Веб-бібліотека - головна сторінка


Партико Т. Б. Загальна психологія:

Вступ до загальної психології. Психологія як наука. Історичний розвиток психології. Психологія в системі сучасних наук. Об'єкт та предмет психології. Галузі психології. Практичне значення психології. Методи психології. Методи пояснення психіки людини. Методи розуміння психіки людини. Методи впливу на психіку людини. Природа та сутність психіки людини. Умови та чинники формування психіки людини. Матеріальні основи та фізіологічні механізми психіки. Головні властивості та функції психіки людини. Сфери прояву психіки людини. Свідома сфера. Несвідома сфера. Персонологія. Психологія особистості. Поняття про індивід, індивідуальність, особистість. Теоретичні напрями персонології. Психоаналітична теорія особистості...

Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Система освіти в Україні. Поняття системи освіти, її структура. Принципи освіти в Україні. Завдання закладів освіти. Управління системою освіти в Україні. Теорія навчання (дидактика). Дидактика, її категорії. Сутність і завдання дидактики. Категорії дидактики. Зв'язок дидактики з іншими науками. Актуальні завдання дидактики. Процес навчання. Сутність навчання, його методологічна основа. Рушійні сили навчального процесу. Функції навчання. Логіка навчального процесу. Структура процесу учення. Типи навчання. Модульне навчання. Мотиви навчання. Оптимізація процесу навчання...
Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: Місце проблем особистості і спілкування в загальній парадигмі соціальної психології. Особистість і спілкування у процесі уточнення предмета соціальної психології. Особистість і спілкування в загальній структурі соціальної психології. Сфера особистості і спілкування в контексті функцій і поняттєвого апарату соціальної психології. Методологічна основа соціальної психології особистості і спілкування. Еволюція соціально-психологічних знань про особистість і спілкування: як це відбувалося. Основні джерела та передумови виникнення соціальної психології як самостійної галузі знання. Розвиток зарубіжної соціальної психології. Становлення вітчизняної соціально психології...
Федорченко В. К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Україні: Мандрівництво в Україні як прообраз туризму (IX-XIX ст.). Україна очима іноземних мандрівників. Внесок українців у географічні дослідження земної кулі. Зародження готельної справи в Україні. Початок організованого туризму (кінець XIX - початок XX ст.). Виникнення в Україні перших туристських організацій. Рекреаційне освоєння Криму. Кримсько-Кавказький гірський клуб (1890 - 1915 рр.). Зародження туристсько-екскурсійної справи на західноукраїнських землях. Розвиток готельної справи в другій половині XIX - на початку XX ст. Розвиток туризму в Україні в міжвоєнний період (1918-1939 pp.). Створення централізованої системи управління туризмом. Туристсько-екскурсійна справа і краєзнавчий рух у Радянській Україні...
Пивовар С. Ф. та ін. Всесвітня історія XX століття: Світ на початку XX ст. Революційні події у світі на початку XX ст. Міжнародні відносини наприкінці XIX - на початку XX ст. Перша світова війна. Революція і громадянська війна в Росії (1917-1920 pp. Країни Європи і США у міжвоєнний період. Встановлення тоталітарних режимів у ряді країн Європи. Міжнародні відносини напередодні другої світової війни. Друга світова війна. Політика «холодної війни» у міжнародних відносинах. Світ у повоєнний період. Країни Азії і Африки (1945-1990 pp. Радянський Союз у 1945-1991 pp. Хронологічна таблиця...

ДОСТОЕВСКИЙ Федор Михайлович

(1821-81) - рус. писатель, важное место в творчестве к-рого занимают нравственно-философские проблемы. Разгром кружка социалиста-утописта Петрашевского, членом к-рого был Д , арест, приговор и каторга, рост настроений индивидуализма, аморализма и нигилизма в пореформенной России, безотрадные результаты европейских революции поселили в Д. неверие в социальные перевороты, усилили нравственный протест против действительности. Развивая близкую славянофильству теорию "почвенничества". Д. отводил рус. народу особую роль в совершенствовании человечества. Он сосредоточивается на стремлении осуществить идеал "положительно-прекрасного" человека, ищет его художественное воплощение. В разработанной еще фр. материалистами теории "влияния среды" Д. не удовлетворяет снятие моральной ответственности с человека, объявленного продуктом социальных условий ("фортепьянной клавишей", по образному выражению одного из героев Д.). Взаимосвязь "обстоятельств" и нравственности не представляется ему всеобщим законом. Корни добра и зла уходят, по мнению Д., не столько в социальное устройство, сколько в человеческую природу и глубже - в мироздание. По убеждению Д., человек способен вырваться из детерминированной цели и свободно определить свою нравственную позицию на основе верного различения добра и зла. Толкование этих категорий, предлагаемое теорией "разумного эгоизма" (Эгоизма теории), также не удовлетворяет Д. Он отвергает разум в качестве основания нравственности по той причине, что доказательность и убедительность, к к-рым апеллирует разум не привлекают, а принуждают, приневоливают к определенному выводу необходимостью логики, упраздняя участие свободной воли в нравственном акте. Человеческой же природе, считает Д., свойственно стремление к "самостоятельному хотению", к свободе выбора. При этом человеком движет или разрушительное своеволие, утверждающее свою свободу любыми способами, или чувство "восторга" перед красотой. Но Д. осознает двойственность красоты и для различения в ней добра и зла уповает только на совесть, обращенную к личностному идеалу, к-рый воплощен в образе Христа. Бог-личность, по Д., один только и может искупить человеческие страдания и удовлетворить человеческую потребность в совершенстве, спасении и благе как всего мира, так и каждого отдельного человека, давая смысл его существованию и бессмертие. При этом Д. признает только свободную любовь человека к богу, не приневоленную страхом и не порабощенную чудом. Принимая религиозное понимание зла, Д. тем не менее, как тонкий наблюдатель, указывает его конкретные проявления в совр ему жизни Это -индивидуализм, своеволие, т е. утверждение своего "я" вне зависимости от более высоких нравственных критериев, приводящее иногда к самоуничтожению. Это -деспотизм, насилие над чужой волей, какими бы целями (удовлетворение личного самолюбия или достижение общечеловеческого счастья) носители этих качеств ни руководствовались. Это - развращенность и жестокость. Попытки Д. связать гуманистический общественный идеал с личностным совершенствованием противоречивы. Его этика зиждется не на познании законов действительности и не на ориентировании нравственного суждения на них, а на воле к утверждению абсолюта. Д. предпочитает "оставаться со Христом, нежели с истиной"·. Неправомерно считая себя наследниками Д., совр. экзистенциалисты (Экзистенциализм) обращают его пафос свободы во вне-нравственный произвол. Кроме "Писем" осн. произв, в к-рых нашли отражение этические взгляды Д., являются "Записки из подполья" (1864), "Преступление и наказание" (1866). "Идиот" (1868), "Бесы" (1871-72), "Подросток" (1875), "Братья Карамазовы" (1879-80), "Дневник писателя".