Веб-бібліотека - головна сторінка


Локазюк В. М., Савченко Ю. Г. Надійність, контроль, діагностика і модернізація ПК:

Надійність обчислювальних пристроїв, ПК і комп'ютерних систем. Суть і основні елементи теорії надійності. Розподіли ймовірності безвідмовної роботи Експоненціальний розподіл. Нормальний розподіл (Гауса). Розподіл Вейбула. Методи забезпечення надійності Методи забезпечення надійності відновлюваних об'єктів. Методи забезпечення надійності невідновлюваних об'єктів. Комп'ютерні системи як синтез відновлюваних і невідновлюваних об'єктів. Резервування апаратури Основні види резервування. Мажоритарний метод резервування. Відновлюючий орган з пам'яттю як метод резервування. Інформаційна надлишковість як універсальний засіб контролю. Суть інформаційної надлишковості...

Сморжанюк Т.П., та ін. Документарне забезпечення управління: Діловодство як галузь ведення документів. З історії документації управлінської діяльності в Україні. Особливості організації сучасного діловодства. Стилістика і службові документи. Класифікація документів. Організація документообігу на підприємстві. Нормативна база організації документування. Оформлення документів і їх реквізити. Організація документообігу на підприємстві та порядок зберігання документів. Службові документи виробничої та зовнішньоекономічної діяльності. Документування в управлінській діяльності. Документи з питань постачання і збуту. Розпорядчі, розрахунково-фінансові документи. Особливості номенклатури справ і порядок зберігання документів...
Чирва Ю. О., Баб'як О. С. Безпека життєдіяльності: Засади формування безпеки життєдіяльності. Формування безпеки життєдіяльності. Людський фактор у проблемі безпеки життєдіяльності. Правові засади управління в галузі безпеки життєдіяльності. Захист населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру. Державне управління, сили та засоби захисту населення від надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру та поведінка людини. Класифікація надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації техногенного характеру. Надзвичайні ситуації природного характеру та поведінка людини. Геологічні небезпечні явища...
Багров М. В. та ін. Землезнавство: Історія й методологія сучасного землезнавства. Історія формування уявлень про землю і всесвіт. Від натурфілософії до сучасної науки: уявлення людства про Всесвіт і Землю. Уявлення про будову Землі. Земна поверхня як географічне середовище людства. Спадщина видатних європейських землезнавців. Землезнавство найновішого часу. Основні поняття сучасного землезнавства. Методологія сучасного землезнавства. Джерела інформації в землезнавстві. Парадигми землезнавства. Методологічні засади землезнавства. Засоби подання інформації в землезнавстві. Методи землезнавства. Загальні природничі й організаційні закони в географічній оболонці. Механічна взаємодія в планетарних фізико-географічних процесах. Ізостазія в геосферах...
Основы научных исследований / Под ред. А.А. Лудченко: Наука и научное исследование. Наука. Научное исследование. Научно-техническая информация. Формулирование темы научного исследования. Формулирование цели и задач исследования. Методология теоретических исследований. Методология экспериментальных исследований. Анализ теоретико-экспериментальных исследований и формулирование выводов и предложений. Внедрение и эффективность научных исследований. Внедрение научных исследований. Эффективность научных исследований. Общие требования и правила оформления научно-исследовательской работы. Общие требования к научно-исследовательской работе. Правила оформления научно-исследовательской работы. Рецензирование научно-исследовательских работ. Доклад о работе...
