Веб-бібліотека - головна сторінка


Семиченко В. А. Психологія спілкування:

Функция общения в жизни человека. Структура и виды общения. Общение как психологический фактор развития человека. Взаимоотношения между людьми в процессах общения. Социальная перцепция. Качества, значимые для общения. Техника общения. Межличностные конфликты. Особенности психологического общения. Робота с методиками по изучению особенностей общения. Методики на выявление общительности как потребности в общении. Методики на выявление умения адаптироваться в изменяющихся ситуациях общения. Методики на выявление качеств, значимых для общения. Методики на выявление межличностных отношений. Выполнение упражнений на выявление и уяснение специфики общения. Выявление индивидуальных особенностей, значимых для общения...

Пальчевський С. С. Педагогіка: Загальні засади педагогіки. Предмет і завдання педагогіки. Філософські основи сучасної освіти. Розвиток, виховання та формування особистості. Логіка і методика науково-педагогічних досліджень. З історії педагогіки. Педагогіка Давнього світу. Школа і педагогічна думка в середньовічній Європі. Розвиток школи, виховання і педагогічних ідей в епоху Відродження та Реформації. Західноєвропейська педагогіка епохи буржуазних революцій та Просвітництва. Європейська класична педагогіка кінця XVIII - першої половини XIX ст. Світова педагогічна думка та практика кінця ХІХ-ХХ ст. Школа і педагогічна думка у Київській Русі (IX-XIV ст.) та періоду Відродження в Україні (XVI - середина XVIII ст.)...
Українське народознавство / За ред. С. П. Павлюка: Предмет і завдання етнографії. Походження українського народу. Етнічна територія України. Етнографічне районування України. Етнічний склад населення й сучасні етнічні процеси в Україні. Світоглядні уявлення та вірування. Людина. Доля. Душа. Демонологія. Довколишній світ. Релігія в житті українського народу. Передхристиянські вірування наших предків. Християнізація духовного життя українського народу. Етнічні архетипи в релігійному житті українців. Звичаї та обряди. Календарно-побутова обрядовість: етапи формування. Обрядовість зимового циклу. Обрядовість весняного циклу. Літні звичаї та обряди. Осінні звичаї та обряди. Народні знання. Народний календар. Космогонія і астрономія. Метеорологія...
Горгашич В. О. Морфологія української мови: Поняття про граматику. Граматичне значення. Граматична форма. Граматична категорія. Об'єкт і предмет морфології. Частини мови і принципи їх класифікації. Система частин мови за В. Виноградовим. Проблема поділу слів на частини мови в сучасному мовознавстві. Самостійні частини мови. Іменник. Загальна характеристика іменника як частини мови. Лексико-граматичні розряди іменників. Іменники конкретні і абстрактні. Іменники загальні і власні. Іменники предметні і речовинні. Іменники збірні і одиничні. Морфологічні ознаки іменника. Категорія істот і неістот. Категорія роду іменника. Засоби вираження категорії роду. Граматичний і семантико-граматичний рід іменників. Класифікація іменників за родами. Рід абревіатур...
Конфліктологія / За ред. Л. М. Герасіної: Конфліктологія як наука (соціально-правовий аспект). Предмет, об'єкт, закони і методи конфліктології. Розвиток проблем конфлікту в парадигмах соціальної та правової наук. Конфлікт і механізми його розвитку. Феномен конфлікту. Конфлікти соціальної сфери. Суспільна криза. Витоки, причини та рушійні сили конфлікту. Динаміка конфлікту. Учасники і суб'єктивна складова конфлікту. Сфери розгортання конфліктів. Економічний конфлікт. Політичний конфлікт. Конфлікт культур і духовних цінностей. Етнонаціональні конфлікти. Юридичний конфлікт. Релігійні конфлікти. Розв'язання і попередження конфліктів. Засоби і механізми розв'язання конфліктів. Соціально-правові технології попередження конфліктів...
Освітні технології / За ред. О. М. Пєхоти: Технологічний підхід в освіті. Особистісно орієнтована освіта і технології. Вальдорфська педагогіка. Технологія саморозвитку. Технологія організації групової навчальної діяльності школярів. Технології розвивального навчання. Технології формування творчої особистості. Технологія навчання як дослідження. Проектна технологія. Нові інформаційні технології навчання. Технологія колективного творчого виховання. Педагогічна технологія "створення ситуації успіху". Сугестивна технологія. Аналіз образу - персонажа епічного твору: педагогічна технологія. Індивідуальність учителя і освітні технології...
Митне право України / За ред. О.Х. Юлдашева: Митна політика України. Поняття та основні складові митної політики. Принципи митного регулювання. Митна справа в Україні. Історія митної справи. Поняття митної справи. Законодавча реалізація митної справи в Україні. Митна статистика. Митне право та митне законодавство України. Поняття та предмет митного права України. Методи та принципи митного права. Система митного права України. Джерела митного права України. Поняття митно-правових відносин та їх структура. Загальна характеристика митного законодавства України. Правові підстави нарахування митних платежів та зборів. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності як елемент митно-тарифного регулювання...
Медведєв В. С. Кримінальна психологія: Кримінальна психологія у системі психології та правознавства. Предмет і пріоритетні завдання кримінальної психології. Зв'язок кримінальної психології з іншими науками. Історія розвитку кримінальної психології. Злочинність як кримінально-психологічне явище. Кримінально-психологічна характеристика злочинності. Психологічні особливості окремих видів злочинності. Психологічний механізм злочину. Кримінально-психологічні ознаки злочину. Мотив у психологічному механізмі злочину. Типові криміногенні мотиви. Особистість як суб'єкт злочину. Кримінально-психологічний портрет особистості. Акцентуація характеру та особистості. Типологія особистості як суб'єкта злочину. Психологічні портрети типів злочинної особи...

