Веб-бібліотека

Макеєва С. Структурні виміри сучасного суспільства:

Глобалізація: сучасні теорії, ідеологія і практика. Громадянське суспільство: теорія, інститути та моделі розвитку. Етнічна структура українського суспільства. Паблик рілейшнз як соціальний інститут. Дилема "природа - суспільство" в екологічній соціології. Територіальна структура: місто і село. Моніторинг соціальних змін в українському суспільстві. Соціальна мобільність у стратифікованому просторі. Середній клас у соціальній структурі українського суспільства. Тендер і стратифікація. Тендер та інститут сім'ї. Сучасні міграційні процеси. Структура соціально-економічної поведінки населення України. Бідність в локальній та глобальній перспективах...

Соціологія: Підручник / В.П.Андрущенко: Вступ до соціології. Що і як вивчає соціологія. Соціологія - наука про суспільство. Предмет та об'єкт соціології. З історії становлення соціології. Виникнення та становлення соціологічних знань. Джерела соціологічних знань. Розвиток соціальних знань в Стародавньому Світі. Формування соціологічної думки в Середньовіччя та епоху Відродження. Особливості розвитку соціальних знань в XVII ст. Філософія історії - новий етап в розвитку соціального пізнання. Становлення та розвиток соціології в XIX - XX ст.ст. (Класичний період). Опост Конт і Герберт Спенсер - основоположники соціології - самостійної науки. Дальший розвиток соціології в XIX ст. Психологічні школи в соціології. Емпіричні соціальні дослідження...
Яценко Т. С. Теорія і практика групової психокорекції: Теоретичні передумови активного соціально-психологічного навчання. Психологічні засоби групової психокорекційної роботи. Практична психологія і психокорекційна практика. Поняття психокорекції. Природа психічних явищ, які підлягають психокорекції. Спрямованість психокорекційного процесу АСПН. Поняття особистісної деструкції та особистісної проблеми спілкування. Особливості психокорекційного процесу в групі АСПН. Особливості процесуальної діагностики в групі АСПН. Результативність психокорекційного процесу в групі АСПН. Групова динаміка як чинник психокорекції. Поняття «дезінтеграція» та «інтеграція» в контексті групової психокорекції за методом АСПН. Механізми особистісних змін суб'єкта...
Макарова О.В. Державні соціальні програми: Теоретичні засади програмного регулювання соціальної сфери. Об'єктивно-історичні передумови застосування державних соціальних програм. Історичні корені застосування систем соціального захисту. Об'єктивні передумови застосування державних соціальних програм у сучасний період історії. Досвід застосування соціальних програм у країнах «загального добробуту». Особливості застосування соціальних програм в Україні у перехідний період. Сутність та методологічні основи програмного регулювання соціальної сфери. Програмування як інструмент реалізації соціальної політики. Сутність категорії «державна соціальна програма». Методологія розробки державних соціальних програм. Класифікація соціальних програм...
Шевчук С. В. Ділове мовлення для державних службовців: Українська мова - державна мова України. Поняття національної та літературної мови. Мова й мовлення. Основні вимоги до мовлення. Офіційно-діловий стиль. Мовні норми. Поняття стилю. Найважливіші ознаки, що характеризують офіційно-діловий стиль. Поняття мовної норми. Культура усного ділового спілкування. Вимоги до усного ділового спілкування. Стандартні етикетні ситуації. Система мовних формул. Прийом відвідувачів. Бесіда. Телефонна розмова. Етичні питання використання мобільних телефонів. Культура переговорів. Нарада. Збори як форма колективного спілкування. Інтерв'ю. Радіоінтерв'ю. Участь у телепередачі. Мистецтво публічного виступу. Доповідь. Участь у дебатах. Візитна картка та її використання...
Єгоров О. Б. Митна економіка (Україна - СОТ - ЄС): Концептуальні засади митно-тарифного регулювання в теорії і практиці міжнародної торгівлі. Сутність та генезис митно-тарифного регулювання міжнародної торгівлі. Система митно-тарифних відносин. Об'єкт митно-тарифних відносин. Основні суб'єкти митно-тарифних відносин. Сутність митного тарифу. Генезис митної економіки. Митно-тарифна політика в умовах глобалізації у контексті норм та правил ГАТТ/СОТ. Основні напрями глобалізації. Цілі і завдання зовнішньоекономічної політики. Міжнародна економічна інтеграція. Основні фактори митних економічних відносин. Системний рівень митно-тарифних відносин. Вплив митно-тарифних інструментів на розвиток економіки. Роль митного тарифу у торговельному та платіжному балансі...
