Веб-бібліотека - головна сторінка


Посудін Ю.І. Методи неруйнівної оцінки якості та безпеки сільськогосподарських і харчових продуктів:

Якість сільськогосподарської продукції. Параметри якості рослинної продукції. Внутрішній склад. Густина. Визначення густини. Густина та критерій якості. Розмір. Форма і конфігурація. Текстура. Колір. Кондиція та дефекти. Смак. Запах. Безпека рослинних продуктів. Зараження рослинних продуктів. Фальсифікація рослинних продуктів. Фактори, що впливають на якість рослинних продуктів. Основні визначення. Фізичні стресові фактори. Механічні стресові фактори. Температурні стресові фактори. Водні стресові фактори. Світлові стресові фактори. Ультрафіолетові стресові фактори. Іонізаційні стресові фактори. Хімічні стресові фактори. Біологічні стресові фактори...

Лубський В.І., Лубська М.В. Історія релігій: Виникнення релігії. предмет, об'єкт і структура релігієзнавства. релігії народів Дворіччя. Релігія Стародавнього Єгипту. Релігії народів Малої Азії і Східного Середземномор'я. Зороастризм. Іудаїзм. Релігії Стародавньої Індії. Індуїзм. Буддизм. Релігія в Стародавньому Китаї. Релігія в Японії. Релігія античного світу. Походження християнства. Православ'я. Католицизм. Протестантизм. Іслам. Нетрадиційні релігії. Секулярні вчення релігійного характеру...
Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів / За заг. ред. проф. Г. В. Щокіна: Проблеми і тенденції змін світової освіти й Україна. Як і чому змінюється світова освіта. Тенденції змін європейської школи і світові стандарти середньої освіти. Кілька загальних тенденцій змін європейської і світової школи. До проблеми освітніх стандартів і визнання шкільних атестатів. Найхарактерніші тенденції розвитку закордонної вищої освіти (системні процеси). Темп і межі розширення масштабів. Тенденція подовження обов'язкової освіти після школи. Тенденція урізноманітнення закладів вищої освіти. Тенденція розширення завдань закладів вищої освіти. Створення і розвиток нових університетів та інших ВЗО...
Максименко С.Д. Загальна психологія: Вступ до психології. Предмет психології. Предмет психології та її завдання. Рефлекторна природа психіки. Психіка і свідомість. Основні галузі психологічних знань. Зв'язок психології з іншими науками. Основні напрями в сучасній психології. Методи психології. Основні вимоги до методів психології. Основні методи психології. Спостереження, експеримент. Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, самооцінка. Кількісний та якісний аналізи дослідження психічних явищ. Розвиток психіки і свідомості. Виникнення та розвиток психіки. Розвиток механізмів психічної діяльності. Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного світу...
Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: "Етика ділового спілкування" як навчальна дисципліна та її завдання. Спілкування як основа життєдіяльності людей та їхньої взаємодії. Ділове спілкування та його особливості. Культура ділового спілкування. Гуманістична спрямованість спілкування. Спілкування як науково-практична проблема. Етика й культура спілкування в пам'ятках історії та літератури. Початок формування в Україні наукової думки про спілкування. Дослідження етики й культури спілкування на сучасному етапі. Напрямки вивчення культури та етики спілкування в Україні. Моральні передумови ділового спілкування. Моральна культура як етична основа спілкування. Моральна культура спілкування та її рівні...
Возняк M.X. Історія української літератури. Кн. 1: Племінне походження українського народу. Українські племена. Українська народність. Україна та східне слов'янство. Історична доля і роль України. Українська мова. Справа української літературної мови. Усна словесність і письменність. Література. Поділ історії української літератури на доби. Давня доба української літератури. Основи давньої доби української літератури. Християнство. Два типи християнства. Виникнення церковнослов'янської літератури. Болгарська література. Мова церковнослов'янської літератури й письмо. Література передхристиянської доби. Двовір'я. Чужоземні впливи. Культурні, осередки й освітній рівень. Справа збереженості пам'яток літератури. Перекладне письменство...
Освітні технології / За ред. О. М. Пєхоти: Технологічний підхід в освіті. Особистісно орієнтована освіта і технології. Вальдорфська педагогіка. Технологія саморозвитку. Технологія організації групової навчальної діяльності школярів. Технології розвивального навчання. Технології формування творчої особистості. Технологія навчання як дослідження. Проектна технологія. Нові інформаційні технології навчання. Технологія колективного творчого виховання. Педагогічна технологія "створення ситуації успіху". Сугестивна технологія. Аналіз образу - персонажа епічного твору: педагогічна технологія. Індивідуальність учителя і освітні технології...

