиль. Наукова і сцієнтнетська психологія XIX - початку XX століття. Ідея волюнтаризму у психології XIX століття. Людська особистість у світі між волею та уявленням. А. Шопепгауер (1788-1860). Наука та філософські засади оптимізму й песимізму. Дедал та Ікар. Суперечка Б. Рассела і Дж. Холдейна. Наукова думка як планетне явище. Наука і філософія. Сцієнтизм. Ідейний світ В. І. Вернадського. Структура наукових революцій у міркуваннях Т. Купа...
Зінченко А. Історія дипломатії: від давнини до початку нового часу: Міждержавні відносини та дипломатія на Давньому Сході. Давньоєгипетська держава в міжнародних відносинах. Єгипетська дипломатія в добу Нового царства. Міждержавні відносини та дипломатія в давньому Межиріччі. Хетська держава в міжнародних відносинах. Зовнішня політика Ассирійської держави в II тис. до н. е. Боротьба з антиассирійськими коаліціями. Ассирійська дипломатія VII ст. до н. е. Характер міжнародно-правових відносин. Дипломатія давньої Індії. Давньокитайська дипломатія. Експедиції Чжан Цяня. Започаткування Великого шовкового шляху. Дипломатичні зв'язки країн Далекого Сходу. Ідеологія зовнішньої політики Давнього Китаю. Давньогрецька дипломатія...
Старушенко Л.І. Анатомія і фізіологія людини: Історичний нарис. Основні відомості про структуру та функції клітин, тканин, органів і систем. Апарат руху й опори. Кістки. Осьовий скелет. Скелет голови. Кістки мозкового черепа. Кістки лицевого черепа. Хребтовий стовп. Грудна клітка. Додатковий скелет. Кістки верхньої кінцівки. Кістки нижньої кінцівки. Суглоби кінцівок. М'язи. М'язи частин тіла. Системи крові та кровообігу. Система крові. Склад, кількість і фізико-хімічні властивості крові. Клітини крові. Зсідання крові (гемокоагуляція). Групи крові. Система кровообігу. Діяльність серця. Кровоносна система. Лімфатична система. Дихальна система. Дихання. Вентиляція легенів. Газообмін в легенях і тканинах. Регуляція дихання. Травна система. Травлення. Обмін речовин...
Соціологія: Курс лекцій / За редакцією В. М. Пічі: Предмет, структура, функції соціології. Зв'язок соціології з іншими науками. Протосоціологія (Розвиток соціального знання від античності до О.Конта). Історичний розвиток соціологічної думки у країнах Західної Європи. З історії становлення і розвитку соціологічної Думки в Україні. Теорія соціальної структури суспільства. Економічна соціологія. Соціологія праці та управління. Соціологія політики. Соціологія нації. Соціологія освіти. Соціологія культури. Соціологія науки. Соціологічна теорія особистості. Соціологія молоді. Соціологія вільного часу. Соціологія сім'ї. Соціологія виховання. Соціологія конфлікту. Соціологія девіантної поведінки. Конкретно-соціологічні дослідження: поняття, види, етапи...
Локазюк В. М., Савченко Ю. Г. Надійність, контроль, діагностика і модернізація ПК: Надійність обчислювальних пристроїв, ПК і комп'ютерних систем. Суть і основні елементи теорії надійності. Розподіли ймовірності безвідмовної роботи Експоненціальний розподіл. Нормальний розподіл (Гауса). Розподіл Вейбула. Методи забезпечення надійності Методи забезпечення надійності відновлюваних об'єктів. Методи забезпечення надійності невідновлюваних об'єктів. Комп'ютерні системи як синтез відновлюваних і невідновлюваних об'єктів. Резервування апаратури Основні види резервування. Мажоритарний метод резервування. Відновлюючий орган з пам'яттю як метод резервування. Інформаційна надлишковість як універсальний засіб контролю. Суть інформаційної надлишковості...
Історія сучасного світу / За ред. Г.К. Парієнко: Основні тенденції суспільного розвитку країн світу після Другої світової війни. Україна в контексті світового розвитку. Предмет та основні завдання курсу «Історія сучасного світу». Джерела та українська історіографія. Сучасний поділ та класифікація країн світу. Зміни у світі після Другої світової війни. Формування нової системи міжнародних відносин на основі принципу мирного співіснування. Основні тенденції світового суспільного розвитку. Соціально-політичний та економічний розвиток країн Західної Європи у другій половині XX - початку XXI століття. Особливості повоєнної відбудови та подальшого розвитку держав Західної Європи. Європейська інтеграція. Вплив Європейського Союзу (ЄС) на розвиток інтеграційних процесів у Європі...

Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту:

Сутність, значення та особливості розвитку менеджменту. Сутність і значення менеджменту. Предмет, об'єкт і суб'єкт менеджменту. Категорії «управління» і «менеджмент». Методи дослідження у менеджменті. Менеджери та підприємці. Рівні управління. Закони, закономірності та принципи менеджменту. Історія розвитку менеджменту Передумови виникнення науки управління організацією. Етапи розвитку менеджменту. Розвиток управлінської науки в Україні. Організації як об'єкти управління Сутність і класифікація організацій. Колективи (групи) працівників в організації. Фактори впливу на організацію. Процес менеджменту. Види і зміст управлінської діяльності. Функції і технологія менеджменту...

ФИЛОН АЛЕКСАНДРИЙСКИЙ

( ) (кон. 1 в. до н. э. - нач. 1 в. н. э.) - иудейско-эллинистический философ, теолог и экзегет.
БИОГРАФИЧЕСКИЕ СВЕДЕНИЯ. Филон принадлежал к одному из богатейших и влиятельнейших еврейских кланов Александрии. Единственная достоверная дата из его жизни - лето 39 н. э., когда он возглавлял неудавшуюся делегацию представителей александрийской иудейской общины к императору Гаю Калигуле (Иосиф Флавий. Иудейские древности XVHI 257 - 60); сам он пишет об этом в произведении "О посольстве к Гаю". Известно, что в это время он был уже пожилым человеком, поэтому традиционно считается, что он родился ок. 15/20 до н. э. Согласно сообщению Иосифа (XX, 100), брат Филона был "самым богатым человеком в Александрии", а сын его Тиберий Юлий Александр (племянник Филона) был прокуратором Иудеи в 46 н. э., впоследствии, при Нероне, он стал префектом Египта. В двух трактатах ("О провидении" и "Имеют ли животные разум") Филон отвечает на вопросы своего племянника, который полностью "романизировался" и, по словам Иосифа, "предал обычаи своих предков" (loc. cit); в своих "беседах" с дядей Тиберий придерживался воззрений, близких к учению Новой Академии.
ОБРАЗОВАНИЕ. Филон прошел через все стадии базового греческого образования ( ), которое получали молодые люди из хороших семей (см. De eongressu, 74 - 79). Его произведения показывают знание философских учений среднего платонизма, стоицизма и пифагореизма (последнее, вероятно, благодаря знакомству с сочинениями Евдора Александрийского), а также греческой литературы. Среди наиболее значимых для Филона текстов - диалоги Платона, и прежде всего "Тимей", а также "Федр", "Федон", ключевые пассажи из "Теэтета", "Пира", "Государства" и "Законов". Выбор диалогов и степень их использования демонстрируют, что он был в полной мере вовлечен в проблематику современного ему платонизма. Он очень много цитирует, часто - по памяти. Однако на определенной стадии своего образования Филон испытал подобие обращения, переоткрытие ценностей своей культуры и традиций. Это открытие привело к достаточно уникальным результатам: вместо того, чтобы отказаться от греческой культуры и философии, он использовал ее при толковании иудейского Священного Писания. Примечательно, что незнание еврейского языка также принесло философские плоды и привело его к совершенно оригинальному толкованию многих мест греческого перевода Писания (Септуагинты).
СОЧИНЕНИЯ. Филон был плодовитым писателем; корпус его сохранившихся текстов включает 50 сочинений, которые можно разделить на три группы: 1) философские трактаты, в которых Филон во многом опирается на греческую философскую традицию ("О вечности мира", "О провидении", "Имеют ли животные разум", "О добродетелях", "О том, что каждый добродетельный человек свободен"); 2) историко-апологетические сочинения, в которых Филон защищает иудаизм от современных ему критиков ("Против Флакка", "О посольстве к Гаю", "Апология иудеев"); 3) комментарии на Пятикнижие - основная часть филоновского корпуса (41 сочинение).
