Веб-бібліотека

Хоменко І.В. Логіка для юристів:

Визначення логіки як науки. Історичні етапи розвитку логічного знання. Міркування і його структура. Правильні та неправильні міркування. Поняття про логічну помилку. Логічна форма міркування. Визначення логічної форми. Формалізована мова. Метод формалізації. Основні компоненти логічної форми міркувань. Значення логіки для юристів. Контрольні запитання і вправи. Семіотичний характер логіки. Поняття про знак. Види знаків. Семіотика як наука про знаки. Структура знакового процесу. Структура значення знака. Типові логічні помилки. Структура значення знака і специфіка мови права. 6. Виміри і рівні знакового процесу. Контрольні запитання і вправи. Логічний аналіз понять. Загальна характеристика поняття. Структура поняття. Види понять...

Культурологія: українська та зарубіжна культура / За ред. М.М. Заковича: Теоретичні аспекти культури. Культурологічний підхід до аналізу культури. Методологічні засади розуміння культури. Поняття і сутність культури. Основні концепції культури. Морфологія і динаміка культури. Функції культури. Культура і суспільство. Культура і людина в контексті соціально-економічного розвитку суспільства. "Субкультура" та її функції. Мистецтво як засіб творення особистості. Походження і основні етапи розвитку культури. Сучасний погляд на проблему антропосоціогенезу. Сутність культурної еволюції та її відмінність від біологічної. Генезис та етапи культурної еволюції. Виникнення мистецтва як унікального механізму культурної еволюції. Культура і цивілізація...
Іванова Т. В., Піддубна Л. П. Муніципальне діловодство: Документ і документаційне забезпечення управління. Документ, його роль та місце в муніципальному управлінні. Нормативно-методична база діловодства. Види документів та їх класифікація. Стандартизація, уніфікація і трафаретизація управлінських документів. Документування та документальне забезпечення управлінської діяльності. Основні вимоги до складання та оформлення управлінських документів. Формуляр документа, його основні реквізити та їх характеристика. Бланк документа, вимоги, що пред'являються до нього. Загальні вимоги до оформлення тексту документів. Оформлення організаційно-розпорядчої документації. Класифікація організаційно-розпорядчої документації за функціональною ознакою...
Пономаренко В. С. Інформаційні системи і технології в економіці: Інформація як продукт і предмет управління об'єктами. Сутність та особливості економічної інформації. Види економічної інформації. Структура і властивості економічної інформації. Інформація як ресурс управління економікою. Сутність інформаційної системи в економіці. Призначення і роль інформаційної системи в економіці. Структура та функції інформаційної системи управління. Інформаційний процес в управлінні економікою як об'єкт автоматизації. Сутність інформаційного процесу управління. Задачі управління, що реалізують інформаційний процес. Автоматизація документообігу в інформаційній системі. Організація інформаційного процесу управління на основі нових інформаційних технологій...
Бедь В.В. Юридична психологія, 2002: Предмет, завдання і система юридичної психології. Предмет і завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Система юридичної психології. Методологічні основи і методи юридичної психології. Методологічні принципи в юридичній психології. Методи пізнання в юридичній психології. Методи психологічного впливу на особистість. Загально-психологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології. Поняття про психіку і свідомість особистості. Психічні процеси. Психічні властивості особистості. Психічні стани особистості. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності. Правова психологія. Правова соціалізація. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості...
Роменець В. А. Історія психології XIX - початку XX століття: Історична психологія та формування культурологічних засад історії психології. Матеріальне та ідеальне єство людини і принципи взаємної доповнюваності о історичній психології та історії психології. Образ людини: академічний стиль. Наукова і сцієнтнетська психологія XIX - початку XX століття. Ідея волюнтаризму у психології XIX століття. Людська особистість у світі між волею та уявленням. А. Шопепгауер (1788-1860). Наука та філософські засади оптимізму й песимізму. Дедал та Ікар. Суперечка Б. Рассела і Дж. Холдейна. Наукова думка як планетне явище. Наука і філософія. Сцієнтизм. Ідейний світ В. І. Вернадського. Структура наукових революцій у міркуваннях Т. Купа...