ДУХ

- перевод встречающихся в античной философии и в Библии слов "piritus" (лат.) и "pneuma" (греч.), что означает "движущийся воздух", "дуновение", "дыхание" (как носитель жизни); душа как сущность, которая может временно или навсегда покинуть тело; привидение; сама жизнь (Гёте: "Ибо жизнь - это любовь, а жизнь жизни - дух"); сущность Бога: "Бог есть дух"; сама внутренняя сущность земли или мира; дух земли, мировой дух; идейное содержание произв. искусства; всеобщий характер чего-либо, напр. дух эпохи Гёте, народный дух, корпоративный дух (см. также Esprit). Употребляемое в настоящее время философское понятие духа, как противоположного природе (см. Природа), сложилось в период романтики и идеализма, а особенно у Гегеля ("Дух обнаруживается как исполинский знак интеграла, соединяющий небо и землю, добро и зло" - Дрейер). Дух не является противником души, как считает Клагес, хотя душа (как понятие жизненной энергии человека) есть носитель духа, подтачивающего ее силы. Но вместе с тем дух сохраняет и защищает жизнь, возвышает, совершенствует ("одухотворяет") телесную деятельность. Впрочем, он может это делать, только вытесняя жизненные стремления. Так, дух нарушает гармонию органического и противоположен тенденции жизни совершенствовать человеческий вид посредством жестокости, заключающейся в том, чтобы не давать возможности слабым разновидностям участвовать в продолжении рода. Иногда он так сильно обременяет индивида, что начинает страдать телесная жизнь: высококультурные семейства вымирают, если их кровь не обновляется за счет сферы, не отягощенной духом (см. также Ресублимирование). Дух выступает в трех формах бытия: как дух отдельного индивида (личный дух), как общий дух (объективный дух) и как объективированный дух (совокупность завершенных творений духа). В то время как душевное так тесно включено в процесс развития органического, что его развитие идет рука об руку с последним и в общем и целом может рассматриваться как передаваемое по наследству, личный дух наследуется лишь как возможность, как способность стать таковым. Он сам себя создает посредством духовной работы, которая не может прекратиться до конца жизни. Поэтому духовные различия между людьми гораздо больше, чем биологические. Потребности тела и души, нужды и побуждения людей имеют очень много общего, и душа реагирует на них по определенному типу, с психологической закономерностью. Дух имеет свои закономерности для себя, его вообще нельзя понять, исходя из психологии (как это пытался сделать Клагес). Он автономен, и для него нет познаваемых границ; граница трансинтеллигибельного (см. Познание) является лишь принципиальной границей и оставляет каждому личному духу др. сферу для его развития. Личный дух становится самим собой благодаря врастанию индивида в область объективного духа, в духовную сферу, культуру, которую он находит и которую может (частично) усвоить с помощью воспитания и образования. Это врастание есть его становление человеком, поскольку под человеком понимается живое существо, отличающееся своей духовностью, т.е. своим свободным существованием и своей внутренней способностью, смотреть на события и вещи как бы со стороны, в противоположность др. живым существам, над которыми господствуют непосредственные побуждения. Личный дух живет благодаря своим связям с духовной общностью ("бездуховным" людям недостает такой связи), которая со своей стороны создает жизнь объективного духа. Как носителем личного духа является психический склад отдельного индивида, так носителем объективного духа является какая-либо общность (группа, народ, группа народов). Объективный дух связан с личным духом посредством истории духовной жизни человека (отсюда также "живой дух"), с объективированным духом - посредством истории духа. Объективный дух можно понять только как единый организм вместе с личным объективированным духом. То, что является продуктом единичного духа и что составляет ценность последнего, является результатом его отношения к объективному духу, благодаря которому и ради которого он возник. Носителя объективного духа мы называем личностью (см. Личность). Напр., объективным духом какого-либо народа является то, что может быть высказано о народе; "объективный дух" - это совокупность возможных предикатов к субъекту "народ", он проявляется в общем духовном достоянии, к которому, согласно Николаю Гартману ("Das Problem des geistigen Seins", 1933), относится прежде всего язык, затем следуют производство и техника, господствующие нравы, действующее право, господствующие ценности, господствующая мораль, традиционная форма воспитания и образования, господствующий тип взглядов и настроений, задающий тон вкус, мода, направление искусства и художественного понимания, место и состояние познания и науки, господствующее мировоззрение в любой форме (религия, миф, философия); в наиболее чистом и ясном виде объективный дух проявляется там, где его содержание наименее наглядно: в нормах мышления, в понятии и суждении, следовательно, в сфере логического. В объективированном духе - в произв. науки и искусства - мы снова познаем живой дух, который их создал; он говорит с нами через эти произв., поскольку и пока мы (как личности) можем принимать в них участие. Духовные блага, т. о., одновременно могилы и источники живого духа. Гегель говорит также и об абсолютном духе, независимом от какого бы то ни было земного носителя, тождественном с чистым божественным духом, рассматриваемым как идеальное целое.