Веб-бібліотека - головна сторінка


Хомич Г. О., Ткач Р. М. Основи психологічного консультування:

Теоретичні основи психологічного консультування. Визначення психологічного консультування. Консультування як професія. Що таке консультування. Хто займається консультуванням. Де застосовується консультування. Список використаної й рекомендованої літератури. Консультування як психологічна допомога. Історичні корені психологічного консультування. Психологічне консультування. Відмінні риси психологічного консультування і психотерапії. Напрями психологічного консультування. Психоаналітичний напрям у консультуванні. Психоаналіз як теорія особистості. Структура особистості. Основні техніки у психоаналітичному консультуванні. Інші психоаналітичні теорії...

Партико Т. Б. Загальна психологія: Вступ до загальної психології. Психологія як наука. Історичний розвиток психології. Психологія в системі сучасних наук. Об'єкт та предмет психології. Галузі психології. Практичне значення психології. Методи психології. Методи пояснення психіки людини. Методи розуміння психіки людини. Методи впливу на психіку людини. Природа та сутність психіки людини. Умови та чинники формування психіки людини. Матеріальні основи та фізіологічні механізми психіки. Головні властивості та функції психіки людини. Сфери прояву психіки людини. Свідома сфера. Несвідома сфера. Персонологія. Психологія особистості. Поняття про індивід, індивідуальність, особистість. Теоретичні напрями персонології. Психоаналітична теорія особистості...
Історія української літератури. XX століття / За ред. В. Г. Дончика: Літературно-мистецьке життя. Художній процес. 60-ті - 90-ті роки. Поезія. Василь Мисик. Леонід Первомайський. Андрій Малишко. Дмитро Павличко. Ліна Костенко. Василь Симоненко. Микола Вінграновський. Іван Драч. Борис Олійник. Павло Мовчан. Борис Нечерда. Ірина Жиленко. Леонід Талалай. Володимир Забаштанський. Володимир Базилевський. Василь Голобородько. Василь Стус. Ігор Калинець. Іван Світличний. Василь Барка. Поезія діаспори ("нью-йоркська група" та інші). Емма Андієвська. Олег Зуєвський. Остап Тарнавський. ПРОЗА. Публіцистика. Олесь Гончар. Михайло Стельмах. Ірина Вільде. Григорій Тютюнник. Анатолій Дімаров. Павло Загребельний. Юрій Мушкетик. Іван Чендей. Василь Земляк...
Циганкова Т. М., Гордєєва Т. Ф. Міжнародні організації: Інституційне середовище міжнародного бізнесу. Міжнародні організації в системі регулювання міжнародних економічних відносин. Історія виникнення та етапи розвитку міжнародних організацій. Сутність сучасної міжнародної організації. Типізація міжнародних організацій. Механізм функціонування міжнародних організацій. Право міжнародних організацій. Механізми впливу міжнародних організацій на країни-члени. Прийняття рішень у міжнародних організаціях. Міжнародні службовці. Інститут постійних представництв держав при міжнародних організаціях. Запитання і завдання для обговорення. Міждержавні економічні організації. Сутність і види міждержавних організацій. Основні функції міждержавних організацій...
Конфліктологія / За ред. Л. М. Герасіної: Конфліктологія як наука (соціально-правовий аспект). Предмет, об'єкт, закони і методи конфліктології. Розвиток проблем конфлікту в парадигмах соціальної та правової наук. Конфлікт і механізми його розвитку. Феномен конфлікту. Конфлікти соціальної сфери. Суспільна криза. Витоки, причини та рушійні сили конфлікту. Динаміка конфлікту. Учасники і суб'єктивна складова конфлікту. Сфери розгортання конфліктів. Економічний конфлікт. Політичний конфлікт. Конфлікт культур і духовних цінностей. Етнонаціональні конфлікти. Юридичний конфлікт. Релігійні конфлікти. Розв'язання і попередження конфліктів. Засоби і механізми розв'язання конфліктів. Соціально-правові технології попередження конфліктів...