Семків О. І. Політологія: Предмет і метод політології. Політика та її соціальність. Предмет політології. Методи і способи вивчення політики. Основні віхи історії політичної думки. Політична думка Стародавнього світу. Проблеми держави в країнах Стародавнього Сходу. Політичні доктрини античності. Платон і Арістотель. Римське право і політика. Становлення політичної науки нового часу. Проблеми теорії політики в епоху Відродження. Протиставлення політики богослов'ю. Н. Макіавеллі та макіавеллізм. Раціоналістичні концепції політики. Просвітництво. Ф. Бекон і Дж. Локк про державу та правові основи людського буття. Раціоналістичне трактування політики в працях французьких просвітників. Політично-правові вчення в Німеччині у XVIII- XIX ст...
Бедь В. В. Юридична психологія: Предмет, завдання і система юридичної психології. Предмет і завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Система юридичної психології. Методологічні основи і методи юридичної психології. Методологічні принципи в юридичній психології. Методи пізнання в юридичній психології. Методи психологічного впливу на особистість. Загальнопсихологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології. Поняття про психіку і свідомість особистості. Психічні процеси. Психічні властивості особистості. Психічні стани особистості. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності. Правова психологія. Правова соціалізація. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості...
Історія сучасного світу / За ред. Г.К. Парієнко: Основні тенденції суспільного розвитку країн світу після Другої світової війни. Україна в контексті світового розвитку. Предмет та основні завдання курсу «Історія сучасного світу». Джерела та українська історіографія. Сучасний поділ та класифікація країн світу. Зміни у світі після Другої світової війни. Формування нової системи міжнародних відносин на основі принципу мирного співіснування. Основні тенденції світового суспільного розвитку. Соціально-політичний та економічний розвиток країн Західної Європи у другій половині XX - початку XXI століття. Особливості повоєнної відбудови та подальшого розвитку держав Західної Європи. Європейська інтеграція. Вплив Європейського Союзу (ЄС) на розвиток інтеграційних процесів у Європі...
Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Цивільна оборона України - основа безпеки життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях. Надзвичайні ситуації. Основи класифікації надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації природного характеру. Стихійні явища екзогенного походження. Надзвичайні ситуації техногенного характеру: аварії і катастрофи. Транспортні аварії (катастрофи). Радіаційно небезпечні об'єкти. Хімічно небезпечні об'єкти. Пожежо- та вибухонебезпечні об'єкти. Об'єкти комунального господарства. Гідродинамічні аварії. Ліквідація наслідків аварій та катастроф. Надзвичайні ситуації терористичного походження. Пожежі. Гасіння пожеж. Осередок ядерного ураження. Вплив на людей, сільськогосподарські й лісогосподарські об'єкти. Елементи ядерної фізики. Ударна хвиля...
Коляда Т.А. Правове регулювання туристської діяльності: Законодавчі акти в сфері туризму. Цивільно-правові зобов'язання та договори. Правовий режим міжнародної туристичної діяльності. Міжнародні нормативні акти. Регламентація міжнародної туристської діяльності в законодавстві України. Порядок оформлення виїзду українських громадян за кордон. Поняття і види підприємницької діяльності в галузі туризму. Правове регулювання підприємницької діяльності в галузі туризму. Правові засади державного регулювання підприємницької діяльності в галузі туризму. Юридична відповідальність за порушення у сфері підприємницької діяльності. Захист прав суб'єктів підприємницької діяльності. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності...
Голуб Н.Б. та ін. Технологія сучасного уроку рідної мови: Заняття №1. Заняття №2. Заняття №3. Заняття №4. Заняття №5. Заняття №6. Заняття №7. Заняття №8. Заняття №9. Заняття №10. Заняття №11. Заняття №12. Заняття №13. Заняття №14. Заняття №15. Заключне слово...

