Веб-бібліотека

Возняк М. С. Історія української літератури. Кн. 2:

На руїнах українського національного життя. На чужу службу. Занапащення українського православ'я. Від одної богослужебної до одної літературної мови. Шкільна справа. Мандрівні дяки. Чернець-мандрівець Климентій і його вірші. Чверть століття у мандрівках. Перемога релігійної унії в Західній Україні. Йосип Шумлянський. Поет шляхтич-хлопоман кінця XVII ст. Українські елементи у польському письменстві. Українська світська пісня в польських виданнях. Українська пісня в московських виданнях. Той, що його світ ловив, та не спіймав. Твори Грицька Сковороди. Філософія Сковороди. Іскри вогню в попелищі Східної України. Унія як національний чинник у Західній Україні. На узбіччі. В обороні красної літератури...

Палеха Ю. І. Етика ділових відносин: Етика як сукупність знань про мораль та поведінку. Етика, етикеті мораль. Визначення понять «етика» та «етикет». Розвиток системи норм поведінки. Мораль та моральність. Роль звичок. Норми моралі. Діловий протокол. Протокол як форма ієрархічного порядку. Основні принципи ділового протоколу. Протокол у міжнародному спілкуванні. Підготовка програми перебування зарубіжної делегації. Економічна етика. Основи економічної етики. Зміни в економічних системах і стилях управління. Норми економічної етики. Вимоги до сучасного керівника. Етичні засади бізнесу. Стимулювання етичної поведінки. Загальні етичні установки. Етичні проблеми сучасного бізнесу. Соціальна відповідальність бізнесу. Постулати бізнес-етики...
Гелей С. Д., Пастушенко Р. Я. Теорія та історія кооперації: Теоретичні основи кооперації. Правові засади діяльності кооперативних організацій в Україні. Кооперативні організації та системи кооперативів. Кооперативи. Природа кооперативів. Об'єднання кооперативів. Кооперативні системи. Типи та види кооперативів. Класифікація кооперативів. Кооперативи виробників. Кооперативи споживачів. Кооперативи виробників і споживачів. Кооперативні принципи. Принципи - фундамент кооперативу. Міжнародні та національні кооперативні принципи. Зміст міжнародних кооперативних принципів. Кооперативні цінності. Загальнолюдські цінності - підґрунтя кооперативних принципів. Базові цінності кооператорів. Етичні цінності кооператорів. Кооперативний рух. Кооперативна ідеологія...
Басаков М. И. Кадровое делопроизводство: Система управления персоналом организации. Кадровая политика в современных условиях. Становление системы управления персоналом. Организационная структура службы управления персоналом. Методы управления персоналом. Трудовая мотивация - социальная основа управления персоналом. Функции и структура отдела управления персоналом. Кадровое обеспечение отдела управления персоналом. Делопроизводственное обеспечение системы управления персоналом. Классификация документации, используемой в управлении персоналом. Оформление организационно-кадровой документации. Устав организации. Правила внутреннего трудового распорядка. Штатное расписание. Оформление положений о структурных подразделениях (службах)...
Макарова О.В. Державні соціальні програми: Теоретичні засади програмного регулювання соціальної сфери. Об'єктивно-історичні передумови застосування державних соціальних програм. Історичні корені застосування систем соціального захисту. Об'єктивні передумови застосування державних соціальних програм у сучасний період історії. Досвід застосування соціальних програм у країнах «загального добробуту». Особливості застосування соціальних програм в Україні у перехідний період. Сутність та методологічні основи програмного регулювання соціальної сфери. Програмування як інструмент реалізації соціальної політики. Сутність категорії «державна соціальна програма». Методологія розробки державних соціальних програм. Класифікація соціальних програм...

ФИЧИНО Марсилио

(19 октября 1433, ФильинеВальдарио - 1 октября 1499, Флоренция) - итальянский гуманист и философ-неоплатоник. Образование получил в университете Флоренции. Смолоду выказал большой интерес к философской мысли античности и, чтобы познакомиться с ней по первоисточникам, изучил древнегреческий язык. Оценив способности и рвение молодого человека, Козимо Медичи, богатый банкир и фактический правитель Флоренции, взял его под свое покровительство. В 1462 он подарил Фичино имение неподалеку от своего собственного, а также греческие рукописи произведений Платона и некоторых других древних авторов.
Около 1462 Фичино выполнил перевод с древнегреческого на латынь "Гимнов" и "Аргонавтики" - апокрифических сочинений, автором которых традиция считала легендарного поэта древности Орфея. Затем взялся за цикл гностических трактатов, известных под общим названием "Поймандр" и приписываемых Гермесу Трисмегисту. В 1463 он приступил к диалогам Платона, творчество которого рассматривал как важнейшее звено в развитии "благочестивой философии", восходящей к самым отдаленным временам: в своих занятиях Фичино, стремившийся показать внутреннее согласие "древнего богословия", как бы повторял тот путь, который прошла религиозно-философская мудрость язычников.
Перевод всех творений Платона на латынь был завершен к 1468. Затем на протяжении пяти лет Фичино создает свои наиболее важные оригинальные труды: обстоятельный "Комментарий на "Пир Платона" (1469, издан в 1544), повествующий о космической функции любви и о сущности прекрасного; фундаментальный трактат "Платоновское богословие о бессмертии душ" (1469 - 74, издан в 1482), где, в частности, развивалось учение о человеке как "своего рода боге", способном свободно творить себя самого, окружающий мир и общественную жизнь, покорять себе пространство, время, удачу, разведывать свойства и силы природы, ставя их на службу своих устремлений и интересов; трактат "О христианской религии" (1474), возобновляющий традицию раннехристианской апологетики.
Деятельность Фичино, в которой современники видели возрождение древней мудрости, примиренной с христианством, возбуждала к себе живейший интерес в обществе. Вокруг Фичино сложилась группа единомышленников, своего рода вольное ученое братство, получившее известность под именем Платоновской Академии. Она не имела устава, не знала должностей и фиксированного членства, в ее деятельности принимали участие люди самого разного звания и рода занятий: именитые патриции, купцы, должностные лица государства, священнослужители, врачи, университетские профессора, гуманисты, богословы, поэты, художники.
В 1489 Фичино опубликовал медико-астрологический трактат "О жизни". С 1484 работал над переводом и комментированием "Эннеад" Плотина, изданных им в 1492. В этот же период он перевел сочинения Порфирия, Ямвлиха, Прокла, Псевдо-Дионисия Ареопагита, Афинагора, Синезия, Михаила Пселла. В 1492 он написал и вскоре издал трактат "О солнце и свете", в 1494 завершил обширные толкования к нескольким диалогам Платона. В 1495 издал двенадцать книг своих "Посланий". Умер за комментированием "Послания к римлянам" апостола Павла.
Идеи Фичино оказали сильное влияние на богословскую и гуманистическую мысль и на художественную культуру конца 15 - 16 вв.
Соч.: Opera, vol. 1 - 2. Basileae, 1576; в рус. пер.: Комментарий на "Пир" Платона. - В кн.: Эстетика Ренессанса, т. 1. M., 1981, с. 144 - 241; Послания. - В кн.: Соч. итальянских гуманистов эпохи Возрождения (XV век). М., 1985, с. 211-226.
Лит.: KristeHer Р. О. Il pensiero filosofico di Marsilio Ficino. Firenze, 1953; MarseIR. МакПе Ficin. P., 1958.
О. Ф. Кудрявцев


© 2009-2020  lib.ltd.ua