Веб-бібліотека - головна сторінка


Масляк П.О. Рекреаційна географія:

Методологічні засади рекреаційної географії. Рекреаційна географія як наука. Об'єкт і предмет рекреаційної географії. Завдання, методи дослідження рекреаційної географії, зв'язок з іншими науками. Основні поняття рекреаційної географії. Теоретична база рекреаційної географії. Аксіоми. Теорії, які використовує рекреаційна географія. Закономірності та принципи рекреаційної географії. Районування в рекреаційній географії. Загальні засади районування. Рекреаційне районування. Рекреаційне районування світу та України. Територіальні рекреаційні системи. Системи і комплекси. Територіальні рекреаційні системи. Територіальні рекреаційні системи України і світу. Рекреаційні умови і ресурси. Поняття про географічні умови і ресурси...

Бочелюк В. Й. Юридична психологія: Юридична психологія в системі психологічних знань. Психологія як наука. Предмет і завдання юридичної психології. Психологія в системі наук. Система юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Сутність методології та методів юридичної психології. Загальна характеристика методології та методів пізнання в юридичній психології. Конкретні методи психолого-юридичних досліджень. Соціально-психологічні методи виправлення правопорушника. Психологічні особливості злочинних дій. Особистісна мотивація злочинних дій. Особливості групової мотивації злочинних дій. Психологія неповнолітніх правопорушників. Особистість неповнолітнього злочинця. Соціально-психологічні причини злочинної поведінки неповнолітніх...
Іваницька О.П. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002): Основні проблеми світу після другої світової війни. Поляризація суспільно-політичних систем у післявоєнному світі. Особливості політичного розвитку. Соціал-реформістська модель організації суспільства: становлення та криза. Неоконсерватизм: суть та особливості. Розпад колоніальної системи та модернізація країн третього світу. Науково-технічний прогрес та постіндустріальне суспільство. Глобальні проблеми сучасності. Міжнародний тероризм як планетарна проблема. Провідні країни Європи та Америки. Сполучені Штати Америки. Гаррі Трумен - 33-й президент США. Наслідки другої світової війни для США. Повоєнна реконверсія та економічний розвиток. "Справедливий курс"...
Горлач М.І. та ін. Основи філософських знань: Що таке філософія. основні етапи розвитку філософії. Зародження та розвиток філософських вчень. Розвиток філософських знань в Україні. Сучасна світова філософія. Проблеми онтології та гносеології. Матерія. Буття. Людина. Свідомість. Пізнання. Практика. Основи соціальної філософії. Природа та суспільство. Суспільство. Філософський аналіз. Цінності. Духовне життя суспільства. Повсякденність. Сенс і спрямованість історії. Логіка. Логіка - наука про мислення. Поняття. Судження. Основні закони логіки. Умовивід. Основи етики та естетики. Етика: предмет і значення. Мораль - соціальне явище: спосіб соціальної регуляції соціальних відносин. Функціонування моралі. Естетика: роль у житті людини та суспільства. Естетична свідомість...

ДОКСОГРАФЫ

[новолат. Doxographi) - мнение, воззрение], термин, введённый в сер. 19 в. Г. Узенером для обозначения древних авторов, работавших не в жанре "жизнеописаний" (биографы), а в жанре "взглядоописаний" философов, и закрепившийся в науке благодаря классич. труду Г. Дильса "Греческие Д." (Berolini, 1879), в к-ром сохранившиеся (в основном фрагментарно) образцы доксографич. лит-ры были впервые собраны и критически изданы. Д. в собств. смысле называют только авторов сборников типа ????? (лат. Placita), в к-рых "мнения" философов группировались но тематич. рубрикам и излагались в проблемносистематич. порядке, противопоставляя их прежде всего авторам "Преемств" (лат. Successiones), т. е. историй филос. школ, дававших наряду с биографиями целостные описания отд. филос. систем. Но поскольку авторы "Преемств" пользовались источниками Д., такие описания также называют "доксографией". Термин "доксография" шире, чем термин" Д.": напр., можно говорить о "доксографии" у Аристотеля, но неправильно называть его "доксографом". Наконец, доксографию как описание взглядов к.-л. философа (часто в терминах др. филос. системы) противопоставляют дословным цитатам из его соч. - фрагментам, вместе они составляют два осн. класса источников для реконструкции учений тех философов, соч. к-рых утрачены. Термин "свидетельства" (testimonia) часто употребляется для обозначения косвенных свидетельств - совокупности доксографич. и биографич. сообщений, и в этом смысле противопоставляется фрагментам.
Систематич. доксография зародилась в 4 в. до н. э. в Ликее (так же, как и биография - Аристоксен); её теоретич. основой было методологич. требование Аристотеля предпосылать собств. исследованию предмета изложение и критику "мнений предшественников". Теофраст составил первый доксографич. компендий - "Физич. мнения", или, иначе, "Историю физики", в 18 кн., охватывавший период от Фалеса до Платона включительно. "Физич. мнения" были если не единственным (вопреки Дильсу), то всё же осн. источником по досократовской мысли для последующих Д. В 1 в. до н. э. материал Теофраста был использован в "Мнениях философов" (Placita philosophorum, т. н. Аэтий) - единственном (не считая зависящей от него "Истории философии" Псевдо-Галена) сохранившемся доксографич. компендии. Помимо фрагментов "Физич. мнений" Теофраста и компендия т. н. Аэтия в корпус "Греч. Д." входят: эксцерпты из 1-й кн. "О природе богов" и 1-й кн. "О благочестии" Филодема; 1-я кн. "Опровержения всех ересей" ("Философумены", до сер. 19 в. неправильно приписывалась Оригену) епископа Ипполита Римского (170-236); сохранённый Евсевием отрывок из "Стромат" Псевдо-Плутарха (ок. 150), и др.
Доксография имеет огромное значение для реконструкции досократовской, в меньшей мере -эллинистич., философии (напр., милетская школа известна только из доксографии). Часто это не просто описание, а перевод на язык той филос. школы, к к-рой принадлежат Д.