Веб-бібліотека - головна сторінка


Макарова О.В. Державні соціальні програми:

Теоретичні засади програмного регулювання соціальної сфери. Об'єктивно-історичні передумови застосування державних соціальних програм. Історичні корені застосування систем соціального захисту. Об'єктивні передумови застосування державних соціальних програм у сучасний період історії. Досвід застосування соціальних програм у країнах «загального добробуту». Особливості застосування соціальних програм в Україні у перехідний період. Сутність та методологічні основи програмного регулювання соціальної сфери. Програмування як інструмент реалізації соціальної політики. Сутність категорії «державна соціальна програма». Методологія розробки державних соціальних програм. Класифікація соціальних програм...

Мельник Л. П. Психологія управління: Предмет наукового вивчення сучасної психологічної науки. Поняття про психологію. Психіка людини як об'єкт дослідження. Структура сучасної психологічної науки. Психологія управління. Методи соціально-психологічних досліджень управлінської діяльності. Наукове спостереження та його види. Методи опитування. Експериментальні дослідження, їх переваги та недоліки. Метод вивчення документів. Особистість працівника, її структура і прояви. Поняття про особистість. Співвідношення понять "індивід", "особистість", "індивідуальність". Структура особистості працівника. Психологічна ієрархія її складових. Психологія управлінської діяльності менеджера. Організаційна діяльність менеджера...
Гончарук П. С. Історія України з найдавніших часів до початку ХХ століття: Давня історія України. Київська Русь. Виникнення людської цивілізації на українських землях. Східні слов'яни. Київська Русь та її історичне значення (у двох частинах). Політична історія Київської Русі (ІX-XIІІ ст. Соціально-економічний та етнічний розвиток Русі (ІX-XIII ст. Культура Київської Русі (ІX-XIII ст. Галицько-Волинське князівство. Українські землі у складі Литви та Польщі (XIV - перша половина XVII ст. Визволення України з-під влади Золотої Орди і боротьба за створення української держави (XIV-XV ст. Соціально-економічне та суспільно-політичне життя українського народу в кінці XV - першій пол. XVІІ ст. Консолідація та національно-духовні процеси у формуванні української народності у XV ст...

ДУХОБОРЫ, духоборцы, "борцы за дух"

- одно из направлений старого рус. сектантства, относящееся к духовным христианам. Первые Д. появились в Воронежской губ. в сер. 18 в. Основатели секты - крестьяне С. Колесников и Л. Побирохин. Учение Д. было религ. формой оппозиции крестьян, гл. обр. государственных, царскому самодержавию и правосл. церкви. Д. отвергали духовенство, монашество, храмы ("Человек есть храм божий"), церк. таинства, почитание креста, икон ("живая икона" - это человек). Библии противопоставили "внутр. откровение". "Св. книгой" Д. является т. н. "Животная книга" ("Книга жизни") - собрание псалмов, сочиненных самими Д. и передающихся изустно из поколения в поколение. Христос для Д. - простой человек, в к-ром воплотился божеств, разум. Бога они толкуют как "мировую любовь", "премудрость", "вечное добро". По их учению, бог "пребывает в роде праведных и воплощается в избранных людях" - "живых богах и богородицах", к-рые и стояли во главе секты. Руководители Д. обладали ничем не ограниченной духовной и мирской властью над своими приверженцами и передавали ее по наследству. В религ. представлениях Д. отразились утопич. надежды крестьян на установление справедливого обществ. строя, к-рые они пытались воплотить в жизнь, обобществляя имущество, строя быт на началах коллективизма. В 19 в. среди Д. усилился процесс клас. дифференциации, процветала эксплуатация бедняков, господствующей стала психология бурж. индивидуализма и предпринимательства. Все это привело к расколу "Духобории" на "большую" и "малую" партии. Царское пр-во и правосл. церковь жестоко преследовали Д. В перв. пол. 19 в. они были насильственно переселены из центр, губ. России сначала в Таврич. губ. (р. Молочная), а затем в Закавказье. Спасаясь от преследований, значит, часть Д. (7,5 тыс.) в 1898 эмигрировала в Канаду. К 1917 в России насчитывалось от 17 до 20 тыс. Д. После Октябрьской революции, социали-стич. преобразований в деревне и отхода большинства трудящихся от религии произошел распад общин Д. В наст. вр. небольшие группы Д. имеются в Грузии, Ростовской обл., Азербайджане, где они в процессе своей историч. эволюции превратились в своеобразные этнич. группы со своими обычаями, фольклором и традициями.