ЭКЗЕГЕТИЧЕСКИЙ МЕТОД. Среди предшественников Филона в деле толкования иудейского Писания можно назвать Аристобула Александрийского. Также возможно сопоставление экзегезиса Библии, предпринятого Филоном, со стоическим и пифагорейским экзегезисом самого авторитетного текста греческой культуры - поэм Гомера; как греческие экзегеты видели за описаниями сражений, кораблекрушений и возвращений домой философские истины, так Филон, изучавший греков, увидел истины греческой философии за текстом Пятикнижия.
Филон разработал обширную экзегетическую схему Во-первых, им была написана серия трактатов, первый из которых посвящен сотворению мира ( лат. De opificio mundi) и за которым следуют жизнеописания патриархов, включая жизнеописания Моисея, как примеры "живых законов" (жизнеописания эти очень напоминают легенды о жизни Пифагора). За ними последовала серия работ о Десяти заповедях и отдельных законах, которая заканчивалась трактатом "О вознаграждениях и наказаниях" (De praemiis et poenis). Во-вторых, Филон предпринял последовательное и буквально построчное толкование на Книгу Бытия. Начинается этот экзегезис первыми тремя книгами "Аллегорий Законов", затем, после некоторого перерыва, продолжается трактатом "Об изменении имен" ( De mutatione norninum) - комментарий на Gen. 17:1 - 22. Трактат "О снах" в 3 книгах, из которых сохранились две, тематически примыкает к предыдущему и посвящен толкованию снов Иакова (1-я кн.), Иосифа, фараона, пекаря и дворецкого (2-я кн.). Наконец, третья последовательная серия трактатов, которая полностью сохранилась только в средневековом армянском переводе, включает в себя толкования в форме "вопросов и ответов" на Книги Бытия и Исхода. Множество других трактатов Филона посвящено экзегезе отдельных мест Писания.
ТЕОЛОГИЯ. Теоретическая философия Филона реконструируется на основе его экзегетических произведений. Его философская система теоцентрична. Бог рассматривается как истинное бытие ( ov), - здесь очевидна связь с платонизмом, однако главным источником для Филона прежде всего является библейское "Аз есмь сущий" ( ) ("Исход" 3:14). Филон строго различает сущность Бога и его силу (), явленную в творении. Он утверждает, что о существовании Бога-творца всякий человек может заключить из своего опыта созерцания порядка природного мира; но познание божественной сущности лежит за пределами разума человека (даже такого, каким был пророк Моисей). В своей сущности Бог непознаваем, неименуем, неопределим и невыразим. Согласно Филону, высшее Божество - Иегова Пятикнижия Моисея - абсолютно трансцендентный миру "Сущий Бог", превыше Блага, Единого, или Монады (см., напр., De vita contemplativa, 3). Монада является только "бестелесным образом Бога" (De somn. I, 6). Хронологически такая идея встречается в истории античной философии впервые, однако, как замечает Дж. Диллон (The Middle Platonists, р. 155 - 156), это может рассматриваться как косвенное доказательство того, что подобные представления были в ходу среди платоников, по крайней мере, со времен Евдора Александрийского.
Оставаясь трансцендентным. Бог связан с космосом как его творец и провиденциальный управитель. По Филону, два главных имени Иеговы - "Бог" и "Господь" - указывают на две соответствующие этому силы (): первое обозначает его творящую силу (Филон производит слово от ), второе () - его власть. Учение о божественном логосе призвано объяснить, каким образом Бог связан со всем, что не есть он сам.
Совместно с Софией ("матерью всего сущего") и Справедливостью, которая напоминает неопределенную двоицу пифагорейцев, Дике, помощницу Зевса и ветхозаветную Премудрость, трансцендентный Бог порождает Сына и свое самое совершенное творение - Логос-Слово (Fug. 109). Логос является "инструментом" и активным элементом творческой мысли бога, "местом", где расположены идеи. Именно этот Логос-Слово сначала творит две высшие силы - Благо и Власть, а затем - духовный и материальный мир и человека. Благодаря его активности идеи-потенции ( ср. стоические "семенные логосы") в свою очередь проявляют себя и под управлением Логоса создают мир. Понятие логоса несет в себе как имманентный (присутствие божества в созданном им мире), так и трансцендентный смысл, и тогда логос выступает у Филона как синоним умопостигаемого мира и божественной природы.