Цигульська Т.Ф. Загальна та прикладна психологія: Предмет психології. Особливості та можливості, психології. Особливості психології. Можливості психології. Предмет психології. Здоровий глузд і наука. Предмет психології. Здоровий глузд. Життєві і наукові психологічні знання. Цілі психології. Критичне і творче мислення. Стан психології. Риси справжнього науковця. Основні напрями зарубіжної психології. Біхевіоризм. Психоаналіз. Гуманістична психологія. Гештальт психологія. Спілкування. Маніпулятивна і актуалізаторська моделі спілкування. Поняття, етапи і складність спілкування. Поняття та етапи спілкування. Складність спілкування. Структура спілкування. Комунікація як обмін інформацією. Інтеракція як взаємодія. Перцепція як сприйняття і розуміння людьми один одного...
Рутинський М. Й., Стецюк О. В. Музеєзнавство: Основи музеєзнавства. Музейні установи в системі освіти, культури і туризму. Музеєзнавство як наука. Об'єкт, предмет та структура науки. Історія розвитку музейної справи в Україні. Класифікація музеїв України. Основні напрями роботи музеїв. Фондова робота. Експозиційна діяльність. Комерційна та фандрайзингова діяльність. Нові інформаційні технології музейної справи. Ринкові засади музейного менеджменту й маркетингу. Суть та завдання музейного менеджменту. Організація ефективного музейного маркетингу. Налагодження PR-комунікацій між музеєм та суспільством. Організація взаємовигідної співпраці музеїв із туристичними фірмами. Географічно-туристична пам'яткознавча характеристика визначних музеїв України...
Дубравська Д.М. Основи психології: Наука психологія. Вступ до психології. Корені психології: історичні погляди. Психологія в Україні. Поняття про душу. Предмет психології. Галузі психологічних знань. Методи психології. Завдання дослідження. Умови дослідження. Характеристика методів. Мозок, поведінка, свідомість. Мозок і психіка. Можливості людського мозку. Локалізація мозкової діяльності. Мозок й статеві відмінності. Функції мозку та вікові особливості. Еволюція психіки тварин. Інстинкти та навички. Інтелектуальна поведінка тварин. Стани свідомості. Рівні свідомості. Сон і сновидіння. Види снів. Людина і сон. Змінені стани свідомості. Гіпноз і медитація, алкоголізм і наркоманія. Психічні процеси. Відчуття. Поняття про відчуття. Загальна характеристика відчуттів...
Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Основи теорії економічної і соціальної географії. Методологічні основи. Наукові підходи і категорії, деякі терміни і поняття. Ландшафтна оболонка як глобальний об'єкт досліджень у географії. Інтеграція наук і сутність географічного підходу. Взаємодія суспільства і природи та її закономірності. Єдність природи і суспільства, їх взаємодія. Закономірності взаємодії. Екологічний підхід. Природокористування і його місце у взаємодії суспільства і природи. Закономірність комплексності у природі і суспільстві. Гсокомплексологічна концепція. Системні об'єкти в економічній і соціальній географії. Суспільно-територіальний комплекс як найбільш інтегрований об'єкт досліджень...
Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації: Стандарти - нормативна база управлінням якістю продукції і сертифікації. Загальні відомості про стандартизацію. Органи з стандартизації в Україні. Основні положення державної системи стандартизації України. Організація робіт з стандартизації і загальні вимоги до стандартів. Порядок впровадження стандартів і державний нагляд за їх додержанням. Вітчизняні системи стандартів. Роль уніфікації в промисловому виробництві. Нормоконтроль технічної документації. Техніко-економічна ефективність стандартизації. Міжнародна та європейська діяльність з стандартизації та участь у ній України. Основні тенденції розвитку міжнародної стандартизації систем якості. Міжнародні стандарти ISO серії 9000...

