Веб-бібліотека - головна сторінка


М'ясоїд П. А. Загальна психологія:

Система понять і категорій психології. Психологія як наука. Становлення психології. Етапи історичного поступу психології. Міфологічний етап. Філософський етап. Науковий етап. Формування засад наукової психології. Напрямки психології у XX ст. Психологія у пошуках свого предмета. Психологія як система знань. Психологія серед інших наук. Методологічні принципи психології. Методи психологічного дослідження. Основна проблема психології. Мозок і психіка. Буття і свідомість. Людина і світ. Розвиток психіки. Психіка у філогенезі та історіогенезі. Типи і форми поведінки організмів. Стадії розвитку психіки. Виникнення первісної свідомості. Онтогенез психіки. Психічний розвиток на рівні організму. Психічний розвиток на рівні індивіда...

Молдован В.В. Риторика загальна та судова: Історико-теоретичні аспекти риторики. Феномен красномовства та його різновиди. Загальне поняття про красномовство. Види красномовства. Судове (юридичне) красномовство. Академічне красномовство. Політичне красномовство. Церковне красномовство. Суспільно-побутове красномовство. Нариси з історії красномовства. Розвиток ораторського мистецтва у Стародавньому світі. Риторика Стародавньої Месопотамії. Риторика Стародавнього Єгипту. Риторика Стародавньої Індії. Риторика Стародавнього Ірану. Риторика Стародавнього Китаю. Виникнення і розвиток риторики у Стародавній Греції. Римський період античного красномовства. Красномовство в Біблії. Ораторське мистецтво епохи Середньовіччя...

ДОЙССЕН Пауль

(7 января 1845, Обердрейс июля 1919, Киль) - немецкий философ и историк философии. Учился в Боннском университете (вместе с Ницше); диссертация о "Софисте" Платона (1869). С 1872 начал систематически изучать индийскую философию; в 1881 - 89 преподавал в Берлине, с 1889 - профессор в Киле. Испытал сильнейшее влияние Ницше, выразившееся в его обращении к философии Шопенгауэра и к научной индологии. В 1911 Дойссен опубликовал четырнадцатитомное критическое издание сочинений Шопенгауэра (до сих пор наиболее авторитетное), в 1912 основал Шопенгауэровское общество. В духе шопенгауэровской этики видел цель индивида в преодолении "воли к жизни" или эгоизма естественного существования посредством "самоотрицания" как реализации надындивидуального существования; божество в понимании Дойссена носит безличный характер. Дойссен стоял у истоков философской компаративистики; он считал, что истина раскрывается в архетипе "вечной философии", основное ядро которой - увение об иллюзорности феноменального мира - было намечено в Упанишадах, разрабатывалось представителями элейской школы и Платоном, получило научную формулировку в "Критике чистого разума" Канта и окончательную - в философии Шопенгауэра. Труд жизни Дойссена - "Всеобщая история философии" (Allgemeine Geschichte der Philosophie, Bd. I, Abt. 1-3, Bd. U, Abt. 1-3. Lpz., 18941917), в которой по существу впервые материал индийской философии (три тома из шести) был введен в общефилософский контекст. Дойссену принадлежат образцовые переводы на немецкий язык Упанишад, мировоззренческих текстов "Махабхараты" и "Брахмасутрабхашьи" Шанкары.
Соч.: Die Elemente der Metaphysik. Aachen, 1877; Das System des Vedanta. Lpz., 1883; Die Sutras der Vedanta oder die Sari rakanu шагай des Badarayana. Lpz., 1887; Sechzig Upanishads des Veda. Lpz., 1897; Vier philosophische Texte des Mahabharatam. Lpz., 1906.
В. К. Шохин