Куценко В. М. Міжнародний менеджмент:

Сутність і методологічні основи міжнародного менеджменту. Сутність, види й характерні риси міжнародного бізнесу. Глобалізація міжнародного бізнесу. Управління міжнародним бізнесом (міжнародний менеджмент): сутність, структура, відмінності від національної моделі. Цілі й завдання міжнародного менеджменту. Зовнішнє середовище міжнародного менеджменту. Поняття зовнішнього середовища міжнародного бізнесу (менеджменту), його базові складові. Аналіз зовнішнього середовища. Рольові функції міжнародного менеджера. Урахування національних особливостей країн (національних стереотипів) у діяльності міжнародного менеджера. Адаптація фірми до зовнішнього середовища. Структура і стратегічне управління в міжнародних фірмах...

ДЮФРЕНН (DUFRENNE) Мишель (р. 1910)

- франц. философ, эстетик, культуролог, представитель феноменологии. На мировоззрение раннего Д. наиболее сильное влияние оказали Гуссерль, Хайдеггер и Мерло-Понти, а также априоризм Канта. В дальнейшем испытал воздействие нек-рых идей Франкфурт, школы, в частности Адорно и Маркузе. Резко критикуя совр. зап. цивилизацию, - узкосциентистскую, технобюрократич. и манипулятивную, приведшую человека к глубокому отчуждению от природы, собств. сущности и высших ценностей бытия, Д. стремится прояснить фундаментальные основания культуры, к-рые позволили бы установить гармонические отношения человека с миром. Восприняв пафос хайдеггеровской концепции искусства как "истины бытия", Д. ищет такие основания в богатстве эстетич. опыта, трактуемого с позиций феноме-нологич. онтологии. Вместе с тем, полемизируя с крайностями онтологизма и чрезмерной десубъективации человека в философии Хайдеггера, Д. в своей культурологии исходит из неразрывности человека и природы. Культура сможет вернуть совр. человечеству чувство укорененности в мире, если только она реабилитирует в полной мере "Природу", избегая в ее понимании уступок и одностороннему натурализму, и спиритуализму или прагматизму. Существуют различные способы субъекта относиться к миру, а для мира проявлять себя в субъекте. Выразит, возможности человеч. субъективности определяются тремя видами априори: субъективность конституируется на уровне присутствия посредством телесного априори, к-рое выделяет структуру практически осваиваемого человеком мира с помощью собств. тела, его естеств. и создаваемых искусств, органов; на уровне понятий посредством априори, к-рое детерминирует возможности объективного познания объективного мира; на уровне высших чувств посредством т.н. "аффективного априори", понятие к-рого детально разрабатывает сам Д. ("Феноменология эстетич. восприятия", "Поэтическое", "Понятие априори", "Эстетика и философия"). Именно аффективное априори открывает духовный мир культурных смыслов, переживаемых глубиной индивидуального, личностного Я, а в чувственно-аффективной субъективности концентрирована вся полнота ценностно-смыслового содержания, вся глубина человеческого в человеке, его способность устанавливать гармоничные отношения с первозданной Природой, другими людьми и иными культурами. Ни наука, ни практика не признают в вещах их человеч. лица, не обосновывают сами по себе высших ценностей, не способны постичь и выразить смысл бытия. Глубину человеч. и полноту ценностно-смыслового культурного содержания можно найти, прочувствовать и выразить только в эстетич. опыте, возвращающем человека к фундаментальным основаниям бытия. Д. не ограничивает эстетич. опыт в культуре лишь сферой искусства, но задумывается над проблемой эстетич. творчества в повседневном мире, с к-рым сопряжены и осмысленность жизни, и гуманность существования. Оспаривая бесчеловечную социальность, Д. создает образ новой социальности и культуры, в к-рой решающее место принадлежит эстетич. опыту, худож. творчеству, искусству. Только эстетич. творчество, пронизывающее всю человеч. деятельность, является средством спасения человека от отчуждающей его сущности цивилизации, средством возрождения "природы" самого человека и тем самым возвращения к Природе в ее исконном, непотребительском понимании. Аффективные качества, выделяющие "антропоморфную" структуру эстетич. объекта, являются, по Д., априорными, поскольку именно они основывают возможности т.н. экзистенциального опыта, означающего, что мы можем переживать, напр., трагическое, не пребывая непосредственно в трагич. ситуации. И это неизмеримо обогащает возможности человека, его способности эмпатии и понимания, сотворчества и общения. Эстетич. опыт, искусство, красота делают нас чувствительными и причастными к тому, как происходит человеч. выбор. Д. подчеркивает, что чувства, к-рые вызываются аффективной структурой эстетич. объекта, принципиально отличны не только от простого восприятия и надиндивидуального рац. сознания, но также и от эмоций. Эмоции не могут пониматься как априори, поскольку они являются конкр. реакцией конкр. субъекта на сиюминутные, преходящие события, но гл. обр. потому, что представляют собой вторичную позицию субъекта. Чувства же, вызываемые аффективным априори, напротив, выражают первичное, наиболее глубокое и фундаментальное отношение человека к миру, его способ интегрирования мира, некую абсолютную, целостную