Максимюк С.П. Педагогіка: Загальні основи педагогіки. Дидактика. Стан освіти в Україні та нові нормативні документи про її організацію і реформування. Стан освіти в Україні. Глобальна освіта й українська школа. Система освіти в Україні та її диференціація. Основні принципи організації освіти в Україні. Закон України «Про загальну середню освіту». Національна доктрина розвитку освіти (витяг). Концепція 12-річної загальноосвітньої школи (витяг). Предмет педагогіки, її становлення як науки. Методи педагогічних досліджень. Предмет педагогіки: визначення, стадії розвитку, історія формування як самостійної науки. Визначення основних понять педагогіки. Методологія педагогіки. Структура педагогічної науки, її галузі. Зв'язок педагогіки з іншими науками...
Палеха Ю.І. Ділова етика: Етичні проблеми управління та бізнесу. Етичні установки. Діловий протокол. Розвиток суспільства й стилі управління. Формування етики підприємництва. Соціальна відповідальність і економічна етика. Адміністративна етика. Взаємостосунки представників держави і підприємництва. Підготовка та проведення ділових зустрічей. Домовленість про ділову зустріч. Підготовка приміщень. Зустріч делегації. Привітання. Розміщення учасників зустрічі. Офіційна мова. Ділова атрибутика. Візитні картки. Ділові подарунки. Діловий одяг. Організація ділового спілкування. Функції ділового спілкування. Перепони у спілкуванні, його рівні. Соціальні типи в діловому спілкуванні. Закономірності міжособових стосунків. Сучасні теорії міжособових стосунків...
Інформаційні системи: Основи інформаційних технологій. Основи організації автоматизованого опрацювання інформації. Мета впровадження та використання автоматизованих інформаційних систем і технологій. Інформація в управлінні економічними об'єктами. Дослідження системи управління. Класифікація АІС. Організація АІС. Основні принципи створення АІС. Життєвий цикл АІС. Автоматизовані інформаційні технології. Класифікація автоматизованих інформаційних технологій. Режими автоматизованого опрацювання інформації. Деякі найпоширеніші комп'ютерні інформаційні технології. Інформаційні мережні технології. Технологія "клієнт-сервер". Міжнародна комп'ютерна мережа Internet. Технології розподіленого оброблення та збереження інформації...
Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: Історія становлення та розвитку науки. Суть наукового пізнання, знання та наукового дослідження. Етапи становлення і розвитку науки. Поняття, цілі і функції науки. Структурні елементи науки, їх характеристика. Наука як система знань. Наукознавство як система знань. Класифікація наук. Основні риси працівника науки. Організація науково-дослідної роботи в Україні. Організаційна структура науки. Пріоритетні напрями розвитку науки в Україні. Система підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів. Науково-дослідна робота студентів. Основи методології науково-дослідної діяльності. Поняття методології та методики наукових досліджень. Методологія теоретичних досліджень...
Соціологія: Підручник / В.П.Андрущенко: Вступ до соціології. Що і як вивчає соціологія. Соціологія - наука про суспільство. Предмет та об'єкт соціології. З історії становлення соціології. Виникнення та становлення соціологічних знань. Джерела соціологічних знань. Розвиток соціальних знань в Стародавньому Світі. Формування соціологічної думки в Середньовіччя та епоху Відродження. Особливості розвитку соціальних знань в XVII ст. Філософія історії - новий етап в розвитку соціального пізнання. Становлення та розвиток соціології в XIX - XX ст.ст. (Класичний період). Опост Конт і Герберт Спенсер - основоположники соціології - самостійної науки. Дальший розвиток соціології в XIX ст. Психологічні школи в соціології. Емпіричні соціальні дослідження...

