Веб-бібліотека

Любіцева О.О. та ін. Туристичні ресурси України:

Науково-методичні засади вивчення туристичних ресурсів. Глобальні тенденції розвитку туризму. Місце України на світовому туристичному ринку. Класифікація туристичних ресурсів. Інформаційні джерела та методи обробки інформації. Характеристика туристичних ресурсів. Природно-рекреаційні ресурси. Кліматичні ресурси та умови. Бальнеологічні ресурси. Водні туристичні ресурси. Туристичні ресурси природно-заповідного фонду України. Біотичні туристичні ресурси. Рельєф як туристичний ресурс. Культурно-історичні ресурси. Етнічні ресурси. Інфраструктурні умови використання туристичних ресурсів. Розвиток сфери гостинності. Санаторно-курортне господарство. Транспорт і транспортна інфраструктура. Туристичні підприємства...

Заблоцький Б. Ф. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка: Загальні засади національної макроекономіки. Методологія національної макроекономіки. Сутність національної макроекономіки. Питання національної макроекономіки в Конституції України. Національно-економічне мислення. Показники національної макроекономіки. Оцінка продуктивності та ефективності національної економіки. Національні продуктивні сили. Теорія формування і розміщення продуктивних сил. Сутність продуктивних сил. Економічні закони і розміщення продуктивних сил. Економічне районування і територіальна структура господарства. Методологія економічного районування. Методи аналізу територіальної організації економічної системи...
Макеєва С. Структурні виміри сучасного суспільства: Глобалізація: сучасні теорії, ідеологія і практика. Громадянське суспільство: теорія, інститути та моделі розвитку. Етнічна структура українського суспільства. Паблик рілейшнз як соціальний інститут. Дилема "природа - суспільство" в екологічній соціології. Територіальна структура: місто і село. Моніторинг соціальних змін в українському суспільстві. Соціальна мобільність у стратифікованому просторі. Середній клас у соціальній структурі українського суспільства. Тендер і стратифікація. Тендер та інститут сім'ї. Сучасні міграційні процеси. Структура соціально-економічної поведінки населення України. Бідність в локальній та глобальній перспективах...
Архіпов В. В. Організація обслуговування в закладах ресторанного господарства: Загальна характеристика процесу обслуговування. Послуги закладів ресторанного господарства та вимоги до них. Характеристика методів і форм обслуговування. Торгівельні приміщення. Види торгівельних приміщень, їх призначення та характеристика. Взаємозв'язок торгівельних залів, виробничих та підсобних приміщень. Сучасний інтер'єр торгівельного залу та вимоги до нього. Характеристика буфету при ресторані, приміщення для нарізання хліба та сервізної. Організація роботи мийної столового посуду. Устаткування залів. Сучасні вимоги до меблів. Столовий посуд та набори. Столова білизна. Класифікація, вимоги до посуду. Характеристика порцелянового, фаянсового та керамічного посуду...
Партико Т. Б. Загальна психологія: Вступ до загальної психології. Психологія як наука. Історичний розвиток психології. Психологія в системі сучасних наук. Об'єкт та предмет психології. Галузі психології. Практичне значення психології. Методи психології. Методи пояснення психіки людини. Методи розуміння психіки людини. Методи впливу на психіку людини. Природа та сутність психіки людини. Умови та чинники формування психіки людини. Матеріальні основи та фізіологічні механізми психіки. Головні властивості та функції психіки людини. Сфери прояву психіки людини. Свідома сфера. Несвідома сфера. Персонологія. Психологія особистості. Поняття про індивід, індивідуальність, особистість. Теоретичні напрями персонології. Психоаналітична теорія особистості...
Загальна психологія: Загальні питання психології. Предмет і завдання психологічної науки. Предмет психології. Завдання психологічної науки. Місце психології в системі наук. Галузі психологічних знань. Мозок і психіка. Школи, напрями, концепції у психології. До історії психологічної думки. Дохристиянські часи - XVIII ст. Розвиток психологічної думки у XIX-XX ст. Методи психології. Загальні питання побудови психологічних досліджень. Загальнонаукові методи. Статистичний метод у психології. Конкретні наукові методи. Розвиток психіки та свідомості. Поява і розвиток форм психічного відображення у тварин. Механізми відображувальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки. "Мова" і спілкування тварин...
Єгоров О. Б. Митна економіка (Україна - СОТ - ЄС): Концептуальні засади митно-тарифного регулювання в теорії і практиці міжнародної торгівлі. Сутність та генезис митно-тарифного регулювання міжнародної торгівлі. Система митно-тарифних відносин. Об'єкт митно-тарифних відносин. Основні суб'єкти митно-тарифних відносин. Сутність митного тарифу. Генезис митної економіки. Митно-тарифна політика в умовах глобалізації у контексті норм та правил ГАТТ/СОТ. Основні напрями глобалізації. Цілі і завдання зовнішньоекономічної політики. Міжнародна економічна інтеграція. Основні фактори митних економічних відносин. Системний рівень митно-тарифних відносин. Вплив митно-тарифних інструментів на розвиток економіки. Роль митного тарифу у торговельному та платіжному балансі...