ЕВРОПЕЙСКАЯ ФИЛОСОФИЯ

ведет начало с греков, которые не только овладели с помощью уже существовавшего до них мышления новыми предметами (такими, как наука и философия) и расширили старые методы (как, напр., логический метод), но впервые создали то, что называется теперь греч. формой мышления: они впервые открыли человеческую душу, человеческий дух, в основу которого легло новое самопонимание человека. Открытие души и духа - следовательно, человека, как мы его теперь понимаем, - произошло в послегомеровскую эпоху. Следствия этого открытия (самого значительного из всех, которые когда-либо совершались и могут быть совершены) нашли свое выражение в греческой философии. Греч, философия не только является фундаментом европейской, но также составляет ее структуру и ее существенное содержание: до сих пор европейские мыслители питаются греч. духовным наследием. "Мы, конечно, стоим выше Гиппократа, греч. врача. Мы даже можем сказать, что стоим выше Платона. Но это верно только в том смысле, что мы располагаем более обширным материалом научного познания, чем Платон. Что касается самого философствования, то мы, пожалуй, едва ли достигаем его уровня" (К. Jaspers, Einfьhrung in die Philosophie, 1950). Еще и поныне действительной формой европейского мышления является мышление средневековое. Схоластика распространяла наследие греч. мыслителей через духовные ордены и ун-ты, которое перешло к схоластическим ученым не в его первоначальном виде, а в лат. переводах. Ранняя схоластика опиралась почти целиком на произв. Боэция, переведшего на лат. язык "Категории" Аристотеля и его работу "Peri hermeneias" ("Об истолковании"), а также труд Евклида "Stoicheia" ("Основные начала геометрии"). Сначала об Аристотеле больше не было никаких сведений. Только в 1128 Яков из Венеции перевел на лат. язык "Аналитику", "Топику" и "О софистических опровержениях" ("Perisophisticon elenchon"); Фома Аквинский также имел в своем распоряжении только эти переводы. Примерно в сер. 12 в. стали известны естественнонаучные аристотелевские труды, затем естественнонаучные работы Птолемея и Евклида, переведенные с греч. на лат. язык в Палермо, и с араб."на лат., появившиеся в Толедо (где иногда этому переводу предшествовал перевод на кастильский). К этому же времени на лат. языке появились медицинские и астрономические произв. арабов. Из трудов Платона в раннем средневековье был известен только "Тимей" в переводе Цицерона, но пользовались не этим текстом, а почти исключительно комментариями к "Тимею" Посидония в лат. переводе Халцидия. Кроме этого, Платона знали только по цитатам, приводимым в работах лат. отцов церкви, прежде всего Августина и Боэция, которые до 12 в. включительно были авторитетами для Европы. По сравнению с ними греч. отцы церкви не играли большой роли, хотя они были представлены такими значительными фигурами, как Дионисий Ареопагит, отец христ. мистики (наряду с Августином) и осн. источник неоплатонизма, и Иоанн Дамаскин, представивший в своем переведенном на лат. язык произв. "Pege gnoseos" ("Источник познания") мир идей всех греч. отцов церкви, собранных воедино. Влияние Платона на европейское мышление в период поздней схоластики уменьшилось, т. к. в это время стали известны "Метафизика", "О душе", "Этика" и "Политика" Аристотеля, причем опять-таки косвенно, благодаря посредничеству араб, и евр. ученых, переводивших аристотелевские тексты с араб, на кастильский или лат. языки. Аристотель стал неоспоримым научным авторитетом начиная с 13 в. и оставался им до конца средних веков. Поздняя схоластика ставила перед собой гл. о. одну задачу: интерпретировать Аристотеля и согласовывать его учение с
откровениями Святого писания и мнениями признанных отцов церкви. Правда, переводы содержали много ложных толкований, извращений и искажений в духе рационализма. К тому же средневековье было эпохой комментаторов. Каждый переводчик давал комментарий к переведенному им тексту, и эти комментарии играли в средние века по меньшей мере такую же роль, как и текст. Переводчику его комментарий, разумеется, был интереснее и важнее, чем сам перевод. Поэтому он интерпретировал и переводил греч. текст соответственно пониманию, представленному им в его комментарии. Это была философия переводчиков и комментаторов, вошедшая в науку схоластических мыслителей и оттуда через монастыри и ун-ты воспринятая европейскими народами, но не подлинно греч. дух. Европейское мышление, т. о., в решающие столетия формировалось в направлении одностороннего рационализма, который затем у Декарта победил все др. формы мышления, а в эпоху Просвещения, вплоть до Гегеля, целиком пронизывал духовную жизнь и до сих пор оказывает сильное влияние на современную философию. Когда в 14 в. турки-османы угрожали Византии и бежавшие оттуда греч. ученые привезли с собой в Западную Европу греч. тексты (см. Академия), было уже слишком поздно. Хотя и признавалось, что схоластика