Мочерний С.В. Політична економія:

Предмет і метод політичної економії. Становлення і розвиток політичної економії. Предмет політичної економії. Закони і категорії політичної економії. Метод політичної економії. Функції політичної економії та її місце в системі економічних наук. Загальні засади економічного розвитку. Виробництво. Економічні потреби та інтереси. Безпосереднє виробництво та його основні фактори. Виробничі можливості і потреби суспільства. Економічні потреби та закони їхнього розвитку. Економічні інтереси, їхня структура та суперечності. Економічна система суспільства. Сутність економічної системи та її матеріальна основа. Суспільний поділ праці й технологічний спосіб виробництва...

ДИЛЬТЕЙ Вильгельм

(19 ноября 1833, Биберих - 1 октября 1911, Зейс-на-Шлерне, Швейцария) - немецкий философ, основатель традиции философии жизни. Родился в семье священника, готовился стать пастором. В 1852 поступил в Гейдельбергский университет, после года изучения теологии перебрался в Берлин. Защитил диссертацию в 1864. С 1868 - профессор в Киле, один из попечителей архива Шлейермахера. Уже в 1-м томе монографии "Жизнь Шлейермахера" (Schleiermachers Leben, 1870) формулирует основные темы своей философии: внутренняя взаимосвязь душевной жизни и герменевтика как наука, истолковывающая объективации человеческого духа. С 1882 - профессор философии в Берлине. В 1883 выходит 1-й том "Введения в науки о духе" (Einleitung in die Gesteswissenschalten, рус. пер. 2000), наброски к следующим томам появились лишь в 1914 и 1924 в Собрании его сочинений, а цельный корпус текстов - лишь в 1989. При жизни Дильтей оставался автором большого числа частных исследований, рассеянных по различным академическим изданиям, и до конца 19 в. был малоизвестен. Под влиянием немецкой традиции исторического мышления Дильтей намеревался дополнить "Критику чистого разума" Канта собственной "критикой исторического разума". Основная тема "Введения в науки о духе" - специфика гуманитарного знания (термин "науки о духе", Geisteswissenschaften - перевод "moral science" Д. Ст. M илля - возник как калька "наук о природе", Naturwissenschaften, в то время, когда именно естественные науки стали идеалом общезначимого знания - английский и французский позитивизм, О. Конт). Вместо "познающего субъекта", "разума" исходным становится "целостный человек", "тотальность" человеческой природы, "полнота жизни" . Познавательное отношение включается в более изначальное жизненное отношение: "В жилах познающего субъекта, которого конструируют Локк, Юм и Кант, течет не настоящая кровь, а разжиженный сок разума как чистой мыслительной деятельности. Меня же психологическое и историческое изучение человека вело к тому, чтобы положить его - во всем многообразии его сил, как желающее, чувствующее, представляющее существо - в основу объяснения познания" (Gesammelte Schriften, Bd l, 1911, S. XVIII). "Cogito" Декарта и "я мыслю" Канта заменяется у Дильтея данным в самосознании единством "я мыслю, я желаю, я боюсь" (Ibid., Bd 19, S. 173). Общность с идеалистической традицией сохраняется в том, что исходным в науке о человеке по-прежнему для Дильтея остается сознание, а не какие-либо факторы, лежащие за пределами.
Сознание понимается как целостный исторически обусловленный комплекс познавательных и мотивационных условий, лежащих в основе опыта действительности. Сознание - переживаемый человеком способ, которым нечто для него "есть", несводимый к интеллектуальной деятельности: сознанием является воспринимаемый аромат леса, наслаждение природой, воспоминание о событии, стремление и т. п., - т. е. различные формы, в каких проявляет себя психическое. Все предметы, наши собственные волевые акты, мое "Я" и внешний мир даны нам прежде всего как переживание, как "факт сознания" (принцип феноменальности). Форму, в которой нечто может быть данным в сознании, Дильтей называет "осознаванием" (Innewerden) (Ibid., S. 160 ff.), иногда - "переживанием" ("инстинкт, воля, чувство"); психическое здесь еще не разделено на мышление, чувство, волю (Дильтей пытается избежать тем самым дуализма субъекта и объекта). "Существование психического акта и знание о нем - не различные вещи..."; "Благодаря тому, что я есть, я знаю о себе" (Ibid., S. 53-54).
В работе "К решению вопроса о происхождении нашей веры в реальность внешнего мира и ее обоснованности" (Beitrage zur Losung der Frage vom Ursprung unseres Glaubens an die Realitat der Aussenwelt und seinem Recht, 1890) Дильтей, в противоположность Юму, Беркли и другим, заявляет, что внешний мир дан нам не как "чувственный" феномен - таковым он является только для интеллектуальной деятельности. Понятие "внешнего мира" и "реальности" возникает в опыте сопротивления, "телесном ограничении собственной жизни", в котором задействованы все силы душевной жизни и который возникает еще во время эмбриональной жизни. Понятие же "объекта" образуется на основании независимых от нашей воли константных форм (Gleichformigkeiten) такого противодействия.
