Веб-бібліотека

Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови:

Поняття й категорії стилістики. Офіційно-діловий стиль. Науковий стиль. Публіцистичний стиль. Художній стиль. Розмовний стиль. Норми сучасної української літературної мови. Лексичні засоби стилістики. Стилістична диференціація української лексики. Стилістичне використання багатозначності. Тропи. Стилістичні можливості омонімії. Паронімія як стилістичний засіб і як вада тексту. Використання синонімії в різних стилях мови. Стилістичне використання антонімів. Лексика іншомовного походження в стилістичному плані. Номінативні та стилістичні функції неологізмів. Застаріла лексика зі стилістичного погляду. Терміни в різних стилях мови. Мовні й стилістичні функції професіоналізмів, жаргонізмів та арготизмів...

Петрик О.І., Валецький Ю.М. Валеологія: Курс лекцій: Людина та її здоров'я. Фізичне здоров'я. Психічне здоров'я. Духовне здоров'я. Природні умови здоров'я. Соціальні умови здоров'я. Етнічна культура здоров'я. Оздоровчі методи і системи...

ЕВРОПОЦЕНТРИЗМ в философии и культуре

- концепция, согласно к-рой развитие подлинных ценностей науки, искусства, философии, литературы и т. д. происходит только в Европе. Истоки Е. можно видеть в противопоставлении греко-римской цивилизации "варварам . В средние вв. Е. был присущ идеологии католицизма, рассматривающей Рим и папство в качестве духовного центра земли. Раннебуржуазный Е. также имел религиозную подоплеку и зачастую маскировал колониалистские устремления капиталистических стран Европы. Идеи Е. были свойственны философии Гегеля, представлявшего Прусскую империю воплощением свободы и истинной культуры, взглядам фр. историка Ж. Мишле, игнорировавшего неевропейскую культуру, и др. Определенное преломление идеи Е. получили в теориях Шпенглера и Тойнби, отрицающих преемственность и возможность связей между автономными культурами. Своеобразной реакцией на эту концепцию были востокоцентризм, утверждающий заимствованный, нетворческий характер европейской культуры, теория негритюда: о превосходстве ценностей негритянской культуры и т. п. Передовые мыслители Европы, начиная с просветителей, критически относились к Е., выдвигали идеи о единой общечеловеческой и культурной истории. Продолжая в вопросе об общекультурном прогрессе линию Монтескье, Вольтера, Гердера, Гёте и др., Маркс и Энгельс отметили, что "плоды духовной деятельности отдельных наций становятся общим достоянием. Национальная односторонность и ограниченность становятся все более и более невозможными, и из множества национальных и местных литератур образуется одна всемирная литература (Т. 4. С. 428). Это положение является методологической основой критики как Е., так и др. концепций культурной исключительности отдельных народов или регионов.


© 2009-2020  lib.ltd.ua