Веб-бібліотека - головна сторінка


Ярошовець В.І. Історія філософії:

Методологічна рефлексія історико-філософського процесу. Філософія та історія філософії: методологічні підходи до історико-філософської науки. Морально-гуманістичні параметри у світоглядному горизонті української філософії. Світоглядно-гуманістична парадигма у сучасній філософії (постмодерний вимір). Тенденції розвитку світової філософії. «Суміш реальностей» у філософському доробку Е. Дюркгейма. «Самотній голос людини» у філософії Г. Марселя. «Негативна діалектика» Т. Адорно. Структуралізм та постструктуралізм: К. Леві-Стросс та М. Фуко. Трансцендентальний емпіризм Ж. Дельоза. Реконструкція та деконструктивізм (Ж. Дерріда). Концепція метанаративів Ж.-Ф. Ліотара. Американський постмодернізм (Ф. Джеймісон). Італійський постмодернізм...

Ратушняк Г.С. Топографія з основами картографії: Предмет та задачі топографії й картографії в екологічному моніторингу. Визначення топографії й картографії та їх зміст. Зв'язок топографії й картографії з іншими науками, історія їх розвитку та організацій форми. Картографічні образно знакові просторові моделі. Карти та їх властивості. Класифікація карт. Географічні атласи та їх класифікація. Суть та структура регіональних екологічних атласів. Математична основа побудови географічних карт. Моделі поверхні Землі та її розміри. Математична основа карт. Картографічні проекції. Системи координат в топографії та картографії. Основні лінії та площини еліпсоїда. Географічні координати. Плоскі прямокутні координати. Полярні та біполярні координати". Висота точок...
Трач Ю. В. Архівознавство: Система архівних установ України. Система архівних установ України. Організація роботи архівів. Національний архівний фонд. Національний архівний фонд: склад, структура та право власності на документи. Формування Національного архівного фонду. Організація архівних документів. Історія архівної справи в україні. Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Архіви литовсько-польської доби (XV - перша половина XVII ст.). Архіви та архівна справа козацько-гетьманської. України (середина XVII-XVIII ст.). Архіви та архівна справа в Україні кінця XVIII-XIX ст. Архіви України XIX - початку XX ст. Архіви та архівна справа доби української революції (1917-1920 pp.). Архівна справа в Західній Україні...
Масляк П.О. Рекреаційна географія: Методологічні засади рекреаційної географії. Рекреаційна географія як наука. Об'єкт і предмет рекреаційної географії. Завдання, методи дослідження рекреаційної географії, зв'язок з іншими науками. Основні поняття рекреаційної географії. Теоретична база рекреаційної географії. Аксіоми. Теорії, які використовує рекреаційна географія. Закономірності та принципи рекреаційної географії. Районування в рекреаційній географії. Загальні засади районування. Рекреаційне районування. Рекреаційне районування світу та України. Територіальні рекреаційні системи. Системи і комплекси. Територіальні рекреаційні системи. Територіальні рекреаційні системи України і світу. Рекреаційні умови і ресурси. Поняття про географічні умови і ресурси...

ДЮРКГЕЙМ (DURKHEIM) Эмиль

(1858-1917) - франц. социологи философ, проф. ун-тов в Бордо и Париже, основатель и глава франц. социологической школы, группировавшейся вокруг журнала "L &Annee sociologique". Продолжатель традиции Р. Декарта, последователь А. Сен-Симона и О. Конта, Д. испытал также влияние Ш. Монтескье, Ж.-Ж. Руссо, И. Канта, Г. Спенсера, Ш. Ренувье, Э. Бугру.
Д. обосновал особое место социологии среди наук о человеке, что определило его трактовку онтологических проблем социальной реальности. В противовес редукционизму биологического и психологического направлений в социологии он не уставал доказывать, что общество - это реальность особого рода, несводимая к другим формам реальности, в том числе к биопсихическим, индивидуальным аспектам человеческого существования. Человек, по Д. - это homo duplex", двойственная реальность, сочетающая в себе индивидуальное и социальное начала, причем последнее в человеке доминирует. Отсюда - дюркгеймовский "социальный реализм" умеренного толка, согласно которому общество, возникая как результат многообразных взаимодействий индивидов, образует внеиндивидуальную и надиндивидуальную реальность. Онтологический аспект социологической теории Д. тесно связал с ее методологическим аспектом. В кн. "Правила социологического метода" (1895) (в рус. пер. - "Метод социологии") Д. провозгласил главный принцип своей методологии в формуле: "Социальные факты нужно рассматривать как вещи". В его интерпретации это означало, что исследованию в первую очередь должны подвергаться не понятия о социальной реальности, а она сама непосредственно. В противовес интуитивизму и интроспекционизму "философии жизни", Д. отстаивал необходимость распространения принципов рационализма и детерминизма на познание социальных явлений, настаивал на применении объективных методов по образцу естественных наук. В методологии Д. приверженность отдельным положениям предшествующего эволюционизма сочетается со структурно-функциональным анализом социальных явлений. Эволюционистская тенденция проявилась у него главным образом в типологии обществ, в трактовке сложных обществ как комбинации простых, в объяснении социальных институтов посредством обращения к их "элементарным" формам. В то же время, соединив присущий биоорганическому направлению взгляд на общество как на интегрированное целое, состоящее из взаимозависимых частей, с идеей специфичности социального организма, Д. в развернутой форме представил один из первых вариантов структурно-функционального анализа. Под социальной функцией он понимал соответствие того или иного явления определенной потребности социальной системы. Отношение Д. к философии было двойственным и противоречивым. С одной стороны, он отмечал в качестве одного из отличительных признаков своего социологического метода независимость от всякой философии, что было обусловлено его отрицательным отношением к многочисленным умозрительным спекуляциям современной ему социальной философии. С другой стороны, Д. свойственно стремление решать философские проблемы с позиций социологизма.
А. Б. Гофман
Самоубийство. СПб., 1912. Социология и теория познания // Новые идеи в социологии. СПб., 1914, № 2; Социология. М., 1995; О разделении общественного труда. М., 1996; Le formes elementaires de la vie religieuse. P., 1912; Sociologie et philosophie. P., 1924; L&Education morale. P., 1925.