знает лишь искаженного в плотиновском духе Аристотеля " Платона в неоплатоновской трактовке, мыслительные формы Западной Европы уже твердо установились. Напрасно Паскаль сопротивлялся напору рационализма. Огромное царство ценностных понятий было изолировано от понятий, объясняющих мир, и объявлено второстепенным. Истина отныне была доступна только рассудку. Гуманисты и неогуманисты, которые пытались, хотя и с запозданием, изменить это положение, играли эпизодическую роль. Но идейное наследие греков нашло еще и второй путь в Европу - не через Рим и Палермо или через Александрию и Толедо, а через Византию, которая стала законным наследником греч. мыслителей. Визант. ученые, греч. отцы церкви и монахи в Афонском монастыре говорили и писали по-гречески, и - самое главное - у них были первоисточники. Язый и благодаря ему духовная атмосфера были здесь в основном греческими, и многое из специфики греч. духа было сохранено. Важно еще и второе различие между Византией и Западной Европой: ведущим философом в Византии был не Аристотель, отец логики, а Платон, открывший мир идей, о котором западноевропейское средневековье ровно ничего не знало. Чем Фома Аквинский был для Западной Европы и еще до сих пор является для рим.-католич. церкви, тем для Восточной Рим. империи и для православной церкви является Фотий, визант. патриарх. Он понимал и резко подчеркивал принципиальное различие рим. и визант. христианства; считал Византию единственным очагом европейской культуры, сохранившимся после переселения народов; в 870 Фотий основал в Византии Академию, читал лекции по греч. философии. Визант. ученые распространяли его идеи, так же как западноевропейские - идеи Фомы Аквинского. В духе Фотия действовали также двое знатных молодых людей из Салоник, примерно одного с ним возраста, - Кирилл и Мефодий, слав, апостолы. Как Париж влиял на Западную Европу, так Византия влияла на слав, народы. Так, напр., литургия православ. церкви непонятна без знания платоновской философии, но прежде всего это относится к формированию слав, языков. Как мышление западноевропейских народов окончательно сформировалось в период схоластики, так восточноевропейское мышление сформировалось в период деятельности христ. миссионеров, выходцев из Византии. Кирилл изобрел письменность для слав, народов, которая в основном используется и сейчас и благодаря которой слав, языки приобрели ясную форму, а вместе с формой и собственный смысл, объективный дух, Греч, духовное наследство выражается у славян в общем отношении человека к миру и др. людям. Слав, мышление в своей сущности является общечеловеческим, таким, которое Ясперс называет экзистенциальным. Рус. философ Киреевский, во времена Гегеля учившийся в Берлине, говорил, что особым чувством постигают западные мыслители нравственное, др. чувством - прекрасное, третьим - полезное; истину постигают они абстрактным рассудком, и ни одна из этих способностей не знает, что делает другая, пока не завершится ее деятельность. "Бесчувственный холод рассуждения и крайнее увлечение сердечных движений почитают они равно законными состояниями человека. Аристотелевская система разорвала единую взаимосвязь духовных сил, оторвала все идеалы от их нравственных и этических корней и пересадила их в сферу интеллекта, где имеют значение только абстрактные знания" ("О характере просвещения Европы", М., 1861). Славянин же мыслит, исходя из центра своего Я, и считает своей нравственной обязанностью держать все свои духовные силы собранными в этом центре и направлять их на вещи и людей не иначе как соединенными (собранными близ сердца). Ибо только т. о. мышление достигает истины, а мышление, преследующее иную цель, чем истина, является греховным, недопустимым, нечеловеческим. Обе ветви европейской философии, берущие свое начало от греч. философии, - западная, аристотелевская, и восточная, платоновская, - все больше отдалялись друг от друга со времени отделения православ, церкви от .римской. Между ними мало точек соприкосновения. Запад оказал решающее влияние на Восток лишь через философию Гегеля. На Западную Европу, возвращающуюся к метафизике и пытающуюся окончательно освободиться от единовластия рационализма, Восток оказал самое сильное влияние через романы Достоевского, в которых в глубоко поэтической форме выражается слав, общечеловеческое содержание. Экзистенциализм, в котором совпадает западно- и восточноевропейское мышление, является поэтому одним из важнейших и наиболее характерных направлений европейской философии (см. Запад). Рядом с европейской философией стоят индийская философия и китайская философия. Для европейской философии характерны следующие два момента: 1) бесконечная ценность личности - сознание личной ценности возникает благодаря учению о том, что все люди - дети Бога, и 2) учению о свободе и о том, что дух проявляется в трех формах - абсолютной, объективной и личной.


© 2009-2020  lib.ltd.ua