Веб-бібліотека

Роменець В. А. Історія психології XIX - початку XX століття:

Історична психологія та формування культурологічних засад історії психології. Матеріальне та ідеальне єство людини і принципи взаємної доповнюваності о історичній психології та історії психології. Образ людини: академічний стиль. Наукова і сцієнтнетська психологія XIX - початку XX століття. Ідея волюнтаризму у психології XIX століття. Людська особистість у світі між волею та уявленням. А. Шопепгауер (1788-1860). Наука та філософські засади оптимізму й песимізму. Дедал та Ікар. Суперечка Б. Рассела і Дж. Холдейна. Наукова думка як планетне явище. Наука і філософія. Сцієнтизм. Ідейний світ В. І. Вернадського. Структура наукових революцій у міркуваннях Т. Купа...

Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів / За заг. ред. проф. Г. В. Щокіна: Проблеми і тенденції змін світової освіти й Україна. Як і чому змінюється світова освіта. Тенденції змін європейської школи і світові стандарти середньої освіти. Кілька загальних тенденцій змін європейської і світової школи. До проблеми освітніх стандартів і визнання шкільних атестатів. Найхарактерніші тенденції розвитку закордонної вищої освіти (системні процеси). Темп і межі розширення масштабів. Тенденція подовження обов'язкової освіти після школи. Тенденція урізноманітнення закладів вищої освіти. Тенденція розширення завдань закладів вищої освіти. Створення і розвиток нових університетів та інших ВЗО...

ДОБРО (БЛАГО)

- положительная оценка состояния чего-либо или действий кого-либо, оценка духовного, сверхприродного характера. Добром (благом) чаще всего называют идеальное состояние совершенства, гармонии, удовлетворения и правды, которое с точки зрения этики должно быть внесено в поведение людей и в жизнь общества, в образование и воспитание, в социальные институты в качестве духовной основы жизни. Тем самым добро признается источником социального обновления, улучшения состояния общества. Разумные существа, сознающие себя и действующие под знаком присутствия Высшей реальности, видят Бога благим и источником всякого блага в мире, дающим критерии различения добра от зла. Философы, не нуждающиеся в Высшем, предпочитают говорить о благе как о ценности или самоценности, рассматривая их с точки зрения нужд человека, а о добре - в смысле автономной нравственности, напр., как о долге неукоснительно совершать добрые поступки вопреки хаосу и злу окружающего мира. В некоторых философских учениях и социальных идеологиях (религиозных и безрелигиозных) предлагалось насаждать добро принудительно, что в корне противоречит духовному характеру нравственной жизни, когда человек совершает добрые поступки из внутренних побуждений, свободно и с полным пониманием. Для совершения добрых поступков нужна, по Канту, прежде всего "добрая воля", которая и придает им положительное нравственное качество. Некоторые авторы, однако, предпочитают оценивать действия человека как "добрые" по их результатам и последствиям, придавая мотивам второстепенное значение.


© 2009-2020  lib.ltd.ua