Не вполне ясно Филон высказывается об онтологическом статусе материи - была ли она создана Богом или существовала до творения. В своем комментарии на Книгу Бытия он этот вопрос не обсуждает. Вероятно, Филон оставался в рамках универсальной греческой аксиомы "из ничего ничего не бывает" и в отличие от раннехристианских мыслителей не был готов развивать учение о творении ex nihilo.
ЭТИКА Филона базируется в основном на двух текстах из "Книги Бытия", Gen. 1:26 - 27 и Gen. 2:7, которые интерпретируются по преимуществу в стоических и платонических терминах. Человек создан "по образу Божию" ( ), что означает: по образу Божию была создана разумная душа человека, бессмертная его часть; согласно второму тексту, сотворение человека завершается приданием человеческому телу божественного "дыхания" (). Цель земной человеческой жизни рассматривается Филоном в согласии со знаменитой формулой Платона и платоников как "уподобление Богу" ( ), и это "уподобление" означает "богопознание". Но что может рассматриваться как предельная цель - познание божественной сущности - принципиально недостижимо, ибо тогда уподобление оказалось бы отождествлением, что невозможно в случае с творцом и его творением.
Цель, достижимая человеком в этой жизни, - стать мудрым (). Путь к высшему этическому идеалу мудреца (который отличается "бесстрастием" (), а не просто "умеренностью") лежит через проявление природных благородных задатков, образование и упражнение (). Высший идеал Филон персонифицирует в образе Моисея. На пути к идеалу возможны различные добродетельные состояния, которые Филон выстраивает иерархически и поясняет с помощью библейских образов: "аскетическая" добродетель ("добродетель Иакова") стоит ниже добродетели, основанной на образовании ("добродетель Авраама"), а выше них обеих стоит "добродетель Исаака", проистекающая из благословенной Богом природы.
ВЛИЯНИЕ. Будучи отвергнуты иудаизмом, воззрения Филона оказали огромное влияние на формирование христианской философии, и прежде всего на экзегетический метод и теологические воззрения первых христианских философов - Климента Александрийского и Оригена. Можно утверждать, что Клименту и его окружению принадлежит заслуга сохранения литературного наследия Филона. Именно в т. н. "Александрийской подготовительной христианской школе", основанной легендарным Пантеном, мысль Филона обрела новую жизнь (см. работы A. van den Hoek, D. Runia), явившись своего рода связующим звеном между эллинистической иудейской и христианской философией.
Соч.: Philonis Alexandrini opera quae supersunt, rec. J. Cohn et P. Wendland, t. 1-7. Berolini, 1896-1915 (repr. 1962-63); Philo, Wirks in 12 vols., engl. transi, by F. H. Colson, G. H.Whitaker, R. Marcus. Cambr. (Mass.), 1929 - 53 (Loeb). Рус. пер.: О жизни созерцательной. - В кн.: Смирнов Н. П. Терапевты и сочинение Филона "О жизни созерцательной". Киев, 1909; Против Флакка. О посольстве к Гаю, пер. О. Л. Левинской. - В кн.: Библиотека Флавиана, вып. 3. M., 1994,0.13-112.
Лит.: Иваницкий В. Ф. Филон Александрийский: жизнь и обзор литературной деятельности. Киев, 1911; Лосев А. Ф. История античной эстетики. Поздний эллинизм. М., 1980, с. 82 - 128; Wolfson H. A. Philo: Foundations of Religious Philosophy in Judaism, Christianity and Islam, v. 1 - 2. Cambr. (Mass.), 1962; MayerG. Index Philoneus. В., 1974; Dillon J. The Middle Platonists. L., 1977, 2 ed. 1996 (eh. 3); Runia D. T. Philo of Alexandria and the Timaeus of Plato. Leiden, 1986; Idem. Exegesis and Philosophy: Studies on Philo of Alexandria. Hampshire, 1990; Idem. Philo in Early Christian Literature. Assen, 1993; Radiee R., Runia D. T. Philo of Alexandria: An Annotated Bibliography 1937 - 1986. Leiden, 1988; Hoek van den A. The "Catechetical" School of Early Alexandria and its Philonic heritage. - "Harvard Theological Review" 90, 1997, p. 56-87.
E. В. Афонасин, M. A. Солопова