В "Описательной психологии" (Ideen zu einer beschreibenden und zergliedernden Psychologie, 1894) Дильтей подробно рассматривает уже сформировавшуюся индивидуальную психическую жизнь человека и методы ее постижения. Противопоставление "наук о природе" и "наук о духе" сохраняется в дуализме "внешнего" и "внутреннего" восприятия, определяя первое противопоставление: предметы естественных наук даны нам "извне" и раздельно, а потому естественно-научной психологии приходится сводить явления к ограниченному числу однозначно определенных элементов и конструировать связи между ними с помощью гипотез. Преимущество "внутреннего восприятия" состоит в том, что наша психическая жизнь дана нам непосредственно и уже как нечто целостное (как взаимосвязь). Отсюда противоположность двух методов объяснения и понимания: "природу мы объясняем, душевную жизнь - постигаем" (Ibid., Bd 5, 170 ff.), объяснение подводит единичный случай под общий закон, понимание предполагает участие внутреннего опыта. Метод новой психологии должен быть описательным, расчленяющим сплетенные между собой уровни душевной жизни, которую Дильтей рассматривает как взаимосвязанную, структурированную и развивающуюся. Структурная взаимосвязь определяет взаимодействие основных компонентов душевной жизни - мышления, воли и чувства; приобретенная взаимосвязь психической жизни понимается Дильтеем как совокупность всего жизненного опыта; объясняя т. о., что жизнь на каждом этапе своего развития сама ставит перед собой определенные цели и добивается их исполнения, Дильтей вводит понятие телеологической взаимосвязи. Самодостаточность жизни (выражаемая ее структурной взаимосвязью) делает необходимым "понять жизнь из нее самой" (Ibid., Bd4,.S.370): невозможно опереться на какие-либо трансцендентные по отношению к ней основания.
В дальнейшем предметом исследований Дильтея становятся сравнительная психология, поэтическое творчество, исторические типы мировоззрений, религиозное и этическое сознание и т. д. Как описательная психология является основой для наук о духе, так и последние с разных сторон помогают понять жизнь индивидуального человека. В работе "Переживание и поэзия" (Das Erlebnis und die Dichtung. Lessing, Goethe, Novalis, Holderlin, 1905) Дильтей утверждал, что поэтическое выражение наиболее полно и адекватно передает "переживание", ибо оно свободно от категориальных форм рефлексии, обладает особой "энергией переживания", "объективность" его не отстраняется от всего богатства душевных сил; в поэзии находят выражение основополагающие "формы" внутреннего мира.
В "Построении исторического мира в науках о духе" (Der Aufbau der geschichtlichen Welt in den Geisteswissenschaften, 1910) - последнем значительном произведении Дильтея - рассматривается проблема истолкования исторически данных форм - "объективации жизни", поскольку человек живет "не в переживаниях, а в мире выражения" и характер опыта, лежащий в основе наук о духе, имеет преимущественно языковую природу. Метод философии жизни базируется, по Дильтею, на триединстве переживания определенных жизненных явлений, выражения (синоним "объективации жизни") и понимания, проблематика которого вплотную подводит к проблеме чужой индивидуальности, Другого.
Применяемая Дильтеем методология понимания и интерпретации позволила исследователям (Гадамер, Больнов) назвать его основателем философской герменевтики (хотя Дильтей сам не употреблял этого термина применительно к своей философии). Философии жизни Дильтея многим обязана экзистенциальная философия (Ясперс, Г. Липпс), она оказала большое влияние на развитие педагогики (Г. Ноль, Э. Шпрангер, Т. Литт, О.-Ф. Больнов), в которой Дильтей видел "цель всякой подлинной философии".
Соч.: Gesammelte Schriften, Bd 1 - 18. Gott., 1950 - 77; Briefwechsel zwischen Wilhelm Dilthey und dem Grafen Paul Yorck von Wartenburg, 1877-1897. Halle/Saale, 1923; в рус. пер.: Типы мировоззрения и их обнаружение в метафизических системах. - В сб.: Новые идеи в философии, вып. 1. СПб., 1912; Введение в науки о духе (фрагменты). - В кн.: Зарубежная эстетика и теория литературы XIX - XX вв. Трактаты, статьи, эссе. М., 1987; Описательная психология. М., 1924; Наброски к критике исторического разума. - "Вф" 1988, № 4; Собр. соч., т. 1. М., 2000.
Лит.: Dilthey O.-F. Eine Einfuhrung in seine Philosophie. Lpz., 1936; 4 Aufl., Stuttg. - В. - Koln - Mainz, 1967; Misch G. Vom Lebens- und Gedankenkreis Wilhelm Diltheys. Fr./M., 1947; Materialien zur Philosophie Wilhelm Diltheys. Fr./M., 1987; Плотников Н. С. Жизнь и история. Философская программа Вильгельма Дильгея. М., 2000.
И. А. Михаилов