Веб-бібліотека

Геврик Є. О. Охорона праці:

Соціально-економічні, правові та організаційні питання охорони праці. Основні правові та нормативні положення про охорону праці. Основні законодавчі акти. Гарантії прав громадян на працю, на відпочинок, охорону здоров'я та на охорону праці. Охорона праці жінок, неповнолітніх та інвалідів. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці. Організація охорони праці на підприємстві. У правління охороною праці. Основні принципи управління охороною праці. Функції управління охороною праці. Організація управління охороною праці. Організація навчання з охорони праці. Виробничий травматизм та захворюваність. Поняття про виробничий травматизм та професійні захворювання...

Гук М. Аппаратные средства IBM PC: Устройство персонального компьютера. Немного компьютерной философии. Конструкция персонального компьютера. Карты, сокеты, слоты, джамперы. Краткий экскурс в цифровую схемотехнику. Кабели и разъемы. Системные ресурсы PC. Распределение памяти. Стандартная память - Conventional Memory. Верхняя память - UMA. Дополнительная память - Extended и Expanded Memory. Использование первого мегабайта физической памяти - Shadow ROM и Shadow RAM. Архитектура унифицированной памяти - UMA. Виртуальная память. Пространство ввода/вывода. Аппаратные прерывания. Немаскируемые прерывания. Маскируемые прерывания. Контроллер прерываний 8259А. Прямой доступ к памяти - DMA. Каналы прямого доступа к памяти и прямое управление шиной. Контроллер прямого доступа...
Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: Місце проблем особистості і спілкування в загальній парадигмі соціальної психології. Особистість і спілкування у процесі уточнення предмета соціальної психології. Особистість і спілкування в загальній структурі соціальної психології. Сфера особистості і спілкування в контексті функцій і поняттєвого апарату соціальної психології. Методологічна основа соціальної психології особистості і спілкування. Еволюція соціально-психологічних знань про особистість і спілкування: як це відбувалося. Основні джерела та передумови виникнення соціальної психології як самостійної галузі знання. Розвиток зарубіжної соціальної психології. Становлення вітчизняної соціально психології...
Мальська М.П. та ін. Основи туристичного бізнесу: Історичні передумови виникнення та розвитку туризму. Історія розвитку туризму в Україні. Туризм: види та форми. Поняття про туризм. Класифікації туризму. Туристична індустрія. Організатори туризму. Перевезення. Готельна індустрія. Система громадського харчування. Страхування. Система розваг. Банківські та фінансові послуги. Інформаційні послуги в туризмі. Безпека туристичної подорожі. Небезпека травмування. Вплив довкілля. Пожежна безпека. Біологічні чинники. Психофізіологічні навантаження. Небезпечні випромінювання. Хімічні чинники. Етап перевезення. Специфічні чинники ризику. Менеджмент у туризмі. Функція менеджменту "планування". Функція менеджменту "організація"...
Філіпенко А. С. Основи наукових досліджень: Наука як система уявлень про світ (дійсність). Сутність науки. Етапи розвитку науки. Класифікація наук. Теоретична основа наукових досліджень. Структура наукової теорії. Функції наукової теорії. Класифікація наукових теорій. Економічна наука в системі гуманітарного знання. Методологія і методи наукових досліджень. Методологічна культура науки. Наукова парадигма. Методологія економічної науки. Методи наукових досліджень. Логіка наукового дослідження. Загальна схема наукового дослідження. Організація і планування наукового дослідження. Види навчально-дослідницьких робіт. Самостійна робота студента в системі навчального процесу. Сутність і структура самостійної роботи...
Молдован В.В. Риторика загальна та судова: Історико-теоретичні аспекти риторики. Феномен красномовства та його різновиди. Загальне поняття про красномовство. Види красномовства. Судове (юридичне) красномовство. Академічне красномовство. Політичне красномовство. Церковне красномовство. Суспільно-побутове красномовство. Нариси з історії красномовства. Розвиток ораторського мистецтва у Стародавньому світі. Риторика Стародавньої Месопотамії. Риторика Стародавнього Єгипту. Риторика Стародавньої Індії. Риторика Стародавнього Ірану. Риторика Стародавнього Китаю. Виникнення і розвиток риторики у Стародавній Греції. Римський період античного красномовства. Красномовство в Біблії. Ораторське мистецтво епохи Середньовіччя...
Мигович І.І. Соціальна робота: Чому стає актуальною соціальна робота в Україні. Що таке соціальна робота. Історичні корені й традиції благодійництва. Морально-гуманістичні витоки соціальної роботи. Взаємозв'язок соціальної роботи з іншими галузями суспільної практики. Структура і функції органів соціальної роботи в Україні. Принципи і методи соціальної роботи. Яким має бути соціальний працівник...
Левчук Л. Т. Естетика: Предмет естетики: історія і теорія проблеми. Предмет естетики: проблема термінології. Предмет естетики: становлення проблематики науки. Естетика як самостійна наука. Естетика в структурі міжпредметних зв'язків. Естетична діяльність та її форми. Творчий потенціал людської праці. Людина і суспільні відносини як об'єкти естетичної діяльності. З. Природа в структурі естетичної діяльності. Естетична діяльність і мистецтво. Структура естетичної свідомості. Естетичне почуття. Естетичний смак. Естетичний ідеал. Естетичні погляди і теорії. Основні естетичні категорії. Категорії "гармонія" і "міра". Категорії "прекрасне" і "потворне". Категорії "піднесене", "героїчне", "низьке"...