ДИАЛЕКТИКИ И МЕХАНИСТЫ

- участники развернувшейся в 20-х гг. XX в. дискуссии по вопросам взаимоотношения философского мировоззрения и естествознания, всеобщего философского метода и частных методов познания. Непосредственным поводом для дискуссии послужила публикация в 1924 г. статьи (вышедшей вскоре отдельной книгой) И. И. Степанова (Скворцова) "Исторический материализм и современное естествознание", на к-рую последовало несколько рецензий (Я. Э. Стэна и др. философов). В обсуждение включились также и естествоиспытатели. Был организован ряд диспутов в высших учебных заведениях и научных учреждениях. Лидерами спорящих сторон были И. И. Степанов и Деборин. Сторонников первого обычно называют "M.", a сторонников второго "Д.". Правда, Степанов называл своих оппонентов "формалистами", отождествляя их с натурфилософами. Что касается термина "механический", то он означал направленность на раскрытие механизма явлений, взаимосвязей составляющих их элементов. Говоря совр. языком, это была элементаристская (в противоположность системному подходу) установка. Степанов, А. К. Тимирязев и др. их сторонники утверждали, что философские принципы - это лишь выводы из наук, к-рые не могут быть доводом в исследовании. Поэтому знание осн. законов диалектики не освобождает от детального изучения предмета, более того, философы обязаны совершенствовать свою методологию на основе новейших достижений науки. Однако, делая на этом акцент, "М." дали повод для упреков в сводимости всеобщего к частнонаучному, в принижении значения философской методологии. Настаивая на приоритете индуктивного анализа в философии, они переносили данное положение на теоретический уровень философского исследования, умаляя тем самым роль дедукции в познании. В представлении "М." всеобщая методология вбирала в себя аналитический метод, сводимость сложного к более простому, поиск причинно-следственных связей, наблюдение и опыт. Хотя Степанов и его сторонники неоднократно заявляли, что их взгляды не следует отождествлять с механицизмом XVII-XVIII вв., им все же стали вменять в вину сведение всех форм движения материи к механической форме и отказ от признания специфики физических, химических и биологических систем. В их трактовке верная мысль о генетической сводимости жизни к физическим и химическим процессам, по существу, сочеталась с недооценкой ее качественных особенностей. Тем не менее при всей нечеткости философской аргументации представлений о соотношении высших и низших форм движения материи сторонники этой позиции в данном отношении оказались ближе к внутренней тенденции развития естествознания на том его этапе, в частности биологии, чем представители противоположного направления, поскольку их выступления углубляли связи между философским и естественно-научным знанием. Деборин и его последователи, правильно подчеркивая специфику философского знания в сравнении с естественно-научным, несводимость его к осн. выводам естествознания и большое значение философской методологии как всеобщего синтетического способа познания, вместе с тем нередко преувеличивали значение указанного всеобщего метода в исследовании конкретных явлений природы. С этой т. зр. диалектика оказывалась единственным методом естествознания, а все остальные методы должны быть лишь ее конкретизацией. Механика, писал, напр., Деборин, составляет "лишь специальный случай диалектики". Ряд утверждений Деборина вызвали в его адрес упреки в тенденции к формалистическому уклону, к оправданию отрыва философии от практики естествознания и игнорированию зависимости разработки общей методологии от развития частных наук. По вопросу о соотношении форм движения материи Деборин утверждал, что высшие формы и сводятся, и не сводятся к низшим; они сводятся по происхождению, но не сводятся по своей форме, по своему качеству. Тем не менее он и нек-рые его сторонники фактически не разграничивали смысловые оттенки, вкладываемые в понятие сводимости. В результате их критика этого понятия нередко воспринималась как отрицание всякой - и структурной и генетической - связи биологического с химическим и физическим, что, в свою очередь, давало повод "М." обвинять "деборинцев" в абсолютизации специфики жизни, в отрыве живого от неживого, в витализме. Дискуссия затронула и др. вопросы философской теории: понятие материи,- соотношение понятий "общество" и "биологическая природа", проблему "первичных и вторичных качеств", вопрос о соотношении сознания и бессознательного и т. п. В ходе дискуссии происходило постепенное сближение т. зр. по нек-рым вопросам. Так, "М." через свой печатный орган - сб. "Диалектика в природе" к кон. 20-х гг. достаточно четко отмежевались от положения, будто философия растворяется без остатка в выводах и методах естествознания. Они стали утверждать: "Диалектика, ее законы должны быть в первую очередь выводом, а не доводом в научных исследованиях; но эти законы, полученные из опыта, могут и должны уже руководить дальнейшими исследованиями как в области природы, так и общества" (Диалектика в природе. Вологда, 1928. № 3. С. 17). Мн. из "М." (среди них А. Ф. Самойлов) признали необходимость дополнения "механического", или элементаристского, подхода диалектическим, системным подходом. В этих условиях дискуссия между "Д." и "м." по главному вопросу лишалась смысла. И все же оставалось немало реальных проблем, требовавших углубленной разработки. С нач. 30-х гг., когда на передний план в философии была выдвинута "партийная" линия, представленная М. Б. Митиным и др., за спорившими сторонами стали все более утверждаться политические ярлыки ("М."- "правый политический уклон", "меньшевиствующие идеалисты" ("Д.") - троцкизм).


© 2009-2020  lib.ltd.ua