позицию, но не рассудочную и безличную, а истинно человечную, прочувствованную и осмысленную. Это и означает, что "аффективное априори эстетич. объекта является в то же самое время и экзистенциальным, аффективные категории являются категориями человеческого". Вместе с тем эстетич. качества составляют не только мир худож. произведения, но относятся к реальности, к естеств. эстетич. объекту. Идентичность экзистенциального и космологического позволяет определить "онтологич. значение эстетич. опыта". Д. призывает серьезно воспринимать эту человечность реальности, ибо это структурное единство экзистенциального и космического есть гарантия полнокровности существования, положит, созидательности. С эстетич. опытом Д. связывает обретение исконного единения с Природой, сближение одухотворенной плоти человека с плотью мироздания, разрешение конфликта культуры и природы, к-рый в необычайно острых формах переживает совр. техн. цивилизация, зараженная потребительским отношением ко всему живому и неживому.
Если правильно понимать заявления о "смерти искусства" в совр. культуре, то умереть, согласно Д., должно как изолированный институт, искусство, являющееся монополией художников и роскошью для правящих классов, но недоступное для большинства. О том, что искусство еще живо, свидетельствует подлинное искусство, противостоящее офиц. искусству, выполняющее критич. функцию в культурном поле и социальной среде, а также психотерапевтич. и креативную миссию возрождения отчужденного человека, его творч. способностей и новых надежд. После событий 1968 Д. приходит к выводу, что "эстетики должны взяться за работу как социологи", и уделяет особенно много внимания преобразующим социокультурным возможностям искусства и эстетич. опыта. Обновленное искусство может стать спасением от антигуманных технобюрократич. структур совр. об-ва, ибо оно позволяет преодолеть логоцентризм зап. культуры и противостоять гегемонии технократов, "киберантропов", пересмотрев их стиль жизни и ценности, ориентирующие на конформизм и стабильность, делячество и комфорт, ложный престиж и удовлетворение извращенных потребностей. Вовлекая зрителей в творч. процесс, подлинное искусство приглашает продолжить его в повседневных коллективных действиях: быту, празднествах, производств. коммунах. Оно противопоставляет дионисийское, освобождающее, чувственно-эстетич. начало прометеевскому архетипу репрессивной, жестокой культуры. Такое искусство крушит гнетущие установки, преодолевает привязанность человека к узкопрагматич. деятельности, пробуждает в нем творч. начало в самом широком смысле, раскрепощает жизненную энергию, возвращает человеку утраченный вкус к удовольствию, наслаждению, счастью созидать прекрасное. Конечная цель творчества, продолженного за пределами искусства, его вдохновившего, в том, чтобы разрушить технологич. рациональность, превратить работу в радость, жизнь - в праздник. Это возможно, если искусство будет переживаться как игра, т.е. бесконечная выдумка, воображение, выражение высших способностей человека, порождающих новые культурные ценности и смыслы, устанавливающих новые отношения с миром. Возвратить человека самому себе - значит позволить ему свободно выразиться в творчестве, игре и наслаждении, вновь изобрести праздник. Д. видит задачу художника в усилении чувства эстетич. наслаждения от его произведения, превратить эстетич. удовольствие в "революционизирующее" начало и тем самым создать реальные предпосылки для расширения творчества за пределами искусства, в повседневном мире. Так, напр., "эстетизация политики" обретает вполне опр. смысл, означая "утопическое требование справедливости". Специально анализируя взаимосвязь искусства и политики, Д. приходит к выводу, что полит, революционные преобразования, связанные с заменой одной власти другой, лишаются всякой притягательности, если они не ведут к полож. изменению жизни всех, т.е. к пробуждению новых способностей, возрастанию позитивной свободы, творчества и счастья, к утверждению новых, более высоких и благородных человеч. смыслов и культурных ценностей, к установлению нового типа отношений между людьми, сообществами и Природой. Только подлинная культурная революция дает смысл и оправдание полит, революции и одновременно является ее конечной целью. Именно в этом искусство может многое. Вписывая худож. практику, свободу и творчество в повседневность, общение, коллективные действия, искусство способно вдохновлять и ориентировать культурную революцию не только разрушительную, но и созидательную.
Соч.: Phenomenologie de 1&experience esthetique. T. 1-2. Р., 1953; La notion d&apriori. P., 1959; Pour 1&homme. P., 1968; Le poetique. P., 1973; Art et politique. P., 1974; Искусство и политика // Вопр. лит-ры. 1973. № 4; Esthetique et philosophie. T. 1-3. Р., 1976-81.
Лит.: Силичев Д.А. Проблема восприятия в эстетике М. Дюфренна // ВФ. 1974, № 12; Долгов К.М. Эстетика М. Дюфренна // ВФ. 1972, № 4; Он же. От Киркегора до Камю: Философия. Эстетика. Культура. М., 1990; Юровская Э.П. Эстетика в борьбе идей. Л., 1981;
Юдина М.Е. Эволюция взглядов Мишеля Дюфренна на природу худож. творчества // Теор. проблемы художественно-эстетич. деятельности. М., 1982.
В.Л. Кошелева