ФЕДОТОВ Георгий Петрович (1886-1951)

- рус. религиозный мыслитель, историк, культуролог, публицист. Высланный за границу как участник революции 1905, изучал историю в Берлин, и Иенском ун-тах; позже, учась на историко-филол. ф-те С.-Петербург, ун-та, испытал сильное влияние Гревса. Начиная с 1917, участвовал в кружке А.А. Мейера. В 1925 эмигрировал во Францию, с 1940 жил в США. Историю Ф. понимает как "мир человеческий - не природный и не Божественный, - и в нем царит свобода" (Судьба и грехи России, 1992). Культура, по Ф., вбирает в себя как собственно духовную, так и практич. сферу, это - "сгустки накопленных ценностей". Ее история не исчерпывается борьбой: противоречия преодолеваются созданием общей ткани жизни. Ведущая тема Ф. - различие путей России и Запада, взаимосвязанных и в то же время самобытных: Россия - "третий культурный материк между Европой и Азией". Предваряя труды Н.С. Арсеньева, Ф. еще в 1918 говорил об укорененных в рус. быте "простоте и доброте"; утверждал, что "позади нас не история города Глупова, а трагич. история великой страны". В статьях Ф. эмигрантского периода много говорится о кризисных явлениях истории России, приведших к катастрофе нач. 20 в.: подвергается критике рус. государственно-полит, мессианство как "лишенное этич. сознания", ведется полемика с евразийцами, к-рые Россию мыслили не как живой народ, а как идею, антитетическую зап. действительности. Отдавая дань уважения этич. одухотворенности рус. интеллигенции, тяготевшей к революц. идеям, Ф. подвергает ее суду за денационализирующее западничество и игнорирование отеч. традиций. Этой интеллигенции Ф. противопоставил деятелей культуры "творческой, национальной", причастность к к-рой называл почвенничеством, следуя мысли Ап. Григорьева. "Культурные подвижники", к-рые были не скитальцами, а строителями, в 19 в. уберегли и обогатили Россию, в то время как "сверху старались превратить ее в холодильник, а снизу в костер". Связывая отеч. самосознание вт. пол. 19-нач. 20 в. с влиянием Ключевского, Ф. усматривал односторонность рус. истор. науки в ее сосредоточенности на государственно-полит. жизни и невнимании к духовной культуре, церкви, искусству, лит-ре. Он подчеркивает неистребимость религиозно-нравств. оснований народной жизни; о крестьянстве говорит как о почве нац. жизни. Рус. лит-ра 19 в., по словам Ф., "принадлежит к христ. наследию в уже дехристианизированной среде"; в своем нравств. горении она явилась единств, христ. лит-рой Нового времени. Направления искусства 20 в. (начиная с импрессионизма и символизма) Ф. расценивал как свидетельства скудости человека, утратившего любовь к миру. В присущем многим новым художникам культе жестокости, сексуальности, машинной техники он усматривал симптом "распада духовной иерархии", превращающего искусство в "один из самых сильных ядов разложения". Духовное калеченье народа в советскую эпоху Ф. связывает с насильственной рационализацией рус. сознания, начавшейся еще в 1860-е гг. и порожденной беспочвенностью культурного слоя. Сталинизм Ф. считал неотвратимым следствием революции и одновременно контрреволюцией. Полит, режим 1930-х гг. расценивал как фашистский. Он полагал, что в совр. ему России идет накопление культурных сил, лишь насильственно обреченных на молчание. Спасительные начала видел в церкви, не растратившей живущих в ней потенций святости. Православие, обновившись, явится источником свободы для творческого созидания новой жизни. Черты лучшего будущего России Ф. угадывал в ее настоящем: в исполненном глубочайшего трагизма послереволюц. опыте. Он возлагал надежды и на тех, кто остался в своей стране, и на деятелей зарубежья, призванных историей не к полит. борьбе, а прежде всего к культурному созиданию.
Соч.: Новый Град. Нью-Йорк, 1952; Святые Древней Руси. М., 1990; Статьи о культуре // ВЛ. 1990. № 2; Святой Филипп митрополит Московский. М., 1991; Стихи духовные: (Рус. нар. вера по духовным стихам). М., 1991; Судьба и грехи России: Избр. ст. по философии рус. истории и культуры. Т. 1-2. СПб., 1992; О святости, интеллигенции и большевизме: Избр. ст. СПб., 1994.
Лит.: Топоров В.Н. О рус. мыслителе Г. Федотове и его книге "Святые древней Руси" // Наше наследие. 1988. N 4; Иваск Ю. Молчание: Памяти Г.П. Федотова // Там же; Смирнов Л. Империя культуры: (О творчестве Г.П. Федотова) // Там же. 1991. № 3; Галахтин М.Г. Особенности рус. святости в культурологии Г.П. Федотова // Философия в России XIX-нач. XX вв.: преемственность идей и поиски самобытности. М., 1991; Сербиненко В. В. Оправдание культуры. Творческий выбор Г. Федотова // ВФ. 1991. № 8.
И. В. Нестеров, В.Е. Хализев


© 2009-2020  lib.ltd.ua