Веб-бібліотека - головна сторінка


Мигович І.І. Соціальна робота:

Чому стає актуальною соціальна робота в Україні. Що таке соціальна робота. Історичні корені й традиції благодійництва. Морально-гуманістичні витоки соціальної роботи. Взаємозв'язок соціальної роботи з іншими галузями суспільної практики. Структура і функції органів соціальної роботи в Україні. Принципи і методи соціальної роботи. Яким має бути соціальний працівник...

Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення: Роль і значення мови в суспільному житті. Українська мова серед інших мов світу. Функції мови. Мовна норма. Функціональні стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль. Мова документів. Загальні вимоги до укладання та оформлення. Документ та його функції. Критерії класифікації документів. Вимоги до укладання та оформлення документів. Оформлення сторінки. Текст і його оформлення. Скорочування слів і словосполучень. Стандартизація ділового тексту. Реквізити ділових паперів. Дата. Індекс. Заголовок до тексту. Адресат. Гриф затвердження. Резолюція. Віза. Підпис. Терміни та їх місце в діловому мовленні. Професійна лексика. Використання неологізмів та запозичень. Документування в управлінській діяльності...
Українське народознавство / За ред. С. П. Павлюка: Предмет і завдання етнографії. Походження українського народу. Етнічна територія України. Етнографічне районування України. Етнічний склад населення й сучасні етнічні процеси в Україні. Світоглядні уявлення та вірування. Людина. Доля. Душа. Демонологія. Довколишній світ. Релігія в житті українського народу. Передхристиянські вірування наших предків. Християнізація духовного життя українського народу. Етнічні архетипи в релігійному житті українців. Звичаї та обряди. Календарно-побутова обрядовість: етапи формування. Обрядовість зимового циклу. Обрядовість весняного циклу. Літні звичаї та обряди. Осінні звичаї та обряди. Народні знання. Народний календар. Космогонія і астрономія. Метеорологія...

ЕПИР Эдуард

(26 января 1884, Лауэнбург, Померания, Германия - 4 февраля 1939, Нью-Хейвен, Коннектикут, США) - американский лингвист, культуролог и этнолог. Учился в Колумбийском университете. В аспирантуре под руководством Франца Боаса в 1904 - 1908 гг. изучал индейские языки США и Мексики: яна, пайуте и ряд других. С 1910 по 1925 Сепир заведовал антропологическим отделением Канадского национального музея в Оттаве, где сформировались культурологические положения его гипотезы. С 1925 по 1931 - профессор Чикагского университета. В 1929 Сепир предложил новую генеалогическую классификацию индейских языков Канады, США и Мексики, разделив их на 6 основных групп. В 1931 он возглавил им же созданную кафедру антропологии в Йельском университете, ставшем с тех пор признанным мировым центром этнологии, этнолингвистики и социальной антропологии. Работы Сепира оказали определяющее влияние на становление и развитие Копенгагенского лингвистического кружка. Сепир выдвинул предположение о функциональном взаимодействии языка, процесса познания и культуры, поскольку восприятие человеком окружающей действительности происходит в основном посредством речевой деятельности. "Культуру, - писал Сепир, - можно определить как то, что данное общество делает и думает. Язык же есть то, как думают". Сформулированные Сепиром постулаты и категории этнолингвистики позволяют описывать различия в поведенческих стереотипах людей - носителей разных языков, строить "языковую картину мира", соотносить ее с внелингвистической действительностью, исходя их допущения об автоматическом, бессознательном модусе владения языком.
В своей наиболее известной книге "Язык" (1921, рус. пер. 1934) Сепир изложил основные положения американской структурной школы дескриптивной лингвистики и предложил новый вариант типологического описания языков (основанного на формальных критериях), на базе которого в 1949 возникла глотгохронология - новая область сравнительно-исторического языкознания, позволяющая определить скорость языковых изменений. Сепир ввел в описание языка ряд новых понятий и терминов, напр. "фузия" - слияние рядом стоящих морфем, "дрейф" - основополагающая тенденция, предопределяющая направление языковых изменений.
Концепция лингвистической относительности в общих чертах совпадает с неогумбольдтианской языковой картиной мира. Многие лингвистические вопросы, напр. о психологической реальности фонемы, Сепир рассматривал в философском контексте.
Соч.: Selected Wrightings of Edward Sapir in Language, Culture and Personality, 1949; Язык. M., 1934; Избр. труды по языкознанию и культурологии. M., 1993.
Лит.: Васильев С. А. Философский анализ гипотезы лингвистической относительности. К.,1974.
Л. Н. Александрова