ДИАЛЕКТИКА

(греч. dialegomai - веду беседу, рассуждаю) - наука о всеобщих законах развития природы, об-ва, человека и мышления. Научному пониманию Д. предшествовала долгая история, и само понятие Д. возникло в ходе переработки и даже преодоления первоначального смысла термина. Уже античная философия с большой силой подчеркнула изменчивость всего существующего, поняла действительность как процесс, осветила роль, какую в этом процессе играет переход всякого свойства в противоположное (Гераклит, отчасти милетские материалисты, пифагорейцы). К подобным исследованиям еще не применялся термин "Д. . Первоначально этим термином (dialek-tike techne - "искусство диалектики ) обозначались: I) способность вести спор посредством вопросов и ответов; 2) искусство классификации понятии, разделения вещей на роды и виды. Аристотель считает изобретателем Д. Зенона Элейского, к-рый подверг анализу противоречия, возникающие при попытке мыслить понятия движения и множества. Сам Аристотель отличает "Д. от "аналитики как науку о вероятных мнениях от науки о доказательстве. Платон вслед за элеатами (Элейская школа) определяет истинное бытие как тождественное и неизменное, тем не менее в диалогах "Софист и "Парменид обосновывает диалектические выводы о том, что высшие роды сущего могут мыслиться только т. обр., что каждый из них есть и не есть, равен себе самому и не равен, тождествен себе и переходит в свое "иное . Поэтому бытие заключает в себе противоречия: оно едино и множественно, вечно и преходяще, неизменно и изменчиво, покоится и движется. Противоречие есть необходимое условие для побуждения души к размышлению. Это искусство и является, по Платону, искусством Д. Развитие Д. продолжали неоплатоники (Плотин, Прокл). В философии феодального об-ва - в схоластике - Д. стали называть формальную логику, к-рая была противопоставлена риторике. В эпоху Возрождения диалектические идеи о "совпадении противоположностей выдвигают Николай Кузанский и Бруно. В новое время, несмотря на господство метафизики, Декарт и Спиноза (первый - в своей космогонии, второй - в учении о субстанции как о самопричине) дают образцы диалектического мышления. В 18 в. во Франции богатством диалектических идей выделяются Руссо и Дидро. Первый исследует противоречия как условие исторического развития, второй, кроме того, - противоречия в общественном сознании ("Племянник Рамо ). Важнейшим до Маркса этапом в развитии Д. стал нем. классический идеализм, к-рый в отличие от метафизического материализма рассматривал действительность не только как предмет познания, но и как предмет деятельности. Вместе с тем незнание истинной, материальной, основы познания и деятельности субъекта привело к ограниченности и ошибочности диалектических идей нем. идеалистов. Первыми пробили брешь в метафизике Лейбниц в своем учении о саморазвитии монад и о противоречивом единстве принципов познания и Кант, к-рый указал на значение противоположных сил в физическом и космогоническом процессах, ввел - впервые после Декарта - идею развития в познание природы. В теории познания Кант развивает диалектические идеи в учении об "антиномиях . Однако Д. разума, по Канту, - иллюзия, и она устраняется, как только мысль возвращается в свои пределы, ограниченные познанием только