ДЖЕМС (Джеймс) Уильям (1842- 1910)

- американский психолог и философ, профессор (преподавал, в частности, анатомию и физиологию) Гарвардского университета (1889-1907), основатель прагматизма. Основные сочинения: "Принципы психологии" (1890), "Великие личности и их окружение" (1890), "Нравственная жизнь и философ" (1891), "Воля к вере" (1896), "Многообразие религиозного опыта" (1902), "Существует ли сознание" (1904), "Моральный эквивалент войны" (1904), "Прагматизм - новое название некоторых старых способов мышления" (1907), "Плюралистическая Вселенная" (1909) и др. Прагматизм, благодаря усилиям Д., стал самой известной американской философской школой начала 20 в. "Прагматизм, - утверждал Д., - самая радикальная форма эмпиризма и наименее критичная по отношению к прошлому... Обращаясь к философам-профессионалам, прагматисты избегают абстракций, вербальных решений, априорных оснований, фальшивых принципов, замкнутых систем, ложных абсолютов. Он обращен к конкретности и адекватности фактов, поступков и силы. Это обозначает примат эмпиризма над рационализмом, свободы и возможности над догматической претензией на окончательную истину. Прагматизм не ищет какого-то особого результата. Это всего лишь метод". В центр своей философии Д. помещал личность с ее интересами, заботами, переживаниями. Метафизика Д. основывалась на идее плюралистической многоформенности действительности. "Плюралистическая Вселенная" у Д. незамкнута, незакономерна, это "царство случая", "великий цветущий, жужжащий беспорядок". Ее невозможно описать какой-либо целостной логической системой. "Радикальный эмпиризм" Д. предполагал, что "опыт и реальность составляют одно и то же", а дух и материя (мысли и вещи, по Д.) различаются лишь функционально. Субъект созвучно собственным интересам выделяет вещи волевым усилием из "потока жизни" - непрерывного потока сознания. Сознание у Д. - "это название несуществующей вещи, оно не имеет права занимать место среди основных принципов. Те, кто еще остается верным ему, цепляются просто за эхо, за слабый отзвук, оставляемый исчезающим понятием "души" в воздухе философии". Не имеется "никакого первичного вещества или качества бытия, кроме того, из которого сделаны материальные объекты и из которого составлены наши мысли о них". Это первовещество, по Д., - "чистый опыт" ("непосредственный", "нескончаемый" жизненный поток, представляющий материал для нашего "последующего отражения", для "наших рефлексий"). Данный принцип нередко именовался "нейтральным монизмом": вещество мира - не дух, не материя, а нечто, предшествующее и тому, и другому. Познание - частный вид отношений между двумя порциями чистого опыта. "Идеи, являясь частью нашего опыта, становятся истинами постольку, поскольку помогают установить связь с другими частями опыта, усвоить его посредством концептуальных схем... идея истинна, если оперирует с уверенностью, упрощая и экономя наши усилия". Истина - это процесс верификации полученного знания в контексте его реальной общественной эффективности. Субъект-объектное отношение - производное от него: опыт, согласно Д., не имеет внутренней двойственности. Эта неделимая порция опыта может выступать в одной ситуации - познающим субъектом, в другой - познаваемым предметом или явлением. Мысли являются некоей функцией ("быть сознательным") познания. Д. пытался создать "последнее, наиболее объективное и наиболее субъективное мировоззрение". Согласно Д., сознание расчленено и имеет целесообразную структуру. Люди часто вынуждены на практике принимать решения, для которых не существует никаких достаточных теоретических оснований. Отсутствие и выбора, и действия - тоже решение. Религиозная жизнь, как и любая духовная, по Д., не подлежит редукции. Контакт человека с потусторонним миром радикально обогащает человеческий опыт, расширяя сферу воспринимаемого и постигаемого им. Религиозный опыт должен быть очищен от понятия греха: "...не тотальность вещей несет с собой имя Бога для простого человека. Сверхчеловеческая Личность призвана исполнить человеческие намерения, имеющие ценность. Действуя во внешней сфере, у человека есть враги и границы... Думаю, что лишь конечное существо может быть достойным именем Бога. Если все же абсолют существует (эта гипотеза всегда открыта), то как тотальность более широкая, где Бог представляет идеальное, и эта религиозная гипотеза малодоступна для простого верующего". Религия у Д. - постулат практического действия, результат свободного выбора, опора человека в борьбе против засилья техницизма и культа науки. Д. - один из немногих философов, четко указавших в самом начале 20 в. на всеразрушающую силу идеологического абсолютизма и пагубность авторитаризма. В книге "Воля к вере" Д. писал: "...вспомните Зенона и Эпикура, Кальвина и Пэли, Канта и Шопенгауэра, Герберта Спенсера и Дж.Г. Ньюмэна и представьте себе, что они - не просто поборники односторонних идеалов, но учителя, предписывающие нормы мышления всему человечеству, - может ли быть более подходящая тема для пера сатирика?.. Мало того, представьте себе, что такие индивидуалисты в морали будут не просто учителями, но первосвященниками, облеченными временною властью и имеющими право решать в каждом конкретном случае, какое благо должно быть принесено в жертву и какое может остаться в живых, - это представление может прямо привести в ужас". Социальным измерением плюралистического прагматизма Д. выступила демократия американского образца, а сам его прагматизм, основанный на ценностях опыта гражданина демократического общества, - единством религиозной интуиции, философского познания и соответствующей политической идеологии. (Не удивительно, что первый немецкий перевод "Многообразия религиозного опыта" Д. вышел без главы, в которой автором была предпринята попытка обоснования политеизма.) Непреходящая значимость понимания "истины по Д.", когда вместо осуществления теоретического постижения мирового порядка была предложена ориентация на поиск наиболее эффективных репертуаров социальной организации и институализации общества, видится в конце 20 ст. все же в том, что в границах его "плюралистической вселенной" столько же центров организации, сколько самосознающих воль. (См. также Прагматизм, Неопрагматизм.)


© 2009-2020  lib.ltd.ua