явлений. Позже в теории познания (в "Наукоучении ) Фихте развил "антитетический метод выведения категорий, содержащий важные диалектические идеи. Шеллинг вслед за Кантом развивает диалектическое понимание процессов природы. Вершиной в развитии домарксистской Д. была идеалистическая Д. Гегеля. Гегель "впервые представил весь природный, исторический и духовный мир в виде процесса, т. е. в беспрерывном движении, изменении, преобразовании и развитии, и сделал попытку раскрыть внутреннюю связь этого движения и развития (Маркс К., Энгельс Ф. Т. 20. С. 23). В отличие от абстрактных определений рассудка Д., по Гегелю, есть такой переход одного определения в др., в к-ром обнаруживается, что эти определения односторонни и ограниченны, т. е. содержат отрицание самих себя. Поэтому Д. есть, согласно Гегелю, "движущая душа всякого научного развертывания мысли и представляет собой единственный принцип, который вносит в содержание науки имманентную связь и необходимость... . Результат Д. Гегеля далеко превзошел то значение, к-рое ей отвел он сам. В учении Гегеля о необходимости, с какой все приходит к своему отрицанию, заключалось революционизирующее жизнь и мысль начало, в силу к-рого передовые мыслители (рус. и нек-рые др. революционные демократы) видели в Д. Гегеля "алгебру революции (Герцен) . Научное понимание Д. было создано Марксом и Энгельсом. Отбросив идеалистическое содержание философии Гегеля, они построили Д. на основе материалистического понимания исторического процесса и развития познания, обобщения реальных процессов, происходящих в природе, об-ве и мышлении. Материалистическая Д. - это глубокое, свободное от односторонностей учение о развитии. Это также учение об отношении человека к природному и социальному миру, о развитии человеческой практической деятельности, об-ва и культуры. Наконец, это учение об историческом развитии познания (Теория познания). Гл. категорией материалистической Д. является противоречие. В учении о противоречиях она вскрывает движущую силу и источник всякого развития; в нем содержится ключ ко всем остальным категориям и принципам диалектического развития: развитие путем перехода количественных изменений в качественные, перерыв постепенности, скачки, отрицание относительно исходного момента развития и отрицание самого этого отрицания, повторение на высшей основе нек-рых сторон, черт первоначального состояния. Именно такое понимание отличает Д. от. всякого рода вульгарно-эволюционистских взглядов. Абсолютизация любой черты, стороны, закона Д. ведет к метафизическому ее искажению. Материалистическая Д. является философской теорией бытия и человека и средством критически-революционного преобразования деятельности, а также методом познания. Маркс особо подчеркивал революционно-критическую сущность Д., ибо в понимание существующего она вкладывает необходимость его отрицания. Д. оказывается поэтому наиболее адекватным средством преодоления застойных ситуаций, где бы они ни возникали. Она является той философской концепцией, к-рая в наибольшей степени соответствует проходящим ныне революционным изменениям в социальном мире, а также в науке и технике. Значение Д. особенно наглядно выразилось в связи с формированием и развитием нового мышления (см. также Диалектическая логика) .